Рішення № 85854976, 21.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Ужгород№ 306/652/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 листопада 2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 25 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Свалявського районного суду з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 року № Ф-4388-52 та від 04.02.2019 року № Ф--4388-52.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що нарахування єдиного внеску є неправомірним, оскільки, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI до 01.01.2017 року загальна система оподаткування за відсутності найманих працівників та доходу не передбачали нарахування сплати ЄСВ. При цьому, як вбачається з копії реєстраційної картки на проведення реєстрації фізичної особи-підприємця отриманою від державного реєстратора 27.03.2019 року: 25.09.2008 року утворено ФОП ОСОБА_1 . Після реєстрації 25.09.2008 року державним реєстратором, позивач не отримав свідоцтво про ФОП ОСОБА_1 і не був в податковій інспекції та Свалявському відділенні Мукачівського відділу ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, жодного разу не надавав жодних документів та не ставав на облік до даних інстанцій, ніколи не звертався до них, не надаючи свідоцтва про реєстрацію фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю та не отримував жодних ліцензій на займання підприємницькою діяльністю. Також, позивач зазначає, що ним жодного разу не надавались звітності до даних інстанцій про доходи від підприємницької діяльності, так як ніколи нею не займався і не отримував дохід від підприємницької діяльності.

Ухвалою Свалявського районного суду від 05.04.2019 року адміністративну справу передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019 року, справу передано на розгляд судді Рейті С.І.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу надати відзив проти позову, у разі його заперечення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого не погоджується із вимогами адміністративного позову, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтування відзиву зазначено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З 01.01.2017 року набули чинності зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема, визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від доходів. Отже, незалежно від того чи отримував ОСОБА_1 доходи та чи здійснював фактично підприємницьку діяльність, він є платником єдиного внеску з 01.01.2017 року. Відтак, враховуючи наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску на кінець календарного місяця, діючи у межах та спосіб передбачений імперативними нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 ГУ ДФС у Закарпатській області надіслано позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4388-52 від 07.11.2018 року (заборгованість станом на 31.10.2018 року) та № Ф-4388-52 від 04.02.2019 року (заборгованість станом на 31.01.2019 року у зв`язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності 25.03.2019 року).

Ухвалою суду від 07.06.2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/10/19 (№ 520/3939/19).

Ухвалою суду від 16.10.2019 року провадження у справі поновлено та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач чи його представник не з`явилися, при цьому, представником позивача - адвокатом Козар М.М., на електронну адресу суду направлено заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі позивача та представника позивача, з врахуванням позиції Великої палати Верховного Суду, висвітленої в зразковій справі № 520/3939/19, позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі.

Представником відповідача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами справи. Проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 26.09.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-36).

Що стосується тверджень позивача, про те, що він не отримував свідоцтво на право здійснення підприємницької діяльності, в податкову інспекцію жодних документів не подавав, ліцензій не отримував, звітність не здавав, підприємницькою діяльністю не займався та дохід не отримував, отже, він не є платником єдиного внеску, суд зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець та відповідно - як платник єдиного соціального внеску, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу, дані до якої переносяться автоматично з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач посилається на п.6.2 Порядку обліку платників податків і зборів затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (в редакції чинній з 06.01.2012 року), разом з тим, суд констатує про відсутність даної норми в Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.1998 року за № 80 та втратив чинність 14.01.2011 року (у редакції чинній станом на момент здійснення державної реєстрації підприємницької діяльності).

У відповідності до п.3.1 Порядку обліку платників податків і зборів затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби здійснюється зокрема, після, внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) згідно із Законом.

Взяття на облік платників податків органами державної податкової служби здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що забезпечуються органами державної податкової служби. Органи державної податкової служби здійснюють обмін відомостями (повідомленнями) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку взаємодії із державними реєстраторами та Єдиним державним реєстром.

Аналогічні норми містяться у Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.1998 року № 80, в редакції станом на 16.05.2008 року.

Отже, фізична особа, яка має намір провадити підприємницьку діяльність, не має обов`язку ставати на облік у податковому органі, оскільки взяття такої особи на облік відбувається автоматично, шляхом інформаційної взаємодії з державними реєстраторами та Єдиним державним реєстром.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується позивачем, 25.03.2019 року державним реєстратором Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, про що внесено запис № 23180060002002377.

При цьому, станом на 31.10.2018 року у позивача наявна заборгованість по платежу 70 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність" у розмірі 15819,54 грн., а станом на 31.10.2019 року сума заборгованості становить 18276,72 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на п. 2 ч. 1 ст.7 Закону 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 ст. 8 Закону 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. аттею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до абзацу третього ч. 8 ст. 9 Закону 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Зважаючи на п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2017 року № 1801-VIII встановлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату 3200 гривні, ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року № 2246-VIII встановлено з 1 січня 2018 року мінімальну заробітну плату 3723 гривні, таким чином, сума мінімального страхового внеску у 2017 році становила 704,00 грн. (3200,00 грн. х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3 723,00 х 22%).

Отже, мінімальний розмір страхового внеску, який підлягав обов`язковій сплаті фізичною особою-підприємцем у 2017 році становив 8448,00 грн., у 2018 році - щоквартально по 2457,18 грн.

Суд констатує, що у випадку не отримання доходу позивач як фізична особа-підприємець був зобов`язаний щомісяця нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі не меншому ніж мінімальний розмір страхового внеску.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст.25 Закону 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При цьому в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі за текстом - Інструкція 449).

Згідно з п.10 Розділу IV Інструкції 499 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Пунктом 1 Розділу VІ Інструкції 449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до абзаців другого та третього п.2 Розділу VІ Інструкції 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 4 Розділу VІ Інструкції 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з п.4 Розділу VІ Інструкції 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із аналізу зазначених норм встановлено, що дані інформаційної системи органу доходів і зборів можуть бути підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, якщо платник єдиного внеску не виконав обов`язку зі своєчасного нарахування та сплати ЄСВ, орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів обчислює суму єдиного внеску, яку зазначає у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 у період з січня 2017 року по вересень 2018 року включно не нараховував та не сплачував єдиний соціальний внесок у законодавчо встановленому розмірі, а тому відповідачем на підставі та у межах повноважень сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 року за № Ф-4388-52 на суму 15819,54 грн. Також, за ІV квартал 2018 року відповідачеві нараховано 2457,18 грн., та сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-4388-52 від 04.02.2019 року на суму 18276,72 грн.

Щодо недотримання відповідачем термінів формування та направлення оскарженої вимоги суд констатує, що така бездіяльність органу доходів і зборів не має наслідком визнання протиправною та скасування відповідної вимоги, а підлягає врахуванню під час обчислення законодавчо визначених строків для застосування процедури узгодження такої вимоги.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 139 КАС України та в зв`язку з відсутністю понесених судових витрат відповідачем, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

2.Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті