Ухвала суду № 85828687, 22.11.2019, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/523/19

Провадження №4-с/731/3/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року смт.Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участі секретаря Трохименко Т.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

державного виконавця Гончарової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Варвинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гончарової Наталії Григорівни від 28 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Варвинського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2010 року у цивільній справі №2-358, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2019 року до суду надійшла зазначена скарга.

Заявник ОСОБА_1 просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2019 року на тих підставах, що стягувач АТ «Універсал Банк» пропустив строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання, постанова не містить такого обов`язкового реквізиту як резолютивна частина виконавчого документа, водночас в ній вказана більша сума виконавчого збору, ніж у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 червня 2018 року. Крім того, зазначає, що у 2014 році Господарський суд Чернігівської області визнав його банкрутом як фізичну особу-підприємця та постановив вимоги кредиторів вважати погашеними.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав, надав аналогічні скарзі пояснення. На участі в судовому засіданні солідарного боржника не наполягав, зважаючи на те, що виконавче провадження відкрито лише щодо нього.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про день місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Старший державний виконавець Гончарова Н.Г. в судовому засіданні пояснила, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплинув, а відомості про те, що боржник був визнаний банкрутом як ФОП були відсутні у виконавчому провадженні. Надала для огляду матеріали виконавчого провадження, в якому міститься оскаржувана постанова.

Заслухавши пояснення скаржника, виконавця, дослідивши доводи та письмові матеріали скарги, матеріали цивільної справи №2-358/10, матеріали виконавчогог провадження, суд вважає її необґрунтованою з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 січня 2010 року Варвинським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист №2-358/10 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1 459 325 грн. 01 коп. боргу солідарно, по 850 грн. держмита і по 60 грн. витрат на ІТЗ.

27 червня 2018 року начальник відділу ДВС Федусяк О.О. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №50126288 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-358/10, виданого Варвинським районним судом Чернігівської області 10 січня 2010 року (а.с. 4). Підставою для повернення виконавчого документа було те, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, а заходи щодо виявлення майна виявились безрезультатними.

28 жовтня 2019 року від АТ «Універсал Банк» до Варвинського відділу ДВС повторно надійшла заява про відкриття виконавчого провадження стосовно боржника ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом.

В цей же день, 28 жовтня 2019 року, старший державний виконавець Гончарова Н.Г. відкрила виконавче провадження №60435586 за виконавчим листом від 10 січня 2010 року у цивільній справі №2-358 щодо боржника ОСОБА_1 (а.с. 5).

Підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, тобто для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таких підстав суд не вбачає з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 5 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю у повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Статтею 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг строку починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується.

Проаналізувавши наведені норми у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що твердження заявника ОСОБА_1 про те, що стягувач АТ «Універсал Банк» пропустив строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є безпідставним.

Суд також критично ставиться до аргументу заявника про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не містить такого обов`язкового реквізиту як резолютивна частина виконавчого листа, адже у постанові зазначено, що виконавчий лист виданий про заборгованість по кредиту у сумі 1 458 983,20 грн.

Відповідно до ч. 2, 6 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується у частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

У п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року (зі змінами), передбачено, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. При цьому виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

У ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

В оскаржуваній заявником постанові від 28 жовтня 2019 року державним виконавцем Гончаровою Н.Г. постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 145 898,32 грн., що становить 10 відсотків від суми заборгованості за кредитом, яку залишилось стягнути (1 458 983,20 грн).

З дослідженої у судовому засіданні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 червня 2018 року можливо встановити, що вона є чинною та ніким не оскаржувалась.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Оскільки заявник ОСОБА_1 не оскаржував постанову від 27 червня 2018 року, а арифметичні помилки за заявою сторони можуть бути виправлені постановою державного виконавця, то суд вважає, що наявність арифметичних помилок або описок не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року у справі №4/111б/29 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; вимоги кредиторів, зокрема і вимоги ПАТ «Універсал Банк» у сумі 1 536 530,06 грн., залишились незадоволеними і вважаються погашеними (а.с. 6-8).

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи №2-358/2010 вбачається, що виконавчий лист у справі виданий 10 січня 2010 року на виконання рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року (а.с. 75-76, справа №2-358/2010) про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручителя) на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 35-1/637К-07 (а.с. 7-10, 14-15, справа №2-358/2010).

Зазначений договір укладено 30 липня 2007 року ВАТ «Банк Універсальний» з громадянином ОСОБА_1 , а не з фізичною особою – підприємцем. Предметом договору є ліміт кредитної лінії у сумі 150 000,00 доларів США, з яких 120 000,00 доларів США - для погашення поточної заборгованості перед банком-кредитором, та 30 000,00 доларів США – на споживчі потреби (а.с. 7-10, справа №2-358/2010).

Частиною 1 статті 52 ЦК України передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у цивільній справі № 320/9471/15-ц.

Статтею 53 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992 (в редакції від 01.08.2014, що діяла на час постановлення ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25 грудня 2014 року) врегульовував особливості банкрутства фізичної особи у статтях 90-92.

Так, відповідно до ч.1 ст. 90 Закону №2343-ХІІ правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов`язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Отже, законодавець визначив сферу застосування закону, обмеживши її суб`єктами підприємницької діяльності, при цьому фізичні особи - підприємці, що мають заборгованість, яка не пов`язана з веденням підприємницької діяльності, не підпадають під сферу регулювання наведеного Закону та не можуть бути суб`єктами банкрутства відповідно до положень Закону про банкрутство.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності — фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України 04 грудня 2013 року у справі № 320/9471/15-ц та від 09 серпня 2017 року у справі № 3-788гс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 12-113гс18 та від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Таким чином, суд вважає, що постанова старшого державного виконавця Гончарової Н.Г. від 28 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Варвинського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2010 року у цивільній справі №2-358 винесена законно та скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260-261, 354, 450-451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Варвинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гончарової Наталії Григорівни від 28 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Варвинського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2010 року у цивільній справі №2-358 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя А.І.Савенко