Рішення № 85862416, 25.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2819/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до Управління Держпраці у Чернігівській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська обласна організація товариства сприяння обороні України звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачу суми сплаченого штрафу у розмірі 37 230,00 грн;

- зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області подання про повернення позивачу суми сплаченого за платіжним дорученням від 18.01.2019 №21 штрафу у розмірі 37 230,00 грн.

Позивач вважає протиправними дії Управління Держпраці у Чернігівській області щодо відмови у поверненні Чернігівській обласній організації товариства сприяння обороні суми сплаченого штрафу у розмірі 37 230 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що Управління Держпраці у Чернігівській області, яке не було і не є одержувачем коштів, перерахованих Чернігівською обласною організацією товариства сприяння обороні України згідно платіжного доручення від 18.01.2019 № 21 в розмірі 37 230,00 грн, не є розпорядником цих коштів і відповідно не має на те правових підстав для їх повернення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

20.12.2018 управлінням Держпраці у Чернігівській області винесено постанову про накладення штрафу за № 25-01-104/0823/33 відносно Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України (далі - ЧОО ТСО України). До позивача застосовано штраф у розмір 37 230 грн на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

На виконання постанови про накладення штрафу від 20.12.2018 №25-01104/0823/335 платіжним дорученням від 18.01.2019 №21 ЧОО ТСО перерахувало на рахунок вказаний у постанові кошти в сумі 37 230,00 грн. При цьому, одночасно звернувшись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за № 25-01-104/0823/335.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 620/549/19 позов Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України задоволено, визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову.

Враховуючи, що постанова про накладення штрафу була визнав неправомірною та скасована позивач звернувся до відповідача з прохання повернути на його рахунок сплачений штраф (лист від 15.08.2019 № 01-05/130). Проте, листом від 21.08.2019 №10-06/4678 відповідач відмовив у поверненні коштів.

Позивач вважає протиправними дії управління Держпраці у Чернігівській області щодо відмови у поверненні Чернігівській обласній організації товариства сприяння обороні суми сплаченого штрафу у розмірі 37 230 грн, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182) (далі – Порядок №787).

Пунктом 2 Порядку №787 визначено, що цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідач зазначає, що оскільки в даному випадку позивачем добровільно сплачено кошти в сумі 37 230,00 грн, вимоги даного Порядку не підлягають застосуванню на спірні правовідносини.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача та вказує, що відповідно до абз.2 п.2 Порядку №787 дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, спірні правовідносини мають бути врегульовані саме положеннями Порядку №787, оскільки предмет даного спору не підпадає під виключення наведені в абз.2 п.2 Порядку №787.

Так, відповідно до п.3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

З викладеного вбачається, що повернення платежів у національній валюті може здійснюватися як за поданням так і за заявою платника.

Водночас, абзацами 1 та 2 п.5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної силі Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборі] платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль : справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби Україні подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Так, Положенням про Державну службу України з питань праці, а саме пп.6 п.3 визначено, що держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

В свою чергу, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі – Порядок №509) встановлено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи).

Згідно п.9 Порядку №509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Таким чином, саме Управління Держпраці у Чернігівській області є відповідальним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, а тому останнє наділене обов`язком щодо формування та подання до органів Казначейства подання про повернення коштів.

Оскільки судом встановлено, що позивачем на виконання постанови про накладення штрафу від 20.12.2018 №25-01104/0823/335 платіжним дорученням від 18.01.2019 №21 сплачено суму штрафу 37 230,00 грн, а рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 620/549/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову від 20.12.2018 №25-01104/0823/335, сума коштів підлягає поверненню як помилково сплачена.

За встановлених обставин, дії відповідача щодо відмови у поверненні коштів, яка викладена в листі від 21.08.2019 №10-06/4678, є протиправними.

Отже, для ефективного відновлення порушеного права позивача, відповідач має звернутися із поданням до територіального органу Державної казначейської служби України для повернення сплаченого штрафу у сумі 37 230 грн.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для поверненя йому помилково сплачених коштів, а тому наявні правові підстави для задоволення позову Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до Управління Держпраці у Чернігівській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу у сумі 3 921,00 грн.

Так, відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Частиною 3 ст.134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 ч.3ст.134 КАСУ);

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.3 ст.134 КАСУ).

За змістом ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №1 від 16.09.2019; акту приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2019 № б/н; платіжного доручення від 16.09.2019 №737.

Загальна вартість наданих послуг складається з ознайомлення з матеріалами справи, правова оцінка перспективи судового розгляду, усні консультації (500 грн), підготовка позовної заяви (1 500,00 грн) та становить 2 000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що обсяг правових норм, що підлягали роз`ясненню позивачу при наданні консультації обмежуються Порядком №757 та займають не більше ніж одна сторінка позовної заяви. При цьому, справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

З цього приводу суд вважає за необхідне послатись на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (адміністративне провадження №К/9901/52416/18).

Так, суд на підставі аналізу змісту статті 134 КАС України зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Такий розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на надання кожного виду послуги.

За змістом ч.3 ст.30 Закону України від 05.07.2012 «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховується, серед іншого, складність справи, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» , заява №34884/97, п.30). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17.

Суд вважає, що розмір інших заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (2000,00 грн) у даній справі, не є розумним з огляду на складність та обставини справи, а також на кількість часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у даній справі.

З огляду на вказане, суд вважає що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1 000,00 грн, витрачених позивачем на правову допомогу.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України підлягає стягненню судові витрати в розмірі 2 921,10 грн (1 000,00 грн правової допомоги + 1921,00 судового збору).

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до Управління Держпраці у Чернігівській області, третя особа – Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Держпраці у Чернігівській області щодо відмови у поверненні позивачу суми сплаченого штрафу у розмірі 37 230,00 грн.

Зобов`язати Управління Держпраці у Чернігівській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області подання про повернення Чернігівській обласній організації товариства сприяння обороні України суми сплаченого за платіжним дорученням від 18.01.2019 №21 штрафу у розмірі 37 230,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статей 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Чернігівська обласна організація товариства сприяння обороні України (вул. Реміснича, 49, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02730783);

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238);

Третя особа - Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (вул.Київська, 9, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повне рішення суду складено 25.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк