Рішення № 85860065, 21.11.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/25912019

Номер справи 243/8330/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21» листопада 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Олійник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 13 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою посилаючись на те, що працював у виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція колії» структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та згідно з наказом №11007/ДН-ос від 14.07.2017 року був звільнений відповідачем з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

На день звільнення позивача нарахована, але не виплачена йому заробітна плата за липень 2017 року, грошова компенсація за 27 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідна допомога при звільненні в розмірі 9038,64 грн.

В подальшому позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути заробітну плату за період з січня по липень 2017 року, грошову компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу при звільненні в загальному розмірі 19366,55 грн.

По теперішній час суми, що належать позивачу, відповідачем не виплачені.

В зв`язку з викладеним просить стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за період з січня по липень 2017 року, грошову компенсацію за 27 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу при звільненні в загальному розмірі 19366,55 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.07.2017 року по день ухвалення рішення суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі, позов просили задовольнити.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.

На момент звільнення позивач працював в Донецькій дирекції залізничних перевезень РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», але місцезнаходження будівлі, де він працював, знаходилось на території проведення антитерористичної операції, яка не контролюється українською владою. Зазначає, що первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати, є табель обліку робочого часу. Так як табелі обліку робочого часу щодо позивача велись на неконтрольованій території, в розпорядженні відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, тобто первинні документи, які фіксують факт виконання працівником роботи з березня по липень 2017 року, а тому підстав для нарахування позивачу заробітної плати немає, нарахування її є технічно та юридично неможливим. Оскільки для розрахунку середньої заробітної плати необхідна інформація про виплачені раніше позивачу суми та їх склад, для встановлення, чи підлягають ці суми включенні в розрахунок. За відсутності таких відомостей провести розрахунок середньої заробітної плати згідно з вимогами Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року також неможливо. За положеннями ст.117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Висновком торгово-промислової палати від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили, що унеможливило виконання АТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених, зокрема, ст.ст.115, 116 КЗпП України, і є підставою для звільнення від відповідальності зобов`язаної сторони. В зв`язку з викладеним вважає, що у АТ «Укрзалізниця» відсутня вина у затримці виплати належних сум при звільненні у зв`язку із обставинами непереборної сили, що об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань, передбачених умовами договору обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. В задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

ОСОБА_1 працював з 15.07.2011 року по 17.07.2017 року працював у виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція колії» структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

17.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку із скороченням штату згідно з наказом №11007/ДН-ОС від 14.07.2017 року.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідки-розрахунки заробітної плати, надані позивачем.

Так, позивачу було нарахована заробітна плата у період:

за січень 2017 року - 4741,21 грн.,

за лютий 2017 року - 4770,60 грн.,

за березень 2017 року - 3402,72 грн.;

за травень 2017 року - 298,26 грн.,

за червень 2017 року - 1976,05 грн.,

за липень 2017 року - 11292,62 грн., в тому числі компенсація за 27 днів невикористаної щорічної відпустки 4898,88 грн. та допомога при скороченні 5894,36 грн.

Крім того, суд бере до уваги надані відповідачем довідку про доходи ОСОБА_1 від 20.09.2019 року за №1019/2, за якою останньому нараховано за січень 2017 року 4741,21 грн., до видачі 3770,13 грн., нараховано за лютий 2017 року 4770,60 грн., до видачі 3793,50 грн., які перераховано на особистий рахунок у ТВБВ 10004/0149 філія - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», за березень 2017 року нараховано 1080,43 грн., до видачі 859,13 грн., отримано у касі 25.07.2017 року, останнє також підтверджується відомістю на виплату грошей № 16 за березень 2017 року.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сума фактичного заробітку за січень 2017 року становить 4741,21 грн., за лютий 2017 року - 4770,60 грн., за березень 2017 року - 3402,72 грн.

Таким, чином розмір заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідної допомоги при звільненні становить 15889,22 грн.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Відповідачем вищезазначені дані, надані позивачем, не спростовані.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно з ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках-розрахунках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Крім того, факт наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу підтверджується відомістю на виплату грошей № 16 за березень 2017 року про нарахування 1080,43 грн., та видачу 859,13 грн. заробітної плати ОСОБА_1 за першу половину березня 2017 року.

Відповідно до ст.ст.74, 79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ст.24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Кількість невикористаних днів відпустки позивача, за які надається компенсація, складає 27 днів. Компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до розрахунку за липень 2017 року складає 4898,88 грн., яка зазначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 №11007/ДН-ОС від 14.07.2017 року позивач має право на пільги, визначені ст.44 КЗпП України.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплати позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, покладений на працедавця, а не на працівника. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом.

Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область місто Донецьк вул. Артема , 68 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків.

Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10).

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з виробничим підрозділом " Дебальцевська дистанція колії " структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", майнові вимоги позивача щодо виплати сум, які належать йому при звільненні, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження та докази позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості з заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану щорічну відпустку підлягають частковому задоволенню в розмірі 15889,22 грн.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то вона не підлягає задоволенню в зв`язку з відсутністю вини відповідача у порушенні строків розрахунку з позивачем, що встановлено науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 15889,22 грн.

Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 82 % ((15889,22 грн. - задоволені вимоги) / (19366,55 грн. - заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 630 грн. 09 коп. (768,40 грн. - сума судового збору за подачу даного позову * 82 %), який з відповідача слід стягнути на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 115-117 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість із заробітної плати за період з 15.03.2017 року по 17.07.2017 року, вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в загальній сумі 15889 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 22 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, на користь держави на р/р UA798999980000031211256026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, МФО 899998, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 09 коп.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст рішення виготовлений 25 листопада 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова