Рішення № 85856483, 12.11.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28507/15-ц

Провадження № 2/127/1014/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору купівлі - продажу, виділ частки в натурі,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним договору купівлі - продажу, виділ частки в натурі.

Мотивуючи позовну заяву тим, що в 2001 році познайомилась із ОСОБА_2 , через деякий час, а саме з 2002 року почали спільно проживати та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_6 . За час спільного проживання без реєстрації шлюбу сторони жили однією сім`єю, спільно вели господарство та виховували дитину, заощаджували кошти для придбання спільного житла. У родині був чіткий розподіл обов`язків, дружина виховувала сина, чоловік займався заробітком коштів для сім`ї.

29.10.2002 року під час проживання сторін однією сім`єю, ОСОБА_2 за спільно нажиті кошти було засновано та зареєстровано приватне підприємство «Агенство безпеки «Альфа».

Також, в період спільного проживання, спільною працею та коштами, здійснювалось будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , даний будинок було введено в експлуатацію. А право власності на нього зареєстроване за ОСОБА_2 уже після закінчення спільного проживання на підставі свідоцтва про право власності від 10.11.2011 року виданого виконкомом Вінницької міської ради.

Саме в період, з початку 2002 року по кінець жовтня 2009 року під час спільного проживання, за рахунок спільної праці та коштів було побудовано 80% усього будинку, що є спільною сумісною власністю.

Крім того, 30.12.2015 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області було задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_4 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , в тому числі на будинковлодіння по АДРЕСА_1 . Вказану ухвалу було направлено до Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції та Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області. Відповідно до отриманого витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, 31.12.2015 року в 11 год. 48 хв. державним реєстратором Левчук І.В. було зареєстровано арешт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у даному реєстрі.

Однак, не зважаючи на це, 31.12.2015 року ОСОБА_2 відчужив житловий будинок ОСОБА_5 , уклавши договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 31.12.2015 року в 14год. 18 хв. приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Скутельник І.А.

Просила суд, встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з липня 2005 року по кінець жовтня 2009включно. Визнати недійсним договір купівлі - продажу, серія та номер 4316 від 31.12.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо відчуження будинку по АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А.

В порядку розподілу спільно нажитого майна чоловіка та жінки, що проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, виділити у власність ОСОБА_4 49/100 частини будинку по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги ( а.с.140-141 т.5) підтримав за обставин викладених в справі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , кожен окремо, позовні вимоги не визнали, заперечували, щодо їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_9 , на підставі наявних в справі доказів.

Вислухавши думку учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, інвентарної справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що в 2003 році почала працювати на ОСОБА_2 , в 2004 році народила сина і пішла у декретну відпустку, в 2006 році вийшла після відпустки на роботу. Син часто хворів, а ОСОБА_11 надавав допомогу, підтримував, відвозив до лікарні, і з того часу у них виникли стосунки, на початку 2006 року, лютий місяць, вони почали жити разом. ОСОБА_2 переїхав до неї, проживали однією родиною, вели спільне господарство. В кінці 2006 року посварились і розійшлись, з того часу не бачились, майже рік. В 2008 році вирішили знову відновити стосунки і в січні місці ОСОБА_2 знову переїхав до неї проживати, прожили однією сім`єю майже рік. Зазначила, що їй не відомо, хто така ОСОБА_4 . Коли приїздили на квартиру ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , речей іншої жінки в квартирі не було. Також відомо, що ОСОБА_2 будував будинок на П`ятничанах, оскільки її батько будівельник і він по робочих питаннях їздив до будинку, сама в будинку була лише раз в 2008 році, внутрішніх робіт будинок не мав, лише стіни, дах і старі дерев`яні вікна.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що почала зустрічатись з ОСОБА_2 , приблизно, в кінці 2006 року на початку 2007 року. У неї був батьківський будинок на П`ятничанах , де проживала її мама та дочка. Оскільки ОСОБА_2 запропонував жити разом, вона періодично жила і у нього в квартирі по АДРЕСА_2 та в будинку на П`ятничанах, оскільки там залишилась дочка. Розійшлася з ОСОБА_2 в листопаді 2007 року, причиною тому став дзвінок на домашній телефон ОСОБА_4 , яка повідомила, що має інтимні стосунки з ОСОБА_2, однак останній заперечував, щодо сказаних ОСОБА_4 слів. Лише після того як вона їх побачила разом, повірила ОСОБА_4 та покинула ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що знає ОСОБА_2 з дитинства, оскільки вони росли разом. Дізнався, що у останнього можна влаштуватись на роботу і з 2007 року по 2014 рік, працював у нього на будівництві будинку по АДРЕСА_1 , виконував підсобні роботи та охороняв будинок. Коли він приїхав на роботу, то на ділянці був маленький, старий, 2-х поверховий будинок, потім побудували гараж, пристройку, кухню, інші підсобні приміщення. Як хазяйку будинку запам"ятав одну із жінок на ім`я ОСОБА_13 , яка доволі часто приїздила до будинку. Вказав, що ОСОБА_4 бачив лише одного разу в 2009 році на святкування дня народження, більше вона не приїздила, їжу не привозила. В 2010 році почались оздоблювальні роботи, а в 2013 році будинок утеплили. В 2010 році до будинку часто приїздила ОСОБА_3 , займалась городом, іншою роботою.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що знайомий з ОСОБА_2 , приблизно, з 2008 року, познайомились по роботі, було багато спільного, оскільки обидва колишні військові. Одного разу ОСОБА_2 запропонував підвезти додому, оскільки вказав, що сам живе на Вишенці з жінкою на ім"я ОСОБА_10. З ОСОБА_4 не знайомий та не бачив її, лише відомо, що у них з ОСОБА_2 є спільна дитина. Одного разу він запитав ОСОБА_2, як мати їх спільної дитини, на що останній махнув рукою, та сказав, що її турбують лише гроші. Вказав, що ОСОБА_2 дійсно будував будинок і він його там навідував, перший раз в 2008 році, будинок був не жилий, лише коробка, потім декілька разів в 2012 та 2013 роках, а потім ОСОБА_2 сказав, що продав будинок.

Свідок ОСОБА_24 суду показав, що знає ОСОБА_2 ще з армії, йому відомо, що у ОСОБА_2 була офіційна дружина ОСОБА_25 , яка працювала у військовому санаторії. Про ОСОБА_4 чув і бачив лише одного разу, коли останню виписували з пологового будинку, ОСОБА_2 попросив по фотографувати знайому, одиноку жінку. Зазначив, що будинок ОСОБА_2 почав будувати в 2007 році, на території будинку бачив лише ОСОБА_13 . Від ОСОБА_2 чув багато жіночих імен, у нього було багато жінок.

Свідок ОСОБА_28 , який є батьком ОСОБА_4 суду показав, що його дочка проживала з ОСОБА_2 в цивільному шлюбі з 2002 року по 2010, 2011 рік, вона з ним не просто зустрічалась, а проживала однією сім`єю у квартирі останнього по АДРЕСА_2. Жили як звичайна сім`я, спілкувались, ходили один до одного в гості. Зазначив, що ОСОБА_2 їздив до його батьків на шашлики в АДРЕСА_3 ОСОБА_2 усі разом святкували в недобудованому будинку на П`ятничанах. До народження сина у ОСОБА_4 з ОСОБА_2 були гарні відносини, після народження дитини він перестав фінансувати сім`ю, почав зникати. Вказав, що ніхто не знав, що до 2006 року ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.Також, пояснив, що до зустрічі з ОСОБА_4 працювала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Під час їхнього спільного проживання в квартирі по АДРЕСА_2 робився ремонт, купувались автомобілі. Зазначив, що спочатку в будинку на П`ятничанах була лише коробка, ні вікон, ні дверей, пізніше будинок добудували, зробили внутрішні роботи, під час будівництва, ОСОБА_4 готувала їжу робітникам. Чому онука зареєстрували не на ОСОБА_2 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_32 , яка є тіткою ОСОБА_4 суду показала, що вона була власницею магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де працювала ОСОБА_4 з 2002 року, приблизно 2 роки. В магазині її племінниця познайомилась з ОСОБА_2 і почала з ним зустрічатись, він кожного дня приходив до неї, проводжав, зустрічав. Потім вони стали проживати разом в квартирі ОСОБА_2, неподалік від магазину, по АДРЕСА_2 , офіційно шлюб не реєстрували, жили в цивільному шлюбі. ОСОБА_4 працювала в магазині продавцем і додатково займалась бухгалтерією, оскільки потрібні були додаткові кошти, зарплата у неї була мінімальна, решту їй доплачувала, оскільки була така змога. Тобто, зарплата була нормальна, можливо не така, щоб будувати будинок, однак якийсь вклад робити точно. Зазначила, що ОСОБА_4 не просто зустрічалась з ОСОБА_2, а жила з ним однією сім`єю, вели спільне господарство. На прохання останнього ОСОБА_4 залишила роботу, оскільки так захотів ОСОБА_2, він хотів, щоб дома завжди було прибрано, наготовлено. Останній раз в квартирі по АДРЕСА_2 була коли народився ОСОБА_6 , ОСОБА_4 терміново потрібні були ліки для сина, а ОСОБА_2 їх не привіз. На її думку, ОСОБА_4 не записала ОСОБА_2 батьком дитини, оскільки він її зрадив. Вказала, що дійсно, ОСОБА_2 з ОСОБА_4 будували будинок на П`ятничанах, фінансова сторона лежала на ньому ОСОБА_4 допомагала як дружина.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні суду показала, що ОСОБА_4 є її троюрідною сестрою. Зазначила, що з ОСОБА_4 почала проживати з 2002 року, рік запам`ятала, оскільки у неї в цьому році народився син. Вони проживали, як звичайна сім`я, тільки без реєстрації шлюбу. ОСОБА_4 на той час працювала в магазині і продавцем і товарознавцем, однак згодом залишила роботу за наполяганням ОСОБА_2, який хотів щоб вона була домогосподаркою. Зазначила, що вони дружили сім`ями, ходили один до одного в гості, виїжджали на шашлики. Все було у них в сім`ї добре, доки не народився син ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ніби змінився, не давав кошти на дитину, одяг дозволяв купувати лише в секонд хенді.

Також їй відомо, що ОСОБА_2 з ОСОБА_4 будували будинок, одного разу вона з ОСОБА_4 їздила до магазину, в якому остання вибирала кахлі, плінтуса, також ОСОБА_4 готувала їжу робітникам на будівництві.

Свідок ОСОБА_35 , яка є рідною сестрою батька ОСОБА_4 , суду показала, що коли ОСОБА_4 почала зустрічатись з ОСОБА_2 у всіх було здивування, оскільки він був набагато старшим. ОСОБА_2 в свою чергу пояснював, що ОСОБА_4 йому подобається, вона вихована не зіпсована, хазяйновита. Разом вони почали проживати, приблизно, в 2002, 2003 році в квартирі ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, там навіть висіли їх спільні фото на стінах, жили як звичайна сім`я. Шлюб не реєстрували через те, що у ОСОБА_2 був бізнес і виникали би труднощі з оформленням документів. І все було добре до народження сина, дитина народилась хворобливою, він часто хворів, плакав і в цей час ОСОБА_2 почав зникати з дому, з`явились фінансові труднощі. Коли ОСОБА_4 лежала з дитиною в лікарні, він навіть не навідувався, на дзвінки не відповідав. Вказала, що сина спочатку зареєстрували на ОСОБА_37 , а потім вже на ОСОБА_2. Також зазначила, що після закінчення школи, ОСОБА_4 працювала в магазині, однак залишила роботу через те, що ОСОБА_2 не хотів, щоб вона працювала. Під час проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , він з іншими жінками не проживав, бували випадки коли ОСОБА_4 на декілька днів приходила до дому, однак потім ОСОБА_2 її перепрошував і вона поверталась. Будинок на П`ятничанах будували разом, ОСОБА_4 допомагала, показувала які вона вибирала шпалери, кахлі.

Свідок ОСОБА_38 , матір ОСОБА_4 , суду показала, що її дочка проживала з ОСОБА_2 в цивільному шлюбі з 2002 року по 2009 рік. Зазначила, що дочка працювала в магазині, неподалік, від будинку де проживав ОСОБА_2. ОСОБА_4 йому сподобалась, він ходив до неї, зустрічав її, проводжав, а потім почали жити разом, як звичайна сім`я. Все робили разом: купували одяг, продукти, готували їжу, разом робили ремонт в квартирі, їздили відпочивати в Крим. Пізніше ОСОБА_2 змусив ОСОБА_4 залишити магазин, оскільки йому потрібна була господиня. Однак зарплата у ОСОБА_4 на той час була хороша. Всі труднощі почались після народження онука, оскільки ОСОБА_2 не був готовий до дітей, він навіть не хотів купити дитині суміш, став дуже жадібним, не дозволяв купувати дитині нові речі, думав лише про себе. Зазначила, що ОСОБА_2 не міг проживати з іншими жінками, ОСОБА_4 могла піти від нього, але це лише на декілька днів, далі він приїздив просив її, і вона поверталась. Будинок на П`ятничанах будували разом, спочатку там була лише коробка, ОСОБА_4 готувала їжу робітникам і завозила. Фінансова сторона була на ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в цей час займалась господарством.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 01.04.2016 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_40 03.12.1993 року (Т1 а.с. 215).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 01.04.2016 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_41 15.07.1996 року (Т1 аюс. 214).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 29.06.2005 року серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_42 29.06.2005 року (Т.1а.с.213).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 09.11.2009 року, ОСОБА_43 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, батько ОСОБА_44 (Т.1 а.с.13).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_5 від 24.01.2011 року ОСОБА_45 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниця, батько ОСОБА_2 (Т.2 а.с.35).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2017 року позов ОСОБА_46 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з січня 2012 року по теперішній час (Т. 3 а.с.141-143).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 06.03.2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.12.2017 року змінено в частині визначення періоду проживання ОСОБА_46 однією сім`єю з ОСОБА_2 , встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_46 з ОСОБА_2 починаючи з листопада 2009 року по даний час (Т. 5 а.с.43-47).

Частиною 1 ст. 27 Сімейного кодексу України визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 7 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Отже законом не встановлено спеціальних вимог щодо засобів доказування обставин фактичних шлюбних відносин, а відтак зазначені обставини можуть підтверджуватися будь - якими засобами доказування, в тому числі і показами свідків, письмовими доказами тощо.

В судовому засіданні, свідки які були викликані з ініціативи представника позивачки, а саме: ОСОБА_38 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_47 , та ОСОБА_48 , кожен окремо, підтвердили, що ОСОБА_4 почала проживати разом з ОСОБА_2 з 2002 року і до 2009 року, саме в цей рік народився син сторін ОСОБА_6 і відносини між ними погіршились, в результаті чого, ОСОБА_4 забрала дитину і повернулась до дому. Свідки зазначили, що сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, здійснювали спільні покупки, святкували разом, їздили на шашлики.

Дані обставини їх спільного проживання також узгоджуються з матеріалами перевірки 2-го відділу ВМВ УМВС України у Вінницькій області, які здійснювались за заявою ОСОБА_2 , який просить прийняти міри відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_4 ( а.с.227 т.1).

Дані матеріали спростовують показання ОСОБА_2 , яким заперечувався даний факт, а також спростовують покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , до яких суд відноситься критично, оскільки ініціатором такого звернення є саме ОСОБА_2 і саме останній представив ОСОБА_4 як свою колишню співмешканку, якою виховується їх спільний син ОСОБА_6 .

Слід зазначити, що свідки: ОСОБА_24 , ОСОБА_18 та ОСОБА_22 , які були викликані з ініціативи відповідача, кожен окремо, пояснили, що у ОСОБА_2 було багато жінок, і з ким саме і в який час він проживав, конкретно пояснити не змогли. ОСОБА_18 говорив про ОСОБА_13 і ОСОБА_51 , хоча ОСОБА_4 теж бачив в 2009 році. ОСОБА_22 підвозив його додому на ОСОБА_52 де він жив з ОСОБА_10. ОСОБА_24 в пологовому будинку бачив ОСОБА_4 , а згодом бачив тільки ОСОБА_13 . Тому суд також оцінює покази даних свідків критично, оскільки вони не несуть ніякої конкретики, є абстрактними та містять припущення.

Оскільки покази свідків, а саме: ОСОБА_38 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_47 , та ОСОБА_48 мають чітку, логічну послідовність, яка узгоджується з рештою матеріалами справи, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 2002 року по кінець жовтня 2009 року включно.

Хоч і усі свідки зі сторони позивачки вказали, що ОСОБА_4 почала жити цивільним шлюбом з ОСОБА_2 з 2002 року, та їм не відомо, що ОСОБА_2 на той час перебував в зареєстрованому шлюбі, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про розірвання шлюбу від 29.06.2005 року серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 розірвав шлюб з ОСОБА_42 29.06.2005 року (Т.1а.с.213).

Тобто позовна вимога ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з липня 2005 року по кінець жовтня 2009 року включно підлягає до задоволення.

Згідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_6 від 10.11.2011 року ОСОБА_2 належав будинок по АДРЕСА_1 , загальна площа 199, 4 м2, житлова 41, 6 м2 (Т.1 а.с. 21).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.12.2015 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_2 на праві повної або часткової власності, в тому числі на будинковолодіння по АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.39).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №51356489 від 31.12.2015 року, 31.12.2015 року об 11:48:29 накладено арешт на все нерухоме майно належне ОСОБА_2 на праві повної або часткової власності (Т.1 а.с.64).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 51358531, від 31.12.2015 року, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу № 4316 від 31.12.2015 року придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , дата та час державної реєстрації 31.12.2015 року 14:18:32 (Т. 3 а.с.156).

Так, до загальних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, свобода Договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості (ст.ст. 6, 627 ЦК України), справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тим статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема і на підставі судового рішення.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. У даній ситуації, коли позивачка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, не зазначає, які ж саме її цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду України у справі № 6-612цс 15 від 1 липня 2015 року, критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.

За змістом наведених вище норм, правові наслідки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім"єю без шлюбу, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України, пов"язується виключно з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені.

Такі вимоги позивачкою, а саме визнання будинковолодіння АДРЕСА_1 спільним майном подружжя на підставі ст. 74 СК України не заявлялись і дані обставини судом не встановлювались.

А тому відсутні і правові підстави виділу в натурі ОСОБА_4 у власність 49/100 частини будинку по АДРЕСА_1 ,

Дані вимоги не підлягають задоволенню по суті, а тому до них не застосовуються строки давності, заявлені представником відповідача ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 21, 36, 61, 63, 65, 74 СК України, ст.ст.16, 203,204, 626, 628 ЦК України, ст. ст. 12,81,141,223, 263-266 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з липня 2005 року по кінець жовтня 2009року включно.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне мотивоване рішення суду виготовлено 25.11.2019р.

Суддя: