Рішення № 85840703, 20.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11117/19

Провадження № 2/522/6460/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» 04.07.2019 року, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 120 304,53 грн. за кредитним договором №б/н від 30.11.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 30.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року, та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 31.05.2019 року, наявна прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 270128,13 грн. Втім, позивач просить стягнути частину заборгованості у розмірі 120 304,53 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року провадження по справі відкрито, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 08.08.2019 року.

У судове засідання 08.08.2019 року учасники справи не з`явилися, розгляд справи було відкладено на 16.10.2019 року.

До суду 20.09.2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником ОСОБА_2 , згідно якого просили відмовити у задоволені позову. В обґрунтування відзиву вказано, що істотні умови договору не викладені у заяві-анкеті, у заяві відсутня домовленість щодо розміру процентів, оскільки відсутня узгодженість щодо відсотків їх не можна стягувати. Відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, який сплив 22.04.2017 року.

До суду 15.10.2019 року надійшла відповідь на відзив, згідно якого представник позивача відзначає, що заява разом з Умовами та Правилами виступають договором, підписом у заяві відповідач підтвердив те. Що ознайомлений з усіма умовами договору, тому форму договору не порушено. Дія закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами. Відповідач ознайомлений з умовами та правилами надання кредиту, оскільки в заяві він про це вказав. Одностороння зміна тарифів допускається умовами договору. Вказують, що строк позовної давності не пропущений, оскільки строк перевипущення картки 06.2017 року, а позивач звернувся до суду 28.06.2019 року.

Заперечення на відповідь на відзив надійшли до суду раніше відповіді на відзив, а саме 11.10.2019 року, та містять заперечення відповідача на доводи викладені позивачем у відповіді на відзив.

У судовому засіданні 16.10.2019 року було задоволено клопотання представника позивача про відкладення, розгляд справи відкладено до 20.11.2019 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 30.11.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4000 грн.

Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» базова відсоткова ставка в місяць складає 3%, а згідно тарифу «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова відсоткова ставка в місяць складає 2,5%.

З наданих до позову документів вбачається, що Позивач має Банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про Банки і Банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем договору та надав Відповідачу доступ до кредитних коштів, які в цьому договорі зазначені.

З позову вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач зазначив, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 31.05.2019 року існує заборгованість у розмірі 270128,13 грн., з яких:

- 3998,38 грн. - заборгованість за кредитом;

- 260684,76 грн. - заборгованість за процентами;

- 5444,99 грн. - комісія.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, розмір заборгованості за яким співпадає з інформацією, викладеною у первинному банківському документі - виписці по рахунку.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Обґрунтовуючи даний розмір заборгованості банк посилався на те, Банк нараховує відсотки на користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умови та правила надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500.00 грн. + 5% від суми позову.

Згідно інформації у вказаній анкеті-заяві від 30.11.2011 року ОСОБА_1 висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомлений та згоден із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином та анкетою-заявою б/н від 30.11.2011 року, підтверджується, зокрема, випискою по картковому рахунку.

Між тим, встановлено, що в анкеті-заяві від 30.11.2011 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.

У той же час, позивачем, АТ «Приватбанк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг (саме в тій редакції, витяг з якої долучено до позову), Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг з цими умовами з підписом відповідача.

Посилання позивача на те, що підписана заява свідчить про ознайомлення з Умовами, Тарифами не приймається судом до уваги, адже встановити редакцію таких документів наданих для ознайомлення, встановити не можливо.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, долучені до анкети-заяви відповідача, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, останній разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, проте долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, не містять підпису позичальника, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Тарифами (кредитка «Універсальна), Умовами та Правилами надання банківських послуг (зокрема щодо розміру відсоткової ставки за кредитним договором), які додані до позову та що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Крім того, долучений до позову витяг із Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження. На сайті позивача https://privatbank.ua/terms відсутні Умови та Правила надання банківських послуг у відповідній редакції станом на день укладення кредитного договору 30.11.2011 року.

Отже, додані позивачем, Тарифи, витяг із Умови та Правила надання банківських послуг у зв`язку з відсутністю на них підпису відповідача, суд вважає, що останні не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17).

Таким чином, за наданим позивачем витягом із умов та правилами надання банківських послуг між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру процентів, штрафів, комісії, оскільки зазначені складові договору не містять підпису відповідача.

Отже, суду не підтверджено належним чином щодо існування за вказаним кредитним договором процентної ставки, визначеного позивачем розміру штрафних санкцій та пені, а отже суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача заборгованість за пенею та штрафами, тому в цій частині позову суд відмовляє.

Таким чином, у задоволені позовних вимог в частині стягнення процентів та комісії слід відмовити.

У той же час, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавав факт отримання ним кредитних коштів.

Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду не надав.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість за тілом кредиту за період з 30.11.2011 року по 31.05.2019 року становить 3998,38 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими проте не можуть бути задоволені через застосування строків позовної давності, про яке заявив відповідач по справі.

З матеріалів справи вбачається, що останнє користування ОСОБА_1 кредитною карткою здійснив саме 30.04.2014 року, на покупку товару в магазині Таврія, про що свідчить виписка по рахунку.

Розрахунок заборгованості складений представником банку свідчить про те, що 10.09.2016 року на картку було внесено кошти у розмірі 505 грн., втім такий розрахунок не приймається судом до уваги, адже суперечить первинним бухгалтерським документам, згідно яких 10.09.2016 року було здійснено платіж у іншому картковому рахунку, не основному, а саме НОМЕР_1 , в той час як основним є НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому ст. 261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Строк позовної давності встановлений у три роки сплив відповідно 01.05.2017 року.

Відповідний позов було подано представником АТ КБ «ПриватБанк» до суду 04 липня 2019 року, тобто після спливу строку позовної давності. Позивач не наводив аргументів щодо причин пропущення строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином враховуючи, що позивачем відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України подана заява про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення тіла кредиту слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності, відповідно ч.4 ст.267 ЦК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Також внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 24.06.2019 року, на зазначену суму.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, ч.4 ст.267 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 50) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 30.11.2011 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 25.11.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар