Ухвала суду № 85831511, 21.11.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кс/742/1962/19

Єдиний унікальний № 742/3894/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року м. Прилуки

Слідчий суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В., за участі секретаря судових засідань Риндя Л.А., прокурора Михайлової А.О., слідчого Скрипченка Б.В., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Денисенка С.В. розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Прилуки клопотання слідчого Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Скрипченка Б.В., про накладення арешту на майно у досудовому розслідуванні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270210001592 від 19.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчим СВ Прилуцького ВП ГУНП України в Чернігівській області подано до суду клопотання погоджене прокурором Прилуцької місцевої прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019270210001592 від 19.11.2019 року про накладення арешту на майно .

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що 18.11.2019 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в по вулиці Б.Хмельницького, смт. Мала Дівиця, Прилуцького р-ну, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, шляхом використання ключа, проник до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно, повторно, викрав плазмовий телевізор марки LG, після чого з господарчого приміщення вказаного господарства викрав велосипед марки «Україна», велосипед марки «Winner» WINNER BULLET aluminium 6061, в подальшому з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків.

Відомості по даному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270210001592 від 19.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

19.11.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

19 листопада 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

19.11.2019 року під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , у останнього було вилучено взуття, а саме двоє кросівок чорного кольору, в які зі слів підозрюваного, він був взутий під час вчинення крадіжки з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

20.11.2019 року дані кросівки було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Під час огляду місця події 18.11.2019 року, а саме під час первинного огляду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено слід низу підошви взуття, який вилучено шляхом відкопіювання на відрізок дактоплівки.

В ході досудового слідства необхідно провести судово-трасологічну експертизу для порівняння даного сліду із взуттям ОСОБА_1 , висновок якої може слугувати доказом злочину вчиненим ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що для об`єктивного встановлення всіх обставин кримінального правопорушення необхідно провести ряд експертиз з вказаними кросівками, які є речовими доказами, що мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, слідчий звернувся з даним клопотанням до суду.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, просив суд задовольнити його у повному обсязі.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти накладення арешту на майно.

Відповідно до ст.214 КПК України до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.214 КПК України внесено відомості до ЄРДР за №12019270210001592 від 19.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Постановою слідчого Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Скрипченка Б.В. від 20.11.2019 року двоє кросівок які були вилучені 19.11.2019 року під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019270210001592 від 19.11.2019 року(а.с.4)

В протоколі проведення слідчого експерименту від 19 листопада 2019 року, зазначено, що підозрюваний ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту, за адресою: АДРЕСА_2 смт АДРЕСА_3 Мала АДРЕСА_1 буд АДРЕСА_1 , вказав основні обставини крадіжки ним побутової техніки та речей з будинку за вказаною адресою. В ході слідчого експерименту у ОСОБА_1 було вилучено двоє кросівок чорного кольору, у які він був узутий та поміщено до Прилуцького ВП(а.с.12-13)

Відповідно до п.2 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Частиною 4 ст.173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення та є потреба у досудового розслідування здійснити таке втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та даним втручання може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, а саме забезпечення збереження речових доказів.

За таких обставин вважаю, що є необхідність арешту на майно, оскільки вилучені у ОСОБА_1 кросівки відповідають критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна, проведення ряду експертиз з кросівками, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

В силу ст.41 Конституції України, ст.1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилися на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ч.2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.

За таких обставин вважаю, що є необхідність арешту вищевказаних кросівок, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що такі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна, не проведення ряду експертиз, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 98,131,132,170-174,309,369-372 КПК України слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання слідчого Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області Скрипченка Б.В. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на двоє кросівок чорного кольору, які були вилучені 19.11.2019 року в смт.Мала Дівиця, Прилуцького району, Чернігівської області, під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії. Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя Коваленко А.В.