Рішення № 85862246, 25.11.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3257/19

РІШЕННЯ

іменем України

25 листопада 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії як особі з інвалідністю 3 групи загального захворювання протиправними;

- зобов`язати відповідача зарахувати період роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік, та з 1984 року по 1998 рік до стажу роботи для призначення пенсії як особі з інвалідністю загального захворювання та призначити пенсію з 14.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності від загального захворювання 14.05.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи та надав необхідні для цього документи. Проте, отримав відмову, внаслідок того, що до страхового стажу не врахований період роботи в СК "Маяк" з 1976 по 1981 рік, з 1984 по 1998 рік, оскільки трудова книжка заповнена СК "Маяк", не зазначена підстава внесення запису про роботу, а згідно архівної довідки від 07.05.2019 №03-01/325, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 (не зазначено по батькові".

Вказав, що в трудовій книжці, яка заповнена 20.05.1976 СК " Маяк " є відповідні записи, що свідчать не лише про її приналежність ОСОБА_1 , але й про його трудовий стаж. При цьому, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, уточнюючі довідки приймаються у випадках відсутності відомостей про стаж в трудових книжках.

Вважає, що неврахування відповідачем відомостей з трудової книжки призвело до порушення його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведене за для відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач 18.11.2019 надав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що страховий стаж позивача становить 09 років 8 місяць 13 днів. При цьому, до страхового стажу позивача не враховано період роботи в СК «Маяк» з 1976 року по 1981 рік, з 1984 року по 1998 рік, оскільки в трудовій книжці від 20.05.1976, яка заповнена сільськогосподарським кооперативом «Маяк», не зазначена підстава внесення запису про роботу, а згідно архівної довідки від 07.05.2019 року М 03-01/325, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 (ініціал по батькові не розшифрований). Тому підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно даної довідки відсутні.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18.12.1980, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наданої до матеріалів копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.2003 Красилівським РВ УМВС України в Хмельницькій області слідує, що він виданий на ім`я ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наданої позивачем копії трудової книжки, вона заведена на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповнена 20 травня 1976 року.

Відповідно до архівної довідки Красилівського районного трудового архіву від 07.05.2019 №03-01/325 гр. ОСОБА_1 (по батькові повністю не зазначено) працював зав.ферми (так у документі), різноробочим в СК "Маяк" с. Великі Зозуленці у 1976-1981, 1984-2002 роках.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0043748, виданого 15.04.2019 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності загальне захворювання з 15.04.2019.

ОСОБА_1 звернувся з заявою від 14.05.2019 про призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи від загального захворювання.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 30.05.2019 №17963 повідомило позивача про те, що до страхового стажу не врахований період роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік, з 1984 року по 1998 рік, оскільки трудова книжка від 20.05.1976 заповнена сільськогосподарським кооперативом "Маяк", не зазначена підстава внесення запису про роботу, а згідно архівної довідки від 07.05.2019 №03-01/325, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 (не зазначено по батькові). Тому зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно даної довідки підстави відсутні.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.05.2019 №17 відмовлено у призначенні пенсії по ІІІ групі інвалідності.

Позивач, вважаючи порушеним його конституційне право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача при обчисленні страхового стажу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З викладеного слідує, що кожний громадянин України має право на соціальний захист, у тому числі, шляхом призначення та виплати йому пенсії. В свою чергу, порядок реалізації цього права, умови за яких призначається конкретно визначений вид пенсії або інший вид соціальної виплати чи допомоги визначається законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, згідно з частинами 1, 2 вказаної статті пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Суд зазначає, що позивачу установлено інвалідність до досягнення пенсійного віку, а тому, для призначення пенсії по інвалідності має бути наявним страховий стаж 13 років.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно з записами у трудовій книжці від 20.05.1976, яка заведена на ОСОБА_1 , останній в період з 1976 року по 2002 рік працював в СК "Маяк".

Таким чином, страховий стаж ОСОБА_1 відповідно до вказаних записів у трудовій книжці становить більше 13 років.

За змістом пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів).

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (Інструкція №58), відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Разом із цим, записи у трудовій книжці від 20.05.1976 щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 підтверджені підписами посадових осіб та скріплені печатками, а тому, немає сумнівів у достовірності даних записів. Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що трудова книжка належить саме ОСОБА_1 .

Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевказане, посилання відповідача на неналежне оформлення трудової книжки, як на підставу для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в СК "Маяк", відповідно до записів у трудовій книжці є безпідставним.

Суд вважає, що оскільки трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а записи у трудовій книжці позивача наявні та здійснені належним чином, то підстави не враховувати вказані у трудовій книжці періоди роботи в СК "Маяк" у відповідача відсутні.

Таким чином, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік та з 1984 року по 1998 рік, відповідно до записів у трудовій книжці від 20 травня 1976 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 15.04.2019.

Із заявою про призначення пенсії за формою, визначеною в додатку 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, позивач звернувся 14.05.2019, тобто не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Суд зауважує, що позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності є похідною від позовної вимоги про зобов`язання включити до страхового стажу період роботи з 1976 року по 1981 рік та з 1984 року по 1998 рік.

Європейський суд з прав людини у пункті 55 рішення від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", яке в силу положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, зазначив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає наявними правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15 квітня 2019 року. Тобто з дати встановлення інвалідності відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд також зазначає, що в матеріалах справи міститься рішення відповідача від 22.05.2019 №17, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що в свою чергу порушує права позивача враховуючи наведене.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просить визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 9901/414/18 зазначено, що під діями суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього слідує, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач, при цьому, повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений пунктом 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на те, що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд вважає, що для повного та всебічного захисту прав позивача та уникнення повторного звернення до суду з позовною заявою, необхідно вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.05.2019 №17 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.05.2019 №17 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в СК "Маяк" з 1976 року по 1981 рік та з 1984 року по 1998 рік, відповідно до записів у трудовій книжці від 20.05.1976.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по третій групі інвалідності з 15 квітня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.П. Шевчук