Рішення № 85823529, 21.11.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/7112/18

2/465/597/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21.11.2019 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Мартьянова С.М.

з участю секретаря Турчак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою,що втратила право користування житлом, -

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом про визнання відповідачки такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 7031256 від 18.05.2005 р. Згідно довідки з місця проживання та про склад сім`ї і прописки за № 3978 від 08.11.2018 року у вищевказаній квартирі зареєстровані : власник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піднаймач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піднаймач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не проживають у цій квартирі з 2014 року, що підтверджується актом ЛКП ''Південне'' №401 від 09.11.2018 року, відповідач не проживає у вказаній квартирі, не сплачує комунальної платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагаі квартирою не цікавиться. Просить позов задоволити.

У судове засідання позивачка не з`явилась, надіслала клопотання про слухання справи у її відсутності, просить позов задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча належним чином був повідомлена про день, час та місце слухання справи та не подала відзив, тому на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив представник позивача.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 7031256 від 18.05.2005 р.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки № 3978 від 08.11.2018 року, виданої ЛКП « Південне», що у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані власник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , піднаймач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піднаймач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З актів від 09.11.2018 року та від 29.05.2019 року,13.09.2018 року, 16.07.2018 року, складених ЛКП « Південне», підтверджується, що відповідачка не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , а тому суд приходить до висновку, що відповідач позбавилася права користування спірною квартирою, добровільно залишила жиле приміщення, забравши свої особисті речи та здійснив дії, направлені на припинення права користування цією квартирою.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно з ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 316 ЦК України дано визначення поняття права власності, згідно якого правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 386 ЦК України передбачені засади захисту права власності, а саме держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16).

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 Цивільного кодексу Українита статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 Житлового кодексу України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 Цивільного кодексу Українипередбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 Цивільного кодексу України, статей 150, 156 Житлового кодексу України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16)

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом також встановлено не проживання відповідача в спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік. Поважності причин відсутності відповідача в житловому приміщенні суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, слід стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн., який сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись статями 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), адреса реєстрації АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса реєстрації АДРЕСА_2

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Дата складення повного судового рішення – 21.11.2019 року.

Суддя: Мартьянова С.М.