Ухвала суду № 85821348, 11.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8419/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Заінтересована особа Ужгородська міськра рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 11.11.2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18.11. 2019 року.

Заявник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме, що нерухоме майно об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку.

На обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 стверджують, що вони є співвласниками по ј домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 28.08.1996 року, частки визначені ними, згідно правочину про визначення посвідченого нотаріально від 15.04.2005 року. Причиною звернення їх до суду стало те, що згідно правовстановлюючих документів, в яких зазначено, що їхнє помешкання це «квартира», а насправді це будинок із земельною ділянкою, яку вони використовують багато років, що позбавляє їх можливості оформити право власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до органів місцевого самоврядування з проханням узгодження меж земельної ділянки, щоб в подальшому оформити право власності на земельну ділянку, нащо отримали відповідь про неможливість оформлення право власності і рекомендували їм звернутись до суду. З урахуванням наведеного просять встановити факт, що має юридичне значення, а саме що нерухомий об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду в даній справі відкрито провадження та ухвалено проводити в порядку окремого провадження.

08.02.2019 року від заінтересованої особи, Ужгородської міської ради, надійшли письмові пояснення. В яких зокрема йдеться про те, що Ужгородською міською радою, заперечується той факт, що нерухоме майно (об`єкт), який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку. Та зазначено, що вказана квартира АДРЕСА_2 має всі ознаки одноквартирного будинку.

В судове засідання заявники не з`явилися, однак на адресу суду через канцелярію надійшли клопотання, де заявники просять розглянути справу у їх відсутності. Заяву підтримують в повному обсязі, просять суд її задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи – Ужгородської міської ради в судове засідання не з`явився, однак зі змісту поданих письмових пояснень від 08.02.2019 року, просить, врахувати при винесенні рішення подані ним пояснення, та справу розглядати за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення заінтересованої сторони, докази що додані сторонами до матеріалів справи, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч. 1 ст. 294 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення;

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися суду із заявою в якій просили встановити юридичний факт, а саме, що нерухоме майно об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку. Разом із тим, заявники посилаються на ч.2 ст.315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зазначеної заяви, заінтересованою особою вказано Ужгородську міську раду. Як зазначалося, від представника заінтересованої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення, зі змісту яких встановлено наступне:

Відповідно до Державних будівельних норм України «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» ДБН В.2.2-15-2005, одноквартирний житловий будинок це - індивідуальний житловий будинок, що має прибудинкову ділянку.

З інвентарної справи № НОМЕР_2 ; яка знаходиться в КП «АПБ» вбачається, що будинковолодіння АДРЕСА_3 є одним багатоквартирним будинком, зі спільними стінами, фундаментом та дахом.

Також, в письмових поясненнях вказано, що з матеріалів інвентаризаційної справи та доданих матеріалів до справи вбачається, квартира АДРЕСА_4 знаходиться окремо від будинку АДРЕСА_5 , має окремий вхід та приквартирну земельну ділянку. Окрім того вказано, що приквартирна ділянка це земельна ділянка, котра примикає до житлового будинку (квартири) з безпосереднім виходом до нього. Аналогічне тлумачення термінів вживається в інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, передбачено поділ житлових будинків на житлові будинки квартирного та садибного типу.

Представник заінтересованої особи, вказує і на те, що Пунктом 2.1. вищевказаної інструкції визначено, що багатоквартирний житловий будинок це житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира. Багатоквартирний житловий будинок може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів.

Одноквартирний (садибний) житловий будинок складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо (п. 2.2. Інструкції)

Чинним законодавством України не передбачено поняття «зміни статусу квартири на статус будинку». Фактично в даному випадку мова йде про визнання вказаної квартири, яка на даний момент є частиною будинку, самостійним об`єктом нерухомого майна.

Питання поділу об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках, на самостійні об`єкти нерухомого майна, визначаються положеннями Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 р. за № 774/14041, яка застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом. 2.6 вказаної Інструкції, наведено дані, які повинен містити висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №127 від 24 травня 2001 року, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію.

Зі змісту п. 1.4. вказаної Інструкції, на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Враховуючи наведене, для визначення окремого самостійного об`єкта нерухомого майна, з урахуванням наведених інструкцій, необхідно отримати висновок про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна.

Не вчинення таких дій свідчить про наявність спору про право, наслідком чого справа в порядку окремого провадження розглядатись не може.

Таким чином представник заінтересованої особи, фактично заперечив проти того, що нерухоме майно об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку, хоча має ознаки окремого об`єкту.

Вказане в свою чергу свідчить про наявність спору про право. З огляду на викладене, вимоги про встановлення факту, що нерухомий об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 має статус житлового будинку не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки пов`язане з наступним вирішенням спору про право, оскільки встановлення вказаного юридичного факту само по собі не породжує юридичних наслідків для заявників, що свідчить про те, що існує спір про право, а тому підлягають розгляду в порядку позовного провадження, передбаченого чинним ЦПК України.

Хоча, законодавець не дав визначення самого поняття «спір про право», відносно якого в юридичній науці існують різні тлумачення. Та в основному, під спором про право розуміють опір, перешкода у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можугь буги усунені за допомогою суду. В теорії цивільного процесу під спором про право розуміють певний стан суб`єктивного права і стверджують, що спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, для категорій справ окремого провадження,є важливим, що спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Разом із тим, з дослідженням матеріалів справи встановлено, що в даному випадку виник спір про право, а саме існують суперечності, конфлікт, протиборство сторін.

Згідно положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

З огляду на вказане, відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Заінтересована особа Ужгородська міськра рада про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду.

Разом із тим, згідно положено ч.6 ст.294 суд роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 294, 315,354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Заінтересована особа Ужгородська міськра рада про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош