Рішення № 85862342, 25.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року справа № 580/2769/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області № Ф-34726-55 від 02 травня 2019 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з мінімального страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3532,81 грн;

- визнати незаконним та скасувати безпідставно нарахований фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 борг (недоїмку) з мінімального страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3532,81 грн, що обліковується Головним управлінням ДФС у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач є пенсіонером за віком, будучи фізичною особою-підприємцем та перебуваючи з січня 2012 року по даний час на спрощеній системі оподаткування відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати єдиного внеску і без укладення з територіальним органом доходів і зборів за місцем проживання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, не повинна його сплачувати.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

20 вересня 2019 року позивач подала до суду заяву про виконання вказаної ухвали суду з додатками.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 жовтня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що наявність у позивача пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

Крім того, відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, згідно із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та обчислені за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і не досягли 60 - річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

За обліковими даними інформаційної системи ГУ ДФС у Черкаській області загальна сума заборгованості позивача станом на дату винесення вимоги про сплату боргу становить 3532,81 грн.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 , як суб`єкт господарювання - фізична особа-підприємець, зареєстрована 10.10.2003, дані про основний вид економічної діяльності 47.82 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

02 травня 2019 року Головним управлінням винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34726-55, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, що становить 3532,81 грн відповідно до статті 25 Закону Країни "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Позивач оскаржила вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному порядку, однак рішенням № 31013/6/99-9-11-05-2-25 від 05.07.2019 Державна фіскальна служба України вирішила вимогу ГУ ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 № Ф-34726-55 залишити без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 29.05.2019 № б/н - без задоволення.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стаття 4 цього Закону № 2464-VI визначає платників єдиного внеску, згідно з пунктом 4 частини 1 якої платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що від сплати єдиного внеску звільняються особи за таких умов: якщо отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю та отримують пенсію відповідно до закону або соціальну допомогу, або досягли віку три встановленого статтею 26 Закону № 2464-VI та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, законом передбачено різні умови, наявність однієї з яких дає пільги особам щодо сплати єдиного внеску.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 806/1575/16.

Таким чином, позивач, як фізична особа-підприємець та особа з інвалідністю ІІ групи звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи вищевикладене, а також постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 у справі № 823/1602/13-а, від 20.09.2013 у справі № 823/2982/13-а суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 № Ф-34726-55 прийнята відповідачем в супереч чинному законодавству, а тому є протиправною та має бути скасована, а позов в цій частині - задоволений.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування безпідставно нарахованого боргу (недоїмки), суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Враховуючи наведене, а також положення пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не визнання незаконним та скасування безпідставно нарахованого боргу (недоїмки), у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 № Ф-34726-55.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.11.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк