Рішення № 85844944, 14.11.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6839/17

Провадження № 2/204/43/19

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2019 рокуКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий - суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Окунська М.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Данильченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просив визнати недійсним кредитний договір №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, укладений між сторонами та стягнути з відповідача на користь держави судові витрати. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 02 лютого 2016 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська була винесена ухвала про відкриття провадження у справі №204/286/16-ц за позовом ПАТ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, однак позивач вказує, що такий договір він не підписував та грошей від відповідача не отримував. Тому сторони почали перемови та відповідач визнав свою помилку та відізвав позов. На даний момент у відповідача змінилось керівництво і він повторно почав пред`являти вимоги до позивача. Позивач наголошує, що спірний кредитний договір не підписаний сторонами, на місці підпису відповідача стоїть фотокопія підпису керівника кредитного центру ОСОБА_3 та фотокопія печатки банку, а на місці підпису позивача стоїть підпис, який йому не належить. Зазначив, що правочин укладений з порушенням вимог ч.3 та 5 ст.203 ЦК України. Звертає увагу суду, що кредитний договір обумовлює відкриття кредитного ліміту для позивача, при цьому кредит видається готівкою через касу, а позивач протягом всього часу дії договору не звертався до відповідача з вимогою про надання грошових коштів. Тобто відповідач фактично не надавав позивачу кредит, а тому кредитний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, позивач 01 березня 2002 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , проте своєї згоди на укладання кредитного договору остання не надавала.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року відкрито провадження у справі за зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2017 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним задоволено та зобов`язано Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» надати оригінал кредитного договору №2Л004Г від 22.12.2008, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , та оригінали усіх додатків до нього. Встановлено строк виконання ухвали про витребування доказів - до 09 січня 2018 року.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним задоволено, а саме зобов`язано Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» оригінал кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , та оригінали усіх додатків до нього. Встановлено строк виконання ухвали про витребування доказів - до 01 березня 2018 року.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним задоволено, призначено по справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі до проведення експертизи.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року відновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2018 року провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним зупинено та матеріали цивільної справи № 204/6839/17 (провадження № 2/204/244/18) направлено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 12 березня 2018 року.

27 грудня 2018 року справу повернуто з експертної установи у зв`язку з тим, що не надійшли кошти за проведення експертизи на рахунок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2019 року прийнято до провадження судді Книш А.В. цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним та поновлено провадження у цивільній справі.

21 лютого 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_5 , згідно якого вказує, що позивач в момент укладення спірного кредитного договору був присутнім, оскільки в договорі є його власноручний підпис, надавав згоду щодо всіх, передбачених договором, умов. Таким чином, дізнався про порушення свого права або законних інтересів в день укладення кредитного договору, тобто 22 грудня 2011 року. Тому вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Зазначає, що позивач, на її думку, звернувся із даним позовом для уникнення настання наслідків за попереднім позовом ПАТ «ПРИВАТБАНК» до нього. Додатково вказує, що у 2016 році між сторонами слухалася справа про стягнення заборгованості за цим кредитним договором, в якому факт укладання зазначеного договору не заперечувався, а позовну заяву було залишено без розгляду на підставі підписаного 18 квітня 2016 року договору про передачу слухання справи до третейського суду. Крім того, зазначає, що між сторонами велося листування з приводу спірного договору, наслідком якого стало подання банком позову про стягнення заборгованості, в даному судовому процесі позивач не заперечував факт підписання кредитного договору. Зауважує, що укладення спірного договору було спрямоване на настання саме тих наслідків, що ним передбачені, а саме отримання позивачем кредиту у розмірі 12058497,12 грн, а згода його дружини при укладенні договору не є обов`язковою. На думку представника відповідача, позивачем не надано суду жодного допустимого доказу того, що у однієї із сторін був недостатній обсяг цивільної дієздатності, а отже підстави вважати, що такий договір було укладено із порушеннями, відсутні. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позову.

11 квітня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 було надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказує, що позивач строк позовної давності не пропустив. Зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження листування між банком і позивачем, а також не підтверджено факт надання грошових коштів позивачу. Також, наголошує на тому, що згода дружини на укладення договору згідно законодавства має бути отримана у письмовій формі, а остання таку згоду не надавала, оскільки позивач не підписував даний спірний договір.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено, призначено в справі судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання договору недійсним поновлено.

07 вересня 2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких вказує, що грошові кошти позивачу так і не були надані, заява про видачу готівки доказом вважати не можна, оскільки вона не відповідає вимогам закону. Інших документів, як стверджує представник позивача, що свідчили б про видачу позивачу кредиту, відповідач не надав. Докази відповідача щодо погашення позивачем кредитної заборгованості вважає не належними та не допустимими. Зазначає, що результатами проведення експертизи доведено, що додаткові угоди до спірного договору позивач не підписував. Звертає увагу суду, що з боку відповідача спірний договір підписано особою, що не мала на це прав.

01 жовтня 2019 року представник відповідача Данильченко О.О. надала суду письмові пояснення, згідно яких зазначила, що посилання позивача стосовно не підписання договору та те, що йому було невідомо про його укладення спростовується проведеним експертним дослідженням. Враховуючи висновок експерта вважає, що моментом, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права є саме дата укладання договору 22 грудня 2008 року, тому просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача Данильченко О.О. заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Данильченко О.О ., а також дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

Позивач з 01 березня 2002 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 (т.1 а.с.13).

Позивач подав відповідачу анкету-заяву із проханням надати споживчий кредит у сумі 12058497,12 грн (т.1 а.с.53-54).

22 грудня 2008 року між позивачем та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивачу відкрито відновлювальну кредитну лінію із кредитним лімітом 12058497,12 грн зі сплатою відсотків у розмірі 14% та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 28% річних від суми залишку заборгованості у разі порушення своїх зобов`язань. Строк повернення кредиту 22 грудня 2011 року (т.1 а.с.7-11,55-61).

З виписки по рахунку позивача за період з 22 грудня 2018 року по 05 вересня 2017 року вбачається, що 24 грудня 2008 року позивачу було видано грошові кошти згідно договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року (т.1 а.с.219).

Також в судовому засіданні встановлено, що позивач періодично погашав заборгованість за кредитним договором №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, що підтверджується випискою за період з 22 грудня 2018 року по 05 вересня 2017 року (т.1 а.с.220).

Відповідач надсилав на поштову адресу позивача письмові вимоги про усунення порушень умов кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року (т.1 а.с.125-134, т.2 а.с.3-11).

Відповідно до висновку експерта №3097-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №204/6839/19 (провадження №2/204/43/19) від 08 серпня 2019 року, чотири підписи від імені ОСОБА_2 в графі «Заемщик» на першій, третій, п`ятій та шостій сторінках кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, укладеного між ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , виконані самим ОСОБА_2 . Підписи від імені ОСОБА_2 : в загальній графі «Заемщик» додаткової угоди від 19 грудня 2011 року до кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, в загальній графі «Заемщик» додаткової угоди від 30 грудня 2011 року до кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, в загальній графі «Заемщик» двох примірників додаткової угоди від 18 лютого 2009 року до кредитного договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (т.2 а.с.45-63).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що висновок експерта від 08 серпня 2019 року №3097-19 є належним доказом у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України, на підставі якого встановлено, що позивач підписував спірний кредитний договір №2Л004Г від 22 грудня 2008 року.

Крім того, в судовому засіданні знайшли підтвердження доводи відповідача щодо того, що позивачем були отримані грошові кошти у розмірі 12058497,12 грн згідно договору №2Л004Г від 22 грудня 2008 року, що підтверджується випискою по рахунку за період з 22 грудня 2018 року по 05 вересня 2017 року.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, твердження позивача та його представника позивача ОСОБА_1 про те, що позивач не підписував спірний кредитний договір №2Л004Г від 22 грудня 2008 року спростовуються дослідженими письмовими доказами.

Таким чином, оскільки наявні докази у справі в сукупності свідчать про те, що безпосереднє підписання спірного договору позивачем здійснювалося, на користь чого свідчить висновок експерта від 08 серпня 2019 року №3097-19, суд приходить до висновку про те, що у позивача дійсно було волевиявлення спрямоване на вчинення правочину та отримання кредитних коштів, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Доводи позивача та представника позивача ОСОБА_1 з приводу того, що відповідачем не отримана згода дружини позивача на укладення спірного договору судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

У пункті 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з того, що положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, яке є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Отже, виходячи з аналізу спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що укладення кредитного договору не є актом розпорядження майном подружжя, у зв`язку з чим для його укладення позивачем не була потрібна письмова згода дружини відповідно до положень статті 65 СК України, а тому правові підстави для визнання правочину недійсним з даної підстави відсутні.

Та обставина, що додаткові угоди до спірного кредитного договору позивач не підписував не спростовують факту укладення позивачем спірного кредитного договору.

Посилання представника позивача ОСОБА_1 на те, що з боку відповідача спірний договір підписано особою, що не мала на це прав судом також до уваги не береться, оскільки в судовому засіданні встановлено факт укладення між сторонами спірного кредитного договору та отримання кредитних коштів, а дані обставини не є підставою пред`явлення позову.

Інші доводи позивача та його представника ОСОБА_1 також судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, будь-яких належних та допустимих доказів позивачем та його представником на підтвердження своїх доводів суду не надано.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Суд враховує заяву представника відповідача Данильченко О.О. про застосування позовної давності, однак в даному випадку суд не вирішує застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

Так, пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд встановлює обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивує свої висновки. Таким чином, у випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та визнання договору недійсним - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570.

Головуючий: