Ухвала суду № 85837662, 22.11.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/14804/19

Провадження №1-кп/265/565/19

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

22 листопада 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М. суддів: Вайновського А.М., Шиян В.В.

за участю секретаря судового засідання - Красноухова А.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019050770001804 від 13 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Кожемяка Є.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - адвоката Сукач О.В.

потерпілої - ОСОБА_2

представник потерпілої - адвоката Головченко І.В.

В С Т А Н О В И В :

11.10.2019 року до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019050770001804 від 13 липня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України.

Ухвалою суду кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Прокурор Кожемяка Є.О. у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_2 її представник адвокат Головченко І.В., обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сукач О.В. не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Підсудність кримінального провадження Орджонікідзевському районному суду м. Маріуполя визначено ухвалою Донецького апеляційного суду.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстав для прийняття рішень, що передбачені п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 27 КПК України розгляд кримінального провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання мають бути викликані: прокурор, який затвердив обвинувальний акт, обвинувачений, його захисник, потерпіла та представник потерпілої.

Крім того, представник потерпілої адвокат Головченко І.В. просила для розгляду даного кримінального провадження призначити запасного суддю.

В підготовчому судовому засіданні прокурор також, посилаючись на вимоги ч.3 ст. 315 КПК України заявив клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор посилається на тяжкість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а також існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливого переховування обвинуваченого від суду та впливу на недопитаних свідків по цьому кримінальному провадженню.

Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора, наполягали на застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, посилаючись на тяжкість пред`явленого обвинувачення. Потерпіла ОСОБА_2 додатково пояснила, що враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 проживає неподалеку від її міста проживання, вона побоюється за своє життя та життя неповнолітньої онуки. Проте не заперечувала, що будь-яких погроз з боку обвинуваченого на її адресу не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сукач О. В. заперечували проти заявленого прокурором клопотання посилаючись на недоведеність прокурором ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що не має наміру переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків, за кожною вимогою з`являється до органу досудового розслідування чи суду, також має намір офіційно працевлаштувалися та відшкодовувати завдану шкоду сім`ї потерпілої.

З (реєстру ) матеріалів досудового розслідування, які додані до обвинувального акту та матеріалів доданих до клопотання, вбачається, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 15 липня 2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на підставі ухвали слідчого судді від 06 вересня 2019 року було продовжено строком до 10 жовтня 2019 року включно.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком до 10 жовтня 2019 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для застосування запобіжного заходу є необхідність наявності не тільки обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.1. КК України, який є особливо тяжким злочином та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років та у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, що є тяжким злочином та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років

Обираючи та продовжуючи щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд вказав на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 злочинів передбачених ч.1 ст. 115 та ч.1 ст. 263 КК України та наявність ризиків, в тому числі і про які заявив прокурор, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду та ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків по цьому ж кримінальному провадженню.

Апеляційний суд змінюючи підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт врахував виключно позитивні данні про особу підозрюваногота зменшення заявлених ризиків, як то впливу на визнаного по справі потерпілого та свідків.

Суд вважає, що реальність ризику переховування від суду та впливу на свідків протягом певного часу може мати місце на початкових стадіях досудового розслідування чи судового розгляду, але в подальшому, повинно обов`язково підтверджуватися не абстрактними припущеннями, а реальними фактами. Зокрема: це може бути фактичне переховування від органів досудового розслідування та/або суду, придбання квитків, зміна місця проживання підтверджені документально, відомості про відсутність постійного місця проживання, тощо. На думку суду, сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

При цьому, суд враховує праву позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», де зокрема зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Доказів того, що станом на час проведення підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженню ОСОБА_1 може переховуватися від суду, впливати на недопитаних свідків чи потерпілу, суду не надано.

Судом враховано, що ОСОБА_1 в період з 16 вересня по 10 жовтня 2019 року знаходився під цілодобовим домашнім арештом, але будь-яких доказів про порушення ним умов перебування під домашнім арештом з боку прокурора та інших учасників кримінального провадження суду не надано.

Крім того, в період з 10 жовтня 2019 року по теперішній час щодо ОСОБА_1 не було застосовано жодного запобіжного заходу. При цьому будь-яких даних, які б свідчили про невиконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків як на обвинуваченогозгідно законом, суду не надано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має вищу освіту, сім`ю та неповнолітню дитину на утриманні, зареєстрований та постійно проживає в місті Маріуполі, має незадовільний стан здоров`я, позитивно характеризується за місцем мешкання.

Отже, будь-які дані про особу обвинуваченого чи обставини його особистого життя, які б могли свідчити про наявність ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки з його боку в розпорядженні суду відсутні.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою, а тримання обвинуваченого під вартою протягом розгляду кримінального провадження в суді, не повинно свідчити про фактичне відбуття можливого покарання призначеного у майбутньому.

Таким чином, під час судового розгляду, суду не надано будь-яких доказів того, що ризики, передбачені пп. 1, 3, ч.1 ст. 177 КПК України, які враховувалися під час застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування до ОСОБА_1 такого суворого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

В той же час, відповідно до ч.2 ст. 318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи існує необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття його за викликом до суду для участі у судовому розгляді і таким заходом забезпечення на сьогоднішній день, цілком обґрунтовано може бути особисте зобов`язання.

За ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В судовому засідання прокурором не було обґрунтовано доведене недостатність застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

На думку суду, під час підготовчого судового засідання, з боку прокурора суду не надані належні та допустимі докази щодо неможливості застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 такого запобіжного заходу, як особисте зобов`язання.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора та необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч.5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи, що відповідно ч.1 ст. 320 КПК України, рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання, клопотання представника потерпілої про призначення запасного судді задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 179, 314, 315, 316, КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадження за № 12019050770001804 від 13 липня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2019 року на 11 годину в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.

В судове засідання, викликати обвинуваченого, його захисника, потерпілу, її представника та прокурора.

Кримінальне провадження розглядати колегіально судом у складі трьох суддів.

У задоволенні клопотання прокурора Кожемяка Є.О. про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити

Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі міста Маріуполя без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування із свідками по даному кримінальному провадженню, зокрема: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також з потерпілою ОСОБА_2 ;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Вказані обов`язки покласти на обвинуваченого строком на два місяці, якому роз`яснити, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала діє до 22 січня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання представника потерпілої адвоката Головченко І.В., про призначення запасного судді для розгляду кримінального провадження - відмовити.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий Суддя І.М. Міхєєва

Суддя: В.В. Шиян

Суддя: А.М. Вайновський