Рішення № 85845393, 22.11.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 189/187/19

Номер провадження 2/184/545/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді - Малашиної Ю.Б., за участю секретаря - Попівніч Н.І., представників позивача - Жовтяк О.В., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, з урахуванням поданих заяв по суті справи, посилається на те, що 23.12.2010 року між КБ «ПРИВАТБАНК» (з 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі по тексту - КБ «ПРИВАТБАНК», банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 9000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом , а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому за кредитним договором № б/н, станом на 25.12.2018 року, утворилась заборгованість у розмірі 21014,11 гривень, що складається з наступного: 5120,30 гривень - тіло кредиту, 7700,26 гривень - відсотки за користуванням кредиту, 6716,69 грн. -пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 976,86 гривень - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з нього судовий збір.

Крім того, позивачем зазначено, що банком надана до суду копія анкети-заяви від 23.12.2010 року, з якої чітко вбачається вся інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що Відповідач особистим підписом засвідчив, що " згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку". Також до матеріалів позовної заяви долучено витяг з "Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", де вказано поточну процентну ставку, розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Представник позивача наголосив, що надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що Відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем, в свою чергу, надано до суду заяву по суті справи, згідно якої просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, зазначивши, що в 2010 році ним було отримано кредитну карту від позивала. Хоча він не бажав її отримання, йому все ж таки було видано карту для виплат та кредитну карту, оскільки посадові особи позивача категорично відмовляли у видачі карти для виплат без отримання кредитної картки. В ході бесіди з представником банку, останній повідомив, що відповідач може використовувати кредитну карту також, як картку для збереження грошових коштів (плюсовий баланс карти), у зв`язку з чим ОСОБА_1 був вимушений погодитись на їхні умови. В подальшому такою кредитною картою він користувався, як картою для накопичення грошових коштів, не використовуючи при цьому кредитні кошти банку. Починаючи з 2010 року за закінченням строку дії карти останньому видавали нову. Проте він й надалі не використовував кредитні кошти. На даній картці у відповідача був плюсовий баланс (власні кошти). В подальшому раптово банком було закрито кредитну карту з невідомих підстав. На даній картці був незначний плюсовий баланс. В ході розглядів (звернення у телефонних режимах та відвідання банківських дільниць) щодо отримання відповідей чому карту було заблоковано відповідачу конкретну відповідь жоден спеціаліст банку не надав.

Крім зазначеного, оглядаючи розрахунок заборгованості, вважає, що слід зазначити про наступні обставини. Між позивачем та відповідачем у 2010 році був укладений кредитний договір та надано відповідачу кредитний ліміт, який останній мав використовувати за допомогою кредитної картки, що була видана позивачем. Зазначена кредитна картка, а так само й кредитний договір мав строк дії, який закінчився 30.09.2018 року. Велика Палата Верховного суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Вважає, що неабияку увагу слід приділити нарахованим відсоткам ПриватБанком, які, якщо не зважати, що він не користувався кредитними коштами банку, є значно завищеними та повністю не підлягають задоволенню. Відповідачу здається дивним той факт, що в наданій позивачем розрахунковій таблиці відсутній стовпчик про розмір тіла кредиту, від якого залежить нарахування відсотків та в подальшому нарахування розміру пені. Крім того, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг не є належним та допустимим доказом по справі у зв`язку з тим, що вони не містять підпису відповідача на підтвердження того, що саме з ними відповідач був ознайомлений та погоджувався на певні умови кредитування. Відповідач не підписував умов та правил надання банківських послуг та не погоджувався з ними, на які посилається позивач у своєму позові. Зазначив, що позивач, надаючи разом із позовною заявою інші додатки, зокрема, розрахунок заборгованості та правила надання банківських послуг, якщо припустити, що відповідач знав умови правил надання банківських послуг, то фактично позивач сам не дотримується своїх визначених умов та правил, надання банківських послуг, а саме: у пункті .1.1.12.2.2 правил надання банківських, послуг зазначено: « у разі виникнення прострочених зобов`язань із терміном прострочки понад 90 днів, Клієнт планує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не планує ». В супереч даному пункту, позивач у розрахунку заборгованості за зговором, нараховує відповідачу одночасно і відсотки у подвійному розмірі і за види пені. Розрахунок, наданий позивачем, є лише результатом інтелектуальної діяльності певного працівника банку чи результатом діяльності програмного забезпечення позивача. Крім того, позивач всупереч пунктам 2.1.1.12.2.1 та 2.1.1.12.2.2 умов та правил надання банківських послуг в Приватбанк продовжував нараховувати складні відсотки більш як у двократному коефіцієнті (подвійному розмірі).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заявах по суті справи.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково. Відповідачем не заперечувався факт отримання кредитної картки та користування кредитними коштами. Зазначив, що визнає позов частково та просить залишити до сплати заборгованість за тілом кредитом в розмірі 5120,30 грн., з наслідками визнання позову він ознайомлений, що підтверджується його письмовою заявою, наявною в матеріалах справи (а/с 214).

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків щодо фактичних обставин.

Як встановлено в судовому засіданні, 07.12.2012 року між КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб подання письмової згоди Відповідача на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно заяви від 23.12.2010 р. відповідач письмово погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, та виявив бажання отримати карту «Дебетова особиста карта» (а/с 9).

На підтвердження позовних вимог банком надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису відповідача (а/с 9-24).

Відповідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.9): пільговий період складає до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) - складає 2,5 % -UAH, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року складає 2,9%, з 01.04.2015 року - 3,6%; обов`язковий щомісячний платіж складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості (з 01.04.2014 року - 5% заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів складає: (пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості(нараховується за кожний день прострочення кредиту)+50 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень. Пеня=0,24% від суми загальної заборгованості(нараховується за кожен день прострочення кредиту)+100 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень другий місяць поспіль і більше; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань складає 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Згідно довідки про видачу кредитних карт відповідач отримав кредитні карти № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з датою відкриття 05.09.2014 року, НОМЕР_2 з датою відкриття 11.11.20166 року зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня місяця 09.2018 року (а.с.157).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку № НОМЕР_1 розпочався 03.07.2013 року; 03.07.2013 року відбулася зміна кредитного ліміту, встановлення кредитного ліміту, який складав 0,00 гривень; 04.07.2013 року відбулася зміна кредитного ліміту, встановлено кредитний ліміт - 0,00 гривень, 17.06.2017 року відбулося збільшення кредитного ліміту, встановлено кредитний ліміт в сумі 9000,00 гривень; 01.08.2018 року кредитний ліміт знижено до 0,00 гривень (а.с.159).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23.12.2010 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 25.12.2018 року (а.с.6-7): 5120,30 гривень - становить тіло кредиту, 7700,26 гривень - нараховані відсотки, 6716,69 грн. - нарахована пеня, загальна заборгованість за наданим кредитом - 19537,25 грн., заборгованість по судовим штрафам - 1476,86 грн., що разом складає 21014,11 грн.

Згідно виписки по основній картці № НОМЕР_1 за період з 01.01.1999 по 08.09.2019 проводився рух коштів як шляхом поповнення картки, так зняття відповідачем коштів з картки (а/с 182-186).

Оцінивши подані до суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про існування між банком та ОСОБА_1 кредитних відносин, що було визнано у судовому засіданні відповідачем. Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 виникло зобов`язання повернути кредитні кошти, то позов в частині стягнення фактично отриманих і не повернутих відповідачем кредитних коштів ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Разом із цим, у справі, що розглядається, суд звертає увагу на те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а/с 9) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а/с 10-24), не містить підпису відповідача та не визнаються останнім.

Крім того, наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та інші документи не містять посилання на вид тарифу («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна СОNTRACT», «Універсальна GOLD), від узгодження якого залежить базова % ставка в місяць, пільговий період, обов`язків щомісячний платіж, розрахунок пені та штрафу.

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з вищевказаними Умовами був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов`язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов`язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений такий учасник справи; позивачем не надано доказів на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, не можна вважати складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Крім того, суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в якій Судом зроблено висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому судом приймається до уваги часткове визнання відповідачем в судовому засіданні позовних вимог банку в частині тіла кредиту в розмірі 5120, 30 гривень.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, який має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відтак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку банком не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав щодо повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи зазначене, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів та штрафних санкцій за невиконання договору, то вимоги банку в частині стягнення процентів та штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за кредитним договором № б/н від 23.12.2010 року заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5120,30 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 468,00 грн. (5120,30 грн. х 1921 грн. : 21014,11 грн.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Орджонікідзевським МС УДМС України в Дніпропетровській області 16.03.2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО №305299, розташованого за адресою:01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.12.2010 року в розмірі 5120 (п`ять тисяч сто двадцять) гривень 30 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Орджонікідзевським МС УДМС України в Дніпропетровській області 16.03.2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_5 , МФО №305299, судовий збір у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.11. 2019 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина