Рішення № 85855045, 19.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Справа № 328/2175/19 Провадження №ЗП/280/95/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Токмацького районного суду Запорізької області (за підсудністю) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Токмацького відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Токмацького відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача у військовій частині 59003 з 01.12.1981 по 06.06.1983;

зобов`язати Токмацький відділ обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи позивача у військовій частині 59003 з 01.12.1981 по 06.06.1983.

Ухвалою суду від 30.09.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху. Протягом встановлено строку позивачем до суду надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не було зараховано до стажу позивача період роботи у військовій частині 59003 з 01.12.1981 по 06.06.1983. Позивач зазначає, що дійсно у трудовій книжці відсутня дата наказу про прийняття на роботу, разом з тим, зазначена обставина жодним чином не спростовує факт роботи позивача у зазначений період. Вказує, що позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку із неправильним заповненням трудової книжки роботодавцем. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з записом №16 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 відсутня дата наказу про прийняття позивача на роботу до військової частини №59003, у зв`язку із чим період роботи з 01.12.1981 по 06.06.1983 у військовій частині №59003 не може бути зарахований до загального стажу роботи ОСОБА_1 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Токмацького об`єднаного УПФУ в Запорізькій області (правонаступник - ГУ ПФУ в Запорізькій області) з заявою щодо підстав для не зарахування до загального трудового стажу періодів з 01.12.1981 по 06.06.1983, а також з 14.11.1992 по 25.02.1994.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.06.2019 №62/К-7 позивача повідомлено про те, що згідно з записами №16 та №18 трудової книжки серії НОМЕР_1 відсутні дата, дата та номер наказу про прийняття на роботу до військової частини №59003 відповідно. В записах №№33, 34 про прийняття та звільнення з роботи в малому підприємстві «Факт-МНП» відсутні дата і номер наказу про прийняття та звільнення з роботи.

На підставі викладеного, позивача повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці підстави про прийняття та звільнення з роботи в періоди роботи з 01.12.1981 по 06.06.1983 у військовій частині №59003 та з 14.11.1992 по 25.02.1994 в малому підприємстві «Факт-МНП» не зараховано до загального стажу роботу.

Позивач, не погодившись з правомірністю не зарахування періоду роботи з 01.12.1981 по 06.06.1983 у військовій частині №59003 звернувся з даним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.7 Закону №1058, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч.4 ст.24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що органом Пенсійного фонду було відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1981 по 06.06.1983 у військовій частині №59003, у зв`язку із допущеними помилками при заповненні трудової книжки.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка

Так, судом досліджено трудову книжку видану на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а якій за спірний період містяться такі записи:

№16 - 1.12.1981 - прийнятий на роботу на посаду техніка - наказ №310;

№17 - 01.04.1983 - звільнений у зв`язку із скороченням штату - наказ №76 від 1.04.83;

№18 - 01.04.1983 - поновлений на роботу на посаду техніка - виконавчий лист №2365 від 03.05;

№19 - 06.06.1983 - звільнений з роботи із скороченням штату, ст.40 п.1 КЗпП УССР - наказ №140 від 6.06.83.

Суд зазначає, що станом на момент внесення вищевказаних записів до трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємстві, в установах та організація, затвердженої постановою Деркомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Так, відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, у графі 4 трудової книжки позивача дійсно передбачено внесення відомостей про те, що на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер).

Проте, під час прийому позивача на роботу 1.12.1981 в графі 4 трудової книжки було зазначено лише назву документа - наказ, та його номер №310, відомості про дату відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.5 Інструкції №162, у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переводі на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Разом з тим, на даний час з об`єктивних обставин є неможливим внесення змін до запису виконаного 1.12.1981 у зв`язку із розпадом Радянського Союзу та відповідно ліквідацією підприємства - військової частини №59003.

При цьому, окрему увагу слід звернути на те, що обов`язок щодо належного ведення трудових книжок покладався на адміністрацію установи, а позивач об`єктивно не мав змоги впливати на правильність внесення записів до його трудової книжки.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача, за період його роботи у військовій частині №59003 хоча і містить недоліки в її оформленні, проте такі недоліки не є значними та не перешкоджають встановити періоди роботи позивача, які підлягають зарахуванню до трудового стажу.

В свою чергу, у разі виникнення у Пенсійного фонду будь-яких сумнівів у належності таких записів про період трудової діяльності, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не позбавлений права вжити заходів щодо отримання додаткових документів від архівних установ.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).

Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, що реалізуючи Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження. Разом з тим Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки захист прав повинен бути не лише формальним, але й реальним.

Також надмірні формальності не можуть покладатися в основу рішень адміністративного органу, якими б заперечувалася сутність змісту конституційно гарантованого права. Адже форма, відповідно до вимог поваги до прав людини та принципу сприяння, не має підміняти зміст, зокрема, в ситуації, коли під час прийому документа його можна привести у відповідність до формальних вимог Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у зарахування до загального страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у військовій частині 59003 з 01.12.1981 по 06.06.1983.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума судового збору в розмірі 768,40 грн., яка підлягала сплаті за звернення до суду з даною позовною та була сплачена відповідно до квитанції №28 від 20.08.2019.

Решта суми судового збору є такою, що сплачена надмірно, а відтак стягненню з відповідача не підлягає, проте може бути повернута, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі надходження відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у військовій частині 59003 з 01.12.1981 по 06.06.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у військовій частині 59003 з 01.12.1981 по 06.06.1983.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова