Рішення № 85855568, 14.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003268

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Надич М.О., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник - Шимборська О.А.

відповідача: представник - не з`явився

третьої особи: представник - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року №003-13999-120215.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 лютого 2015 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №003-13999-120215 «Найкращий від Миколая» у доларах США, відповідно до пункту 1.2 якого сума вкладу складає 7 800,00 доларів США. 12.02.2015 року зазначена сума була зарахована на особовий рахунок позивача з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45772946 від 12 лютого 2015 року.

02 жовтня 2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

05 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації, а уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На сайті банку опубліковано оголошення про те, що з 08 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» починає виплати коштів вкладникам до 18 листопада 2015 року включно, які будуть здійснюватися через Акціонерне товариство «Укрексімбанк».

Позивач зазначає, що 03 грудня 2015 року отримав через відділення Акціонерного товариства «Укрексімбанк» 792,85 грн. відсотків за договором банківського вкладу, а також повідомлення про відсутність інформації щодо виплати йому решти гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку.

Стверджує, що відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», призначеної наказом від 29.05.2015 року №408 та наказом від 16.09.2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком та, зокрема, щодо договору банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 року № 003-13999-120215. 23.09.2015 року представником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Сичевською Ю.К. на адресу позивача скеровано повідомлення про нікчемність правочину у відповідності до пункту першого частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач вказує, що враховуючи ту обставину, що Великою Палатою Верховного Суду неодноразово розглядались аналогічні спори за участю відповідачів та інших вкладників (у тому числі за вкладами «Найкращий від Миколая») та було сформовано ряд правових позицій, обов`язкових для відповідачів, 05 червня 2019 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» із вимогою подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, однак 21 червня 2019 року отримав відповідь № 2736/1 від 14 червня 2019 року, згідно якої правові підстави для включення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відсутні, у зв`язку із нікчемністю договору банківського вкладу.

Позивач вважає дії відповідача щодо визнання нікчемним правочину та відмови у задоволенні вимоги щодо подання додаткової інформації про вкладника до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправними, оскільки зазначає, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення Уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято Уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Також позивач зазначає, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Стверджує, що Уповноважена особа Фонду має обов`язок у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, а також обов`язок протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні, про визначення договору нікчемним, може бути направлено Уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

Позивач вказує, що сума банківського вкладу у розмірі 7 800,00 доларів США, яка була розміщена ним відповідно до договору банківського вкладу, станом на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», перебувала на його депозитному рахунку.

Проте, незважаючи на наведене, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

За таких обставин позивач стверджує, що належним способом захисту його порушених прав буде зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію стосовно нього як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

У поданій відповіді на відзив позивач додатково зазначає, що окрім Договору банківського вкладу від 12.02.2015 року №003-13999-120215, між ним Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було також укладено Додаткову угоду №1 від 12.02.2015 року, відповідно до якої пункт 1.8. статті 1 вказаного Договору було викладено в наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовилися, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений.

Позивач зауважує, що Додаткова угода №1 містить усі необхідні реквізити, в тому числі підпис уповноваженої особи банку та мокру печатку банку.

Відтак, жодних підстав вважати її нікчемною або ж такою, що не набрала законної сили немає. Таким чином позивач стверджує, що аргументи представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити.

Відповідач у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечує з підстав, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб застосовувала у своїй діяльності норми статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які були чинними виключно у період тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а судові рішення Верховного Суду, на які посилається позивач в позовній заяві, ухвалені у 2018 році. Відтак, відповідач не міг враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у його постановах за 2018 рік.

Також відповідач звертає увагу на обставини щодо строку набрання чинності договором банківського вкладу (депозиту) № 003-13999-120215 від 12 лютого 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем. Зазначає, що згідно п.2.1. договору банківського вкладу (депозиту) «договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами, скріплення печаткою Банку та внесення Вкладником суми вкладу». Згідно преамбули вказаного договору «Вкладником» є ОСОБА_1 . Однак, відповідач стверджує, що саме «Вкладником» за Договором, тобто позивачем станом на поточну дату сума вкладу внесена не була. За таких обставин, договір банківського вкладу (депозиту) не набув чинності. Відтак, на думку відповідача навіть якщо припустити протиправність дій Уповноваженої особи Фонду щодо віднесення спірного правочину до категорії нікчемних та не включення позивача з цих підстав до переліку вкладників, немає жодних підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача до вчинення дій на підставі договору який не набув чинності.

Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі від нього не надходило.

У письмових поясненнях на позовну заяву третя особа проти позову заперечує з підстав, що позивача включено до Загального реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ту суму, яка була визначена Уповноваженою особою Фонду, а саме - 792,85 грн., яку позивач отримав 03.12.2015 року в АТ Укрексімбанк». Зазначає, що на день розгляду даної адміністративної справи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило змін та доповнень до Переліку від Уповноваженої особи щодо позивача.

Третя особа звертає увагу на те, що юридичне значення для прийняття Фондом рішення про включення рахунку вкладника до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду має саме дійсність правочину у формі банківського вкладу та правочинів щодо його виконання. При цьому, Фонд чи його Уповноважена особа можуть віднести до нікчемних як договір банківського вкладу, так і правочини, пов`язані із залученням коштів на банківський рахунок вкладника. Зазначає, що на час укладення договору банківського вкладу (депозиту) № 003-13999-120215 від 12 лютого 2015 року та перерахунку грошових коштів позивачу від ОСОБА_2 постановою Правління Національного банку України було заборонено проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, проведення операцій (укладення договору, перерахування коштів), заборонених постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ штучно збільшує гарантовану суму відшкодування та обов`язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснює за рахунок державних коштів, такі операції спрямовані на заволодіння державними коштами та відповідно порушують публічний порядок, а тому є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також зазначає, що зарахування вкладу на рахунок має здійснюватися з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку або готівкою через касу банку, тобто, для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідні дві умови, а саме: особа повинна бути вкладником та мати вклад.

Однак, кошти на банківський рахунок позивача фактично переведені від іншого кредитора банку - ОСОБА_2 . Таким чином, у даному випадку фактичного внесення позивачем грошових коштів до каси банку або шляхом перерахування на рахунок з інших власних рахунків не відбулось, а здійснено перерахування коштів в розмірі, який може бути відшкодовано за рахунок Фонду гарантування з іншого рахунку, відкритого в ПАТ «Дельта Банк», що належить третій особі. Наведене, на думку третьої особи, свідчить про те, що позивач не є вкладником банку в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а правочин з переказу коштів містить ознаки нікчемного.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі від нього не надходило.

Згідно пункту третього частини третьої статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 05 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 23 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 клопотання представника позивача та представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 01 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року в задоволенні клопотання представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року, яка занесена в протокол судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

12 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 003-13999-120215 «Найкращий від Миколая» у доларах США.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного Договору сума вкладу складає 7800,00 доларів США.

Пунктом 2.10 вказаного Договору передбачено, що вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з Вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI щодо умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування коштів за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тис. грн. для одного вкладника в одному банку.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 до Договору №003-13999-1202015 від 12 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

Відповідно до пункту 3 зазначеної угоди ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору та діє протягом терміну його дії.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45772946 від 12 лютого 2015 року на депозитний (вкладний) рахунок позивача № НОМЕР_1 надішли кошти в сумі 7800 доларів США з рахунку ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 року №71 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02.09.2015 року включно.

В подальшому, 02.10.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Процедура ліквідації розпочата 05.10.2015 року. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича строком на 2 роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

Також на сайті банку опубліковано оголошення про те, що з 08 жовтня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» починає виплати коштів вкладникам до 18 листопада 2015 року включно, які будуть здійснюватися через Акціонерне товариство «Укрексімбанк».

Листом АТ «Дельта Банк № 8821/1168 від 23.09.2015 року позивача повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 003-13999-120215 від 12.02.2015 року укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 відповідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно заяви на видачу готівки № 21884, 03.12.2015 року позивачем через відділення АТ «Укрексімбанк» отримано 792,85 грн., зміст операції: виплата переказу ініційованого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

05.06.2019 року представник позивача адвокат Шимборська О.А. звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича із листом № 07/19, у якому просила невідкладно подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 20 лютого 1997 року, РНОКПП НОМЕР_3 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215).

Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича від 14 червня 2019 року № 2736/1 позивача повідомлено про відсутність підстав для включення даних гр. ОСОБА_1 згідно Договору «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 року № 003-13999-120215 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, оскільки за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними було виявлено, що Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 року № 003-13999-120215, що укладений між гр. ОСОБА_1 та Банком, є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Предметом спору у даній справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 № 4452-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452-VI) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката ( пункт четвертий частини першої статті 2 Закону № 4452- VI).

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 26 Закону № 4452- VI гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452- VI).

Таким чином, законодавством у галузі гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано чіткий порядок, відповідно до якого вкладнику відшкодовується гарантована сума коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру.

Відповідно до статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною шостою статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Як слідує з матеріалів справи, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» позивача не включено до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з підстав визнання правочину, а саме Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 року № 003-13999-120215, що укладений між ОСОБА_1 та Банком нікчемним відповідно до пункту сьомого частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу) визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що уповноважена особа Фонду дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа Фонду вважала нікчемним договір банківського вкладу (депозиту), що укладений між банком і позивачем, з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки кошти на банківський вкладний (депозитний) рахунок позивача надійшли з банківського рахунку іншої особи.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки умови цього договору не передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу чи іншим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно з положеннями частини першої статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського вкладу. При цьому і положення статті 2 Закону №4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Слід також зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45772946, 12 лютого 2015 року на депозитний (вкладний) рахунок позивача № НОМЕР_1 надішли кошти в сумі 7800 доларів США з рахунку ОСОБА_2 .

При цьому, пунктом 1.8 Договору №003-13999-1202015 від 12 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 до вказаного Договору) передбачено, що зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору.

З наведеного випливає, що Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №003-13999-1202015 від 12 лютого 2015 року (з Додатковою угодою №1, яка є його невід`ємною частиною) укладений, а перерахунок коштів в сумі 7800 доларів США здійснений до введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином, позивач є вкладником у розумінні частини першої статті 2 Закону України № 4452-VI, а тому, у зв`язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

З цих же підстав суд не бере до уваги аргументи відповідача про те, що Договір банківського вкладу №003-13999-1202015 від 12 лютого 2015 року не набув чинності.

З огляду на наведене, суд встановив відсутність підстав для визнання правочину нікчемним та з врахуванням фактичного внесення позивачем коштів на рахунок дійшов висновку про наявність у позивача права на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано будь-яких належних та достатніх доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №003-13999-1202015 від 12 лютого 2015 року та Додаткової угоди №1, яка є його невід`ємною частиною.

Також, відповідачем не надано доказів вчинення будь-яких дій щодо встановлення нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що зазначені в частині сьомій статті 38 Закону України № 4452-VI та визнання правочину таким, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суд також вважає необґрунтованими посилання третьої особи на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу (депозиту)) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства та/або Продуктами банку.

Суд зазначає, що зарахування коштів на депозитний рахунок позивача з поточного рахунку іншої фізичної особи узгоджується із положеннями пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, оскільки як уже було зазначено судом вище, договором банківського вкладу з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди прямо передбачено зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника з рахунку іншої особи.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання третьої особи на укладення договору банківського вкладу (депозиту) під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», оскільки остання відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому, невиконання посадовими особами Банку приписів постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Посилання третьої особи на те, що проведення операцій (укладення договору, перерахування коштів), заборонених постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 року № 692/БТ штучно збільшує гарантовану суму відшкодування та обов`язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснює за рахунок державних коштів, такі операції спрямовані на заволодіння державними коштами та відповідно порушують публічний порядок, а тому є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд оцінює критично, оскільки в повідомленні про нікчемність правочину від 23.09.2015 року № 8821/1168 єдиною підставою нікчемності Договору банківського вкладу №003-13999-1202015 від 12 лютого 2015 року зазначено пункт сьомий частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI згідно якого правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку і саме вказаній підставі нікчемності зазначеного Договору суд надає оцінку у рішенні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому, відповідачем не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» не включено позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Враховуючи наведене, оскільки судом встановлено, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, неподання додаткової інформації про позивача, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215 дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 826/17707/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задоволити в повному обсязі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 КАС України).

У свою чергу, відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують обґрунтованість позовних вимог позивача, натомість відповідач, всупереч встановленому частиною першою статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності його бездіяльності не довів, а відтак позов належить задоволити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 17 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно квитанції № 0.0.1394642439.1 від 01.07.2019 року за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

З огляду на те, що судом зобов`язано саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215, слід дійти висновку, що судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича (б-р. Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) про зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору банківського вкладу від 12 лютого 2015 року № 003-13999-120215.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 25.11.2019 року.

Суддя ОСОБА_3 .