Рішення № 85823996, 14.11.2019, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1752/19

Провадження №2/478/382/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Іщенко Х.В., при секретарі Луговській А.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Казанка цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11820,72 грн. за кредитним договором б/н від 03.10.2011 року та сплачений судовий збір. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 03.10.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту картковий рахунок. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 24.09.2019 року має заборгованість 11820,72 грн., що складається з заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 2377,45 грн., за простроченим тілом кредиту у розмірі 2133,62 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 5070,57 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1200,00 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 539,08 грн.

31.10.2019 року провадження по даній справі було відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просить розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку.

Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, представник позивача не заперечує проти ухваленні заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як слідує з матеріалів справи, 03.10.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та отримав суму кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 03.10.2011 року, - у розмірі 105,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 порушував графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Зокрема, відповідно до вимог позовної заяви, станом на 24.09.2019 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед банком за вищевказаним кредитним договором становила 11820,72 грн., що складається з заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 2377,45 грн., за простроченим тілом кредиту у розмірі 2133,62 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 5070,57 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1200,00 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 539,08 грн.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач, з посиланням на положення ч.1 ст.634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першої, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підстави для визнання недійсним договору також передбачено у статтях 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів»: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, є нечесною підприємницькою практикою. Нечесна підприємницька практика забороняється.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в заяві позичальника.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним у цілому.

Своєю правовою позицією Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 02.10.2019 року, справа №215/19/19, провадження №61-15079св19) вважає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У заяві позичальника від 03.10.2011 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, в тому числі не вказано умов про наявність підстав для нарахування такого виду відповідальності чи такої форми відсотків як прострочене тіло кредиту.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків та пені за кредитним договором, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи №215/19/19, провадження №61-15079св19, висловленими в постанові від 02.10.2019 року.

Укладений між сторонами кредитний договір від 03.10.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4511,07 грн., а в решті вимог позову слід відмовити.

Крім цього, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, оскільки позов підлягає задоволенню лише на 38,16% від заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 733,05 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_2 ) суму боргу за кредитним договором б/н від 03.10.2011 року у розмірі 4511 (чотири тисячі п`ятсот одинадцять) гривень 07 копійок та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 733 (сімсот тридцять три) гривні 05 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Суддя: