Рішення № 85861848, 21.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 р. Справа № 480/3862/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - Хурсенка С.О.,

представника відповідача - Арістархової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сумської митниці ДФС і просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 16.05.2019 №UA805180/2019/000117/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2019 №UA805180/2019/00279.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що позивач 15.05.2019 подав до Сумської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA805180/2019/013819, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення транспортний засіб особистого користування марки TOYOTA, модель RAV4, модельний рік виготовлення - 2006, колір сірий, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду, який придбано позивачем у Німеччині за ціною 2700,00 євро.

Після прийняття митної декларації до митного оформлення 15.05.2019 інспектором митниці направлено декларантові два електронних повідомлення, в яких вказувалось, що декларанту необхідно надати оригінали документів, зазначених в митній декларації у графі 44, або засвідчені у встановленому порядку їх копії.

У відповідь на цей запит позивач 16.05.2019 направив до митниці лист № б/н від 23.05.2015, в якому повідомлялось про відсутність додаткових документів та прохання керуватися попередньо наданими документами.

Відповідач після отримання від декларанта листа про відсутність можливості надати додаткові документи 16.05.2019 виніс рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000117/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за ціною договору, щодо ідентичних товарів» і її розмір підвищено з 2700,00 євро до 5818,00 євро.

У подальшому, Сумською митницею ДФС на вищевказану митну декларацію винесено також й картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805180/2019/00279, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що вказані рішення та картка відмови прийняті з порушенням приписів частини 2 статті 19 Конституції України, необґрунтовано, недобросовісно, упереджено, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що свідчить про необхідність визнання їх протиправними та скасування.

Ухвалою суду від 30.09.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 15.10.2019, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що під час митного оформлення автомобіля TOYOTA RAV4, придбаного позивачем, встановлено порушення вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: декларантом до митниці не подано будь-які платіжні документи на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль.

Приймаючи вказане рішення відповідач свою позицію обґрунтовував тим, що системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор", вартість автомобіля вказаною системою була визначена у сумі - 5818,00 євро. Тому оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнавала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачем 15.05.2019 до Сумської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № UA805180/2019/013819, згідно з якою відповідачеві пред`являвся до митного оформлення транспортний засіб особистого користування: «легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка TOYOTA, модель RAV4. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення - 2006. Модельний рік виготовлення - 2006. Колір сірий. Тип кузова універсал. Колісна формула: 4*4. Робочий об`єм циліндрів двигуна 2231 см3. Потужність двигуна 130 кВт. Тип двигуна дизельний. Кількість місць для сидіння, включно з місцем водія - 5. Відповідає екологічним нормам не нижче «Євро-4». Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в Акті митного огляду».

Вартість даного автомобіля задекларована у вказаній декларації в розмірі 2700,00 євро.

Митна вартість за вищевказаною митною декларацією визначалася декларантом за першим методом.

Разом з електронною митною декларацією, декларантом були подані наступні документи:

1. Рахунок-фактура № б/н від 23.04.2019 року, який виданий продавцем ОСОБА_2 на ім`я позивача (із вказівкою його прізвища та ім`я, а також адреси проживання) і в якому зазначено, що ціною купівлі автомобіля TOYOTA RAV4 з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 є 2700,00 євро;

2. Акт про проведення огляду № UA205010/2019/417495 від 01.05.2019;

3. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) № НОМЕР_2 від 23.07.2015, в якому вказано, що останнім зареєстрованим власником автомобіля являється ОСОБА_2;

4. Технічний паспорт, виданий на ім`я продавця - ОСОБА_2;

5. Сертифікат відповідності № UA .009.102509-19 від 02.05.2019.

Після прийняття митної декларації до митного оформлення головним державним інспектором митниці Передерієм О.В. направлено декларантові два електронних повідомлення, в яких вказувалось, що декларанту необхідно надати оригінали документів, зазначених в митній декларації у графі 44, або засвідчені у встановленому порядку їх копії, а також документи визначені ст. 53 МК України (а.с.28-29).

На вказані листи уповноважена особа позивача 16.05.2019 надіслала на адресу відповідача заяву, у якій повідомила відповідача про відсутність додаткових документів та просила прийняти рішення на підставі наданих документів (а.с.30).

У подальшому, головним державним інспектором Сумської митниці ДФС Передерієм О.В. винесено рішення про коригування митної вартості товару № UA805180/2019/000117/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість скориговано «за ціною договору, щодо ідентичних товарів» і її розмір підвищено з 2700,00 євро до 5818,00 євро, а також на вищевказану митну декларацію винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення.

Приймаючи вказане рішення відповідач у вказаному рішенні зазначив: «відбулося спрацювання системи управління ризикам за кодом класифікатору: 105-2 Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначання митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою ст. 53 Митного кодексу, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою ст. 55 Митного кодексу, прийняти рішення про коригування митної вартості. Перевірити заявлені у гр. 44 митної декларації документи, що підтверджують митну вартість товарів, на предмет розбіжностей із задекларованими відомостями. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 5818.00».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "Спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - EUR., вартість 5490,00".

З метою отримання від відповідача належних доказів визначення вищевказаної вартості автомобіля, суд зобов`язав відповідача надати суду копії документів в підтвердження вказаної суми, однак будь-яких копій ВМД з вказаною вартістю, відповідач суду не надав.

Тобто, суд наголошує, що в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано чому вартість транспортного засобу, який пред`явлено до митного оформлення, нижча наявної цінової інформації та не зазначено у зв`язку з чим вказана ціна визначена відповідачем.

При цьому відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактуру №б/н від 23.04.2016.

Враховуючи викладене, суд вважає, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Також суд зазначає, що частина доводів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, не зазначалась в жодному з оскаржуваних рішень.

Посилання відповідача на те, що сума, яка заявлена декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Крім того, суд наголошує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про визначення вартості товару, не зазначив з яким саме ідентичним транспортним засобом (країну походження, час експорту та інше) порівнювався наведений транспортний засіб та відповідно до яких критеріїв була визначена спірна вартість транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, Сумська митниця ДФС як суб`єкт владних повноважень не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000117/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2019 №UA805180/2019/00279, які прийняті головним державним інспектором Сумської митниці ДФС Передерієм О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 244 КАС України передбачено, що під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача до суду подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. На підтвердження фактичного здійснення вказаних витрат до суду надані: витяг з договору про надання правової допомоги від 12.08.2019, акт наданих послуг (виконаних робіт) від 17.08.2019, розрахунковий документ (детальний опис робіт та послуг) рахунок №17 від 14.08.2019, квитанція про сплату коштів від 21.08.2019.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Суд бере до уваги, що позивач документально підтвердив, що він сплатив 6000,00 грн. на виконання договору про надання правової допомоги.

Дослідивши обсяг наданих послуг та використання робочого часу згідно з договором, розрахунок суми гонорару та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, суд приходить висновку, що зазначена справа не потребувала значних затрат часу та не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Також суд бере до уваги заперечення представника відповідача, зазначені нею у судовому засіданні щодо надмірного розміру витрат на правову допомогу, оскільки дана справа є незначної складності.

Зменшуючи розмір витрат на оплату правничої допомоги суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, доводів заяви представника позивача, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в загальному розмірі 5684,17 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. та судового збору в сумі 1684,17 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 16.05.2019 №UA805180/2019/000117/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Сумської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2019 №UA805180/2019/00279.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 1684,17 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 25 листопада 2019 року.

Суддя С.М. Глазько