Рішення № 85845317, 19.11.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7961/18

№ 2/183/1450/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

19.12.2018 ТОВ «АІСЕ Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості грошових коштів у розмірі 61927грн., 27 коп. за угодою №179838 від 23.12.2007.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що являється правонаступником всіх прав та обов`язків ПрАТ «АІСЕ Україна», яке в свою чергу, було правонаступником ЗАТ «АІСЕ Україна». 23.12.2007 року між ЗАТ «АІСЕ Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено угоду № 179838 та підписано додатки до неї, які є невід`ємними частинами угоди. Угода укладена в рамках створеної позивачем системи надання послуг «Автоплан», які полягають у формуванні певних груп учасників, яким гарантується придбання автомобіля учасником системи «авто план». Угоду було укладено між сторонами про надання послуг, спрямованих на придбання ОСОБА_1 автомобіля Chevrolet AVEO.

21.09.2011 року ОСОБА_1 , на підставі зазначеної угоди, набув у власність автомобіль марки Chevrolet AVEO, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 100 щомісячних повних внесків. Боржник протягом січня 2008 року - лютого 2015 року сплачував щомісячні внески, а починаючи з березня 2015 року повність припинив сплачувати внески, внаслідок чого заборгованість відповідача за угодою складає 43559,89 грн., щомісячні внески за оплату послуг позивача складає 18367,82 грн.

З метою забезпечення виконання боржником ОСОБА_1 умов підписаної Угоди, з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 5.07.2011 року було укладено договір поруки, за яким вони зобов`язалися відповідати перед кредитором у повному обсязі.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 629, 903, 611, 554 ЦК України позивач стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у розмірі 61927грн., 27 коп. та судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року відкрите загальне позовне провадження по справі (а.с. 38-39).

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 23.12.2007 року між ним та позивачем дійсно була підписана Угода № 179838, предметом якої є надання послуг Учаснику системи Автоплан, спрямованих на придбання автомобіля - Chevrolet AVEO, за поточною ціною - 62050 грн., строк сплати внесків - 100 місяців, вступний внесок - 2233,80 грн., щомісячний цілий чистий внесок у % -1,00; щомісячний внесок в оплату послуг у %+ ПДВ 0,35; щомісячний внесок в оплату страхового платежу у % - 0,065; плата за право на отримання автомобіля у %+ПДВ 3,00. ОСОБА_1 наполягає на тому, що на виконання вимог п.5.1 додатку № 2 до Угоди сплачував щомісяця відповідні внески, а 29.06.2011 року між ним та ПАТ «АІСЕ Україна» було підписано Додаток № 3 до Угоди, відповідно до якої встановлена загальна сума зобов`язань, яка дорівнювала - 129718,56 грн. на момент підписання додатку № 3 ОСОБА_1 сплатив суму основного внеску - 51235,15 грн., заборгованість складала 71483, 41 грн., вказана заборгованість повинна була погашатися до 30.04.2016 року. 21.09.2011 року між сторонами було підписано договір № 112066, відповідно до якого ПАТ «АІСЕ Україна» сплатив Продавцю автомобіля його загальну вартість у розмірі 89920 грн, продавець передав по акту приймання-передачі автомобіль марки Chevrolet AVEO. Відповідач звертає увагу, що на момент придбання автомобіля у власність його поточна ціна складала 89920 грн., ним було сплачено 54894,80 грн., за договором від 23.12.2007 року заборгованість складала 74823,75 грн. Крім того, 26.09.2011 року був підписаний договір застави транспортного засобу, у відповідності до якого розмір основного зобов`язання складав - 78484 грн. Таким чином, відповідач звертає увагу на ту обставину, що на момент отримання автомобіля у власність його ціна складала 89920 грн., що на 44% перевищило останню відому поточну ціну, визначену у додатку № 1 від 23.12.2007 року. Умовами договору не передбачено ситуації при якій він, отримавши у власність автомобіль за однією ціною, повинен сплачувати внески за другою ціною. 26.04.2012 року позивач повідомив відповідача про заміну автомобіля Chevrolet AVEO на автомобіль ZAZ VIDA з 01.06.2012 року і щомісячні внески будуть розраховуватися від повідно поточної ціни нового автомобіля. Починаючи з березня 2014 року поточна ціна автомобіля вже почала складати 108000 грн., що значно перевищує ціну, визначену, як в Асигнаціному листі від 21.09.2011 року, так і в Угоді від 23.12.2007 року. Таким чином, позивач застосував поточну ціну автомобіля для сплати внесків, яка збільшилася на 109% від поточної ціни автомобіля, визначеної в угоді від 23ю.12.2007 року. Станом на 31.01.2015 року ОСОБА_1 за угодою від 23.12.2007 року сплатив 132832,08 грн, що є повним виконанням умов Угоди та умов додатку № 3 до угоди від 29.06.2011 року, однак позивач продовжує вимагати від нього сплати поточних рахунків, які є суперечливими один одному та не обґрунтованими. Крім того, відповідач заперечує підстави солідарної відповідальності поручителів, оскільки позов був пред`явлений до поручителів після закінчення строку дії договорів поруки. Також відповідач наполягає на застосуванні позовної давності.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року закінчене підготовче судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача свій позов підтримав, надавши пояснення по суті в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов не визнали, з підстав, визначених у відзиві, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, не оспорено сторонами, що 23 грудня 2007 між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_1 укладено угоду №179838, Додатки №1 і №2, згідно з якими кредитор надає боржникові послуги, спрямовані на придбання автомобіля через організацію кредитором систему «Автоплан», а боржник зобов`язується сплачувати передбачені Угодою та Додатками до неї внески.

Статтею 1 Угоди визначено, що її предметом є надання учаснику послуг системи Автоплан, спрямованих на придбання автомобіля. Правила функціонування Автоплану містяться у Додатку №2 до цієї Угоди. У Додатку 1 до даної Угоди визначається який автомобіль буде придбаний Учасником. Терміни, що використовуються в цій угоді, мають значення, визначене в Додатку №2 до Угоди.

У разі невиконання зобов`язань, що випливають з цієї Угоди, сторони несуть відповідальність згідно з Правилами функціонування Автоплану. Учасник заявляє, що отримав усі необхідні коректно викладені пояснення від представника АІСЕ, уважно прочитав та зрозумів Угоду та додатки до неї, що засвідчує своїм підписом (ст.11 Угоди) (а.с. 8)

Відповідно до Додатку №1 до Угоди №179838, який є його невід`ємною частиною, ОСОБА_1 надано право на придбання автомобіля марки «Chevrolet AVEO», вартістю 62050,00 грн. із вступним внеском 3,00 % + ПДВ, що становить 2233,80, грн. Щомісячний цілий чистий внесок у % -1,00; щомісячний внесок в оплату послуг у %+ ПДВ 0,35; щомісячний внесок в оплату страхового платежу у % - 0,065; плата за право на отримання автомобіля у %+ПДВ 3,00. (а.с. 9)

На Асигнаційному акті від 29.06.2011 ОСОБА_1 надано право на отримання автомобіля марки Chevrolet AVEO базової моделі, однак 15.07.2011 року ОСОБА_1 звернувся до адміністрації ПрАТ «АІСЕ Україна» з проханням надати автомобіль SF 69УЗ ВК (а.с. 18).

15.07.2011 між ЗАТ «АІСЕ Україна» (кредитор) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (співпоручителі) укладено договір поруки, за яким кожен із співпоручителів зобов`язався відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають з Угоди № 179838 від 23.12.2007 року, додатку № 1 від 23.12.2007 року, додатку № 2 від 23.12.2007 року, Додатку № 3 від 29.06.2011 року. Вразі невиконання боржником зобов`язань за Угодою, боржник і кожен із поручителів відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Порукою згідно з цим Договором забезпечено виконання боржником зобов`язань за Угодою, в тому числі виконання обов`язків щомісячно сплачувати передбачені Угодою Повні внески, яка складаються з сум Чистого внеску, ціни послуг та страхового платежу, а також виконання обов`язків сплачувати інші платежі, передбачені Угодою. Строк виконання боржником зобов`язань по сплаті кожного повного внеску настає щомісячно кожного десятого числа місяця. (пункти 2.1, 2.2 Договору поруки) (а.с. 14-15).

24.09.2011 року ОСОБА_1 здійснив реєстрацію транспортного засобу Chevrolet AVEO, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 19).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Статтями 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (що мають ґрунтуватися на вільному волевиявленні учасників правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З огляду викладені приписи порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. До переліку фінансових послуг, зокрема, віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п.11-1 ч.1 ст.4 указаного Закону).

Система придбання автомобіля «Автоплан», що передбачена угодою № 179838 від 23.12.2007, полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, зокрема, автомобіль, та які стають учасниками такої системи.

Позивач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи «Автоплану», які полягають у формуванні груп учасників, організацій і проведенні у групах асигнаційних актів, та інших послуг, передбачених угодою.

Відповідно до розділу ІІ Правил функціонування системи придбання в групах «Автоплану» поточна ціна автомобіля встановлюється постачальником в останній робочий день кожного місяця та інших платежів, передбачених угодою.

Умовами укладеної між сторонами угоди передбачений обов`язок ОСОБА_1 про повну сплату ціни автомобіля та послуг відповідача шляхом оплати 100 внесків в порядку та розмірі, передбаченому умовами угоди та додатків до неї.

Як вбачається з розрахунку платежів ОСОБА_1 за угодою №179838 за період з 30.12.2007 року по 02.02.2015 року здійснено щомісячні платежі на загальну суму 133290,48 грн. і станом на лютий 2015 року заборгованість становить 61927,71 грн. (а.с. 16,17) При цьому зазначений розрахунок містить вартість ціни авто на момент дати оплати щомісячного внеску, що узгоджується з умовами угоди.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.ч. 1-2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Між тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (синоніми: «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для висновку, що за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання певного виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і на спеціальну позовну давність.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі №6-474цс16, від 24 червня 2015 року у справі №6-738цс15, від 18 березня 2015 року у справі №6-25цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, з розрахунок заборгованості, відповідач перестав виконувати умови договору в лютому 2015 року, здійснивши останній платіж в цей період. Позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2018 року, тобто за спливом встановленого трирічного загального строку позовної давності.

Відповідачі подали до суду заяви про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Питання щодо судових витрат належить вирішити у відповідності до вимог ст.. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АІСЕ Україна» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.