Рішення № 85818886, 21.11.2019, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 21.11.2019

Справа № 501/1322/19

2-а/501/71/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу (третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі») про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №000015 від 25.04.2019,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, в особі державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кримсько-Чорноморського округу Бондаревського К.Б. (далі відповідач), в якому просить:

- Визнати протиправними дії інспектора з охорони навколишнього середовища Кримсько-Чорноморського округу Бондаревського Костянтина Борисовича (посвідчення КУ № 0032) щодо складання протоколу та винесення постанови№000015 від 25.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення відносно начальника стивідорної групи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» ОСОБА_1

- Визнати протиправною та скасувати постанову№000015 від 25.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення відносно начальника стивідорної групи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» ОСОБА_1.

- Закрити справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 року відносно начальника стивідорної групи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» ОСОБА_1.про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 59 -1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.59-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 гривень. Позивач вважає, що вказані постанови не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Вважає, що застосоване до позивача постановою №000015 від 25.04.2019 року стягнення є незаконним, неправомірним та необґрунтованим з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Позивач 08.10.2019 надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.90).

Відповідач надав відзив на позов в якому заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, (а.с.40-48).

Позивач надав відповідь на відзив та просив не приймати до уваги доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.81-83).

Дослідивши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу №13 від 04 квітня 2016 року (а.с.10) позивач є посадовою особою товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі», а саме начальником стивідорної групи.

ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» здійснювало технологічні операцій з перевантаження кукурудзи на причалах №3 та №4 Іллічівської філії ДП «АМПУ» силами та засобами підприємства 24.04.2019 р., під час провадження законної господарської діяльності.

25.04.2019 року, відповідно до службової записки (а.с.49-50) відповідача від 24.04.2019 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу Бондаревським К.Б. у відношенні позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.59-1 КУпАП.

25.04.2019, на підставі вказаного протоколу, стосовно позивача винесено постанову (а.с.12) про накладення адміністративного стягнення №000015 у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.2 ст.59-1 КУпАП (проведення навантажувальних операцій без погодження державного органу в галузі охорони навколишнього природного середовища).

Навантажувальні роботи здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» відповідно до погодженої з державною екологічною інспекцією Північно Західного регіону Чорного моря Тимчасової технологічної інструкції перевантаження №02 від 12.08.2016 року (далі ТТІП) (а.с.16-27).

Листом №01-09/178 від 10.04.2019р, ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» на виконання вимог п.27 ПКМУ №296 від 29.02.1996 р, відправлено на погодження робочу технологічну карту №03 від 25.01.2019 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря РТК №03 від 25.01.2019 р. (а.с.28).

Згідно статті 19 Конституції України «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Відповідно до ч.1 ст.217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні порушення (далі - КУпАП) може бути оскаржено «постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом».

У відповідності до ч.1 ст.5 КАС України «кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист».

Згідно з ч.1 пп.1 ст.19 КАС України «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження».

Відповідно до вимог ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст.59-1 КУпАП встановлено відповідальність за проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно з п.2.1 розд.2 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом МІУ від 05.06.2013 №348, робоча технологічна карта (далі - РТК) - це технологічна документація, що розробляється в порту на підставі карт типових технологічних процесів для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів) і в сукупності охоплює всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються в порту за затвердженими технологічними схемами.

За правилами п.27 постанови КМУ від 269 від 29.02.1996 "Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з морськими екологічними інспекціями Держекоінспекції.

Як вважає відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі» не має права здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи за технологією, описаною в РТК, оскільки остання не була погоджена Держекоінспекцією.

Проаналізувавши поняття документу дозвільного характеру за ст.1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", характеристики дозволу за ч.2 ст.59-1 КУпАП, характеристики РТК за наказом МІУ від 05.06.2013 № 348 та погодження технології навантаження за п.27 постанови КМУ від 269 від 29.02.1996, суд дійшов висновку про те, що "погодження РТК" підпадає під ознаки документу дозвільного характеру, встановлені ст.1 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що погодження РТК не є документом дозвільного характеру.

Оскільки відносини у сфері погодження РТК не віднесено Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" до винятків, щодо яких не поширюється його дія, перелік яких зазначений в ст.2, суд вважає що дія Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" поширюється на взаємовідносини між портовим оператором та Держекоінспекцією в частині «погодження РТК».

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Перелік документів дозвільного характеру, які можуть вимагатися від суб`єктів господарювання, встановлено на рівні ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.1 вказаного Закону, термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". При цьому, забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Проаналізувавши Перелік документів дозвільного характеру, в т.ч. дозволів і погоджень, суд дійшов висновку про відсутність в ньому РТК, її погодження та дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, як різновидів документів дозвільного характеру.

Вища юридична сила закону полягає, серед іншого, у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до ч.3 ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. У випадку ж суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, приписи ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" превалюють над положеннями п.27 постанови КМУ №269 від 29.02.1996, які суперечать нормам вказаного Закону, а також ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", оскільки закон є актом вищої юридичної сили.

Суд наголошує, що дотримання принципу "ніякого покарання без закону" є однією із основоположних засад верховенства права, гарантованих в т.ч. п.22 ч.1 ст.92 Конституції України та ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства в силу статті 9 Конституції України - як міжнародний договір, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.

За ч.1 ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. При цьому, поняття "кримінальне правопорушення" має автономне значення, тож відповідно до існуючої практики Суду ст.7 Конвенції в її кримінально-правовому аспекті може бути застосовною і до адміністративних правопорушень (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Jussila проти Фінляндії", "Lutz проти Німеччини", "HuseyinTuran проти Туреччини").

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога про отримання погодження РТК як певного "дозволу" не може вважатися такою, що передбачена діючим законодавством. Вказана обставина, в свою чергу, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.59-1 КУпАП у разі відсутності такого дозволу.

Судом також не береться до уваги аргумент відповідача щодо того, що погодження РТК є заходом державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, оскільки відповідно ст.1 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи та форми проведення державного нагляду встановлюються виключно на рівні законів України (а не постанов Кабміну).

Отже, суд приходить до висновку, що а ні РТК, ані її погодження не можуть вважатися дозволом в розумінні ч.2 ст.59-1 КУпАП, адже вони відсутні в ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", який забороняє вимагати від суб`єктів господарювання будь-які інші документи дозвільного характеру, що не внесені в перелік. Ця обставина повністю виключає можливість притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.59-1 КУпАП в разі відсутності РТК чи її погодження.

Крім того, суд звертає увагу, що одночасне складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови є процесуальним порушенням з боку відповідача з огляду на наступне.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається КУпАП, Інструкцією з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 липня 2004 р. № 264 (надалі - Інструкція).

Згідно ч.1 ст.277 КУпАП, п.3.2. Інструкції вказано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 Кодексу).

Згідно з ч.1 ст.268 Кодексу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Отже, суд вважає, що розгляд справи носив формальний характер - будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було дослідження жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення, чим порушено вимоги ст.ст.278, 279 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Пунктом 1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу (третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Шиппінг Едженсі») про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №000015 від 25.04.2019, - задовольнити.

Визнати протиправними дії державного інспектора з охорони навколишнього середовища Кримсько-Чорноморського округу Бондаревського К.Б. щодо винесення постанови №000015 від 25.04.2019 про накладення адміністративного стягнення відносно начальника стивідорної групи ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову №000015 від 25.04.2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.59-1 КУпАП відносно начальника стивідорної групи ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» ОСОБА_1 .

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.59-1 КУпАП відносно начальника стивідорної групи ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя