Рішення № 85841892, 19.11.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3934/19

2/583/1000/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Безрядіної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

з участю представника відповідача Борики О. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

12.09.2019 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 21.05. 2019 року по 03.07. 2019 року вона працювала на посаді начальника гаража Великобурлуцького сироробного заводу, який є структурним підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія», що підтверджується записами в її трудовій книжці. Вона працювала на повну ставку, тобто повний робочий день її заробітна плата складала 4173 грн. При прийнятті на роботу вона повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія», що має інвалідність через загальні захворювання і надала до відділу кадрів копію пенсійного посвідчення. З 13.06. 2019 року по 18.06. 2019 року вона перебувала на лікарняному. 19 червня 2019 року вийшла на роботу та її повідомили, що на її посаду прийняли іншого працівника, тому вона знову пішла на лікарняний, який був продовжений їй до 28.06. 2019 року включно, так як 29 та 30 червня 2019 року припали на вихідні дні, то вона вийшла на роботу 01.07. 2019 року. У відділі кадрів їй було повідомлено, що підприємство не має наміру продовжувати з нею трудові відносини і запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням на що вона погодилась і 03.07. 2019 року її було звільнено. При звільненні їй було видано трудову книжку, заборгованість по заробітній платі сплачено лише 24.07. 2019 року. Вона звернулась з листом до відповідача за роз`ясненнями і їй було повідомлено, що їй виплачено з заробітною платою компенсацію за два дні невикористаної відпустки за фактично відпрацьовані 33 дні.

Вона вважає, що її права порушені, так як з нею відповідач провів розрахунок 24.07. 2019 року, тобто через 21 день після звільнення. Також вона не погоджується з тим, що відпрацювала на підприємстві лише 33 дні, так як прийнята на роботу вона 21.05. 2019 року, а звільнена 03.07. 2019 року, що складає 44 дні. Тому вона вважає, що їй неправильно розрахували дні невикористаної щорічної відпустки та невірно виплатили компенсацію, а саме не сплатили 112, 78 грн. за один день невикористаної відпустки.

Просить стягнути з відповідача на її користь за 21 день затримки розрахунку при звільненні середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 2368 грн. 38 коп. , компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку розміром 112 грн. 78 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку в розмірі 112 грн. 78 коп. щоденно, починаючи з 25.07. 2019 року по день фактичного розрахунку.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.09.2019 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30.09.2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву або зустрічного позову.

11.10. 2019 року відповідач скориставшись своїм правом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з позовом не погодився та зазначив, що позивачці за час роботи на підприємстві були проведені такі виплати: заробітна плата 19.06.2019 року - 1706, 03 грн. заробітна плата та компенсація за невикористані щорічної відпустки 03.07. 2019 року - 3210, 91 грн., загальна сума 4916, 94 грн. Не погоджується з сумою 5500 грн. за 43 дні, які в позовній заяві вказує позивачка. ОСОБА_1 працюючи на підприємстві перебувала переважно на лікарняних та не виходила на робоче місце без поважних причин, що і обумовило нарахування заробітної плати в таких розмірах. Так, за період працевлаштування на підприємстві позивачка перебувала на робочому місці вісімнадцять днів. Вважає, що вихідні, святкові, неробочі дні та прогули без поважних причин не входять до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. 03.07. 2019 року ТОВ «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» провело виплату всіх належних сум позивачу ОСОБА_1 , які передбачені при звільненні працівника. ОСОБА_1 при звільненні, погрожувала керівництву підприємства притягнути їх до відповідальності та поставила запис у відомості на виплату грошей в графі «Примітка» дату «24.07. 2019 року». Компенсація за два дні невикористаної відпустки склала 225, 56 грн., які були виплачені позивачці при звільненні. ОСОБА_3 у травні - липні 2019 року фактично відпрацювала вісімнадцять робочих днів та перебувала п`ятнадцять днів на лікарняному, тобто 365/26=33/х, х=(33х26)/365= 2, 35, тобто у позивачки за відпрацьований період два дні невикористаної відпустки. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. До відзиву додає копії відомостей на виплату грошей , розрахунок при звільненні, табелі обліку використаного робочого часу, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

25.10. 2019 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що твердження відповідача про те, що вона постійно перебувала на лікарняному є безпідставними, так як за весь період роботи, вона перебувала на лікарняному лише один раз, це підтверджується копіями табелів обліку використання робочого часу, які надані відповідачем. Вважає, що при визначенні тривалості її відпустки при звільненні, відповідачем безпідставно та незаконно виключено зі стажу її роботи вихідні дні тижня, коли вона фактично не працювала, але за нею згідно із законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата, а також дні її перебування на лікарняному, тобто час, коли вона фактично не працювала, але за нею зберігалось місце роботи (посада) і їй виплачувалась допомога по державному соціальному страхуванню. Крім того, посилання відповідача на те, що розрахунок з нею було проведено в день звільнення, не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються припущеннях про те, що вона заздалегідь планувала звернутися до суду. Просить відхилити мотиви, на які посилається відповідач у відзиві на її позовну заяву, як такі, що не ґрунтуються на нормах закону, не підтверджені жодними доказами та задовольнити її позовну заяву у повному обсязі.

01. 11. 2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні на 13.11. 2019 року з викликом сторін.

13.11.2019 року за клопотанням відповідача ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області судове засідання відкладено на 19.11.2019 року.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, позов підтримує. Про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 53).

Суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність позивачки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що позивачка дійсно працювала з 21.05. 2019 року по 03.07. 2019 року на посаді начальника гаража Великобурлуцького сироробного заводу, який є структурним підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія». В день звільнення 03.07. 2019 року з нею на підприємстві були проведені всі розрахунки, а те, що вона поставила у відомості на виплату грошей від 03.07. 2019 року №474 за липень дату 24.07. 2019 року, він вважає, що це через те, що вона конфліктна людина та висловлювала погрози щодо звернення до суду. Просив відмовити в задоволенні позову.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду підтвердили, що за час роботи на підприємстві у ОСОБА_1 виникали конфлікти з керівництвом, вона допускала невиходи на роботу. В неї був п`ятиденний робочий тиждень, робочі дні з вівторка по суботу, а вихідні неділя та понеділок. 03.07. 2019 року в день її звільнення з нею було проведено повний розрахунок, але вона в примітках поставила дату 24.07. 2019 рік. В день звільнення вона віддала пропускні документи, а тому 24.07. 2019 року потрапити на підприємство вона не могла. Відомість на виплату грошей бухгалтеру була повернута наступного дня, тому будь - які виплати після 03.07. 2019 року з ОСОБА_1 не проводились та на підприємстві після 03.07. 2019 року вона не з`являлась.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 21.05. 2019 року прийнята до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» на посаду начальника гаража структурного підрозділу «Великобурлуцький сироробний завод», 03.07.2019 року звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Згідно наказу №54-к від 31.01.2019 року про встановлення графіку роботи начальника гаража, в зв`язку з виробничою необхідністю, встановлено графік роботи начальника гаражу структурного підрозділу ТОВ «ОМПК «Славія» Великобурлуцький сироробний завод 40-годинний щотижневий графік роботи: вівторок - субота робочі дні, неділя - понеділок вихідні дні або надається вихідний день впродовж тижня за погодженням з начальником структурного підрозділу (а. с. 67).

ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (а.с. 11).

За час роботи на підприємстві позивачка ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 14.06. 2019 року по 27.06. 2019 року , що підтверджується нарахуванням по лікарняному листу №Сл000000212 від 01.07. 2019 року та не заперечує сама позивачка в своєму позові (а. с. 59, 60).

Згідно табелів обліку використання робочого часу за 01.05. 2019 року по 31.05. 2019 року ОСОБА_1 пропрацювала з 21.05. 2019 року по 31.05. 2019 року, а саме 11 днів, з яких 9 днів робочих та два дні вихідних (а. с. 39), а за період з 01.06. 2019 року по 30.06. 2019 року пропрацювала з 01.06. 2019 року по 13.06. 2019 року, з яких фактично відпрацьовані дні 9 та 4 вихідні дні, а з 14.06. 2019 року по 27.06. 2019 року перебувала на лікарняному, 28-30 червня 2019 року вихідні дні (а. с. 38), за липень 2019 року у позивачки був лише один робочий день 03.07. 2019 року.

02.08. 2019 року представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю Агурєєв Є. О. в її інтересах звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» з листом - вимогою, виплатити ОСОБА_1 380 грн. допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, 476, 70 грн. компенсації за невикористану відпустку та здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з нею (а. с. 15-18).

26.08. 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» направлено відповідь ОСОБА_1 на її звернення, в якій зазначено, що їй виплачено всі належні суми, передбачені при звільненні працівників, а саме 225, 56 грн. компенсації за два дні невикористаної щорічної відпустки, а сума лікарняних 389, 75 грн. виплачуються Фондом соціального страхування України (а.с. 19).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам - почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пунктів 2,3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Ч. 1, ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки» тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» у трудових відносинах з 21.05. 2019 року по 03.07. 2019 року, тобто 43 дні з яких 14 календарних днів перебувала на лікарняному, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу та нарахуваннями по лікарняному листу №Сл000000212 від 01.07. 2019 року та №Сл000000205 від 27.06. 2019 року (а. с. 38-39, 59-60 ), складаємо пропорцію (26 (календарних днів)/(366-10) =0, 073 х 43)=3,14, тобто позивачка на час звільнення мала право на компенсацію за три дні невикористаної відпустки.

Як вказує відповідач у запереченні, при звільненні ОСОБА_1 виплачено компенсацію за два дні невикористаної відпустки, тобто відповідачем помилково при розрахунку днів відпустки не були враховані вихідні дні коли ОСОБА_1 перебувала з підприємством у трудових відносинах і за нею зберігалось місце роботи та заробітна плата.

Надані представником відповідача акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 25.05.2019 року, 01. 06. 2019 року, 08.06. 2019 року, 29.06. 2019 року, 01.07.2019 року, 02.07. 2019 року (а. с. 72-77), суд оцінює критично та не може прийняти до уваги, оскільки невиходи на роботу ОСОБА_1 не підтверджуються табелями обліку використання робочого часу, так як у ці дні згідно табеля обліку використання робочого часу у ОСОБА_1 , зазначено вихідний день.

З табеля обліку використання робочого часу вбачається, що у ОСОБА_1 п`ятиденний робочий тиждень, а саме з понеділка по п`ятницю, а субота та неділя вихідні дні. А тому не може суд погодитися з актами про її відсутність на роботі 25.05. 2019 року, 01.06. 2019 року, 08.06. 2019 року , 29.06. 2019 року , 01.07. 2019 року, 02. 07. 2019 року, так як всі ці дні, крім 01.07. 2019 року та 02. 07. 2019 року припадають на суботу , а згідно табеля обліку використання робочого часу в позивачки в суботу вихідний день, а тому з огляду на це не може суд погодитися і з наказом від 31.01. 2019 року щодо встановлення графіку роботи начальника гаража, оскільки, ОСОБА_1 прийнята на роботу 21.05. 2019 року, а згідно табеля обліку використання робочого часу в неї з понеділка по п`ятницю робочі дні, а субота, неділя - вихідні (а. с. 38-39,67,71-77).

Щодо 01.07. 2019 року та 02.07. 2019 року, про які зазначено у табелі обліку використання робочого часу, що позивачка не з`явилась на робоче місце з нез`ясованих причин, суд не бере до уваги, так як відповідачем не надано доказів того, що її дійсно не було в цей час на робочому місці та не надано письмових пояснень працівника щодо причин її відсутності, або акту про відмову надання такого пояснення.

Тому позовні вимоги щодо стягнення компенсації за один день невикористаної щорічної основної відпустку в сумі 112 грн. 78 коп. підлягають задоволенню.

Як вбачається з довідки наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» середньоденна заробітна плата позивача становила 112 грн. 78 коп. (а. с. 70).

Кількість робочих днів для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 25 липня 2019 року (час з якого просить позивачка провести з нею розрахунок) по 19 листопада 2019 року (день ухвалення рішення судом) складає 83 робочих дні (липень - 5 робочих днів; серпень - 22 робочих дні; вересень - 21 робочий день; жовтень - 22 робочих дні; листопад - 13 робочих днів).

Відтак, вирішуючи позов в частині про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах заявлених вимог з 25.07. 2019 року по день винесення судового рішення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 9360, 74 грн. (112, 78 грн. х 83 робочих дні) з послідуючим утриманням з цієї суми всіх податків і обов`язкових платежів.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь за 21 день затримки розрахунку при звільненні середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 2368 грн. 38 коп., то суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити виходячи зі слідуючого.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що з позивачем проведено розрахунок саме 03.07. 2019 року, а не 24.07. 2019 року. Крім того, вони пояснили,що при звільненні 03.07. 2019 року ОСОБА_1 здала свої пропускні документи, а без них пройти на територію підприємства немає можливості. У підтвердження розрахунку з позивачкою саме 03.07. 2019 року відповідачем також надано відомість на виплату грошей № 474 за липень, яка датована 03.07. 2019 року, та як підтвердила в суді бухгалтер по заробітній платі, що 04 липня 2019 року їй було повернуто відомість після проведення розрахунку.

Здійснений власноруч напис позивачки у відомості на виплату грошей від 03.07. 2019 року про виплату заробітної плати при звільненні 24.07. 2019 року, суд критично оцінює та не бере до уваги вказану дату 24.07. 2019 року, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що розрахунок з позивачкою проведено 03.07. 2019 року, а не 24.07. 2019 року, інших доказів позивачкою не надано.

Належних, допустимих , достовірних доказів того, що з позивачкою розрахувалися саме 24.07. 2019 року нею не надано, а тому в цій частині позову необхідно відмовити.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 112, 78 грн. компенсації за один день невикористаної щорічної основної відпустки та 9360, 74 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з послідуючим утриманням з цієї суми всіх податків і обов`язкових платежів.

Висновок суду.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, суд приходить до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 9473, 52 грн., відмовивши врешті вимог за необґрунтованістю.

Стосовно судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені по справі судові витрати пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 512, 26 грн.

У зв`язку з завантаженістю, а також враховуючи, що п`ятий день виготовлення повного судового рішення припадає на вихідний день, повний текст виготовлено у перший робочий день.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 431 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (місцезнаходження пров. Миколи Хвильового буд. 1-а , м. Охтирка, Сумської області, ЄДРПОУ 37761522), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) , компенсацію за невикористаний один день щорічної відпустки 112, 78 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9360, 74 грн., а всього 9473, 52 грн. При виплаті здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» (місцезнаходження пров. Миколи Хвильового буд. 1-а , м. Охтирка, Сумської області, ЄДРПОУ 37761522), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 512, 26 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення виготовлено 25.11.2019 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О.Ярошенко