Рішення № 85822556, 20.11.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1323/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Чорненької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови про порушення митних правил № 7449/20900/18, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Львівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить скасувати постанову в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Мухи Олександра Сергійовича №7449/20900/18 від 19 лютого 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500,00 гривень, а провадження у справі закрити.

В обгрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, ввезений на територію України, в режимі «транзит», транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 йому не належить та ним ввезений не був. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Позивач до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує. Просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на положення митного законодавства які регламентують процедуру митного оформлення транспортних засобів, згідно яких власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів , що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Зазначає про дотримання митницею процедури здійснення митного контролю транспортного засобу, а тому твердження позивача, що автомобіль був ввезений на територію України не ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 205 КАС України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності позивача та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Мухи Олександра Сергійовича № 7449/20900/18 від 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення 8500,00 гривень.

З даної постанови вбачається, що в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що 18 жовтня 2018 року близько 00 годин 38 хвилин, в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці ДФС смугою руху «зелений коридор» заїхав автомобіль марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Польща до України в митному режимі «транзит».

Згідно автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 11 грудня 2018 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений. Таким чином, ОСОБА_1 перевищив термін митного режиму транзиту більш ніж на 10 діб.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст.90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст.102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 95 МК України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Згідно ч.3 ст.470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 1 ст.458 Митного кодексу України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил згідно з пунктом 1 частини 1 статті 491 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей взятих із баз даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, а саме щодо ввезення 18 жовтня 2018 року позивачем автомобіля марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на митну територію України в режимі «транзит» та відсутності інформації про вивезення ним за її межі вищевказаного автомобіля станом на 11 грудня 2018 року.

Інші докази, передбачені ст.495 МК України, на основі яких встановлено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, у матеріалах справи відсутні.

Водночас, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на будь-який інший доказ.

Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 № 1118 (далі Правила № 1118) встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил № 1118, транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.

Відповідно до п.7 розділу 1 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

У абзаці 4 п. 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-резидентом, з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.

Крім цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.

Таким чином, слід зробити висновок, що при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит, такий громадянин зобов`язаний надати, а працівник митного органу зобов`язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).

Належними та достатніми доказами в підтвердження факту ввезення позивачем згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України є документи, які повинні були подаватися при переміщенні ТЗ через митний кордон України та копії яких повинні залишатися в справах митного органу.

Однак, як видно з матеріалів справи, відповідачем таких документів на підтвердження факту ввезення позивачем автомобіля «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , суду не представлено.

Як зазначає позивач, під час розгляду справи від нього не отримано пояснень та не з`ясовано ступеня його вини, адже, 18 жовтня 2018 року, тобто в день коли на митну територію України було ввезено транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , він перетинав кордон в якості пасажира автомобіля, тож жодного відношення до ввезення даного транспортного засобу, вказаного у винесеній постанові, немає.

ОСОБА_1 стверджує, що до ОСОБА_2 17 жовтня 2018 року в офісі «Таксі - Експрес» звернувся громадянин ОСОБА_3 , з пропозицією відвідати Республіку Польщу, де він, нібито має знайомих, які б допомогли дешево придбати різноманітні побутові товари та, повертаючись на територію України заробити невелику суму грошей на так званій «підсадці», тобто перевезення пасажира з метою збільшення кількості товару, який не підлягає декларуванню та перевозиться на територію України без сплати митних платежів. Також громадянин ОСОБА_3 запропонував знайти ще декілька людей, оскільки, як стверджував він, це істотно знизить вартість проїзду та збільшить знижки у магазині на побутові товари. Оскільки, нічого кримінального в такій пропозиції, на її думку не було, вона погодилась на пропозицію ОСОБА_3 .

Того ж дня, 17 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 звернулась із зазначеною пропозицією до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та позивача ОСОБА_1 , які також пристали на цю пропозицію.

Одразу ж, після позитивної відповіді, від громадянина ОСОБА_3 надійшла пропозиція вислати за допомогою месенджера Вайбер фотокопії паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Своє прохання, громадянин ОСОБА_3 мотивував, тим, що ніби, це посприяє швидкому проходженню митного контролю збоку України. Фотокопії паспортів зазначені вище громадяни переслали за допомогою месенджера Вайбер громадянину ОСОБА_3 о 14 год. 00 хв. 17 жовтня 2018 року.

Того ж дня, о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

та ОСОБА_1 поблизу гіпермаркету «Метро», що на вул. Городоцькій у місті Львові зустрілись із громадянами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Вказані громадяни під`їхали на автомобілі «Opel»д.н.з. НОМЕР_3 . За кермом був ОСОБА_6 Попередньо до громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та громадянина ОСОБА_1 , щоб уточнити деталі та конкретно з`ясувати, де вони знаходяться, телефонував ОСОБА_3 .

Потім усі разом, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 . поїхали у напрямку міста Мостиська. Через декілька сотень метрів ОСОБА_6 підібрав двох підозрілих громадян.

На під`їзді до митного поста «Шегині», на заправці мережі «ОККО», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спілкувались із невідомим громадянином на ім`я ОСОБА_3, якого ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ОСОБА_8. , позиціонували як їхнього бувалого товариша, який власне, і займається так званою «підсадкою» та в подальшому розрахується із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Саме зазначеному ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в категоричній формі вказали, що вони однозначно не будуть перевозити будь - які товари через митний кордон України, окрім власних, не будуть оформляти у митних деклараціях на себе будь - яких транспортних засобів, тощо.

В подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перетнули державний кордон України через піший перехід близько 18 годин 00 хвилин. На територію Республіки Польща зайшли близько 21 години 15 хвилин.

В Республіці Польща, поблизу пункту пропуску «Медика», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_5 , ОСОБА_1 зустрілись ще з одним громадянином ОСОБА_23 .

Оскільки, була вже пізня година ОСОБА_6 , ОСОБА_11., ОСОБА_8. та ОСОБА_23 сказали, що гуртівня, куди всі мали їхати за товаром вже закрита, однак, можна заробити по 100$ на так званій «підсадці». При цьому ОСОБА_6 запевнив, що жодних документів на ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 складено не буде, вони тільки подадуть свої закордонні паспорти і все. Як дав зрозуміти ОСОБА_6 , мова йшла про перевезення валюти у дозволених законодавством розмірах на одну особу.

В подальшому усі поїхали до митного посту «Корчова», перед тим попередньо заїхавши до готелю «Цукада», де кожен із зазначених громадян сів у інший автомобіль: ОСОБА_2 разом із ОСОБА_8. у автомобіль NissanNavara, н. з. НОМЕР_4 , ОСОБА_4 разом із ОСОБА_11 у автомобіль SUZUKI GrandVitara, н. з. НОМЕР_5 , ОСОБА_5 разом із ОСОБА_23 у автомобіль ВМW XЗ, н. з. НОМЕР_6 , ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 у автомобіль HYUNDAI Tucson, н. з. НОМЕР_2 .

Перетинали кордон України в пункті пропуску «Краківець», при цьому жодних документів, в тому числі вантажно-митної декларації не підписували та усне декларування вказаних вище транспортних засобів, зазначені вище особи, в тому числі і позивач особисто не здійснювали.

Після перетину кордону, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 випадково, кожен окремо довідались, що зазначені вище автомобілі зареєстровано на них, а саме: на ОСОБА_2 - автомобіль NissanNavara, н. з. НОМЕР_4 , на ОСОБА_4 - автомобіль SUZUKI GrandVitara, н. з. НОМЕР_5 , на ОСОБА_5 - автомобіль ВМW XЗ н. з. НОМЕР_6 , на ОСОБА_1 - автомобіль HYUNDAI Tucson н. з. НОМЕР_2 , як на власників ТЗ, і що вони ввезли їх на митну територію України, в якості власних транспортних засобів.

ОСОБА_1 стверджує, що придбати автомобіль марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 на території Польщі не міг фізично, оскільки знаходилась там протягом незначного відрізку часу. Окрім того, посвідчення водія у нього було відсутнє.

Крім цього, зазначає, що одразу як тільки довідався про те, що на нього зареєстровано переміщення зазначеного вище автомобіля, 19 листопада 2018 року він звернувся до Головного управління Національної поліції України у Львівській області з відповідною заявою про вчинення злочину.

Не дивлячись на детальний виклад зазначених обставин, доручення до матеріалів справи про розгляд порушень митних правил зазначеної вище Заяви про вчинення злочину, яка була подана до ГУ НП України у Львівській області, посадові особи Львівської митниці ДФС не вжили жодних передбачених законом заходів для перевірки відомостей, які виклав позивач ОСОБА_1 у своїх поясненнях. Зокрема, посадові особи Львівської митниці ДФС не намагались встановити чи дійсно зазначені у поясненнях особи, особисті дані яких повідомив позивач ОСОБА_1 , перетинали митний кордон України у вказаних вище автомобілях спільно з ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 , не проводили заходи з розшуку вказаних осіб та відібрання в них пояснень, не опитували працівників митного посту «Краківець», які оглядали паспорти громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не проводили інші дії, які покликані були встановити істину у вказаній адміністративній справ

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи, відповідачем належних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на транспортний засіб марки «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та вповноваження ним будь-яких осіб на пред`явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення суду не надано.

При цьому, суд критично ставиться до доводів митного органу щодо відображення в технічному паспорті на автомобіль прізвища позивача, як нового власника, адже позивач та свідки вказали, що попередньо надавали свої паспортні дані іншій особі, яка запропонувала їм дану поїздку, завчасно перед проходженням митного контролю. Водночас, дані твердження позивача та свідків митним органом при розгляді справи жодної оцінки не отримали .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тож, у даній справі належних доказів того, що позивач є власником, чи має право користування транспортним засобом, у процесі розгляду справи про порушення митних правил чи справи в суді не здобуто.

Таким чином, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.470 МК України відповідачем не доведена.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року у справі № 166/722/17, у якій вказав, що судами попередніх інстанції у процесі розгляду справи не було встановлено жодних документів, які б підтверджували наявність у позивача права власності чи права користування транспортним засобом.

Суд вважає, що докази, які надані представником відповідача на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, не є достатніми, оскільки зміст наданих митним органом документів не містить переконливих даних щодо факту ввезення вказаного автомобіля саме позивачем.

Водночас, суд бере до уваги надані позивачем докази як належні та допустимі у справі, оскільки такі прямо підтверджують обставини викладені у позовній заяві, отримані у встановленому законом порядку та стосуються безпосередньо обставин даної справи.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ч.2 ст.495 МК України посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Таким чином, суд вважає, що представник митного органу при розгляді справи про порушення митних правил №7449/20900/18 зобов`язаний був, на підставі доказів передбачених ст.495 МК України, належним чином з`ясувати усі обставини справи, зокрема, факт наявності у позивача права власності чи права користування транспортним засобом SUZUKI «HYUNDAI» модель «TUCSON», VEN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відповідно до встановлених фактів надати правильну юридичну оцінку діям позивача. Однак, вказаних обставин у порушення вимог ст.489 МК України, посадовою особою Львівської митниці на підставі належних доказів не встановлено, внаслідок чого, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд приходить до висновку, що в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем в ході розгляду даної справи не представлено достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та доказів, які б спростовували обставини, на які покликається позивач. Отже, протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не доведені.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Стаття 8 Митного кодексу України визначає принципи здійснення державної митної справи. Так, відповідно до п. 3 та п.7 ч.1 цієї статті державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, а також додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не доведені, а встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на наявність фактів, які ставлять під сумнів законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.

Оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без доведення складу даного правопорушення, а також із порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, передбачених п. 3 ч.1 ст.8 МК України. Відповідачем в ході розгляду справи не представлено достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, доводи позивача не спростовано, а відтак прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд вважає передчасним та необґрунтованим.

Наведені обставини, відповідно до ст.531 МК України, є підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Суд вважає, що мотиви наведені митним органом в оскаржуваній постанові на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, не є достатніми, оскільки провадження у справі відбулось без забезпечення повноти дослідження обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід направити на новий розгляд до Львівської митниці Державної фіскальної служби . При цьому, під час розгляду справи уповноваженому органу слід врахувати обставини, наведені у даному судовому рішенні, які стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, усунути вказані недоліки та оцінити доводи позивача.

Виходячи з наведеного позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Скасувати постанову в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Мухи О.С. №7449/20900/18 від 19.02.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч.3 ст.470 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 8500,00 гривень.

Матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст.470 МК України направити на новий розгляд до Львівської митниці ДФС.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2019 року.

Суддя Юрків О.Р.