Рішення № 85830442, 20.11.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/606/19

№ провадження 2/646/1081/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М., за участю секретаря – Ушакової Г.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1 ), про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача – ОСОБА_2 , про поділ майна. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 14 червня 2008 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначений шлюб, згідно рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 січня 2016 року – розірвано. В період шлюбу було придбано наступне майно: житловий будинок літ. «А-1» житловою площею - 28,0 кв.м., загальною площею - 51,6 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами: вбиральня літ. «Г»; сараї літ. «Д», «Ж»; льох літ. «Е»; огорожа № 1,2,4, що знаходяться в АДРЕСА_3 , та розташовані на земельній ділянці площею 977 кв.м., кадастровий номер 6310138800:06:006:0008.

Право власності на вказаний будинок з надвірними будівлями було зареєстровано за відповідачем. При цьому, в п. 1.5.1 договору купівлі-продажу від 23.02.2012 року будинку, житлового з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 , вказано, що покупець (Відповідач) гарантує, що придбаває цей житловий будинок в спільну сумісну власність подружжя, дружина покупця, ОСОБА_1 , надала відповідну заяву про згоду на купівлю чоловіком будинку, підпис на якій нотаріально засвідчений приватним нотаріусом ХМНО Дегтярьовою А.В. 23.02.2012 за реєстровим № 277, та залишилась на зберіганні у справах нотаріуса ОСОБА_4 . Після чого, позивача, відповідач та їх донька зареєстрували своє місце проживання у вказаному будинку та стали там жити. Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати в будинку, а позивач з донькою стали мешкати за адресою: АДРЕСА_4 . В подальшому частину спільно нажитого майна з відповідачем подружжя поділили за добровільною згодою, однак не вирішеним залишилося питання щодо поділу спільно нажитого будинку, житлового з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору поділу будинку. Ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 17.01.2019 складає - 802 000, 00 грн. Позивач вважає, що має право на половину спільно набутого майна, вартість якого складає 401 000,00 грн.Крім того, позивач просила вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року відкритоспрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що між ним та ОСОБА_1 шлюб було розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харків від 29.01.2019. У позові про розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 зазначила, що шлюбні відносини з відповідачем остаточно були припинені з січня 2014 року. Також, у даній позовній заяві позивач зазначила, що спір щодо розподілу майна відсутній. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, застосувавши загальний строк позовної давності.

У відповідь на відзив позивач ОСОБА_1 зазначила, що після розлучення її право власності щодо будинку АДРЕСА_3 не було ніяким чином порушено, оскільки позивач могла вільно входити до домоволодіння, користуватися ним. Таке відбувалося до січня 2019 року, коли відповідач почав вчиняти дії щодо не допуску до домоволодіння, та коли шляхом виклику поліції (21 чи 22 січня 2019 року) вона потрапила до домоволодіння та побачила, що відповідач самовільно зробив перебудову в домі без згоди позивача. У добровільному порядку вирішити питання відповідач відмовлявся. Тому позивач вирішила, що робити будь-які нотаріальні виклики відповідача для посвідчення добровільної угоди розподілу спільно нажитого майна і ніякими нормами законодавства не встановлено будь-яке досудове врегулювання таких спорів перед зверненням до суду. Саме невизнання позову є підтвердженням наявності спору. Щодо строку позовної давності позивач зазначила, що даний позов вона подала 25.01.2019, що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» та рекомендованим повідомленням про відправлення. Тобто, навіть за твердженням відповідача, позивач подала свій позов межах строку позовної давності. Однак позивач стверджує та вважає початком перебігу строку позовної давності з 21 січня 2019 року, коли позивач дізналася про порушення її права власності.

Представником відповідача – адвокатом Крижановським М.В. 22.04.2019 через канцелярію суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення є неправдивим та не підтверджується жодним доказом і просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини:

14 червня 2008 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис 197 (а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 (а.с. 10).

29 січня 2016 року шлюб між подружжям розірвано, про що постановлено рішення Червонозаводським районним судом міста Харкова (а.с. 11).

23.02.2012 під час перебування у шлюбі було придбано наступне майно:

- житловий будинок літ. «А-1» житловою площею - 28,0 кв.м., загальною площею - 51,6 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами: вбиральня літ. «Г»; сараї літ. «Д», «Ж»; льох літ. «Е»; огорожа № 1,2,4, що знаходяться в АДРЕСА_3 , та розташовані на земельній ділянці площею 977 кв.м., кадастровий номер 6310138800:06:006:0008 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012. (а.с. 12-14).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок, житловий з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_3 на право приватної власності зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2012, за р.№ 281, засвідчений приватним нотаріусом Дєгтярьовою А.В. (а.с. 18).

Вартість будинку згідно довідки про ринкову вартість майна від 17.01.2019 складає 802 000,00 (вісімсот дві тисячі гривень) (а.с. 20-24).

У п.1.5, 1.5.1 Договору купівлі-продажу зазначено, що покупець ( ОСОБА_2 ) гарантує, що придбає цей будинок в спільну сумісну власність подружжя, дружина покупця, ОСОБА_1 надала відповідну заяву на купівлю чоловіком будинку.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, і це є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено в статті 68 Сімейного Кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Приведені норми закону та досліджені судом обставини дають підстави зробити висновок про те, що спірний будинок що знаходяться в АДРЕСА_3 був придбаний під час юридичного шлюбу подружжя, тобто є їх спільним сумісним майном.

Таким чином, судом встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_3 набутий сторонами під час шлюбу і і є спільною сумісною власністю подружжя.

У своєму відзові на позов відповідач дану обставину не оспорював.

Тому суд, з врахуванням положень ч. 2 ст. 370 ЦК України, вважає, що частини сторін у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями є рівними, тобто кожному належить по 1/2 частині будинку.

При таких обставинах, суд вважає, що позов доведений і підлягає задоволенню.

Той факт, що позивач не здійснила нотаріальний виклик відповідача до подачі позову до суду у даному випадку не має правового значення через те, що у своєму відзиві на позов відповідач не визнав позов, тобто є спір між сторонами.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду із вказаним позовом, виходячи із наступного.

Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Як роз`яснено у п. 15 згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Тобто визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Позивач в позовній заяві зазначає, що про порушення свого права на частку у спірному майні подружжя вона дізналась лише 21 січня 2019 року, через що 25 січня 2019 року звернулась до суду із вказаним позовом, тобто у встановлений законом строк.

Пунктом 1 ст.6 конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позивач також довела той факт, що вона не мала можливості дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. При цьому відповідачем не доведено зазначені обставини.

Крім того, як встановлено судом, шлюб між сторонами розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.01.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Рішення про розірвання шлюбу між сторонами набрало чинності 08.02.2016.

Позов направлено до суду поштовим відправленням 25.01.2019, таким чином позов подано у межах строків загальної позовної давності (три роки).

Таким чином, судом було встановлено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом. Спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, розірвання шлюбу не тягне за собою припинення даного права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, належним чином оцінивши подані сторонами докази, оскільки домовленості чи шлюбного договору щодо поділу спільного майна сторонами не укладено, тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, повністю підтверджуються зібраними у справі доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 4010 грн. 00 коп., сплачений позивачем про зверненні до суду із позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 72 СК України, ст. ст. 256-257, 261, 368 ЦК України, п. 15, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити повністю.

Поділити майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу з ОСОБА_2 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А-1» житловою площею - 28,0 кв.м., загальною площею - 51,6 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами: вбиральня літ. «Г»; сараї літ. «Д», «Ж»; льох літ. «Е»; огорожа № 1,2,4, що знаходяться в АДРЕСА_3 , та розташовані на земельній ділянці площею 977 кв.м., кадастровий номер 6310138800:06:006:0008, ринкова вартість якого складає 401 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4010,00 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.11.2019.

СУДДЯ І.М. ШЕЛЕСТ