Рішення № 85861970, 13.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13 листопада 2019 р. справа № 520/9002/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Вініченко Ю.С., представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправним і скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.06.19 №ХК5572/299/2НД/АВ/П/ЗБ-ФС,-

встановив:

Позивач, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, у порядку адміністративного судочинства, заявив вимоги про визнання протиправним і скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.06.19р. №ХК5572/299/2НД/АВ/П/ЗБ-ФС.

Підставами позову є доводи про те, що захід державного нагляду (контролю) було здійснено владним суб`єктом з порушенням норм чинного законодавства, оскільки інспекційне відвідування було проведено на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, яка втратила чинність. Отже, висновки акту складеного за наслідками такого інспекційного відвідування не тягнуть будь-яких наслідків. Наголошував, що за таких обставин, відповідальність застосована неправомірно. Крім того, зазначив щодо повторності накладання штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства, які вже були застосовані до позивача. Також зазначив, що Харківське державне авіаційне виробниче підприємство знаходиться в процедурі ліквідації, отже підпадає під дію мораторію щодо заборони на нарахування штрафу згідно норм абз. 1 ч. 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідач, Головне управління Держпраці у Харківській області з поданим позовом не погодився. Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що перевірка позивача проводилась в рамках наданих ГУ Держпраці у Харківській області повноважень та згідно норм діючого законодавства станом на дату призначення перевірки. Вказав, що за наслідками перевірки було складено відповідний акт та встановлено, що позивачем порушенні норми діючого законодавства щодо оплати праці. Отже, штрафні санкції застосовані до позивача правомірно.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління Держрпраці в Харківські області від 05.04.2019 року № 675 та направлення на проведення перевірки від 05.04.2019 № 02.03-03/1207 призначено проведення інспекційного відвідування посадовими особами Головного управління Держпраці в Харківській області Харківського державного авіаційного виробничого підприємства.

Інспекційне відвідування було проведено на підставі звернення працівників про порушення стосовно них законодавства про працю, а саме звернення гр. ОСОБА_1 від 27.03.2019 року б/н, звернення гр. ОСОБА_2 від 02.04.2019 року №УС-9214290, звернення гр. ОСОБА_3 від 27.03.2019 б/ н , звернення гр. ОСОБА_4 від 22.03.2019 року, звернення гр. ОСОБА_5 від 17.03.2019 року №СЛ-08/2019 року.

Згідно з актом про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК5572/299/НД від 08.04.2019, складеним інспектором праці Штепою П.О., було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування позивача, яке неможливо було провести у зв`язку з ненаданням необхідної інформації. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 06.05.2019. Акт підписаний генеральним директором позивача Задорожним С.М .

Вимогою про надання документів № ХК5572/299/ПД від 08.04.2019 зобов`язано Харківське державне авіаційне виробниче підприємство в строк до 10 години 00 хвилин 06.05.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Один примірник вимоги 08.04.2019 отримав генеральний директор позивача Задорожний С.М., про що свідчить його підпис.

В подальшому, відповідачем здійснено повторну спробу проведення інспекційного відвідування позивача, яку неможливо було провести у зв`язку з ненаданням необхідної інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, що підтверджується актом про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК5572/299/НД від 13.05.2019, складеним інспектором праці Штепою П.О. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20.05.2019.

Вимогою про надання документів № ХК5572/299/2ПД від 13.05.2019 зобов`язано Харківське державне авіаційне виробниче підприємство в строк до 10 години 00 хвилин 20.05.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Вимогу від 13.05.2019 року № ХК5572/299/2ПД позивачем було виконано.

Посадовими особами Головного управління Держпраці в Харківській області в період з 08.04.2019 по 27.05.2019 у присутності головного бухгалтера позивача Волошиної О. В. , проведено інспекційне відвідування Харківського державного авіаційного виробничого підприємства відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, щодо додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт № 5572/299/НД/АВ від 27.05.2019.

У тесті Акту викладені судження владного суб`єкта про вчинення особою порушень, зокрема, ч.ч. 1 і 2 ст. 115 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» шляхом нерегулярної та несвоєчасної виплати винагороди за виконану працівниками роботу; ч. 1 ст. 116 КЗпП України шляхом невиплати у день звільнення усіх належних працівникові сум; ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» шляхом проведення виплат по заробітній платі не у першочерговому порядку та шляхом проведення інших платежів поперед виплати заробітної плати.

Керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, та на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та на підставі висновків акту інспекційного відвідування ХК5572/299/НД/АВ/П від 27.05.2019, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство накладено штраф у розмірі 12.519,00грн. за порушення вимог законодавства про працю постановою заступника начальника Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5572/299/НД/АВ/П/ЗБ-ФС від 11.06.2019року (а.с. 14-15).

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для видання оскарженого рішення владним суб`єктом обрано приписи абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про несвоєчасне та нерегулярне проведення роботодавцем виплати винагороди працівникам, непроведення повного розрахунку у день звільнення, недодержання правила першочерговості виплат по оплаті праці найманих робітників.

З приводу правовідносин, що склались, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб та підстави (як складові елементи механізм, порядку, процедури) реалізації владними суб`єктами повноважень контролю у сфері господарської діяльності визначені, насамперед, приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст.1 якого передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Отже, за правовою суттю, природою та призначенням інспекційні відвідування органів Державної служби України з охорони праці належать до кола заходів державного нагляду (контролю).

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу реалізації органами управління контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері охорони праці унормовані, насамперед, приписами ст. 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 26.04.2017 р. №295; далі за текстом - Порядок контролю №295), Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509; далі за текстом - Порядок про штрафи №509), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Підпунктом 1, 3 пункту 4 Положення визначено, що органи Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов`язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства; державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (далі - Порядок №295, який був чинний на момент призначення проведення інспекційного відвідування).

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Судом достеменно установлено, що зафіксовані в Акті правопорушення роботодавця визнаються позивачем.

Таким чином, факт скоєння позивачем протиправного діяння у вигляді незабезпечення виконання вимог ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 97, ч.ч. 1 і 2 ст. 115, ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» суд визнає доведеним.

В якості обґрунтування протиправності вказаної постанову про накладання штрафних санкцій, позивач виходив з трьох підстав: 1) щодо повторності накладання штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства, які вже були застосовані до позивача; 2) висновки акту складеного за наслідками інспекційного відвідування на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, яка втратила чинність, не тягнуть будь-яких наслідків; 3) підприємство знаходить в процедурі ліквідації, отже підпадає під дію мораторію щодо заборони на нарахування штрафу згідно норм абз. 1 ч. 4 статті 12 Закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем втретє протиправно виноситься постанова про накладення штрафу на підприємство, за одне і теж правопорушення з посиланням на вимоги ст. 61 Конституції України суд вважає необґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вже було встановлено вище, інспекційне відвідування було проведено на підставі звернення працівників про порушення стосовно них законодавства про працю, а саме: звернення гр. ОСОБА_1 від 27.03.2019 року б/н, звернення гр. ОСОБА_2 від 02.04.2019 року №УС-9214290, звернення гр. ОСОБА_3 від 27.03.2019 б/ н , звернення гр. ОСОБА_4 від 22.03.2019 року, звернення гр. ОСОБА_5 від 17.03.2019 року №СЛ-08/2019 року.

Судом з програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що позивач звертався до Харківського окружного адміністративного суду з приводу оскарження постанови ГУ Держпраці у Харківській області від 22.12.2018р. №ХК3033/299/НД/АВ/П/ЗБ-ФС. Рішенням від 25.03.2019 по справі №520/1486/19 позов залишено без задоволення.

Отже, гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 звернулись в березні-квітні 2019 року до відповідача з відповідними скаргами щодо невиплати їм заробітної плати у зв`язку із звільненням, вже після складання попередньої постанови ГУ Держпраці у Харківській області від 22.12.2018р., що свідчить про застування штрафних санкції спірною постановою за правопорушення, які встановлені іншою перевіркою, за різні періоди та зафіксованими окремими актами перевірки. Отже, в даному випадку відсутнє повторне застосування штрафних санкцій за одне й те саме правопорушення.

Щодо посилання позивача в якості обґрунтування позовних вимог, що акт перевірки, складено 27.05.2019 року посадовими особами на підставі норм Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, яку було визнано нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17, суд зазначає наступне.

Згідно наказу № 675 року від 05.04.2019 та направлення на проведення перевірки № 02.03-03/1207 від 05.04.2019, перевірка була призначена з 08.04.2019 року. Однак, як зазначалося вище, строк проведення інспекційного відвідування був зупинений та перенесений у зв`язку з неодноразовим ненаданням позивачем необхідних документів.

Отже, на час призначення та на час початку проведення інспекційного відвідування Порядок №295 був чинним та підлягав застосуванню суб`єктом владних повноважень.

В Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №420/5895/18 наведені наступні висновки: "Водночас, за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення."

Крім того, згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка є діючою станом на дату складання акту та підлягає застосуванню відповідачем, встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом.

Отже, станом на дату складання акту перевірки частиною 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» було передбачено обов`язок складання акту за наслідками проведеного заходу (контролю).

Окремо суд зазначає, що рішення владного суб`єкта з приводу призначення заходу державного нагляду (контролю) (рівно як і дії владного суб`єкта з приводу проведення заходу державного нагляду (контролю) не є предметом розгляду по даній справі, а тому доводи позивача з цього приводу на увагу суду не заслуговують.

Фактичне визнання позивачем, зафіксованих в Акті правопорушень, у даному конкретному випадку нівелює усі наведені позивачем доводи.

Щодо тверджень позивача, що Харківське державне авіаційне виробниче підприємство знаходить в процедурі ліквідації, отже підпадає під дію мораторію щодо заборони на нарахування штрафу згідно норм абз. 4 ч. 4 статті 12 Закони України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд зазначає наступне.

Дослідивши надану до матеріалів справи позивачем ухвалу Господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 15.04.2015р., справа № 922/5397/13, судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Отже, суд приходить до висновків, що вказаною ухвалою встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, щодо сплати грошових зобов`язань термін виконання яких настав до дня ведення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань, застосованих до дня введення мораторію - до 15.04.2015р.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В Постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №2340/4157/18 зазначено, що " Згідно з положеннями частин першої, другої статті 19 Закону №2343-ХІІ (в редакції Закону №4212-VI) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами третім, четвертим частини третьої цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в частині п`ятій цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Системний і порівняльний аналіз наведених норм свідчить, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів із набранням чинності Законом №4212-VI не змінилося, а встановлена цими правовими нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою абзацу п`ятого частини першої статті 38 Закону №2343-ХІІ в редакції Закону №4212-VI (абзац четвертий частини першої статті 23 Закону №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013).

Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21.10.2019 втратив чинність Закон №2343-ХІІ, які за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону №2343-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що встановлена нормою абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, чинній до 19.01.2013) заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури."

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з достатньою повнотою, скоєне діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, зміст цієї норми права витлумачив вірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується з характером, змістом та наслідками вчиненого особою протиправного діяння.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі охорони праці не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у позові.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - залишите без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 22.11.2019 року у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева