Рішення № 85824723, 13.11.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3456/19

Провадження № 2/577/1252/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.,

при секретарі Кучер Л.П.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законний представник малолітніх відповідачів: ОСОБА_6 про повернення спадкоємцями грошових коштів по договорам позики спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та прохає: стягнути з спадкоємця - ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 9100,00 року (дев`ять тисяч сто) доларів США, а саме 7850,00 доларів США по договору позики від 04.08 2015 року та 1250,00 доларів США по договору позики від 29.12.2015 року, стягнути з спадкоємця - ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 9100,00 (дев`ять тисяч сто) доларів США, а саме 7850,00 доларів США по договору позики від 04.08.2015 року та 1250,00 доларів США по договору позики 29.12.2015 року, що не були повернуті спадкодавцем ОСОБА_7 , стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку судовий збір в сумі 4880 грн., комісії банку 48,80 грн. та 15000 грн. витрат на правову допомогу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04 серпня 2015 року та 29 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_7 будо укладено два договори позики на суму 17000 доларів США та 5000 доларів США. Для виконання умови ст. 1047 Цивільного кодексу України, що вимагає письмового дотримання письмової форми договору позики, було складено дві розписки написаними та підписаними власноручно ОСОБА_7 та завіреними його особистою печаткою. На виконання умов першого договору позики, 04.08.2015 року, він передав у власність ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 17000 доларів США, для виконання умов другого договору позики він 29.12.2015 року передав йому у власність грошові кошти в сумі 5000 доларів США. По першому договору позики ОСОБА_7 зобов`язався повернути позичені грошові кошти до 20.08.2016 року, по другому до 29.03.2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. На час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_7 проживали - цивільна дружина ОСОБА_6 , яка на момент відкриття спадщини мала прізвище ОСОБА_8 , та двоє їх спільних зі спадкодавцем дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про смерть ОСОБА_7 та відкриття спадщини він дізнався від ОСОБА_6 11.01.2016 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так як він є особою, яка підтримувала близькі дружні стосунки з спадкодавцем ОСОБА_7 і є хресним батьком його дитини ОСОБА_5 , то одразу після поховання спадкодавця, 12.01.2016 ІНФОРМАЦІЯ_3 , він звернувся за місцем постійного та останнього проживання спадкодавця і повідомив його цивільну дружину ОСОБА_6 , яка також є законним представником спадкоємців - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що спадкодавець отримав від нього по договорам позики грошові кошти в сумі 22 000 доларів США та показав їй розписки складені спадкодавцем, в яких письмово підтверджуються його зобов`язання і попросив її повернути позичені грошові кошти, шляхом одноразового повернення всієї вищевказаної суми. Претензійні вимоги були пред`явлені ним в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Будучи особою, яка підтримувала дружні відносини з спадкодавцем та його родиною, він знав що спадкоємцями першої черги на все майно, яке належало спадкодавцю, а саме - частки в житловому будинку по 102 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,9339 кв.м за адресою АДРЕСА_2 та будівля в виді цілого відбудованого приміщення площею 2036,9 кв.м за адресою АДРЕСА_2 е спільні діти спадкодавця і ОСОБА_6 які на момент відкриття спадщини проживали разом з спадкодавцем і відповідно до вимог ч.4 ст.1268 ЦК України прийняли її. Вищевказане звернення до представника малолітніх спадкоємців ОСОБА_6 було здійснене в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_6 було відомо про наявність двох договорів і вона гарантувала повернення всієї суми позики 22000 доларів США, але повідомила, що повертати борг буде частинами, на що він погодився за умови, якщо вона буде щомісячно повертати грошові кошти, щомісячними платежами по 400-500 доларів США до повного повернення всієї суми грошових коштів в сумі 22000 доларів США. З 02.10.2016 року ОСОБА_6 почала повертати грошові кошти, і до 10.12.2018 року нею було повернуто - по договору позики від 04.08.2015 року 1300 доларів США, по договору позики від 29.12.2015 року - 2500 доларів. Факт щомісячної сплати позики ОСОБА_6 підтверджувала особистим підписом з вказівкою повернутої грошової суми на зворотній сторони кожної розписки. Однак, з січня 2019 року, з її боку, повернення грошових коштів по договорам позики від 04.08.2015 року та 29.12.2015 року припинилося і на сьогоднішній день залишається неповернутими грошові кошти в сумі 18200 доларів США. Вирішити мирним шляхом це питання ОСОБА_6 відмовляється, що і змусило його звернутись до суду з метою захисту порушеного права та повернення грошових коштів в сумі 18200 доларів в примусовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві та просять їх задовольнити.

Представник законного представника відповідачів ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині обов`язку погашення залишку боргу за позикою по розписці на суму в еквіваленті 5000 доларів США на умовах розстрочення. Щодо повернення 17000 доларів США заперечує, оскільки вказану суму ОСОБА_7 від позивача не отримував. Разом з тим, по чотирьом випадкам повернення ОСОБА_1 позики в другій декаді лютого 2016 року – 10000 грн., 09.03.2016 року - 5000 грн., на початку квітня 2016 року - 4060 грн. та 22.12.2018 року - 100 дол. США, позивач отримавши кошти в рахунок погашення позики, не видав підтвердження їх отримання, а згодом не дав і розписки щоб вчинити на ній запис про повернення вказавши, що то в рахунок оплати відсотків за користування позикою. Також при винесенні рішення прохає застосувати строк позовної давності.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.08.2019 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито в даній справі провадження та справа призначена до підготовчого судового засідання на 17.09.2019 року (а.с.38).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.09.2019 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 підготовче судове засідання відкладено на 01.10.2019 року (а.с.50).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 01.10.2019 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.10.2019 року (а.с.60).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2019 року у зв`язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 оголошено перерву до 13.11.2019 року (а.с.77 зворот).

Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , представника законного представника відповідачів ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 29 грудня 2015 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які зобов`язувався повернути позивачу у строк до 29 березня 2016 року, що підтверджується розпискою від 29.12.2015 року, проте зобов`язання з повернення боргу не виконав (а.с.10).

Також, 04 серпня 2015 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17000 доларів США, які зобов`язувався повернути позивачу у строк до 20 серпня 2016 року, що підтверджується розпискою від 04.08.2015 року, проте зобов`язання з повернення боргу не виконав (а.с.11).

Крім того, в судовому засіданні встановлено і це визнано сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер та спадкоємцями після смерті останнього є його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які спадщину у встановленому законом порядку прийняли та отримали свідоцтва про право власності на спадщину за законом (а.с.14-21).

З 02.10.2016 року ОСОБА_6 , яка є законним представником неповнолітніх відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до 10.12.2018 року повернула позивачу ОСОБА_1 - по договору позики від 04.08.2015 року 1300 доларів США, по договору позики від 29.12.2015р - 2500 доларів (а.с.10 на звороті, 11 на звороті).

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст його умов, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Оскільки у наданих ОСОБА_7 , ОСОБА_1 розписках зазначені: сторони зобов`язання, грошова сума, яка передається, строк її повернення та особистий підпис позичальника, то суд приходить до висновку, що ці розписки є одночасно документами, які підтверджують передання грошей позикодавцем позичальнику й укладення договору позики, а те, що оригінал розписок знаходиться у ОСОБА_1 свідчить про невиконання ОСОБА_7 та відповідачами умов договору позики.

Ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тому, з огляду на наявність у позивача ОСОБА_1 боргових документів - розписок ОСОБА_7 – доводи представника ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 кошти в сумі 17000 доларів США не отримував та ОСОБА_6 повернула частину коштів про які не зазначено, із посиланням на показання свідків та власні доводи, які не містять підпису ОСОБА_1 , на увагу не заслуговують, як такі, що не підтверджуються допустимими доказами.

Зазначені правові висновоки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, постанові ВС/КЦС від 30.01.18 року у справі № 303/5407/15-ц, постанові ВС/КЦС від 18.07.18 року у справі № 143/280/17.

Як встановлено в судовому засіданні та визнано сторонами, а також з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.04.2019 року, вбачається, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_7 є його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.14-21).

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення і реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту субєктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься у ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.1281 ЦК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, а кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у зазначені строки позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст.1282 ЦК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, з урахуванням положення статті 1282 ЦК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Крім того, оскільки зі смертю боржника ОСОБА_7 відносини між позикодавцем ОСОБА_1 і боржником договору позики ОСОБА_7 припинилися, а його спадкоємці сторонами договору позики не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за договором позики.

Зобов`язання по поверненню позики у даному випадку включається до складу спадщини, тому у даному випадку застосовуються не умови договору позики щодо строків повернення позики чи його сплати, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України ( в редакції чинній на час виникнення правовідносин) щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї статті, а саме: суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, якщо вони відмовилися від одностороннього платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 6-2962цс16.

Виходячи з наведених норм матеріального права, оскільки у даному випадку боржник помер і у нього є спадкоємці, то належним способом захисту порушеного права є звернення ОСОБА_1 - кредитора спадкодавця до суду з позовом до спадкоємців, які прийняли спадщину, - про накладення стягнення на спадкове майно, й лише за умови, що спадкоємець відмовився від задоволення вимог кредитора шляхом сплати одноразового платежу, а не з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Таким чином заявлений позов про стягнення заборгованості відповідно до ст.16 ЦК України не може вважатися належним способом захисту порушеного права.

У звязку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1281, 1282 ЦК України,ст.ст.12,13,76,81,89,259,264,265,268354, 355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , законний представник малолітніх відповідачів: ОСОБА_6 про повернення спадкоємцями грошових коштів по договорам позики спадкодавця - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 )

Відповідач: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Законний представник малолітніх відповідачів: ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Суддя ОСОБА_11 С. В.