Рішення № 85855623, 25.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 р. № 400/3921/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2 (3-й поверх), м. Миколаїв, 54001

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазанова Д.К. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання по виконавчому провдженню ВП № 60352020 по примусовому виконанню виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19;

- зобов`язати відповідача скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазанова Д.К. від 21.10.2019 ВП № 60352020 по примусовому виконанню виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19;

- зобов`язати відповідача винести постанову про відкритття виконавчого провадження ВП № 60352020 по примусовому виконанню виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19.

Ухвалою суду від 12.11.2019р. справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій справ.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано до ВУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виконавчий лист від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19, який підлягає виконанню, за результатами розгляду якого державним виконавцем винесено повідомлення від 02.11.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на те, що резолютивною часиною виконавчого листа від 13.09.2019р. не передбачено заходів примусового виконання рішень.

Відповідач у судове засідання, призначене на 14.11.2019р. не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином - телефонограмою (а.с. 26).

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду від 12.11.2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі, відзиву на позовну заяву не надав, жодних інших пояснень чи заяв по справі до суду теж не надавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Позивач у позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до норм КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала справа № 400/25/198 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Рішенням суду від 19.02.2019р. позов задоволено частково: скасувано постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2018 року ВП №57643184 по примусовому виконанню виконавчого листа №814/1254/18, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 03.09.2018 року. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 року по справі №400/25/19 в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

13.09.2019 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 400/25/19, що підлягає виконанню, який позивач предявив до примусового виконання відповідачу 07.10.2019р.

02.11.2019 року на адресу позивача надійшло повідомлення (а.с.20) від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазанова Д.К. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання по виконавчому провдженню ВП № 60352020 по примусовому виконанню виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19 (а.с. 21).

Головний державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на те, що резолютивною часиною виконавчого листа від 13.09.2019р. не передбачено заходів примусового виконання рішень.

Позивач не погоджується з отриманим повідомленням державного виконавця та вважає, що зазначене повідомлення порушує його права, передбачені нормами КАС України та Законом України "Про виконавче провадження".

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1, 3 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною 1 ст. 18 вказаного вище Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановленні виконавчим документом та цим Законом.

Відповідно до ст. 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист по справі № 400/25/19 від 13.09.2019 відповідає вимогам виконавчого документу, передбачених ст. 4 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення .

Так, рішенням суду від 19.02.2019 року по справі № 400/25/19 чітко визначено "скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2018 року ВП №57643184 по примусовому виконанню виконавчого листа №814/1254/18, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 03.09.2018 року.

Також, зі змісту повідомлення випливає випливає, що резолютивна частина виконавчого документу не передбачає заходів примусового виконання рішення, тому на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" даний виконавчий документ повертається без прийняття до виконанн, тому дане судове рішення не може бути виконано.

Згідно п.1 ч.1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.4 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відповідно до ч. 7 ст. 7 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване повідомлення державного виконавця є необґрунтованим, оскільки виконавчий лист містить чітке визначення дій, які слід вчинити боржнику, а тому у державного виконавця не було передбачених чинним законодавством підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.09.2019р., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документу справі № 400/25919 від 13.09.2019 року суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" свідчать про наявність у державного виконавця дискреційності повноважень при виконанні певної процедури, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання відкрити виконавче провадження - задоволенню не підлягає.

Разом з тим, ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України чітко встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд, керуючись приписами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі № 400/25/19, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 13.09.2019 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також, обов"язковість судових рішень гарантується , згідно практики Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

За наведених обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування повідомлення державного виконавця та зобов`язати вчинити певні дії.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 139, 143, 243-246, 268, 287 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Лягіна, 2 (3-й поверх), м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазанова Д.К. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання по виконавчому провдженню ВП № 60352020 по примусовому виконанню виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19.

3. Зобов`язати Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34889877) скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазанова Д.К. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.10.2019 ВП № 60352020 по примусовому виконанню виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.09.2019р. по справі № 400/25/19.

4. Зобов`язати Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34889877) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі № 400/25/19, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 13.09.2019р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов