Ухвала суду № 85854882, 21.11.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

21 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2183/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників

позивача: Кожухаря Євгена Олександровича;

відповідача: ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову по справі

за позовомОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ - 40108709) провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1)визнати протиправною бездіяльність Головного управління НП в Кіровоградській області щодо невиплати компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

2) зобов`язати Головне управління НП в Кіровоградській області здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 39744,65 грн.

Ухвалою суду від 06.09.2019 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 06.11.2019 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 листопада 2019 року о 11:00 год.

11.09.2019 року до суду від представників сторін надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до 18 листопада 2019 року для надання додаткового часу для примирення сторін, шляхом усунення порушень вимог пожежної безпеки.

Через канцелярію Кіровоградського окружного адміністративного суду 21.11.2019 року за №19156 від представник відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (а.с.49).

Ознайомившись із заявою відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Заява обґрунтована тим, що при вирішенні судом питання щодо відкриття провадження у справі до уваги не взято те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснено 13.03.2019 року, а для звернення до суду з вимогами щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки встановлено трьохмісячний строк. Відтак, 18.09.2019 року позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, що підлягає залишенню без розгляду.

У підготовче засідання прибув представник відповідача, підтримала доводи заяви про залишення позовної заяви без розгляду, та просила суд задовольнити таку заяву.

У підготовче засідання також прибув позивач, заперечив проти заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. В судовому засіданні позивач заявив, що вважає строк звернення до суду не потребує поновлення судом, оскільки ним дотриманий. Зазначав, що строк звернення не пропущений і застосуванню підлягають положення ч.2 ст.122 КАС України.

Відповідно до частин першої другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 року зазначено: "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".

З огляду на доведеність відповідачем та не відсутності заперечень позивача вказані позивачем у позові та дії, які ним оскаржуються, мали місце в 13.03.2019 року, суд дійшов висновку, що про своє порушене право позивач дізнався після виплати одноразової грошової допомоги 13.03.2019 року, до суду звернувся лише 18.01.2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля на адміністративному позову.

Разом з тим, Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Верховний Суд України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-162цс17 дійшов правового висновку, що відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним

Предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки.

Проте, позивач звернувся до суду з позовом понад трьохмісячний строк, а саме 18 вересня 2019 року, тобто з пропущенням строку зверненням до суду.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду у позовній заяві, встановленого чинним законодавством відповідно до статей 122, 123 КАС України, натомість в судовому засіданні позивачем вказано про звернення до суду в межах шестимісячного строку.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (п.137), рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (п. 51).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 4, 5, 6,7, 44, 47, 122, 123, 166, 240, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про залишення адміністративного позову ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання здійснити виплату такого розрахунку - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ - 40108709) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо невиплати компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 39744,65 грн. - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання повного тексту її копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текс ухвали складено та підписано 22.11.2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук