Рішення № 85855541, 18.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004376

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я..

від позивача не прибув,

від відповідача Рудик А.- М.Я.,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби у Галицькому районі м. Львова Львівської області, про зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області, у якому просив зобов`язати відповідача сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 3942,21 грн., сплаченої відповідно до квитанції №1-mundlat/818689 від 07.04.2014.

В обґрунтування позову зазначено те, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти в сумі 3942,21 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Оскільки відповідач відмовив у поверненні коштів добровільно, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.09.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.09.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області.

23.09.2019 за вх. №33972. від третьої особи надійшло пояснення щодо позову /а.с.50-52/, відповідно до якого зазначила, що територіальне управління державної казначейської служби за своєю суттю є банківською установою, яка забезпечує виконання судових рішень в частині стягнень коштів або повернення помилково чи надміру сплачених коштів до бюджету на підставі звернення платника за поданням контролюючого органу. Пояснив, що саме органи Пенсійного фонду України контролюють надходження до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування і зокрема збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Для повернення позивачу помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області.

02.10.2019 за вх. №35518 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.54-57/, згідно з яким відповідач повідомив, що не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому немає можливості встановити факт придбання житла вперше, а позивачем таких документів не надано. До компетенції відповідача не відносить питання підтвердження факту купівлі житла вперше. Звернув увагу на те, що питання звільнення від сплати судового збору необхідно було з`ясовувати при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Зазначив також, що підстав для стягнення судових витрат за його рахунок на користь позивача немає. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

До відзиву відповідач також надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду /а.с.59-61/.

Ухвалою суду від 03.10.2019 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою суду від 06.11.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України - відмовлено.

13.11.2019 за вх. №42041 від позивача надійшло заперечення на відзив та доводи щодо позову /а.с.83/, які стосувалися строку звернення до суду із цим позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.

З врахуванням приписів ст. 205 КАС України суд вважає можливим здійснити розгляд вказаної справи за відсутності позивача та третьої особи.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, з`ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази долучені до матеріалів справи та,-

в с т а н о в и в :

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 07.04.2014 укладеним між Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» та ОСОБА_2 , продавець передав, а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 за ціною 394221,00 грн. без ПДВ.

Вказаний договір посвідчено нотаріально, зареєстрований в реєстрі за №2615 /а.с.14-15/.

Однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії відповідно до Закону України п. 7 ч. 1 ст. 49 «Про нотаріат» №3425-ХІІ від 02.09.1993 є невнесення встановлених законодавством платежів пов`язаних з її вчиненням особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії. Тому позивач був змушений сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 3924,21 грн., підтвердженням чого є квитанція №1-mundlat/818689 від 07.04.2014.

Оскільки житло позивачем придбано вперше, керуючись п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 09.07.2019 щодо сплати судового збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Втім листом від 07.08.2019 за №20524/05-78 позивачу відмовлено у задоволенні його вимог та повідомлено, зокрема, що Пенсійний фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до його компетенції. У разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом, до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати судового збору. Враховуючи, що в даний час такого органу не існує, особу, що придбаває житло вперше, може буде визнано у судовому порядку. Також повідомлено, що обов`язковий збір адмініструється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговувався бюджетних коштів.

Повернення помилково або надміру сплачених збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету /а.с.11-12/.

Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому звернувся за захистом його прав.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже законодавцем встановлено винятки із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судом встановлено, що позивач факт придбання ним нерухомого майна вперше підтверджує Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 07.04.2014 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна /а.с.13, 16-17/.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше чи свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФ України покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не повинно призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно з яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Суд при вирішенні справи враховує аналогічну правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 (адміністративне провадження №К/9901/412/17), від 31 січня 2018 року у справі №819/1667/17 (адміністративне провадження №К/9901/400/17), 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17 (адміністративне провадження №К/9901/396/17), від 19 червня 2018 у справі №607/14722/16-а (адміністративне провадження №К/9901/45763/18), від 13.12.2018 у справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18).

Суд звертає увагу також на те, що третьою особою у письмових поясненнях чітко зазначено, що для повернення позивачу помилково сплачених коштів відповідач має звернути з відповідним поданням до органів казначейської служби, у даному випадку - Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області.

Суд також критично оцінює покликання представника відповідача щодо пропуску строку звернення до суду із цим позовом, оскільки питання щодо строку звернення до суду вирішувалось судом відповідно до ухвали від 06.11.2019. Крім цього у відповіді на заяву позивача про повернення коштів відповідач не надавав оцінки відповідній заяві у контексті строку звернення до відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного суд з`ясував, що позивач, 07.04.2014 вперше придбав житло - квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири від 07.04.2014, при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3942,21 грн. згідно з квитанцією №1-mundlat/818689 від 07.04.2014.

Таким чином, суд встановив наявність правових підстав для зобов`язання відповідача сформувати відповідне подання та звернутись із таким до органу Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3942,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено квитанцію про сплату судового збору ІД №215600426655 від 15.08.2019 в сумі 770,00 грн. Разом з тим, з врахування приписів Закону України «Про судовий збір» за подання вказаного позову позивачу слід було сплатити 768,40 грн., а тому саме вказана сума підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області (79005, м. Львів, вул. Дж. Дудаєва, 19; ЄДРПОУ: 38007573) подання про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3942 (три тисячі дев`ятсот сорок дві) грн. 21 коп. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією №1-mundlat/818689 від 07.04.2014.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2019.

Суддя Кравців О.Р.