Вирок № 85857592, 25.11.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9080/15-к

Провадження № 1-кп/234/102/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

судді -Демидової В.К.

при секретарі -Воропаєвої Ю.Ю.

за участю прокурора -Драчевської Т.І.,

захисника -Керанчук Л.Л.,

обвинуваченого- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Краматорську обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014050000000787 відносно

ОСОБА_2 , який народився у місті Соснівка, Червоноградського району, Львівської області, громадянина України, такого, що має вищу освіту, одруженого, який має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-обвинуваченого за ст.368 ч.3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту:

ОСОБА_1 , являючись працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займала відповідальне становище, перебуваючи на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у м.Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, відповідно до п.8 ч.1 ст.3 КПК України, являючись керівником органу досудового розслідування, який відповідно до ст.39 КПК України уповноважений:

- визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

- відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

- ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

- вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

- погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

- здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого,

у період часу липень-листопад 2014 року, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання протиправних наслідків, діючи з прямим умислом, метою якого являлось його особисте збагачення, вимагав у громадянки ОСОБА_4 неправомірну вигоду за вчинення в її інтересах та в інтересах третіх осіб (службових осіб ТОВ «ВОЛМІ») дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за вчинення ним дій, спрямованих на сприяння у прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження №32014050390000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України, відносно службових осіб ТОВ «Волмі», де ОСОБА_4 , будучи заступником директора, виконувала функції головного бухгалтера.

У подальшому, 11.12.2014 року приблизно о 12-00 ОСОБА_1 , перебуваючи біля автосалону «Талісман» за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Дніпропетровська, 3-а, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання протиправних наслідків, діючи з прямим умислом, метою якого було його особисте збагачення, отримав від громадянки ОСОБА_4 , що діяла під контролем працівників правоохоронних органів, неправомірну вигоду у великому розмірі, а саме: грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень, за вчинення в інтересах ОСОБА_4 та в інтересах третіх осіб (службових осіб ТОВ «Волмі») дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за вчинення ним дій, спрямованих на сприяння у прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження №32014050390000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, відносно службових осіб ТОВ «Волмі», де ОСОБА_4 , будучи заступником директора, виконувала функції головного бухгалтера.

Дослідивши у судовому засіданні сукупність наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 (ст.373 ч.1п.1 КПК України).

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні, заперечуючи свою винуватість показав, що в період керівництва слідчим підрозділом у досліджуваний час безпосереднього розслідування кримінальних проваджень не здійснював, процесуальних рішень по кримінальним провадженням не приймав, оскільки ці функції знаходилися в компетенції слідчих та процесуального керівника-прокурора. Підпорядкованим слідчим надавав поради, методичну допомогу та письмові вказівки з розслідувань, затверджував плани з розслідувань по кримінальним провадженням. Складав та подавав звіти з роботи слідчого підрозділу, звітував перед вищим керівництвом і територіальним прокурором про стан розслідування проваджень, про виконання статистичних показників роботи підрозділу.

З ОСОБА_4 знайомий з 2009 року, особисто розслідував стосовно неї та її чоловіка кримінальні справи про ухилення від сплати податків, за якими судом винесено обвинувальні вироки. ОСОБА_4 неодноразово притягувалася іншими правоохоронними органами до кримінальної відповідальності та була осуджена за різними статтями кримінального кодексу.

Розслідування по кримінальному провадженню по ТОВ «Волмі» проводив слідчий ОСОБА_25 у відповідності до затвердженого плану слідчих дій, прогнозованим результатом яких був обвинувальний акт. Із зібраних доказів була очевидна доведеність вини ОСОБА_4 в ухиленні від сплати податків, тому сумнівів у запланованому обвинувальному акті стосовно неї не було. Про перспективу закінчення провадження по ООО «Волмі» на грудень 2014 року були проінформовані вище керівництво області та процесуальний керівник - прокурор Маляров Є.В. і відображено у статистичних звітах .

В жовтні 2014 року після проведення слідчим обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , остання звернулася до нього на особистому прийомі та була ініціатором наступних контактів. Сам зустрічей з нею не шукав, до неї не телефонував. Розмови між ними відбувалися у його службовому кабінеті чи біля будівлі прокуратури Краматорська. Кожну із розмов ОСОБА_4 розпочинала з наполегливих прохань допомогти їй у вирішенні закриття справи по реабілітуючим підставам, однак після відмов обговорювати це питання спілкування зводились до теми про єдину для неї передбачену законом можливість бути звільненою від кримінальної відповідальності та закриття справи на підставі ч.4 ст. 212 КК України після добровільної сплати нею до бюджету донарахованих по справі податків. Роз`яснював їй механізм і спосіб сплати податків, існуючу можливість погашення частини податків безготівковими коштами з рахунку підприємства чи готівкою, а іншої частини - шляхом зарахування зобов`язань держави з відшкодування підприємству заявленого податкового кредиту з ПДВ. Обговорювались строки добровільної сплати ОСОБА_4 податків. Суми грошових коштів у розмовах ОСОБА_4 озвучувала з власної ініціативи при міркуваннях нею необхідності оформлення позики для сплати податків. Надавати роз`яснення з цього приводу він був змушений, оскільки слідчі підрозділи податкової міліції були орієнтовані на вжиття заходів для реального погашення податків до державного бюджету і цей показник був пріоритетним у службовій діяльності. Всі розмови з ОСОБА_4 жодним чином не стосувалися неправомірної вигоди. Строки, які згадувалися у розмовах, стосувалися строків досудового розслідування.

11.12.2014 в денний час під час зустрічі на стоянці автосалону «Талісман» у м.Краматорську ОСОБА_4 повідомила, що визначилася із сумою грошових коштів на погашення податків і запропонувала йому самостійно їх внести до бюджету, посилаючись на свою зайнятість. Він погодився і щоб остання не передумала, взяв від неї гроші у пакеті, поклав до свого автомобіля «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_1 , щоб внести їх на погашення податків по кримінальному провадженню, забезпечивши таким чином пріоритетний показники в своїй роботі керованого ним слідчого підрозділу. Зі слів ОСОБА_4 в пакеті було 300 000 грн. Попрощався з останньою та повернувся у власних справах до приміщення автосалону. Там було проведене його затримання. У нього були вилучені ключі з брелоком від автомобіля, у зв`язку з чим не виключає можливості неправомірного проникнення до салону автомобілю до моменту його процесуального огляду, а також через неналежне опечатування - до моменту обшуку. З боку ОСОБА_4 та працівників СБУ вбачає провокацію хабара, оскільки саме від них виникла пропозиція передачі йому грошей. Сам від ОСОБА_4 гроші не вимагав. Стверджує, що матеріали відео та звукозаписів, отримані за результатами НСРД, є змонтованими, оскільки текст розмов на них не відповідає дійсному змісту розмов. Наполягає на тому, що відео- звукозаписи та інші докази сторони обвинувачення отримані з порученням процесуального закону, тому є недопустимими.

Для доведення факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину сторона обвинувачення послалася та забезпечила присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення для їх допиту перед незалежним та неупередженим судом.

Так, свідок ОСОБА_4 , яка є заявником по кримінальному провадженню №42014050000000787, суду показала, що з обвинуваченим знайома приблизно з 2004 року у зв`язку з розслідування податковою поліцією щодо неї та її чоловіка кримінальних справ по ухиленню від сплати податків. До кримінальної відповідальності притягалася декілька разів іншими правоохоронними органами. До ОСОБА_1 у неї неприязні немає.

З 2013 року знайома з колишнім працівником міліції ОСОБА_5 ОСОБА_6 по обставинам бізнесу. Останній запропонував їй зареєструвати підприємство і використовувати його у сумісному бізнесі, пов`язаному із залізницею. У виконкомі міста Красний Лиман з допомогою ОСОБА_56 зареєструвала ТОВ «Волмі». Тоді ж ОСОБА_7 познайомив її з працівником податкової міліції ОСОБА_8 , який допоміг зареєструвати ТОВ «Волмі» платником ПДВ в податковій інспекції та взяв на себе зобов`язання вирішувати на користь підприємства проблемні питання у відносинах з податковою міліцією. Пізніше ОСОБА_10 познайомив її з працівником відділу документальних перевірок податкової інспекції ОСОБА_11 , яка зобов`язалася в подальшому допомагати з вирішенням проблемних питань під час податкових перевірок. На посаду директора ТОВ «Волмі» за її проханням погодився та був призначений друг її чоловіка - ОСОБА_13 , який займав цю посаду формально. Від його імені оформила довіреність на себе на право здійснення банківських операцій по ТОВ «Волмі».

У вересні 2013 року зустрілася з ОСОБА_14 , яка запропонувала провести через ТОВ «Волмі» незаконну оборудку шляхом документального оформлення від ТОВ «Волмі» на адресу іншого підприємства ремонтно-будівельних послуг та переведення в готівку безготівкових грошей понад 1 млн.грн. Згодом на банківський рахунок ТОВ «Волмі» стали заходити гроші. За вказівкою ОСОБА_15 вона зняла готівкою 900 тис.грн. і віддала першій. Решту грошей перевела на інші рахунки, реквізити яких дала ОСОБА_16 . Сама заробила на цій оборудці 180 тис. грн. Бухгалтерські документи оформляла ОСОБА_16 і передавала їй для завіряння печаткою ТОВ «Волмі».

На початку січня 2014 року ОСОБА_17 став вимагати від неї 20 тис. доларів США за те, щоб не порушувалася кримінальна справа по проведеній оборудці, про яку дізналася податкова міліція. Із зароблених на оборудці грошей вона віддала ОСОБА_18 суму, яку той вимагав.

У жовтні 2014 року слідчий податкової міліції ОСОБА_25 з оперативниками провів у неї дома обшук, шукали документи по проведеній від імені ТОВ «Волмі» оборудці, вилучили статутні документи, печатку та бухгалтерські документи ТОВ «Волмі». Після обшуку подзвонила ОСОБА_18 , повідомила про обшук. Згодом ОСОБА_10 сказав, що домовився про закриття кримінальної справи з слідчим ОСОБА_25 і керівництвом податкової міліції і що їй потрібно домовитися лише зі ОСОБА_1, оскільки від нього залежить можливість закриття справи, однак з останнім він не знаходить спільної мови. Приїхала на виклик до слідчого ОСОБА_25 на допит та буда повідомлена про проведення податкової перевірки по кримінальній справі і необхідність надати бухгалтерські документи ТОВ «Волмі» на перевірку. Після слідчого зайшла в кабінет до ОСОБА_1, стала просити допомоги у вирішенні питання про закриття кримінальної справи по ТОВ «Волмі». Він відмовився обговорювати це питання та запропонував добровільно сплатити донараховані податки і бути звільненою від кримінальної відповідальності за ст.212 ч.4 КК України. Пояснив про можливість сплати частини нарахованих податків грошима, іншої частини-уточнюючими податковими деклараціями чи податковим кредитом з ПДВ. Знову зустрілася з ОСОБА_8 і ОСОБА_5 для вирішення подальшої ситуації по кримінальній справі, повідомила, що ОСОБА_19 не погоджується на закриття справи. ОСОБА_7 запропонував підставити ОСОБА_1 під хабар та дав їй контакти працівника СБУ. На зустрічі з оперативником СБУ розповіла всі обставини, той дав їй мп3 диктофон і запропонував зустрітися зі ОСОБА_1 та записати для нього розмову. З власної ініціативи зустрілась зі ОСОБА_20 , стала просити допомогти закрити кримінальну справу, на що той відмовився і подальша розмова звелася до варіанту звільнення від кримінальної відповідальності та закриття справи за частиною 4 статті 212 КК України. Розмову записала на диктофон. На зустрічі оперативник СБУ прослухав диктофон, сказав, що у записі нічого кримінального немає, запропонував при наступних розмовах зі ОСОБА_20 схилити його до згоди на закриття справи за хабар і лише тоді працівники СБУ зможуть допомогти їй у закритті справи по ООО «Волмі». Під час перебування у податковій інспекції з питань податкової перевірки по кримінальній справі знову прийшла до ОСОБА_1 в кабінет, стала просити закрити справу за хабар. Той відмовив і розмова знову звелася до добровільного погашення податків і закриття справи за ст. 212 ч.4 КК України. Запис розмови на диктофоні віддала оперативнику СБУ. Згодом її викликали до СБУ, надали для підписання набрані та роздруковані на комп`ютері заяву про вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_1 і пояснення до неї. Не читаючи зміст, підписала заяву та пояснення при умові, що працівники СБУ позитивно для неї вирішать питання із закриття кримінального провадження по ТОВ «Волмі». Згодом була викликана до слідчого прокуратури ОСОБА_21 , який надав їй протокол допиту, в якому вже був набраний текст її свідчень. Не читаючи зміст підписала протокол з тих же підстав, сподіваючись на обіцянки працівників СБУ сприяти закриттю кримінальної справи стосовно неї по ТОВ «Волмі».

В подальшому діяла за сценарієм та вказівками оперативників СБУ: повинна була ініціювати зустрічі зі ОСОБА_1, в розмовах необхідно було схилити ОСОБА_1 до згоди на закриття справи за реабілітуючими підставами та на передачу йому грошей у вигляді хабаря. На початку грудня 2014 року було 4-5 зустрічей зі ОСОБА_1 в службовому кабінеті обвинувачуваного у податковій інспекції у місті Слов`янську чи біля будівлі прокуратури міста Краматорська, куди той приїздив по роботі. Всі зустрічі ініціювала вона по телефону. Перед кожною із зустрічей оперативники СБУ облаштовували на ній спецзасоби - відеокамеру і диктофон та інструктували по темам розмов. Оскільки ОСОБА_1 не погоджувався на хабар, на останні зустрічі оперативники СБУ ставили перед нею завдання схилити обвинувачуваного до отримання від неї грошей під будь-яким приводом. Виконуючи вказівки оперативників, пропонувала ОСОБА_1 самостійно внести гроші до бюджету на погашення податків по кримінальній справі, посилаючись на свою зайнятість по роботі та свою необізнаність у цих питаннях. В розмовах зі ОСОБА_1 під різними приводами озвучувала грошові суми 10 та 15 тис.доларів США, 300 тис. грн., які їй називали працівники СБУ перед зустрічами з обвинувачуваним. Чому саме озвучувались такі суми, не знає.

Остання зустріч зі ОСОБА_20 відбулася 11 грудня 2014 року. Зранку того дня в прокуратурі міста Дружківка оперативники СБУ копіювали на ксероксі , а згодом передали їй гроші 300 тис. грн. в пакеті та поставили задачу під будь-яким приводом передати ОСОБА_1. По телефону попросила обвинуваченого зустрітися з нею, про наміри передати гроші йому не повідомляла. На автостоянці автосалону «Талісман», куди ОСОБА_1 приїхав у власних справах, зустрілася з останнім біля його автомобіля, повідомила, що привезла гроші для погашення податків, назвала суму та попросила його самостійно внести гроші до бюджету. ОСОБА_1 погодився, взяв від неї пакет з грошима, поклав до свого автомобіля, попрощалися та розійшлись з місця подій.

ОСОБА_1 неправомірної винагороди від неї не вимагав, фактично схилився до отримання від неї грошей для направлення їх на погашення податків по кримінальній справі в наслідок її наполегливості, нав`язаної працівниками СБУ. Вона ж діяла за вказівками оперативників СБУ через безвихідь, оскільки бажала уникнути кримінальної відповідальності по кримінальній справі по ТОВ «Волмі» за сприянням працівників СБУ в обмін на її заяву про вчинення ОСОБА_22 кримінального правопорушення у вигляді вимагання хабаря, її дій під контролем працівників СБУ з використання спецтехніки та її надуманих свідчень стосовно ОСОБА_1 на стадії досудового слідства і в суді.

Записи розмов зі ОСОБА_1, які фіксувалися на спецзасоби, на паперових чи інших носіях для ознайомлення та підписання їй не надавалися.

В січні 2015 року була викликана до кабінету слідчого прокуратури ОСОБА_21 , де той попросив підписати світлокопії грошових купюр, що були передані ОСОБА_1 11 грудня 2014 року. Тоді ж слідчий ОСОБА_21 попросив її виготовити задніми числами наказ та контракт, які б свідчили, що, ніби то, вона в період 2013-2014 років працювала заступником директора ТОВ «Волмі», оскільки її статус посадової особи на підприємстві потрібен для кваліфікації дій ОСОБА_1, як вимагання хабаря у посадової особи ТОВ «Волмі». Вона виготовила ці документи, завірила печаткою і підписом директора ОСОБА_13 та передала через оперативників СБУ слідчому ОСОБА_21

Кримінальне провадження стосовно неї по ТОВ «Волмі» за ст.212 ч.3 КК України розглянуто Краматорським міським судом, визнана винною, однак звільнена від кримінальної відповідальності, оскільки сплинув строк притягнення до відповідальності. По справі у суді зізналася у скоєнні злочину, її дії з ініціативи прокурора, що підтримував обвинувачення, були перекваліфіковані на ст.205 КК України.

Стосовно неправомірних дій ОСОБА_23 та ОСОБА_15 в кінці 2015-на початку 2016 року зверталася до внутрішньої безпеки податкової служби, де писала заяву про вчинення ними кримінального правопорушення. Слідчому прокуратури Донецької області по кримінальній справі стосовно вказаних податківців, порушеній за її заявою, давала аналогічні свідчення.

В кінці літа-на початку осені 2014 року ОСОБА_7 розповів їй, що брав участь у діяльності незаконних воєнних формувань по захопленню влади та будівлі Краснолиманської міської ради весною 2014 року, з приводу чого стосовно нього правоохоронним органом у місті Ізюм Харківської області розслідується кримінальна справа, по якій він був арештований. Однак працівники СБУ допомогли йому змінити запобіжну міру, звільнитися та допомагають у закритті справи, для чого по справі необхідні свідчення на його користь. Звернувся з проханням бути свідком по справі та дати свідчення, що він у той час працював у неї на ТОВ «Волмі». Вона погодилась та разом із декількома людьми-такими ж свідками їздила до слідчого в м. Ізюм, де дала свідчення, про які просив ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим не знайомий, неприязні не має. На прохання свого шкільного товариша ОСОБА_24 погодився на пропозицію його дружини ОСОБА_4 зареєструвати на себе підприємство. Посаду директора ТОВ «Волмі» він займав формально, оскільки фактично всією господарською діяльністю, бухгалтерськими та іншими документами займалася ОСОБА_4 . Чи видавав їй довіреності, не пам`ятає. При реєстрації ТОВ «Волмі» підписував ряд документів, однак які, не пам`ятає. Двічі був у банківській установі, підписував документи. Чим конкретно займалося підприємство він не знає, орієнтовно це будівництво та ремонти. Всі документи по ТОВ «Волмі» знаходилися у ОСОБА_4 . Про кримінальну справу з приводу ухилення від сплати податків по ТОВ «Волмі» він дізнався приблизно у вересні - жовтні 2014 року, коли до нього прийшли працівники податкової міліції з обшуком, але нічого вилучено не було за відсутністю документів ти предметів, які шукали. У зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, по якій у нього проводився обшук, його та ОСОБА_4 викликали до Слов`янської ДПІ для опитування, вручення документів по проведенню податкової перевірки, письмових запитів щодо надання бухгалтерських документів для перевірки тощо. Також він давав покази слідчому ОСОБА_25 . Від нього хабарів ніхто не вимагав. Від ОСОБА_4 про хабарі нічого не чув. З приводу кримінальної справи, що розслідувалась податковою міліцією ОСОБА_4 запевнила його, що сама буде розбиратися та вирішить всі проблеми з даного приводу.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що станом на листопад 2014 року працювала головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків у Слов`янській ДПІ. На підставі постанови слідчого ОСОБА_25 про призначення та проведення документальної перевірки в межах порушеної кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ «Волмі» були оформлені наказ та направлення на проведення позапланової податкової перевірки. Слідчий забезпечив прибуття до ДПІ представників підприємства ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , яких вона ознайомила з документами про перевірку. ОСОБА_4 пояснила, що оригінали бухгалтерських документів втрачено через АТО та до 17.11.2014 зобов`язалася надати їх копії. Однак документи представниками ТОВ «Волмі» не були надані. З постанови слідчого вона дізналася, що під час обшуку у ОСОБА_4 були вилучені якісь господарські документи, однак їх було недостатньо для висновків, в зв`язку з чим перевірка була призупинена до надходження до відділу перевірок додаткових документів. Слідчий ОСОБА_25 пояснив, що затримка в наданні документів була зумовлена очікуванням результатів розкриття банківської таємниці підрозділами податкової міліції в інших містах України. Приблизно 29.01.2015 року вказані матеріали надійшли до відділу перевірок Слов`янської ДПІ, у зв`язку з чим була поновлена перевірка. На виклики по телефону до відділу перевірок ОСОБА_27 чи ОСОБА_13 не з`являлися. 03.02.2015 був направлений запит до оперативного відділу податкової міліції щодо розшуку посадових осіб ТОВ «Волмі», у зв`язку з чим 09.02.2015 у супроводі оперативників прибув директор ОСОБА_13 . Йому було вручено наказ про поновлення перевірки, направлення на податкову перевірку та повторну вимогу про надання фінансово-господарських документів в строк до 11.02.2015 року, що виконано не було. Таким чином перевірка була проведена по матеріалам досудового розслідування, які надав слідчий та за результатами перевірки донараховано податків на суму більше півтора міліонна гривень. Копія акту поштою відправлена ОСОБА_13 , інший примірник акту перевірки переданий слідчому ОСОБА_25 .

Зі ОСОБА_1 знайома виключно по роботі, звернень від нього, прохань чи пропозицій з приводу перевірки ТОВ «Волмі» не було. Зі слідчим ОСОБА_25 спілкувалася виключно з приводу забезпечення доставки посадових осіб ТОВ «Волмі» для вручення їм документів щодо перевірки.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що з 2012 року працює в органах прокуратури, з 2013 року в прокуратурі м. Краматорська здійснював прокурорський нагляд за діяльністю податкової міліції, у зв`язку з чим знайомий зі ОСОБА_1 В 2014 році до ЄРДР було внесено відомості про вчинення посадовими особами ТОВ «Волмі» кримінального правопорушення за ст.212 ч.3 КК України. Саме він здійснював повноваження процесуального керівника по цьому кримінальному провадженню. Як і по всім іншим провадженням, що знаходились у слідчих податкової міліції, по ТОВ «Волмі» надавав письмові вказівки. Розслідуванням провадження займався слідчий ОСОБА_25 При загальній перевірці з питань необґрунтованої тяганини по провадженням, по справі по ТОВ «Волмі» він склав подання прокурору Донецької області за допущену тяганину, за яким слідчий ОСОБА_25 отримав дисциплінарне стягнення. На час досліджуваних подій підозру по справі нікому повідомлено не було, оскільки на той період не всі процесуальні дії були виконані, зокрема не була завершена податкова перевірка та не визначено кінцеву суму прихованих податків посадовцями ТОВ «Волмі» для підозри, хоча перспективою по справі за планом розслідування було направлення обвинувального акту до суду. Розслідування по всім кримінальним провадженням щодо ухилення від сплати податків було спрямоване, в першу чергу, на сплату до бюджету прихованих податків, тому в процесі здійснення прокурорського нагляду націлював слідчих та надавав письмові вказівки на виконання цього показника. Виключенням не було провадження по ООО «Волмі», однак з ким саме ОСОБА_1 чи слідчим ОСОБА_25 обговорював питання щодо погашення податків представниками ТОВ «Волмі» та звільненням їх від кримінальної відповідальності за ст. 212 ч.4 КК України, не пам`ятає в силу давності подій. Механізм погашення податків по кримінальній справі визначався податковим органом. Для закриття справи за ст. 212 ч.4 КК України необхідне було підтвердження податкового органу про погашення підприємством податків в повному обсязі. Зі ОСОБА_1 питання щодо закриття провадження по ТОВ «Волмі» за реабілітуючими підставами чи про перекваліфікацію дій посадовців ТОВ «Волмі» не обговорював. Щодо неправомірної вигоди по зазначеному кримінальному провадженню та, взагалі, зі ОСОБА_20 розмов не було.

За своєю посадою ОСОБА_1 кримінальні справи особисто не розслідував, хоча мав на це право згідно з кримінальним процесуальним кодексом. Як керівник слідчого підрозділу ОСОБА_1 користувався електронним ключом при підтвердженні реєстрації кримінальних проваджень у ЄРДР, при призначенні слідчих, при внесенні слідчими у ЄРДР процесуальних рішень по кримінальним провадженням.

В грудні 2014 року дізнався про затримання ОСОБА_1 за отримання ним неправомірної вигоди, пов`язаної з кримінальним провадженням по ТОВ «Волмі». Прокурорський нагляд за цим провадженням було передано прокуратурі Донецької області, в зв`язку з чим про результати закінчення досудового розслідування йому не відомо.

Свідок ОСОБА_31 суду показав, що разом з ОСОБА_32 працює у технікумі м.Дружківки, з обвинуваченим раніше не знайомий. Наприкінці 2014 року зранку їх з технікуму запросили до прокуратури м.Дружківки, де запропонували прийняти участь в якості понятих у слідчих діях, на що вони погодилися. В кабінеті прокуратури в їх присутності декілька оперативників копіювали на ксероксі грошові купюри, а слідчий ОСОБА_21 присутнім роздавав вказівки. Ті ж оперативники рахували гроші та складали в пачки. Купюри були номіналом 500, 200, 100 грн. на загальну суму 300 000 грн. Гроші призначалися для передачі присутньою жінкою ОСОБА_33 посадовцю в якості хабаря. В кабінеті прокуратури події відбувалися приблизно одну годину. Під час маніпуляцій з грошима в кабінеті прокуратури серії та номери банкнот ніхто не озвучував, реєстр із записом серій та номерів купюр в його присутності ніхто не складав, оскільки реєстр вже був готовий до того. По закінченню підписав протокол з записаними серіями і номерами купюр, на відповідність даних в протоколі фактичним серіям і номерам банкнот не звіряв. Також підписав листи з копіями грошових купюр. В судовому засіданні висказав сумніви в тому, що всі купюри з 300 тис.грн. виготовлялися за його присутності, оскільки купюр було багато, а часу - обмаль. При ньому гроші 300 тис. грн. ОСОБА_58 не передавалися, листи з копіями цих грошей в його присутності вона не підписувала.

Через 2-3 години зі слідчим ОСОБА_57 та працівниками СБУ приїхали до автосалону «Талісман» у м. Краматорськ, де в приміщенні на підлозі лежав ОСОБА_1 зі скованими на спиною руками, на лиці були помітні ссадини. Слідчий ОСОБА_21 провів обшук затриманого та його речей. Було вилучено ключі від авто, документи з барсетки, інші речі. Згодом слідчий, затриманий, поняті та правоохоронці перейшли на вулицю на автостоянку до позашляховика коричневого чи червоного кольору з метою обшуку салону, однак затриманий згоду на це не дав. Тоді слідчий опечатав автомобіль за допомогою шпагату, який протягнув через дверні ручки авто та зафіксував наклейкою на дверцятах багажника. Затриманий висказав зауваження щодо неналежного опечатування мокрого і брудного автомобіля та зауважив на можливості відчинити його без порушення шпагату. Слідчий протер дверцята та повторно опечатав наклейкою. Всі дії супроводжувались фіксацією на відеокамеру та були відображені в протоколі, де він розписався. Чи існувала можливість проникнення у автомобіль затриманого після опечатування без пошкодження шпагату, відповісти не зміг.

Свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що працює у технікумі м.Дружківки, з обвинуваченим раніше не знайомий. В грудні 2014 року разом з ОСОБА_31 зранку був запрошений працівниками СБУ прийняти участь у слідчих діях в якості понятого. На початку 9-ої годині прибули до кабінету в прокуратурі м.Дружківки, в якому знаходився слідчий та жінка-підприємець, прізвища якої він не пам`ятає. Було повідомлено, що ця жінка буде передавати комусь гроші під контролем прокуратури. В подальшому в кабінеті слідчий самостійно на одному копіювальному апараті копіював грошові купюри по 500, 200 та 100 грн. на загальну суму 300 000 грн., сам перераховував їх та складав у пачки. Після вказаних маніпуляцій з купюрами він підписав листи з копіями банкнот та протокол, де були записані серії і номери купюр. Індивідуальні ознаки купюр в його присутності не озвучувалися, до протоколу не вписувалися, оскільки той був вже складений до їх приходу в кабінет. Зміст протоколу з серіями і номерами на купюрах не звіряв. Гроші були складені у світлий пакет. Чи передавалися в його присутності гроші жінці-підприємцю, не пам`ятає.

Приблизно через 2-3 години зі слідчим на службовому автомобілі приїхали до автосалону «Талісман», де у приміщенні при вході в салон на підлозі лежав обвинувачений ОСОБА_1 з наручниками на руках за спиною. На лиці були помітні ссадини, звезене чоло. Із застосуванням відеофіксації слідчий провів обшук затриманого, з кишень та барсетки було вилучено документи, ключі та інші предмети. Чи вилучалися ключі від автомобіля, не пам`ятає. Згодом усі, в тому числі затриманий вийшли на вулицю на автостоянку до позашляховика темного кольору для обшуку автомобіля, однак затриманий не дав згоду на це. Слідчий звернув увагу через скло на дитяче крісло на задньому сидінні автомобіля, на якому знаходився прозорий пакет, у якому за поясненнями слідчого, знаходяться гроші. Чи був це той самий пакет, у який слідчий зранку складував гроші в прокуратурі м. Дружківка, не зміг відповісти. Кому належали ці гроші, слідчий не пояснював. Згодом автомобіль був опечатаний шпагатом, протягнутим через дверні ручки та оклеєний на дверцятах багажника паперовою склейкою. Погода була вогка. Вважає, що проникнути до автомобіля після опечатування без порушення шпагату було не можливо.

Свідок ОСОБА_36 суду показав, що з обвинуваченим раніше не знайомий. У в середині грудня 2014 року в якості понятого приймав участь при проведенні обшуку автомобіля «Ford Kuga» на стоянці автосалону «Талисман». Під час обшуку був присутній другий понятий, проводилася відеофіксація всіх дій. До обшуку автомобіль був опечатаний натягнутою ниткою, відчинити багажник автомобіля без пошкодження нитки було неможливо. В салоні автомобілю на задньому дитячому сидінні був виявлений поліетиленовий пакет білого кольору з грошима в купюрах по 500, 200 та 100 грн., загальну суму не пам`ятає. Правоохоронці в салоні зачитували серії та номери кожної з купюр під відеозапис. Під час огляду банкнот він сидів на передньому сидінні автомобіля. Автостоянка освітлювалася зовнішнім освітленням та ліхтариком в руці правоохоронця. Обшук тривав біля двох годин. Був складений протокол обшуку, який він підписав. Носій інформації з відеокамери, на яку записувався обшук, після закінчення з камери був вилучений, однак, чи опечатувався він, не пам`ятає. Гроші були упаковані в пакет та опечатані.

Свідок ОСОБА_37 суду показав, що з обвинуваченим раніше не знайомий. Приблизно в листопаді-грудні 2014 року в вечірній час за проханням правоохоронців приймав участь в якості понятого при обшуку позашляховика темного кольору на автостоянці біля автосалону «Талісман» м.Краматорська. В обшуку приймав участь інший понятий, якого він раніше не знав, слідчий, та декілька правоохоронців, один з яких всі події фіксував відеокамерою. Автомобіль був опечатаний паперовою склейкою. Відчинили автомобіль ключами. Чи в багажнику чи в салоні автомобіля було виявлено поліетиленовий пакет з грошима. Точне місце знаходження пакета в автомобілі не пам`ятає. Банкноти були номіналами 100 і 200 грн. Під час обшуку правоохоронці зачитували серії та номери купюр, які записувалися в протокол. Візуально мав можливість звіряти серії та номери купюр, які зачитувались. Періодично мінявся місцем з іншим понятим, тобто знаходився чи на передньому сидінні автомобіля чи на вулиці. Автостоянка освітлювалася зовнішнім освітленням, ліхтариком та освітленням в салоні авто. Обшук тривав 3-4 години. По закінченню гроші були опечатані в чорному пакеті. Чи опечатувалися після обшуку відіокамера чи мікро СД карта з неї, не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_38 показав суду, що є бувшим працівником правоохоронних органів. Зі ОСОБА_1 не знайомий. З 2012 року знайомий з ОСОБА_4 по обставинам планування будівництва її підприємством для нього будинку. Зустрічався з цього приводу з нею всього 2-3 рази у місті Красний Лиман в кафе. Згодом отримав про неї неналежні відгуки по місту Краматорськ, тому відмовився від подальшої співпраці з будівництва. З ОСОБА_39 знайомий приблизно з 2007-2008 років, як з правоохоронцем податкової міліції та зустрічався з ним 3-4 рази за життя. Приблизно в 2013 році ОСОБА_4 звернулася до нього з проханням допомогти в перереєстрації її підприємства у місті Красний Лиман, в тому числі у податковій службі. Сам він допомогу їй з цього питання не надавав, однак зателефонував до ОСОБА_40 , попросив його допомогти ОСОБА_58. Надав ОСОБА_4 контактний телефон ОСОБА_23 для їх спілкування. Чи зустрічалися ОСОБА_10 і ОСОБА_41 , йому невідомо. Чи перереєструвала ОСОБА_4 своє підприємство, йому невідомо. Під час зустрічі з ОСОБА_58 з приводу її прохання у перереєстрації підприємства остання повідомила, що має неприємності з податковою міліцією міста Краматорська. Деталями не цікавився, нічого їй не радив. З працівниками СБУ її не знайомив. З працівником податкової служби ОСОБА_11 не знайомий.

В 2015 році працівниками прокуратури та внутрішньої безпеки податкової служби у нього дома було проведено обшук. Від прокурора поверхнево дізнався про те, що ОСОБА_41 здійснювала незаконні оборудки, пов`язані з виведенням грошей з будівництва в дитячому оздоровчому центрі Артек. Інші деталі цієї справи йому не відомі. Чому проводився обшук у нього дома, не знає.

Свідок ОСОБА_42 , допитаний у судовому засіданні стороною обвинувачення, показав суду, що є діючим працівником податкової міліції. На час 2013-2014 років працював на посаді оперуповноваженого головного управління ДФС у Донецькій області. Зі ОСОБА_1 знайомий по обставинам роботи в податковій службі. Останній керував слідчим підрозділом.

З ОСОБА_4 не знайомий. Декілька разів бачив її у будівлі податкової інспекції та візуально знав її, як особу, що двічі притягувалася до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків чи створення фіктивних підприємств. ОСОБА_4 до нього за допомогою у реєстрації ТОВ «Волмі» в якості платника податків чи за допомогою з інших питань не зверталася. Гроші 20 тис. доларів США чи будь-які інші гроші вона йому не передавала. Порад звернутися до працівників СБУ, щоб підставити ОСОБА_1 під хабар він ОСОБА_4 не давав.

З ОСОБА_43 знайомий з 1995 року, як з працівником Слов`янської ДПІ. Чи знайома ОСОБА_43 з ОСОБА_4 , він не знає.

З ОСОБА_38 він особисто ніколи не спілкувався, хоча знає, що така людина є. ОСОБА_38 його не знайомив з ОСОБА_4 .

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 на запитання захисника обвинуваченого - Керанчук Л.І. та на запитання обвинуваченого ОСОБА_1 відмовився відповідати, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Свідок ОСОБА_43 показала суду, що з обвинуваченим ОСОБА_1 знайома по роботі у податковій службі, ніяких взаємовідносин з ним немає. Будь-які свідчення по справі давати та відповідати на питання учасників процесу відмовилась, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Досудовим слідством висунуте ОСОБА_45 обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України грунтується на наступних доказах:

Заява ОСОБА_4 від 20.11.2014 до ГУ БКОЗ СБУ про вчинення кримінального правопорушення, яка стала підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування по кримінальному провадженню за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України (т.3 а.с.297-299).

Заява ОСОБА_4 від 27.11.2014 року, якою остання не заперечує щодо її залучення до участі в негласних слідчих (розшукових) діях та негласного зняття інформації з її мобільного телефону (т.3 а.с.305).

Протокол огляду грошових коштів від 11.12.2014 року, що підтверджує проведення відповідно до статей 40, 106, 223 та 237 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) слідчим прокуратури огляду грошових коштів у сумі 300 000 грн. (триста тисяч грн.00 коп.) для використання їх у слідчих діях у якості заздалегідь ідентифікованих засобів для підтвердження фактичних обставин вимагання та отримання неправомірної вигоди та передачу цих коштів свідкові ОСОБА_4 (т.2 а.с.110-246,т.3 а.с.3-246).

Зокрема оглянуто в проміжок часу з 08 год.30 хв. по 09 год.35 хв. купюри номіналом 500, 200 та 100 грн. в кількості 1039 штук на загальну суму 300 000 грн. (триста тисяч гривень 00.коп.), вказано їх серійні номери та номінал, до протоколу долучено копії купюр.

Розсекречені матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) в межах розслідування кримінального провадження №42014050000000787 від 26.11.2014 року:

Супровідний лист від ГВ БКОЗ УСБ України в Донецькій області на адресу прокурора прокуратури Донецької області Борисевича М.В., за яким 19.01.2015 направляються розсекречені матеріали за результатами проведення НСРД по кримінальному провадженню №42014050000000787 (т.2 а.с. 59).

Постанова слідчого прокуратури Донецької області від 27.11.2014, згідно якої ОСОБА_4 залучена до проведення НСРД у кримінальному провадженні №42014050000000787 (т.2 а.с. 72-73).

Ухвали апеляційного суду Донецької області від 27.11.2014 про задоволення клопотання слідчого прокуратури та надання дозволу на проведення НСРД у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - мобільних телефонів, якими користується ОСОБА_4 (сім-карта НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (сім-карти НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ).

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 04.01.2015 року, складений на підставі статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с.101-105).

Згідно протоколу старшим оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. досліджено та викладено у протоколі на паперовому носії текст інформації з телефонних розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 30.11.2014 року по 11.12.2014 , зафіксованої на DVD-R диску (№1), який додається до протоколу.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015

Ухвала апеляційного суду Донецької області від 27.11.2014 про задоволення клопотання слідчого прокуратури та надання дозволу на проведення НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_1 (т.2 а.с. 66).

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 02.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с. 77-78).

Зокрема старшим оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 02.12.2014 досліджено цифровий відеореєстратор та викладено у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 01.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового відеореєстратора. У протоколі додатків до нього не зазначено.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 02.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с. 79-80).

За протоколом старший оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М . 02.12.2014 дослідив цифровий диктофон та виклав у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 01.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового диктофону. У протоколі додатків до нього не зазначено.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 05.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України.

Зокрема старшим оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 05.12.2014 у місті Маріуполі в період з 14:40 до 16:10 досліджено цифровий відеореєстратор та викладено у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 04.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового відеореєстратора. У протоколі додатків до нього не зазначено.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 05.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України.

Згідно протоколу старший оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 05.12.2014 у місті Маріуполі в період 10:30 до 12:30 дослідив цифровий диктофон та виклав у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 04.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового диктофону. У протоколі додатків до нього не зазначено.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 06.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с. 89-92).

Зокрема старшим оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 06.12.2014 досліджено цифровий відеореєстратор та викладено у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 05.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового відеореєстратора. У протоколі додатків до нього не зазначено.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 06.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с. 93-96).

Згідно протоколу старший оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 06.12.2014 дослідив цифровий диктофон та виклав у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 05.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового диктофону. У протоколі додатків до нього не зазначено.

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 12.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с. 97-98).

Зокрема старшим оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 12.12.2014 досліджено цифровий відеореєстратор та викладено у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 11.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового відеореєстратора. У протоколі зазначено додаток до нього - карта SD (№337).

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Долучена до протоколу карта мікроSD (№337) у судовому оглянута та переглянуті відеофайли, що знаходяться на вказаному носії інформації. Встановлено відповідність тексту розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зафіксованих на відеофайлах до тексту цих розмов, викладених на паперовій носіях в протоколах.

Протокол дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, від 12.12.2014, складений у відповідності до статей 104, 106, 266 КПК України (т.2 а.с. 99-100).

Згідно протоколу старший оперуповноваженим УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М. 12.12.2014 дослідив цифровий диктофон та виклав у протоколі на паперовому носії текст розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 при зустрічі, що відбулася 11.12.2014, зафіксованої за допомогою цифрового диктофону. До протоколу долучено DVD-R диск (№317) та DVD-R диск (№327).

На зворотній стороні останнього аркушу протоколу наявна роздруківка щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» 16.01.2015 та запис про зняття грифу секретності «Таємно» 19.01.2015.

Долучені до протоколу DVD-R диски з реєстраційними номерами №317 та №327 оглянуті у судовому засіданні.

На DVD-R диску №327 чорним маркером рукописним текстом зроблено записи про те, що гриф секретності «Таємно» носію інформації присвоєно 02.12.2014, носій інформації розсекречено 19.01.2015.

На DVD-R диску №317 чорним маркером рукописним текстом зроблено записи про те, що гриф секретності «Таємно» носію інформації присвоєно 13.11.2014, носій інформації розсекречено 19.01.2015.

Постанова процесуального керівника - прокурора прокуратури Донецької області Борисевича М.В. від 28.11.2014 у кримінальному провадженні №42014050000000787 про проведення контролю за вчиненням злочину, яка стала правовою підставою для проведення НСРД у вигляді контролю за скоєнням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів для отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 . Проведення контролю за вчиненням злочину доручено слідчим прокуратури Донецької області спільно з оперативними працівниками УСБУ в Донецькій області (т.2 а.с. 74-77) .

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 11.12.2014 року, складений на підставі ст.208 КПК України співробітником УСБУ в Донецькій області Простаковим Д.В. за участю старшого слідчого прокуратури Донецької області Зелененка С.О. у приміщенні прокуратури міста Дружківка (т.1 а.с. 266-269).

Згідно протоколу, 11.12.2014 о 12:20 обвинувачений ОСОБА_1 затриманий біля автосалону «Талисман». Затриманий у протоколі зазначив про незаконність свого затримання. Затримання та особистий обшук ОСОБА_1 з вилученням у нього речей та документів проведено під відеозапис на цифрову відеокамеру «Sony HDR-CX 255», електронний носій з якої долучений до протоколу, який безпосередньо досліджений судом шляхом перегляду у судовому засіданні.

Протокол огляду місця події від 11.12.2014 року, проведеного старшим слідчим прокуратури Зелененко С.О. за участю співробітників УСБУ в Донецькій області, понятих, обвинуваченого ОСОБА_1 з фіксацією процесуальної дії на відеокамеру «Soni HDR-CX250» (т.3 а.с.137-140)

Зокрема, на території автостоянки автосалону «Талисман» у м. Краматорську проведено зовнішній огляд автомобіля «Ford Kuga» реєстр НОМЕР_1 , в зв`язку з тим, що затриманий ОСОБА_1 не дав згоди на огляд салону автомобіля, після чого автомобіль опечатано за допомогою нитки та контрольних талонів. До протоколу додано матеріали відеозапису на носії інформації мікроSD, який досліджено у судовому засіданні шляхом перегляду.

Протокол обшуку транспортного засобу від 11.12.2014 року, проведеного старшим слідчим прокуратури Донецької області Зелененко С.О . за участю співробітників УСБУ в Донецькій області, понятих, з фіксацією процесуальної дії на відеокамеру «Soni HDR-CX250» (т.3 а.с. 284-287)

Зокрема, 11.12.2014 в період з 18:51 до 20:51 біля автосалону «Талисман» за адресою: м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, 3-а був оглянутий автомобіль «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого на дитячому автомобільному кріслі виявлено та вилучено білий пакет з грошовими коштами номіналом 500, 200 та 100 грн. загальною сумою 300 000 грн., які після огляду упаковані в пакет та опечатані. Разом з тим з салону автомобілю вилучено мобільний телефон «Vertu» модель Т-053063. Автомобіль після завершення процесуальної дії з місця вилучено. Матеріали відеозапису на мікроSD носію долучено до протоколу, який досліджений судом шляхом перегляду у судовому засіданні.

Постанова про визнання речовими доказами від 22.01.2015 (т.3 а.с.290), відповідно до якої слідчим по кримінальному провадженню №42014050000000787 визнано та долучено до матеріалів провадження в якості речових доказів грошові купюри на загальну суму 300 000 грн. (триста тисяч гривень 00 коп.), п`ять контрольних стрічок НБУ та полімерний пакет білого кольору з написом «Талисман» і передано на зберігання до СБУ в Донецькій області.

Протокол огляду речей та документів від 12.12.2014 року, проведеного слідчим прокуратури Донецької області Біликом В.О. (а.с.268 т.1).

Зокрема, проведено огляд вилученого в ході обшуку 11.12.2014 року автомобіля «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_1 мобільного телефону «Vertu» у шкіряному чохлі. При огляді телефону зафіксовані його модель Т-053063, imei НОМЕР_5 , сім-карта з номером НОМЕР_3 , що належить обвинуваченому ОСОБА_1

Протокол від 11.12.2014 огляду речей та документів, вилучених 11.12.2014 під час особистого обшуку ОСОБА_1 при затриманні (т.2 а.с.1-20).

Зокрема, в опечатаному пакеті з речами затриманого встановлено та оглянуто його особисті речі- чоловічу сумку, паспорт та інші документи що підтверджують особу, паспорт громадянки України ОСОБА_49 , свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, гроші в сумі 840 грн., портмоне, водійське посвідчення затриманого, службове посвідчення ОСОБА_1 , квитанції про сплату комунальних та адмінплатежів, пластикові банківські картки, зв`язка ключів у футлярі, мобільний телефон «Sigma» з сім-картою оператора МТС з мобільним номером НОМЕР_6 .

Протокол обшуку від 11.12.2014 року, проведеного на підставі ухвали суду у відповідності до статей 234-236 КПК України у службовому кабінеті ОСОБА_1 . в будівлі Слов`янської ОДПІ, в ході якого вилучено журнал обліку заяв, повідомлень про кримінальні правопорушення; журнал реєстрації руху досудових розслідувань; папку з супровідними листами по кримінальним провадженням; ноутбук «Самсунг» Р29 з флеш-накопичувачем з ключами від ЄРДР (т.1 а.с. 121).

Протокол огляду речей та документів від 29.12.2014 року, проведеного слідчим, за яким оглянуто вилучені при обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1 документи та предмети. Журнал реєстрації і руху досудових розслідувань свідчить про наявність у провадженні слідчого підрозділу кримінального провадження №32014050390000028, внесеного до ЄРДР 15.08.2014 року за фактом ухилення службових осіб ТОВ «Волми» в період 2013 року від сплати податків в сумі 3836731 грн. за попередньою правовою кваліфікацію за ст.212 ч.3 КК України. Ксерокопії аркушів журналу додані до протоколу та досліджені судом. (т.1 а.с. 122).

Протокол тимчасового доступу до документів від 11.12.2014 року, проведеного на підставі дозволу суду в приміщенні Слов`янській ОДПІ, в ході якого вилучені матеріали кримінального провадження №32014050390000028 відносно службових осіб ТОВ «Волмі» у двох томах (т.1 а.с. 158).

Протокол огляду від 23.01.2015 року, в ході якого оглянуті матеріали кримінального провадження №32014050390000028 відносно службових осіб ТОВ «Волмі», з частини яких зроблені ксерокопії, додані до протоколу та досліджені судом. (т.1 а.с. 114-157).

Зокрема, в матеріалах кримінального провадження містяться витяг з ЄРДР, документальні підстави для внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, процесуальні документи , що відображають проведені слідчі дії та їх результати, в тому числі проведений 15.10.2014 за місцем проживання ОСОБА_4 обшук.

В матеріалах наявні документи, що відображають юридичні підстави для призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Волмі», переписку податкового органу з посадовими особами ТОВ «Волмі» та слідчим підрозділом податкової міліції з приводу проведення документальної перевірки та її призупинення до отримання додаткових документів, необхідних для завершення перевірки.

Копія наказу №3 від 14.10.2014 про призначення ОСОБА_4 заступником директора ТОВ «Волмі», який вона долучила до протоколу допиту від 15.12.2014 (т.3 а.с.166).

Копія контракту від 14.10.2013, укладеного між директором ТОВ «Волмі» ОСОБА_13 та заступником директора цього підприємства ОСОБА_4 (т.3 а.с. 167-168).

Листа-довідки першого ВКР СУ ФР ДПІ у м. Краматорську від 04.11.2015 року, відповідно до якої у кримінальному провадженні №32014050390000028 ОСОБА_4 27.10.2015 року повідомлено про підозру у скоєнні злочину за ст.212 ч.3 КК України, а 30.10.2015 року обвинувальний акт стосовно неї спрямовано до Краматорського міського суду для розгляду по суті (т.3 а.с.204).

Копія ухвали Краматорського міського суду від 04.08.2016 (справа №234/18209/15-к), винесеної за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №32014050390000028 стосовно ОСОБА_4 , згідно якої прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_4 з ч.3 ст. 212 КК України на ч.1 ст.205 КК України та укладена з нею угода про визнання винуватості. ОСОБА_4 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ч.1 п.1 КК України (т.6 а.с.90-92).

Засвідчені копій статистичних звітів СУ ФР ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області у формі додатків 5.1, 5.2, 5.3 за листопад 2014 року, надані начальником СУ ФР ДПІ у м. Краматорську на запит слідчого Зелененка С.О. (т.1 а.с.158-159)

Зокрема, у відомостях щодо перспективи розслідування на грудень 2014 року відомості щодо кримінального провадження №32014050390000028 відносно службових осіб ТОВ «Волмі» за ст.212 ч.3 КК України вказані в переліку проваджень, які «заплановано направити до суду з обвинувальним актом…». Орієнтовний строк закінчення досудового розслідування 29.12.2014 року. Попередньо встановлені збитки - 1500 тис.грн. Одночасно, в додатку «кримінальні провадження заплановані до закриття» на грудень 2014 року відомості щодо кримінального провадження №32014050390000028 відсутні. Додатки звітності складені за підписом заступника начальника СУФР ОСОБА_1

Статистичні звіти аналогічного змісту за листопад 2014 року (т.3 а.с.171-185) та роздруківка в форматі «Скрін Шот» робочого екрану комп`ютеру з покроковим відображенням доступу до файлів та, саме, 13-ти файлів у почтовому відправленні «звіт Краматорськ», яке було надіслано 27.11.2014 року в 17:38 з електронної поштової скриньки СУ ФР ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області на електронну скриньку СУ ФР ГУ Міндоходів у Донецькій області (т.3 а.с.186-199) долучені до судової справи за клопотанням захисника та досліджені судом.

Висновок №2/15 від 05.01.2015 про результати службової перевірки у відношенні посадових осіб ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області (т.1 а.с.185-193), згідно з яким був опитаний старший слідчій ОСОБА_25, який проводив досудове розслідування кримінального проводження №32014050390000028 стосовно службових осіб ТОВ «Волмі» за ст. 212 ч.3 КК України, який надав пояснення про хід слідства у справі. У висновках та доданих до них поясненнях слідчого ОСОБА_25 відсутні будь-які відомостей про надання ОСОБА_1 розпоряджень про закриття кримінального провадження.

Лист ПП «Талисман» від 16.12.2014 року та долучений до нього флеш-накопичувач з копією відеозапису з камери відеонагляду, розташованої на фасаді будівлі автосалону «Талисман» м.Краматорська за 11.12.2014 період часу з 10-00 годин до 22-00 годин, (т.1 а.с.254).

Протокол огляду речей та документів від 22.12.2014 (т.1 а.с.206-207)., згідно з яким слідчим проведено огляд вищевказаного флеш-накопичувача та встановлена наявність на ньому 12-ти відеофайлів, датованих 11.12.2014.

Зазначений флеш-накопичувач досліджений в судовому засіданні шляхом перегляду відеозаписів, які відображають події на автостоянці у зазначений період часу на значній частині місцевості перед головним входом до автосалону «Талісман».

Висновки судової експертизи відеозвукозапису №7330/8228/8229/15-35 від 25.05.2015 року (т.3 а.с. 355-363), відповідно до яких експертом досліджено носії інформації з аудіо та відеозаписами, отриманими за допомогою цифрового відеореєстратора та цифрового диктофону під час проведення НСРД. Зокрема, висновками експерта визначено:

виходячи з того, що у відео(звукозаписах), зафіксованих на DVD-R дисках №327 та №317 конкретизованих у постанові про призначення експертизи об`єктів дослідження (розмов) немає, зазначені DVD-R диски не досліджувалися;

у зафіксованих на картці пам`яті SD HC з інв.№337 відеофайлах та у розмовах за 01.12.2014 року, 04.12.2014 року та 05.12.2014 року брав участь ОСОБА_1 ;

у зафіксованих на DVD-R-диску з інв.№327 у аудіофайлах у досліджуваних розмовах №№ 1-12 та у зафіксованих на картці пам`яті SD HC з інв.№337 відеофайлах у досліджуваних розмовах №№ 16, 17 встановити із застосуванням лінгвістичних методів дослідження, чи брав ОСОБА_1 участь у цих розмовах, і якщо так, то які слова та висловлювання промовлено саме ним, неможливо;

фонограми №№ 1-12 (що містять, вірогідно, телефонні розмови) є непридатними для ідентифікаційних досліджень, оскільки тривалість мовленого сигналу диктора, який порівнюється, складає менше 10 секунд (у кожній із зазначених фонограм).

питання щодо наявності в досліджуваних аудіо та відео файлах ознак монтажу не вирішувалось, у зв`язку з тим, що технічні засоби відеозвукозапису, які використовувалися при фіксації записів, направлених на дослідження, в розпорядження експертизи надано не було.

Одночасно, при огляді наданих на експертизу технічних носіїв інформації експертом зазначено (арк. 5 акту експертизи), що на DVD-R-диску з інв.№317 є рукописний запис, вчинений працівником УСБУ в Донецькій області ОСОБА_51 щодо реєстрації носія під №317, датований 13.11.2014 та скріплений відбитком печатки режимно-секретного органу УСБУ в Донецькій області.

До висновків судової експертизи долучено додатки у вигляді роздруківок з текстом телефонних та при зустрічах розмов ОСОБА_4 зі ОСОБА_1 , які досліджено в судовому засіданні.

Факс-лист ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області від 11.02.2016 року, що є відповіддю на запит Краматорського міського суду з вимогою надання технічних засобів для проведення експертизи аудіо-відеозаписів, за яким надати обладнання, на якому проводився аудіо-відеоконтроль особи в процесі проведення НСРД стосовно ОСОБА_1 , неможливо у зв`язку з наявним на спеціальних технічних засобах грифом «таємно» та перебуванням цих засобів у поточній роботі в різних підрозділах СБУ (т.4 а.с.7).

Роздруківка електронного листа-відповіді ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області від 16.02.2016 року на той самий запит Краматорського міського суду, за яким відеокамеру «Soni HDR-CX250», на якій 11.12.2014 проводилася відео фіксація обшуку автомобіля марки «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_1 надати для проведення експертизи відеозапису неможливо у зв`язку з тим, що на теперішній час відеокамера знаходиться у непрацездатному стані (т. 4 а.с.46).

Копія Положення про перший відділ кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у м.Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, затвердженого начальником ДПІ у м.Краматорську 25.02.2014 року, яким визначено зону обслуговування слідчого підрозділу, права та обов`язки керівника слідчого органу (т.3 а.с.378-393).

Матеріали, які характеризують ОСОБА_4 , відповідно до яких щодо останньої неодноразово порушувалися кримінальні справи, втому числі з приводу порушення податкового законодавства та виносилися обвинувальні вироки:

вирок Краматорського міського суду від 21.12.2010, яким ОСОБА_4 визнано винною за ст.212 ч.2 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 9350 грн. з позбавленням права займати посади, пов`язані з управлінськими функціями, керівництвом, виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю, веденням бухгалтерського обліку, строком на 1 рік;

постанова Краматорського міського суду від 21.12.2010, якою кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ст.366 ч.1 КК України закрито за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто за нереабілітуючих підстав;

вирок Калінінського районного суду м.Донецька від 25.01.2013, яким ОСОБА_4 засуджено за ст.ст.27 ч.3, 27 ч.4, 27 ч.5, 212 ч.3, 69, 27 ч.3, 27 ч.4, 27 ч.5, 366 ч.1, 70 ч.1 КК України до штрафу з позбавленням права займати посади, пов`язані зі здійсненням управлінських функцій, організацією та веденням бухгалтерського обліку та податкової звітності строком на 1 рік 1 місяць;

Ухвала Краматорського міського суду від 4 серпня 2016 року,якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі стю.489 ч.1п.1 КК України,та закрите кримінальне провадження №32014050390000028. Відносно ОСОБА_4 , у скоєні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України.

Матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий. Одружений, має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання та реєстрацію.

Займав посаду заступника начальника-начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, з 03.12.2012 року присвоєне спеціальне звання полковника податкової міліції, в органах податкової міліції працював з березня 2000 року, де позитивно характеризується.

Наказом ГУ Міндоходів у Донецькій області від 15.01.2015 року №5-о звільнений з 15.01.2015 року з органів податкової міліції у запас за п.п.»ж» п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

З квітня 2015 року перебуває на пенсійному обліку, отримує пенсію за вислугу років.

Згідно наданих медичних документів страждає на гіпертонічну хворобу 2 ступеня, гіпертонічну ангіопатію судин очного дна.

На обліку в медичних диспансерах чи у псіхіатричній лікарні не перебуває. Інвалідності не має.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.368 ч.3 КК України із застосуванням кваліфікуючої ознаки - одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з її вимаганням.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

У постанові від 26.12.2013 № 5-43кс13 Верховний Суд України констатував, що із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака як вимагання неправомірної вигоди може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) неправомірної вигоди є службова особа - вигодонабувач; 2) пропозиція про давання (одержання) неправомірної вигоди має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують особу, яка надає неправомірну вигоду, в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою вимагача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи, яка надає неправомірну вигоду.

Правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання неправомірної вигоди, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи, яка надає неправомірну вигоду.

Правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом України у постанові №5-124 кс15 від 21.01.2016 року. Верховний Суд України констатував: «Якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача хабара слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього. На відміну від цього, вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги тощо».

Одночасно у вище наведених постановах Верховний Суд України висловив свою правову позицію з приводу правильного розуміння законодавчого визначення вимагання хабара і констатував, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги тощо, то вимагання хабара виключається.

У пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_1 інкримінується те, що він, будучи службовою особою, яка займала відповідальне становище, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання протиправних наслідків, діючи з прямим умислом, з метою особистого збагачення, вимагав у ОСОБА_4 неправомірну вигоду за вчинення в її інтересах та в інтересах третіх осіб (службових осіб ТОВ «Волмі») дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за вчинення дій, спрямованих на сприяння у прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження №32014050390000028 за ознаками ст.212 ч.3 КК України відносно службових осіб ТОВ «Волмі», де ОСОБА_4 , будучи заступником директора, виконувала функції головного бухгалтера.

Однак у судовому засіданні встановлено, що для порушення кримінального провадження №32014050390000028 за ст. 212 ч.3 КК України стосовно службових осіб ТОВ «Волмі», до кола яких входила ОСОБА_4 , були наявні законні приводи та підстави, податкова документальна перевірка проведена у відповідності до норм кримінального процесуального закону та приписів законодавства в сфері оподаткування, визначено суму прихованих податків, за результатами досудового розслідування відносно ОСОБА_4 складено обвинувальний акт за ст.212 ч.3 КК України, по справі судом винесено законне рішення.

ОСОБА_4 було достеменно відомо про вчинення нею умисного ухилення від сплати податків та про наявність у досудового слідства фактів і доказів, що визначають її вину, у зв`язку з чим остання, наполягаючи на наданні неправомірної вигоди ОСОБА_1 за вчинення ним з використанням своєї влади та службового становища дій, спрямованих на сприяння у закритті кримінального провадження, не мала наперед визначених законних підстав на це та переслідувала мету обійти закон і уникнути кримінальної відповідальності завдяки бажаної неправомірної поведінки службової особи.

На підставі вище наведеного суд приходить до висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України кваліфікуючої ознаки - «вимагання неправомірної вигоди».

Після аналізу та оцінки кожного з наданих стороною обвинувачення та стороною захисту доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів, в аспекті достатності та взаємозв`язку для правильного встановлення всіх обставин, що входять у предмет доказування по кримінальному провадженню, та їх доведеності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом дійшов наступних висновків.

У пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_1 інкримінується те, що у він у період часу липень-листопад 2014 року вчиняв неправомірні дії, вимагаючи у громадянки ОСОБА_4 неправомірну вигоду за вчинення ним дій, спрямованих на сприяння у прийнятті процесуального рішення про закриття кримінального провадження №32014050390000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України, відносно службових осіб ТОВ «Волмі», де ОСОБА_4 , будучи заступником директора, виконувала функції головного бухгалтера.

Приписами статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні серед іншого підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) . Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Статтею 92 КПК України обов`язок доказування подій кримінального правопорушення, покладається на слідчого, прокурора.

В порушення вище наведених норм кримінального процесуального закону стороною обвинувачення не зібрано та не надано до суду доказів того, що злочинна діяльність обвинуваченого тривала саме в період часу липень - листопад 2014 року.

Поряд з тим, визначений у пред`явленому ОСОБА_1 обвинуваченні період його протиправної діяльності спростовується іншими матеріалами справи.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження №32014050390000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України, відносно службових осіб ТОВ «Волмі», які вилучалися в межах розслідування цієї справи (пункти 37, 38 переліку досліджених доказів), працівниками податкової міліції обшук за місцем проживання ОСОБА_4 був проведений 15.10.2014.

Згідно показів ОСОБА_4 , наданих в судовому засіданні, що підтверджуються іншими матеріалів кримінального провадження №32014050390000028, вона вперше зустрілася зі ОСОБА_1 у службовому кабінеті останнього з приводу обставин кримінального провадження по ТОВ «Волмі» після першого допиту у слідчого податкової міліції ОСОБА_25 , тобто 17.10.2014, з чого випливає, що граничним строком початку протиправної діяльності обвинуваченого може бути саме 17.10.2014.

Таким чином, припускаючи доведеність вини ОСОБА_1 у сукупності з наведеними доказами суд вважає, що пред`явлене обвинувачення в частині часу вчинення кримінального правопорушення (липень-листопад 2014 року) є не конкретизованим та доведеним стороною обвинувачення.

На підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення посилається на аудіо-відеозаписи розмов між ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1 , зафіксованих на носіях інформації - DVD-R дисках з інв.№317, №327 за допомогою цифрового диктофона та на картці пам`яті SD HC з інв.№337 - за допомогою цифрового відеореєстратора в ході проведення НСРД у формі аудіо-, відеоконтролю особи (стаття 260 КПК України) та одночасного контролю за вчиненням злочину (стаття 271 КПК України).

Частиною 1 статті 252 КПК України встановлено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Стаття 103 КПК України визначає, що процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі , на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії.

Частиною 3 статті 104 КПК України визначено, що протокол складається з вступної частини , в якій зазначаються місце, час проведення та назву процесуальної дії, особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада) , всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії; описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації , спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу.

Приписами статті 105 КПК України визначено, що особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки , які повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Статтею 106 КПК України встановлено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Частиною 3 статті 107 КПК України визначено, що у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

В обґрунтування процесуального оформлення обставин, способу та джерела отримання аудіо-відеозаписів, як доказів, сторона обвинувачення посилається на розсекречені, виготовлені оперативним працівником УСБУ в Донецькій області протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, датовані 02, 05, 06 та 12 грудня 2014 року та складені на підставі ст.ст.104, 106, 266 КПК України.

Приписами статті 266 КПК України визначено, що слідчий, у разі необхідності, за участю спеціаліста може додатково дослідити інформацію, отриману при застосуванні технічних засобів. При цьому слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.

Одночасно частиною 2 цієї статті визначено, що технічні засоби, які застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду.

Частиною 3 статті передбачено, що носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом.

З аналізу вище наведених норм кримінального процесуального закону суд приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів не являються протоколами фіксації ходу і результатів проведення НСРД, оформлення яких передбачено вимогами статті 252 КПК України. У протоколах дослідження інформації відсутні будь-які відомості стосовно того, у якому місці, в який час, та які саме негласні слідчі (розшукові дії) приводилися по кримінальному провадженню, не зазначено особу, яка проводила НСРД та осіб, які приймали участь у їх проведенні; відсутня описова частина з відомостями про послідовність негласних слідчих (розшукових) дій, про отримані в результаті проведення НСРД відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; відсутня заключна частина з відомостями про виготовлені під час НСРД носії інформації із записами та спосіб їх ідентифікації, про технічні засоби, що використовувалися під час НСРД та відомості для їх ідентифікації, відомості про ознайомлення учасників зі змістом протоколів.

При цьому, стороною обвинувачення не надано суду інших процесуальних документів, складених на підставі та у відповідності до статті 252 КПК України, які б відображали повну інформацію щодо проведення НСРД та могли служити процесуальним обґрунтуванням законності отримання доказів.

Одночасно суд зазначає, що вище згадані протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 02, 05, 06 та 12 грудня 2014 року складені з порушеннями вимог ст.ст. 103-107, 266 КПК України, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, оскільки у протоколах відсутні відомості щодо технічних засобів, які досліджувалися та за якими можлива їх ідентифікація; до протоколів від 02, 05 та 06 грудня 2014 року не долучено носії інформації, що досліджувалися.

Поряд з тим, стороною обвинувачення при фіксації ходу та результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій порушено приписи частини 3 статті 107 та частини 2, 3 статті 266 КПК України, оскільки до протоколів дослідження інформації не долучено оригінальні примірники технічних носіїв інформації з результатами проведених НСРД та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, що в подальшому унеможливило проведення експертизи відео-звукозаписів з питання наявності/відсутності іних слідів монтажу.

Представлені в якості доказів стороною обвинувачення носії інформації DVD-R диски з інв.№317, №327 із аудіозаписами розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , отриманими в результаті проведення НСРД не є оригінальними примірниками технічних носіїв інформації, оскільки за своїм призначенням та технічними параметрами (розміром) DVD-R диск не може бути оригінальним стаціонарним чи зйомним носієм інформації у портативному цифровому диктофоні, яким облаштовувалась ОСОБА_4 під час негласній слідчій (розшуковій) дії перед зустрічами з обвинувачуваним.

При здійсненні оцінки доказів сторони обвинувачення з точки зору достовірності суд звернув увагу на таке.

Надані стороною обвинувачення в якості доказу два протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 05.12.2014 р. відображають події, за якими оперативний працівник УСБУ в Донецькій області 05.12.2014 в період з 10:00 до 16:30 в місті Маріуполі в приміщенні УСБУ в Донецькій області дослідив технічні засоби - цифровий відеореєстратор та цифровий диктофон, які використовувалися при звуко-відеофіксації розмови ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1 , що мала місце в день раніше, тобто 04.12.2014.

В той же час, два інші протоколи дослідження інформації від 06.12.2014 свідчать про те, що ті ж самі цифровий відеореєстратор та цифровий диктофон застосовувалися оперативними працівниками УСБУ в Донецькій області при звуко-відеофіксації розмови ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1 , яка, за матеріалами справи, відбулася в денний час 05.12.2014 у місті Краматорську.

При дослідженні в судовому засіданні отриманих при проведенні НСРД аудіо-відеозаписів шляхом їх перегляду встановлено, що фіксація всіх розмов 01, 04, 05 та 11 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 здійснювалася з використанням одного і того ж цифрового відеореєстратора, про що свідчить наявний на відеозображеннях всіх розмов незмінний електронний ідентифікатор FNNF-0415.

Таким чином, суд встановив, що два протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 05.12.2014 відображають завідомо неправдиві відомості і є недостовірними, оскільки 05.12.2014 оперативний працівник УСБУ в Донецькій області не міг досліджувати в місті Маріуполі інформацію в цифровому відеореєстраторі та цифровому диктофоні, так як зазначеними технічними засобами в той же час 05.12.2014 була оснащена ОСОБА_4 та фіксувалася її розмова з обвинуваченим, яка проходила між ними у місті Краматорську, географічно віддаленому від міста Маріуполя на відстань понад 230 км.

Одночасно з вище наведеним суд зазначає, що статтею 271 КПК України одним із видів негласної слідчої (розшукової) дії визначено контроль за вчиненням злочину, який проводиться у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Однак, стороною обвинувачення до суду не надано протоколу фіксації ходу і результатів негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, складання якого передбачено статтею 252 та частиною 4 статті 271 КПК України після відкритого затримання ОСОБА_1 у приміщенні автосалону «Талисман» 11.12.2014, як процесуального обґрунтування джерел отримання доказів, в тому числі у вигляді аудіо-відеозаписів, які могли бути чи були отримані в результаті цієї негласної слідчої дії.

Складені у різний час доби 11.12.2014 протокол огляду грошових коштів 300 000 грн., які згодом були передані ОСОБА_4 обвинуваченому ОСОБА_1 у якості заздалегідь ідентифікованих грошей, протокол обшуку автомобіля «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні якого вилучено грошові кошти 300 000 грн. та протокол затримання ОСОБА_1 , складений на підставі ст.208 КПК України співробітником УСБУ в Донецькій області за своєю юридичною підставою є різними процесуальними документами, що відображають проведення різних за своїм призначенням у кримінальному процесі процесуальних дій та можуть підмінити/замінити протокол фіксації ходу і результатів негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, як процесуальне оформлення обставин, механізму та результатів проведення цього виду НСРД, правове обґрунтування до складання якого визначено окремими, вище зазначеними нормами кримінального-процесуального закону.

Враховуючи вище наведені обставини і факти окремо та у сукупності судом встановлено, що стороною обвинувачення не надано суду визначених законом процесуальних джерел походження доказів, а інші докази сторони обвинувачення, що видаються нею за такі джерела, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону чи є недостовірними, тому носії інформації - DVD-R диски з інв.№317, №327 та картка пам`яті SD HC з інв.№337 та 8 (вісім) протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 02, 05, 06 та 12 грудня 2014 року є недопустимими доказами та не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення та покладені в обґрунтування обвинувачення.

Оцінюючи докази в аспекті допустимості у взаємозв`язку із законністю джерел та способів їх отримання, судом встановлено наступне.

Надані до суду стороною обвинувачення в якості доказів пред`явленого обвинувачення 8 (вісім) протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів - цифрового відеореєстратора та диктофона від 02, 05, 06 і 12 грудня 2014 року (аудіо-, відеоконтроль особи) та один протокол від 04.01.2015 дослідження інформації з телефонних розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 30.11.2014 по 11.12.2014 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), складені на підставі ст.ст.104, 106, 266 КПК України оперуповноваженим ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області Скоробогатько А.М., з чого слідує висновок про проведення зафіксованих у протоколах процесуальних слідчих дій та, безпосередньо, негласних слідчих-розшукових дій у виді аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж саме оперативними працівниками СБУ.

Вище наведені протоколи стороною обвинувачення визначено у матеріалах справи (інших до суду не надано), як єдине процесуально оформлене джерело походження відповідних доказів - носіїв інформації DVD-R дисків з інв.№317, №327, картки пам`яті SD HC з інв.№337 та DVD-R диску з інв.№1.

Стаття 246 КПК України визначає підстави для проведення НСРД, а частиною 6 статті визначено, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України.

Частиною 1 статті 41 КПК України визначено, що вище наведені оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Одночасно частиною 2 цієї норми співробітникам оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) забороняється здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою.

Таким чином, з аналізу вище наведених норм вбачається, що письмове доручення слідчого чи прокурора в даному випадку є єдиною правовою підставою для оперативних працівників СБУ на виконання слідчих дій, відображених у протоколах дослідження інформації, на складання таких протоколів та на проведення стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 негласних слідчих-розшукових дій - аудіо-, відеоконтролю особи і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Однак стороною обвинувачення по даній справі до суду не надано жодного письмового доручення на адресу оперативних працівників СБУ з наданням їм права проводити відображені у протоколах слідчі дії чи проводити негласні слідчі (розшукові) дії, з чого випливає факт проведення таких слідчих дій процесуально неуповноваженими на то особами без правових на то підстав. Відповідно, носії інформації - DVD-R диски з інв.№317, №327, картка пам`яті SD HC з інв.№337, DVD-R диск з інв.№1 та 8 (вісім) протоколів дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 02, 05, 06 та 12 грудня 2014 року і протокол від 04.01.2015 дослідження інформації з телефонних розмов з вище наведених підстав є недопустимими доказами та не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення і покладені в обґрунтування обвинувачення у відповідності з вимогами частини 2 статті 86 КПК України.

Суд критично ставиться до посилання на те, що визначене процесуальним керівником ОСОБА_52 у постанові від 28.11.2014 доручення на адресу слідчих прокуратури та оперативних працівників СБУ щодо проведення контролю за вчиненням злочину одночасно є письмовим дорученням для оперативних працівників СБУ на проведення ними по справі інших НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, оскільки визначені окремими нормами кримінального процесуального кодексу контроль за вчиненням злочину (стаття 271 КПК), аудіо-, відеоконтроль особи (стаття 260 КПК) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (стаття 263 КПК) є різними та самостійними видами негласних слідчих (розшукових) дій за своїм юридичним обґрунтуванням, способом і механізмом проведення, процесуальна фіксація ходу і результатів яких потребують складання окремих процесуальних документів, що визначає необхідність надання слідчим чи прокурором окремих між собою письмових доручень для оперативних працівників на проведення таких слідчих дій.

Поряд з вище викладеними висновками суд визначає, що оскільки висновки судової експертизи відеозвукозапису №7330/8228/8229/15-35 від 25.05.2015 року зроблені в результаті та на підставі дослідження недопустимих доказів - носіїв інформації - DVD-R дисків з інв.№317, №327, картки пам`яті SD HC з інв.№337, DVD-R диску з інв.№1, тому матеріали вказаної експертизи є також недопустимим доказом та не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення і покладені в обґрунтування обвинувачення у відповідності з вимогами частини 2 статті 86 КПК України.

При дослідженні носіїв інформації з аудіо-відеозаписами, отриманими в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій та, безпосередньо, DVD-R-диску з інв.№317, судом встановлено, що на вказаному диску є рукописний запис чорним маркером, вчинений працівником УСБУ в Донецькій області ОСОБА_51 про реєстрацію DVD-R-диску в якості засекреченого носія, датований 13.11.2014 та скріплений відбитком печатки режимно-секретного органу УСБУ в Донецькій області. Цей факт свідчить, що носій інформації використовувався оперативними працівниками СБУ при проведенні звукофіксації певних подій до або у день 13.11.2014.

Водночас дана обставина зафіксована та підтверджена у висновках судової експертизи відеозвукозапису №7330/8228/8229/15-35 від 25.05.2015 року на аркуші 5 матеріалів експертизи.

Згідно пояснень свідка (заявника) ОСОБА_4 , в жовтні 2014 року оперативний працівник СБУ запропонував їй своє сприяння у вирішенні питання щодо закриття відносно неї кримінального провадження по ТОВ «Волмі» за ст. 212 ч.3 КК України в обмін на її співпрацю та передав їй мп3 диктофон, запропонував зустрітися зі ОСОБА_1 та записувати їх розмови на диктофон. Таким чином вона записала 1-2 розмови зі ОСОБА_1 ще до підписання нею заяви про вчинення злочину від 20.11.2014. Після таких зустрічей диктофон вона повертала оперативному працівнику СБУ.

Вище наведені свідчення підтверджуються змістом заяви ОСОБА_4 від 20.11.2014 до ГУ БКОЗ СБУ про вчинення кримінального правопорушення, яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування по кримінальному провадженню за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України. На останній сторінці в кінці тексту заяви зазначено, що до неї ОСОБА_4 ініціативно надає аудіодиск із записом розмови зі ОСОБА_1 Фраза про її ініціативність долучення до заяви диску була зазначена в заяві оперативниками СБУ, які безпосередньо готували текст заяви та пояснили цю фразу тим, що на той час вони не мали правових підстав з власної ініціативи записувати чи доручати їй записувати розмови зі ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів, наданих стороною обвинувачення до суду, 26.11.2014 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України стосовно ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове слідство по кримінальному провадженню №42014050000000787.

Таким чином, в сукупності вище наведені обставини і докази свідчать про те, що оперативними працівниками СБУ дії щодо звуко-відеофіксації розмов ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які кваліфікуються, як проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі аудіо, відео контролю особи, були розпочаті та проводилися задовго до 26.11.2014 (дата внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового слідства), тобто без наявності на те правової підстави, якою може бути лише ухвала суду, винесена в межах здійснення досудового розслідування по справі.

Стороною обвинувачення не спростовано зазначені обставини, тому суд такі дії визнає істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а докази чи фактичні дані, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій без отримання попереднього дозволу, недопустимими доказами у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 87 КПК України.

Водночас, при наданні оцінки доказам сторін з точки зору їх достовірності та допустимості, суд дійшов нижче наведених висновків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що звуко-відеозаписи, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, стороною обвинувачення були піддані монтажу, в результаті якого спотворено (змінено) фактичний зміст його з ОСОБА_4 розмов шляхом видалення, монтування на аудіо-треках у звуко-відеозаписах певних фраз, висловів, речень з метою зручного для сторони обвинувачення трактування змісту викривлених розмов під контекст інкримінованого йому обвинувачення. З цією метою сторона обвинувачення умисно порушувала визначені законом строки засекречування протоколів негласних слідчих (розшукових) дій і носіїв інформації та строки надання цих доказів прокурору для вивчення, забезпечуючи для себе таким чином необхідний строк для здійснення монтажу. З початку слідства він наполягає на проведенні судової експертизи з дослідження звуковідеозаписів на предмет наявності на носіях на них слідів монтажу, однак сторона обвинувачення в порушення приписів кримінального процесуального закону навмисно унеможливлює проведення такої експертизи шляхом ненадання експерту та суду оригінальних носіїв зі звуко-відеозаписами та технічних засобів, за допомогою яких вони були виготовлені.

Перевіряючи доводи обвинуваченого з даного приводу та дослідивши зазначені вище 8 (вісім) протоколів дослідження інформації, отриманої із застосуванням відеореєстратору та відеодиктофону при звуко-відеофіксації розмов і протокол дослідження інформації з телефонних розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за період з 30.11.2014 по 11.12.2014, суд встановив, що граничною датою припинення проведення негласних слідчих (розшукових) дій по справі було 11 грудня 2014 року, що підтверджується і іншими доказами по справі.

Інструкцією про організації проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом силових відомств України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, чинною на час досліджуваних подій, та іншими відомчими регуляторними документами, що визначають загальні засади і єдині вимоги до порядку виготовлення, реєстрації, зберігання та використання документів, носіїв інформації з грифом секретності «Таємно», визначено, що процесуальні документи з відомостями про правові підстави проведення, про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також носії з інформацією, що відображає обставини та результати проведення НСРД, одразу після їх складання (виготовлення) підлягають засекречуванню шляхом присвоєння грифа секретності «Таємно» у визначеному законом порядку.

За приписами частини 3 і 4 статті 252 КПК України, протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору , який вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Однак, при досліджуваних обставинах з роздруківок щодо присвоєння документу грифу секретності «Таємно» на зворотній стороні останнього аркушу кожного із вище наведених протоколів дослідження інформації слідує, що засекречення цих документів проведено не одразу після їх складання чи у граничну дату припинення проведення НСРД (11.12.2014), а лише 16 січня 2015 року.

Одночасно, супровідний лист від ГВ БКОЗ УСБ України в Донецькій області свідчить, що розсекречені матеріали за результатами проведення НСРД по кримінальному провадженню №42014050000000787 були передані прокурору прокуратури Донецької області Борисевичу М.В. лише 19.01.2015, а не протягом 24 годин з граничної дати (11.12.2014) припинення проведення НСРД, як того вимагає частина 3 статті 252 КПК.

Досліджуючи матеріали судової експертизи відеозвукозапису №7330/8228/8229/15-35 від 25.05.2015 року судом встановлено, що на стадії досудового слідства по справі постановою про призначення експертизи слідчий на ряду з іншими питаннями поставив на вирішення перед експертами питання щодо наявності в досліджуваних аудіо та відео-файлах ознак монтажу. Однак, вказане питання експертом не вирішено, оскільки технічні засоби відео- звукузапису, які застосовувалися при фіксації записів, слідчим який призначав експертизу, на дослідження не були надані.

При наявності у сторін протиріч щодо достовірності звуко-відеозаписів, як доказів пред`явленого обвинувачення, для усунення цих протиріч стороною обвинувачення не вжито заходів до призначення та проведення повторної (додаткової) судової експертизи звуко-відеозаписів з вирішення експертом питання щодо наявності в досліджуваних аудіо та відео-файлах ознак монтажу та направленням на дослідження технічних засобів, які застосовувалися при фіксації записів.

Одночасно, порушуючи приписи частини 3 статті 107 КПК та частин 2, 3 статті 266 КПК, сторона обвинувачення не забезпечила належне зберігання оригінальних (первинних) примірників технічних носіїв інформації зафіксованих процесуальних дій та технічних засобів, які застосовувалися під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в наслідок чого технічні засоби не були надані до судового засідання на вимогу Краматорського міського суду для проведення додаткової (повторної) експертизи аудіо-відеозаписів.

Суд критично ставиться до пояснень сторони обвинувачення стосовно того, що вирішення експертом питання про наявність на звуко-відеозаписах слідів монтажу не відноситься до випадків обов`язкового призначення експертизи згідно ч.2 ст.242 КПК України, оскільки в даному випадку достовірність цих доказів (звуко-відеозаписів) може бути встановлена та вирішена виключно шляхом проведення такої експертизи і такі докази за вище зазначених обставин не можуть бути оцінені судом в аспекті їх допустимості у сукупності з іншими доказами по справі.

Таким чином, у судовому засіданні стороною обвинувачення доводи сторони захисту щодо фальсифікації (монтажу) звуко-відеозаписів не спростовані, жодних зворотних доказів не надано, що в сукупності з показами ОСОБА_1 викликає у суду сумніви стосовно достовірності і, як наслідок, допустимості цих доказів з наведених підстав, а такі сумніви у доведеності обвинувачення та вини, згідно частини 4 статті 17 КПК України та частини 3 статті 62 Конституції України трактуються на користь обвинуваченого.

Поряд з вище наведеним, при визначенні об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів з точки зору їх достовірності та допустимості, суд прийшов і до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу огляду грошових коштів від 11.12.2014, вказана процесуальна дія зайняла одну годину п`ять хвилин ( з 8:30 до 9:35), протягом яких старшим слідчим прокуратури Донецької області ОСОБА_21 в присутності заявника ОСОБА_4 , понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_31 проведено дії з 1039 (одна тисяча тридцять дев`ять) купюрами номіналом 500, 200 та 100 грн. на загальну сум 300 000 грн. для їх подальшого використання у якості заздалегідь ідентифікованих засобів під час проведення НСРД. Так, за вище визначений проміжок часу слідчим візуально зчитано (оглянуто) серійні номери купюр, записано серійні номери у табличний реєстр протоколу з розподілом за однойменними номіналами банкнот, виготовлено на портативному копіювальному апараті світлокопії кожної із купюр (всього на 261 аркуші А-4), складено купюри у пачки банківського формату та підписано кожною із присутніх осіб 261 аркуш виготовлених світлокопій купюр, гроші передано ОСОБА_4 .

Суд встановив, що у вище наведеному процесуальному документі зазначено недостовірні дані, оскільки за проміжок часу в одну годину п`ять хвилин фізично неможливо виконати відображений у протоколі обсяг дій із вказаною у ньому кількістю грошових банкнот та їх світокопій.

Такі висновки суду одночасно підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.

Як зазначалося вище, свідок (понятий) ОСОБА_31 показав суду, що 11.12.2014 під час проведення слідчої дії - огляду грошей серії та номери банкнот не озвучувались, реєстр із серійними номерами купюр в його присутності не складався, оскільки він вже був виготовлений раніше, в його присутності виготовлялися світокопії лише з частини купюр, оскільки на всі купюри було обмаль часу, в його присутності гроші 300 тис. грн. ОСОБА_4 не передавалися, листи з світокопіями цих грошей вона не підписувала.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні дав аналогічні покази стосовно того, що при огляді грошей 11.12.2014 індивідуальні ознаки купюр в його присутності не озвучувалися, до протоколу не вписувалися, оскільки той був вже складений до його приходу в кабінет. Чи передавалися в його присутності гроші ОСОБА_4 , не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_4 в наданих суду показах засвідчила, що 11.12.2014 при проведенні слідчої дії - огляду грошей виготовлені слідчим світокопії купюр вона не підписувала. В січні 2015 року була викликана до кабінету слідчого прокуратури ОСОБА_21 ., де за його проханням підписала зворотною датою (11.12.2014) світлокопії банкнот, що були передані нею 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 в якості заздалегідь ідентифікованих засобів.

Дослідженням у судовому засіданні протоколу обшуку автомобіля «Ford Kuga» реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено, що 11.12.2014 в процесі звуко-відеофіксації результатів обшуку візуальне зчитування серійних номерів тих же, вилучених у салоні транспортного засобу заздалегідь ідентифікованих грошових купюр в кількості 1039 штук зайняло дві години (з 18:51 до 20:51).

Таким чином, у сукупності вище наведені докази свідчать про те, що протокол огляду грошових коштів від 11.12.2014 є недостовірним процесуальним документом в силу відображення у ньому недостовірних відомостей, тому суд визнає його недопустимим доказом та таким, що не може бути використаним при прийнятті процесуального рішення і покладеним в обґрунтування обвинувачення у відповідності з вимогами частини 2 статті 86 КПК України.

Суд критично ставиться до позиції та пояснень сторони обвинувачення про те, що покази свідка (заявника) ОСОБА_4 , дані у цьому судовому засіданні, необхідно вважати неправдивими та наданими нею з метою уникнення власної кримінальної відповідальності і сприяння обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності по даній справі.

Обґрунтовуючи свій висновок з цього приводу, суд звертає увагу на те, що покази у даному судовому засіданні ОСОБА_4 давала під присягою. У відповідності до вимог діючого кримінального процесуального законодавства, в якості доказу суд може розглядати лише свідчення (пояснення), надані безпосередньо у судовому засіданні в порядку, передбаченим законом. Водночас, суд не приймає в якості доказів свідчення (пояснення), надані учасниками процесу в інших судових засіданнях чи справах.

Стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що ОСОБА_4 притягується чи може бути притягнутою до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим може бути мотивованою до дачі в цьому судовому засіданні неправдивих свідчень для уникнення такої кримінальної відповідальності. Одночасно сторона обвинувачення не надала суду доказів того, що ОСОБА_4 будь-яким чином зацікавлена у наданні неправдивих свідчень з метою сприяння обвинуваченому ОСОБА_1 в уникненні кримінальної відповідальності по даній справі.

На підставі вище викладеного, надані у судовому засіданні покази свідка ОСОБА_4 суд вважає правдивими.

Суд також критично ставиться до показів свідків ОСОБА_38 і ОСОБА_42 , даних під час допиту в судовому засіданні. Зміст та суперечливість показів вказаних свідків між собою дають підстави суду вважати їх неправдивими та такими, що надані цими особами з метою приховування доведених у суді фактичних обставин справи, про які розповіла у суді свідок ОСОБА_4 та які в подальшому можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_38 і ОСОБА_42 до кримінальної відповідальності.

Таким чином, судом встановлено, що стороною обвинувачення надано ряд доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , які визнані судом недопустимими для використання в процесі доказування, оскільки процесуальні джерела їх походження не зібрані у відповідності з вимогами, визначеними кримінальним процесуальним законом, а тому не можуть бути покладені в обґрунтування обвинувачення.

Оцінюючи інші докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 , з точки зору їх достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що наявних доказів недостатньо для обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого статтею 368 ч.3 КК України, оскільки вказані докази є суперечливими, частина досліджених доказів є недостовірними та отриманими з порушенням процесуального порядку та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Водночас, оцінюючи доводи сторони захисту про наявність у досліджуваних обставинах ознак провокації злочину - провокації з боку працівників СБУ до отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_4 грошових коштів, визначених стороною обвинувачення в якості неправомірної вигоди, суд дійшов до таких висновків.

В правовідносинах, які склалися, сторони кримінального провадження не заперечували, що мали місце зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_4 в дати і час, як це вказано в обвинуваченні і матеріалах справи, під час вказаних зустрічей вони спілкувались між собою і обговорювали питання пов`язані із виконанням ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, пов`язаних з перебуванням на посаді керівника слідчого органу податкової міліції і можливостей вчинення ним дій, пов`язаних із звільненням від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №32014050390000028 на підставі частини 4 статті 212 КК України у випадку добровільного погашення нею до бюджету України прихованих та нарахованих по справі податків.

Також, мало місце передання ОСОБА_4 заздалегідь ідентифікованих грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 300 000 грн. (триста тисяч гривень 00 копійок), визначених стороною обвинувачення, як неправомірну вигоду за вчинення ОСОБА_1 незаконних дій на користь ОСОБА_4 та третіх осіб (посадових осіб ТОВ «Волмі») щодо сприяння у закритті з реабіалітуючих підстав кримінального провадження №32014050390000028 за ст. 212 ч.3 КК України.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які були надані стороною обвинувачення.

Проте, особливості правовідносин, що виникли та доводи сторони захисту вимагають від суду проведення обов`язкової оцінки ситуації на наявність «провокації до вчинення злочину зі сторони держави».

Виходячи з положень частини другої статті 8 КПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд), як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Статтею 6 Конвенції гарантовано право на справедливий суд.

Основні вимоги справедливості, зазначені в цій статті Конвенції відносяться до будь-якого виду злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих за допомогою провокацій поліції (пункт 36 рішення Європейського Суду у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

Поряд з цим, частиною третьою статті 271 КПК України передбачено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом допустимість доказів регулюється національним законодавством і національні суди самі вирішують приймати чи не приймати до уваги надані ним докази. Отримання інформації через анонімне джерело не виключається. Проте, всі докази отримані за допомогою провокації повинні бути виключені з доказової бази (пункти 133-135 рішення Європейського Суду у справі «Худобін проти Росії»).

Визначення провокації було надано в рішенні Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви» (пункт 55), зокрема вказано, що провокація має місце, коли співробітники, які беруть участь в ній - будь то співробітники сил безпеки або особи, що діють за їх вказівкою, - не обмежуються переважно пасивним розслідуванням злочинної діяльності, а впливають, щоб підбурювати до вчинення злочину, який інакше не було б скоєно, з тим, щоб можна було кваліфікувати злочин, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

Європейським Судом визначено двох ступеневу перевірку (тест на відмінність провокації від допустимого втручання), який складається з двох елементів:

a) матеріально-правового елементу з об`єктивним підходом, де істотним питанням є питання про те, чи обмежились представники правоохоронного органу рамками «переважно пасивної поведінки» або вийшли за них;

б) процесуального елемента, де питання полягає в тому, чи мав заявник дійсну можливість повідомити про провокацію з боку правоохоронних органів під час національного розгляду, і як національні суди відреагували на цю заяву пункти 67-79 рішення Європейського Суду у справі «Баннікова проти Росії»).

Суд у цій справі в подальшому при перевірці наявності провокації зі сторони держави не буде відступати від вказаних принципів.

Суд звертає увагу на важливий аспект, який полягає в тому, що на заявника покладається завдання здійснення початкових спроб захиститися від провокації з боку правоохоронних органів ( пункт 69 рішення Європейського Суду у справі «Худобин проти Росії»); потім тягар доведення переноситься на сторону обвинувачення, якій доводиться спростовувати його твердження. Встановлено дуже високі стандарти доведення для сторони обвинувачення, щоб довести суду, що заяви позивача про провокацію з боку правоохоронних органів абсолютно безпідставні; в разі виникнення сумнівів національні суди повинні зробити висновки, що не мають точного підтвердження (пункт 70 рішення Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви»), але певною мірою свідчать про презумпцію провокації з боку правоохоронних органів при наявності достовірних свідчень заявника, звучать досить переконливо; мабуть, стандарт доказування для сторони обвинувачення знаходиться десь між «відсутністю будь-яких розумних сумнівів і, по крайній мірі, «наявністю ясних і переконливих доказів».

Отже, повертаючись до обставин даної справи, суд здійснюючи перший крок по встановленню чи було розслідування «суто пасивним» вивчає причини, що лежать в основі таємної операції та поведінку органів влади, що її проводять. Так, суд виходить з того, чи існували об`єктивні підозри про те, що обвинувачений був залучений до кримінальної діяльності або був схильний до вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, ніщо в матеріалах справи та коментарях, наданих стороною обвинувачення, не вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_1 мав судимість, або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати його у будь-якій попередній злочинній діяльності чи схильності до такої. Саме такі обставини при визначенні існування провокації врахував Європейський Суд у справі «Таранекс проти Латвії» (пункти 61-65). Доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_1 є досвідченим правоохоронцем із значним стажем оперативної роботи, тому він обізнаний з методами і способами конспірації і міг застосовувати їх у своїй злочинній діяльності стосовно ОСОБА_4 не є приводом до застосування до нього негласних слідчих дій. Такі доводи підлягають перевірці на предмет провокації в сукупності з іншими обставинами.

Навпаки, ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що під час розмов зі ОСОБА_1 , останній не погоджувався на її пропозиції сприяти у закритті кримінального провадження стосовно неї з реабілітуючих підстав, замість того відкрито пропонував законний спосіб звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі частини 4 статті 212 КК України шляхом добровільного погашення нею прихованих податків. З цих причин ОСОБА_4 стала співпрацювати з оперативниками СБУ взамін на їх обіцянки сприяти у закритті з реабілітуючих підстав кримінального провадження стосовно неї по ТОВ «Волмі».

Доводи сторони обвинувачення про те, що зміст розмов між обвинуваченим та ОСОБА_4 необхідно трактувати, як обговорення передачі ОСОБА_1 грошових коштів саме у виді неправомірної вигоди за вчинення ним незаконних дій на користь заявниці чи третіх осіб, що стало підставою для звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів не можуть бути перевірені судом, вони заперечуються обвинуваченим та, безпосередньо, заявником ОСОБА_4 і іншим чином не підтверджені стороною обвинувачення, а тому в силу статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України тлумачяться на користь обвинуваченого. При цьому, дані обставини враховуються судом в сукупності з іншими доказами, поведінкою свідка ОСОБА_4 , аналіз яких буде наведено нижче.

Аналізуючи поведінку ОСОБА_4 та можливі її дії в інтересах правоохоронних органів, суд звертає увагу, що вона неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі по кримінальній справі, яку раніше розслідував обвинувачений ОСОБА_1 , за що була осуджена та на час досліджуваних обставин проводилося розслідування №32014050390000028 за ст. 212 ч.3 КК України слідчим органом податкової міліції під керівництвом обвинуваченого щодо фактів умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Волмі», за яким була доведена перспектива оголошення ОСОБА_4 підозри у скоєнні злочину, що було підтверджено в судовому засіданні матеріалами вилученого провадження №32014050390000028 та матеріалами судимостей стосовно ОСОБА_4 .

Таким чином, можна припустити, що ОСОБА_4 при досліджуваних обставинах співпрацювала з правоохоронними органами, переслідуючи власний інтерес, що зводився до сприяння оперативниками СБУ в закритті з реабілітуючих підстав стосовно неї кримінального провадження №32014050390000028 за ст. 212 ч.3 КК взамін на її співпрацю, а її участь в негласних слідчих діях по справі обвинуваченого не була випадковою, що також враховується судом в сукупності із іншими доказами. Саме на існування такої проблеми при визначенні наявності провокації звернув увагу Європейський Суд у справі «Носко та Нефьодов проти Росії».

При цьому, вище наведені судом обставини по даній справі не спростовані стороною обвинувачення.

Даний аналіз є важливим для суду у зв`язку із тим, що коли таємний інформатор (заявник) бере на себе ініціативу і звертається до влади з повідомленням про передбачувану схильність об`єкта до скоєння злочину, необхідна ретельна перевірка відсутності у інформатора (заявника) прихованих мотивів (пункти 37-41 рішення Європейського Суду у справі «Міліньене проти Литви»).

Проводячи подальший аналіз суд вдається до дослідження «активності» дій зі сторони ОСОБА_4 та оперативних працівників СБУ підкреслюючи, що Європейський Суд також відзначив у своїй практиці, що негласні операції повинні проводитися істотно в пасивному режимі за відсутності надання тиску на заявника для здійснення злочину за рахунок таких заходів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе примушення, обіцянка фінансової вигоди або звернення до відчуттів співчуття заявника (пункт 92 рішення Європейського Суду у справі «Хужин та інші проти Росії»).

Також, важливе значення має аналіз дій як ініціатива у зв`язку з обвинуваченим, оновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, настійне спонукання ( пункт 47 рішення Європейського Суду «Баннікова проти Росії»).

В даній справі згідно із власними поясненнями ОСОБА_4 першою звернулася до ОСОБА_1 в жовтні 2014 рок в послідуючі дні після проведення у неї дома обшуку працівниками податкової міліції в межах кримінальності справи по ТОВ «Волмі» за ст.212 ч.3 КК України.

В подальшому за власної ініціативи, що виникала на підставі наполягань оперативників СБУ, у ОСОБА_4 відбулись зустрічі з розмовами зі ОСОБА_1 : 1-2 зустрічі до 26.11.2014 (дата внесення відомостей до ЄРДР), та 4 зустрічі 01, 04, 05 та 11 грудня 2014 року в службовому кабінеті обвинуваченого чи біля будівлі прокуратури міста Краматорська. ОСОБА_4 пояснила, що виключно вона телефонувала до ОСОБА_1 з відповідною пропозицією та наполяганням про зустрічі.

Вказані обставини про ініціативу в зустрічах підтвердив і ОСОБА_1 , а також доведено звукозаписами розмов, здобутих під час проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Тобто, ситуація виглядає таким чином, що ОСОБА_4 була ініціатором зустрічей, під час яких за допомогою правоохоронних органів були використанні засоби відео і аудіо фіксації, які застосовувались за допомогою активних дій ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_1 . При цьому, зустрічі на думку суду виглядають не випадковою, а заздалегідь спланованими оперативниками СБУ та ОСОБА_4 , що не спростовано стороною обвинувачення.

Важливим в цій ситуації є характер розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Аналіз аудіо - відеозаписів та відповідних протоколів дослідження інформації свідчить, що ОСОБА_4 була активною в спілкуванні, розпочинала розмови сама, наполегливо звертається до ОСОБА_1 з питань її проблем, розпитує механізм їх вирішення. При цьому розмови не містять прямих вимог обвинуваченого про надання йому грошей у формі неправомірної вигоди чи в будь-якій іншій. ОСОБА_4 в розмовах є «домінуючою», виступає їх «лідером».

Наведене на думку суду свідчить про наявність в діях ОСОБА_4 ознак «наполегливості» і це не спростовано стороною обвинувачення.

Таким чином, підводячи підсумок аналізу щодо можливої провокації в даній справі суд звертає увагу, що він розуміє труднощі, пов`язані з пошуком і збором доказів правоохоронними органами з метою виявлення і розслідування злочинів. Щоб виконати це завдання, їм доводиться вдаватися до використання таємних агентів, інформаторів і таємних методів, особливо в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією.

Проте, використання таємних методів допускається за умови, що існують чіткі обмеження і гарантії, громадські інтереси не можуть виправдати використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку поліції, оскільки це тягне за собою ризик абсолютного позбавлення обвинуваченого права на справедливий судовий розгляд ( пункти 49, 54 рішення Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви»).

В практиці Європейського Суду мають місце випадки, в яких не було встановлено наявності провокації зі сторони держави. Наприклад у справі «Міліньене проти Литви» не було встановлено порушень статті 6 Конвенції, оскільки ініціатива в порушенні справи належала третій особі, визначальним фактором була поведінка заявника (ініціатор зустрічей), відсутність інформації про бажання у третьої особи, яка не є агентом поліції за визначенням, спровокувати хабар з боку заявника, мало місце «приєднання» поліції до злочину.

В іншій справі «Трифонцев проти Росії» заявник працював слідчим і він неодноразово звертався до батьків студента, який підозрювався в поширенні наркотиків, з пропозицією про припинення кримінальної справи за винагороду, батько якого погодився і зробив кілька аудіозаписів розмов із заявником; звернувся в правоохоронні органи, після звернення останнього була проведена «таємна операція». Важливим аспектом було те, що батько не виявляв ініціативу, це була реакція на пропозицію слідчого, потерпілий з самого початку не був «інформатором» поліції і доводи захисту про підбурюванні не були достатньо сформульовані на ранніх етапах.

Обставини даної справи на думку суду суттєво відрізняються від наведених прикладів і проведений послідовний аналіз свідчить про те, що існують «розумні» сумніви в тому, що дії оперативників СБУ були обмежені лише «пасивним» спостереженням за вчинюваними протиправними діями.

Зокрема, існують всі підстави вважати, що ОСОБА_4 співпрацювала з правоохоронним органом у власних інтересах, діяла активно за вказівкою оперативних працівників СБУ, спрямовуючи свої дії на створення ситуації, в якій поведінку ОСОБА_1 можна було б кваліфікувати, як злочин, при цьому були відсутні об`єктивні підозри про те, що обвинувачений був залучений до кримінальної діяльності, або був схильний до вчинення кримінального правопорушення. Суд позбавлений можливості встановити протиправний зв`язок між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Всі наведені фактори в своїй сукупності доповнюють один одного і є свідченням того, що дії, кваліфіковані стороною обвинувачення, як злочин, могли би бути і не вчиненими без поведінки ОСОБА_4 , тобто по справі наявна «провокація злочину», що виключає кримінальну відповідальність та є підставою для визнання доказів, отриманих внаслідок провокації, недопустимими.

Також, важливим є те, що стороною обвинувачення будь-яких спростувань щодо відсутності провокації суду надано не було, зокрема, ні матеріали справи, ні під час судового розгляду, ні в судових дебатах не було наведено послідовних обґрунтувань про відсутність провокації, сторона обвинувачення лише обмежилась загальними фразами про її відсутність.

Отже, відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується.

Статтею 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зокрема, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Водночас статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Однак, наведений аналіз доказів дозволяє суду зробити висновки про те, що в даній конкретній ситуації стороною обвинувачення не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення (злочин) передбачене частиною третьою статті 368 КК України.

Відповідно до частини першої статті 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

У зв`язку з вище наведеним, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий. Одружений, має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання та реєстрацію.

Відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 97440 грн. Обвинувачений був звільнений з-під варти 15.12.2014 року у зв`язку з внесення застави 13.12.2014. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 05.01.2015 вищенаведена ухвала слідчого судді була скасована та відносно ОСОБА_1 обрано тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 243600 грн. Доплата суми застави проведена 06.01.2015.

Таким чином, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді застави підлягає скасуванню.

Речові докази: флеш-накопичувач білого кольору з відеозаписом з камери спостереження ПП «Талісман» за 11.12.2014, долучений постановою слідчого прокуратури Донецької області від 22.12.2014 до матеріалів кримінального провадження, слід зберігати в матеріалах судової справи;

мобільний телефон «Sigma» з сім-картою «МТС», долучений постановою слідчого прокуратури Донецької області від 12.12.2014 до матеріалів кримінального провадження, слід повернути обвинуваченому;

мобільний телефон «Vertu» модель Т-053063 у шкіряному чохлі, долучений постановою слідчого прокуратури Донецької області від 12.12.2014 до матеріалів кримінального провадження та переданий на зберігання до слідчого управління прокуратури Донецької області, слід повернути власнику ОСОБА_49 ;

грошові кошти в сумі 300 000 грн. та п`ять контрольних стрічок в білому полімерному пакеті з написом «Талісман», передані за постановою старшого слідчого прокуратури Донецької області від 22.01.2015 на зберігання до УСБУ в Донецькій області згідно квитанції №180 від 31.03.2015 року, слід: грошові кошти та стрічки передати до фінансового відділу УСБУ в Донецькій області, а пакет - знищити.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду від 12.12.2014 про арешт майна - мобільного телефону «Vertu» модель Т-053063 у шкіряному чохлі, скасувати.

На підставі ст.ст.122 ч.2, 124 ч.2, 126 ч.1, 374 ч.4 КПК України, приймаючи рішення щодо процесуальних витрат та враховуючи, що підстав для обвинувального вироку немає, процесуальні витрати на залучення експерта - проведення Київським НДІСЕ Мінюсту України судової експертизи відеозвукозапису №7330/8228/8229/15-35 від 25.05.2015 в розмірі 11088 грн., що підтверджується відповідним актом здачі-приймання висновку від 25.05.2015, слід віднести на рахунок Державного бюджету України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 366-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, визнати невинуватим та виправдати.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України, обраний ОСОБА_1 у вигляді застави скасувати.

Речові докази: флеш-накопичувач білого кольору з відеозаписом з камери спостереження ПП «Талисман» за 11.12.2014, долучений постановою слідчого прокуратури Донецької області від 22.12.2014 до матеріалів кримінального провадження, зберігати в матеріалах судової справи;

мобільний телефон «Sigma» з сім-картою «МТС», долучений постановою слідчого прокуратури Донецької області від 12.12.2014 до матеріалів кримінального провадження, повернути ОСОБА_1 ;

мобільний телефон «Vertu» модель Т-053063 у шкіряному чохлі, долучений постановою слідчого прокуратури Донецької області від 12.12.2014 до матеріалів кримінального провадження, повернути власнику ОСОБА_49 ;

грошові кошти в сумі 300 000 грн. та п`ять контрольних стрічок в білому полімерному пакеті з написом «Талисман», передані за постановою старшого слідчого прокуратури Донецької області від 22.01.2015 на зберігання до УСБУ в Донецькій області згідно квитанції №180 від 31.03.2015 року: грошові кошти та стрічки передати до фінансового відділу УСБУ в Донецькій області, а пакет - знищити.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду від 12.12.2014 про арешт майна - мобільного телефону «Vertu» модель Т-053063 у шкіряному чохлі, скасувати.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи відеозвукозапису №7330/8228/8229/15-35 від 25.05.2015 в розмірі 11088 грн. стягненню зі ОСОБА_1 не підлягають у зв`язку з його виправданням, тому їх слід віднести на рахунок Державного бюджету України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в Краматорському міському суді Донецької області копію вироку.

Суддя Краматорського

міського суду В.К.Демидова