Ухвала суду № 85844960, 22.11.2019, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1858/19

Провадження № 2/177/1046/19

У Х В А Л А

Іменем України

22.11.2019

Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Фермерського господарства «СІЛЬГОСПНОВАЦІЯ ПЛЮС» про стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язання щодо договору оренди обладнання, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ФГ «СІЛЬГОСПНОВАЦІЯ ПЛЮС» заборгованість по орендній платі 1117801,91 грн., 3 % річних – 156038,64 грн., пеню за прострочення виконання зобов`язання 193353,60 грн., штраф за неповернення майна – 598056,00 грн., відповідальність згідно ч.2 ст. 785 ЦК України 874801,44 грн., всього 2940051,59 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, до юрисдикції загальних судів відносяться справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зі змісту ст. 4 ГПК України слідує, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, в тому числі фізичним особам, які не є підприємцями.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно зі ст. 1, 2 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під господарською діяльністю, відповідно до ст. 3 ГК України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за договором оренди обладнання б/н від 01.11.2009 укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ФГ «СІЛЬГОСПНОВАЦІЯ ПЛЮС», право на одержання якої передано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору уступки права вимоги (цесії) від 12.01.2010. Також предметом спору є інші нарахування на суму боргу по орендній платі, зокрема пеня та штрафні санкції, 3 % річних.

Зі змісту позову слідує, що спір поданий на розгляд суду виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 , яка передала права вимоги за господарським договором оренди обладнання, іншому суб`єкту підприємницької діяльності – ФОП ОСОБА_1 . На момент укладення договору відступлення права вимоги (цесія) – 12.01.2010 ОСОБА_1 перебував в статусі ФОП.

ОСОБА_1 припинив діяльність як ФОП 21.02.2017, а вже 21.03.2017 знову зареєструвався як ФОП. Повторне припинення діяльності ОСОБА_1 як ФОП відбулося 31.03.2017. Востаннє ОСОБА_1 зареєструвався як ФОП 08.08.2017, а припинення діяльності зареєстрував 23.09.2019.

Тобто на момент укладення договору відступлення права вимоги від 12.01.2010, сторонами якого є фізичні особи – підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 перебував у статусі фізичної особи-підприємця, вказаний договір пов`язаний зі здійсненням ним підприємницької діяльності, у вказаному статусі ним надсилалися вимоги відповідачу в 2014, 2017 роках, тобто суд приходить до висновку, що спірні правовідносини мають господарський характер, а спір по справі виникає з господарських відносин.

Положення частини першої ст. 20 ГПК України чітко вказують, що в порядку господарського судочинства підлягають розгляду справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, в тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Законодавець чітко визначив, що якщо сторонами в договорі, пов`язаному зі здійсненням господарської діяльності є фізичні особи-підприємці, такий спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Виключення становлять справи за договорами, в яких стороною є фізична особа, яка не є підприємцем.

В даній справі судом встановлено, що спірні правовідносини носять господарський характер, виникли у зв`язку з укладенням та виконання (неналежним виконанням) господарського договору, сторонами якого є фізичні особи-підприємці.

Припинення ОСОБА_1 на момент подання позову до суду діяльності як ФОП, не змінює його статус як сторони договору цесії.

Відповідно, навіть після припинення ним статусу ФОП, його вимоги, які випливають з господарського договору та пред`явлені до юридичної особи, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадженні у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги зазначене, характер правовідносин, суб`єктний склав договору, у зв`язку з неналежним виконанням якого виник спір, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З метою захисту порушених прав, позивач має право звернутися до господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «СІЛЬГОСПНОВАЦІЯ ПЛЮС» про стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язання щодо договору оренди обладнання - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом позовними матеріалами надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Суботіна С.А.