Рішення № 85848688, 18.10.2019, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5894/19

Провадження №2/405/807/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Іванової Л.А.

при секретарі: Гершкул М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/5894/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що він (позивач) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Водяницькою А.В. 24 серпня 1985 року, реєстраційний номер 4-2250 та заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М. 30.10.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 1072 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якому, серед інших осіб, зареєстрована його (позивача) донька - відповідач ОСОБА_2 , яка фактично з вересня 2015 року в зазначеному будинку не проживає, всі свої особисті речі з будинку забрала і з того часу в ньому не з`являється. Також позивач зазначив, що відповідач не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню будинку, при цьому зазначена обставина (факт реєстрації відповідача за зазначеною вище адресою), порушує його (позивача) права власника, оскільки створює труднощі при оформленні субсидії на комунальні послуги, в позасудовому порядку вирішувати питання з відповідачем не має можливості, так як йому (позивачу) не відомо її місцезнаходження.

З огляду на викладене вище та з посиланням на ст. ст. 319, 321, 391, ч. 2 ст. 405 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просив визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом в судове засідання учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко З.С. (діє на підставі ордеру серії КР № 77406 від 02.08.2019 року) надала заяву, зареєстровану в суді за вх. № 25624 від 18 жовтня 2019 року, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила позов задовольнити. Розгляд справи просила провести за відсутності позивача та її, як представника участі в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи судом повідомлялася шляхом направлення судом судової повістки про виклик за зареєстрованим місцем проживання відповідача, причини неявки суду не відомі, відзив на позов не подавала, як не подавала і будь-яких інших заяв, клопотань.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, та є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.08.1985 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-2250, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Водяницькою А.В., спадкоємцем 1/2 частки майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з: 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Зазначене речове право зареєстровано за позивачем ОКП «Кіровоградське ООБТІ» 26.10.1985 року та записано в реєстрову книгу за № 20027/112.

Судом також встановлено, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Балик Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 1072, за яким все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .

Тим самим, судом відзначається, що позивач ОСОБА_1 на даний час є власником об`єкту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією УДМС України в Кіровоградській області від 04.09.2019 року місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 18.08.2015 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до довідки квартального комітету № 18 Подільського району м. Кропивницький від 22.07.2019 року № 405, виданої на ім`я ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована, зокрема, донька ОСОБА_2 , 1985 року народження, яка за даною адресою не проживає з вересня 2015 року.

Конституція України встановила основні засади права власності. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, та складається з правомочностей власника щодо права володіння, права користування і права розпорядження.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В свою чергу, ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, а члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, при цьому член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ст. 405 ЦК України).

Більш того, на підставі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якою, зокрема, передбачено, що до членів сім`ї наймача належать чоловік (дружина) наймача, їх діти і батьки.

Оскільки під час судового розгляду з наявних у справі доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ,яка набула права користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , як член сім`ї власника будинку, не проживає в зазначеному будинку з вересня 2015 року, та не використовує житло за цільовим призначенням для проживання, а так само не встановлено, що відповідач претендувала на користування зазначеним будинком, або ж намагалася вселитися в будинок, або ж відсутня за вказаною вище адресою з поважних причин, приймаючи також до уваги, що між власником будинком та членом сім`ї власника будинку не було встановлено іншого порядку втрати права на користування житлом, ніж той, який встановлений Законом, суд приходить до висновку про те, що існують передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування відповідним житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 , при цьому судом при вирішенні справи враховується також правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16.01.2012 р. у справі №6-57цс11, відповідно до якого у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням викладеного вище, необхідним є визнання відповідача такою, що втратила право на користування вищевказаним житловим приміщенням.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто, виходячи зі змісту зазначених норм закону, прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого та враховуючи задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова