Вирок № 85821330, 22.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4767/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого суді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., прокурора Толочко А.О., обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника Андращук П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Ужгороді, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018070030000818 від 10.03.2018 року та кримінальне провадження за № 12019070030000510 від 15.02.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, офіційно не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого згідно ст. 89 КК України, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2018 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на тротуарній доріжці навпроти будинку № 16 по вулиці Одеській в м. Ужгороді, з хуліганських мотивів, вступив у словесну перепалку, яка супроводжувалась нецензурною лексикою, із працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області та слідчо - оперативною групою Ужгородського відділу поліції під час проведення останніми огляду місця події за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

З метою недопущення перешкоджання проведення огляду місця події, органами поліції в особі оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , будучи у форменому одязі, представившись ОСОБА_3 , повідомив останньому про проведення слідчої дії та надав усну вимогу, згідно із вимог Закону України «Про Національну поліцію», про припинення здійснення перешкоджання працівникам поліції своїх службових обов`язків, попередивши при цьому, про відповідальність за вчинення подібних дій.

Однак, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання - нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки в суспільстві, перешкоджаючи нормальній діяльності правоохоронних органів, нехтуючи їх авторитетом, обома руками штовхнув оперуповноваженого ОСОБА_4 в область грудей.

У зв`язку з цим, працівниками поліції, у відповідності до Закону України «Про Національну Поліцію», було прийнято рішення, про застосування до ОСОБА_3 спецзасобу у вигляді кайданків. Разом з тим, ОСОБА_3 чинив фізичний опір працівникам поліції, що проявлялось у відмові добровільно надати руки за спину для одягання кайданків, а також здійснення різких рухів головою та іншими частинами тіла.

В ході активної фізичної протидії здійсненню органами поліції покладених на них службових обов`язків, ОСОБА_3 наніс один удар потилицею в область обличчя працівника патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції ОСОБА_5 , тим самим, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення опору працівникам правоохоронного органу, після того, як ОСОБА_3 одягли на руки кайданки, діючи з прямим умислом, наніс своєю лівою ногою в область правої гомілки оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , тим самим, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, без короткочасного розладу здоров`я.

Згідно із висновку судово - медичної експертизи № 137 від 13.03.2018, на тілі ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах спинки носа більше зліва, нижньої третини лівого стегна по внутрішній поверхні на фоні якого вертикально розташоване садно. Згідно даних медичної довідки з травмпункту УЦМКЛ та рентген знімку у нього виявлено: «ЗЧМТ. Перелом кісток носа без зміщення. Садна внутрішньої поверхні нижньої третини лівого стегна».

Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могла бути голова сторонньої людини при цьому потерпілий міг знаходитися, як у вертикальному або близькому до нього положенні так і у горизонтальному або близькому до нього положенні повернутий обличчям до джерела спричинення. За давністю виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 10.03.2018 і не суперечать обставинам справи. Виключена можливість, виникнення даних тілесних ушкоджень внаслідок падіння і удару об тверде покриття.

Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа потягли за собою розлад здоров`я на час більше 6-ти, але менше 21-го дня і за цією ознакою, згідно з п. 2.3.3. «Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, їх слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров 'я.

Згідно із висновку судово - медичної експертизи № 139 від 13.03.2018 на тілі ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах середньої третини правої гомілки по передній поверхні. Вищевказане тілесне ушкодження виникли в наслідок дії тупих твердих предметів по механізму дії, якими могли бути обуті ноги сторонньої людини, при цьому потерпілий, найбільш імовірно міг знаходитися, у вертикальному або близькому до нього положенні повернутий передньою поверхнею тіла до джерела спричинення. За давністю виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 10.03.2018 і не суперечать обставинам справи. Малоймовірно, виникнення даного тілесного ушкоджень внаслідок падіння і удару об тверде покриття.

Тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров`я строком до 6 днів і за цією ознакою, згідно з п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, їх слід кваліфікувати, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Своїми умисними діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, та ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Крім того, ОСОБА_7 , 15 лютого 2019 року близько 14 години 55 хвилин, знаходячись в службовому автомобілі патрульної поліції, навпроти багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , діючи повторно, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, керуючись хуліганським мотивом та маючи на меті перешкодити працівникам правоохоронного органу виконати свої службові обов`язки, будучи згідно протоколу медичного освідчення №151 від 15.02.2019 в стані алкогольного сп`яніння, наніс легкі тілесні ушкодження поліцейському взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралу поліції ОСОБА_8 у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, чим перешкодив нормальній діяльності правоохоронного органу - Національній поліції України, та завдав шкоди авторитету Національної поліції України.

Вказане знайшло своє відображення в тому, що під час того, як потерпілий ОСОБА_8 разом з лейтенантом поліції ОСОБА_9 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 , належним чином представившись, будучи у форменному одязі, виконуючи свої службові обов`язки, помістили ОСОБА_7 на заднє сидіння службового автомобіля для подальшого перевезення до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області для з`ясування обставин події за повідомленням гр. ОСОБА_11 про домашнє насильство за адресою АДРЕСА_1 з боку громадянина ОСОБА_7 , останній, знаходячись на задньому сидінні службового автомобіля, умисно наніс один удар головою в область обличчя поліцейському УПП Закарпатської області капралу поліції ОСОБА_8 , а саме в ніс, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забою носу, переламу кісток носа без зміщення кісткових відламків, викривлення перестінку носа вправо з незначним порушенням функції дихання.

Вказаними діями ОСОБА_7 спричинив поліцейському ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 55 від 26.02.2019, тілесні ушкодження, які потягли за собою розлад здоров`я на час більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці, згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступнею тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, тим самим перешкодив нормальній діяльності правоохоронного органу - Національній поліції України, та завдав шкоди авторитету Національної поліції України.

Своїми умисними діями, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнавав частково.

Допитаний в попередньому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, та факт нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим під час його затримання потилицею в область обличчя.

Допитаний в попередньому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, та факт нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим під час його затримання, знаходячись на задньому сидінні службового автомобіля.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 15 лютого 2019 року перебуваючи на чергуванні разом з ОСОБА_12 прибули на виклик по домашньому насильству. Де побачили обвинуваченого, який спочатку вів себе спокійно, потім почав себе вести агресивно. Обвинуваченого було затримано, та коли затриманого посадили в машину, ОСОБА_8 передвигав йому ноги. В цей час ОСОБА_7 наніс удар головою в обличчя ОСОБА_8 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що 15 лютого 2019 року перебувала на чергуванні разом зі ОСОБА_10 , прибули на виклик по домашньому насильству. Де побачили обвинуваченого, який спочатку вів себе спокійно, потім почав себе вести агресивно. Обвинуваченого було затримано. Але саму подію нанесення удару вона не бачила, оскільки надавала допомогу батьку обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що 10 березня 2018 року під час проведення огляду місця події за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, проходив повз них обвинувачений. Йому було повідомлено, що обмежено доступ, у зв`язку з проведенням слідчих дій. Однак останній перешкоджав нормальній діяльності правоохоронних органів, обома руками штовхнув оперуповноваженого в область грудей. Його було попереджено про затримання, під час затримання ОСОБА_7 наніс удар потилицею в область обличчя ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився повідомлялвся належним чином, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в судові засідання не зявивлись, на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, призначення покарання залишили на розсуд суду.

Після надання пояснень потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та допиту свідків, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті повністю, щиросердечно розкаюється. Просив суворо його не карати, та врахувати, що офіційно не одружений, але проживає в громадянському шлюбі, де народилось двоє дітей. Змінив прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_7 . Просив врахувати, що більше такого не повториться.

У зв`язку із визнанням вини обвинуваченим, за клопотанням прокурора, обвинуваченого та його захисника, з урахуванням думки всіх учасників судового провадження, було змінено порядок дослідження доказів, що стосується обвинувачення ОСОБА_3 і відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому суд переконався, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, та захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та захисник, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 по епізоду опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків від 10 березня 2018 року суд кваліфікує за ч. 2 ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, по епізоду насильства щодо працівника правоохоронного органу від 10 березня 2018 року та 15.02.2019 року, суд кваліфікує за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає доведеною.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання йому покарання, визначеного санкцією ч.2 ст. 345 та ч. 2 ст. 342 КК України.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обвинуваченого обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття. У відповідності до ст. 67 КК України обтяжуючих відповідальність обставин не встановлено. Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , по епізоду насильства щодо працівника правоохоронного органу від 15.02.2019 передбачені ст. 67 КК України, є вчинення злочину повторно та вчинення злочину особою, що пребуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, згідно ст. 89 КК України, офіційно не працює, на диспансерному (профілактичному) обліку у наркологічному диспансері не перебуває, на обліку у ОКТМО «Фтизіатрія» не перебуває, на обліку психоневроглогічного диспансеру не перебуває, посередньо характеризується по місцю проживання, записаний батьком малолітньої дитини, офіційно не одружений.

Обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся в скоєному, а тому суд враховує ці дії, як обставину, що пом`якшує покарання.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального закону.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особи.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, всі пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, оскільки потерпілі цивільні позови не подавали до обвинуваченого, вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає за доцільне також застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України та призначити покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом, згідно ч.1 ст. 76 КК України, зважаючи на визнання ним своєї вини, щире каяття, та можливість виправлення останнього без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 був затриманий 15.02.2019 року. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2019 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду справи.

Таким чином, необхідно зарахувати в строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_3 під вартою з 15.02.2019 року по 22.11.2019 року, з розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює одному дню відбування покарання.

Оскільки ОСОБА_3 призначене покарання із іспитовим строком, суд вважає за необхідне скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити останнього з-під варти в залі суду.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Процесуальних витрат судом не встановлено, про них не зазначив і прокурор. Цивільний позов потерпілими не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 тримання під вартою підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та ч.2 ст. 342 КК України і призначити йому покарання:

За ч.2 ст. 342 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

За ч.2 ст. 345 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 15.02.2019 року по 22.11.2019 року, з розрахунку, що один день попереднього утримання дорівнює одному дню відбування покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_7 тримання під вартою підлягає скасуванню.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з-під варти у залі суду.

Речові докази по справі: два оптичні диски з написом «Verbatim», «DVD-R-4.7 GB 16x120 min» з записами з нагрудних камер поліцейських, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подання на нього апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.