Рішення № 85817774, 21.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/18275/19

Провадження № 2/520/5343/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря –Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арештів з майна,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2010 року у справі № 2-681/10, на квартиру, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зняти арешт, накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009 на квартиру, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у сумі 3 842,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що наявність арештів, накладених ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2010 року у справі № 2-681/10 та ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009 на квартиру, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позбавляє Позивача прав як іпотекодержателя спірного майна.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.

Ухвалою судді від 06.08.2019 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та одночасно, з метою не затягування розгляду справи, витребувано від Київського районного суду м. Одеси належним чином завірену копію ухвали суду від 08 лютого 2010 року у справі № 2-681/10 та остаточне рішення у даній справі, а також витребувано від Суворовського районного суду м. Одеси належним чином завірену копію ухвали суду від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009, а також остаточне рішення у даній справі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу в заочному провадженні без представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , та представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від них до суду не надійшло.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 01 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № к-2155за умовами якого, Позичальнику було надано кредит в сумі 85 000 дол. США з оплатою 12 % процентів річних, строком до 01 лютого 2027 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 02 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., реєстраційний номер 801.

Згідно із п. 1.2. даного Договору, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 та складається в цілому з однієї житлової кімнат, житловою площею 18,6 кв.м. та підсобних приміщень, загальною площею 41, 6 кв.м.

23.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронних торгів №UA-EA-2019-02-14-000010-b від 27.03.2019 року було укладено Договір про відступлення прав вимоги.

Згідно з п. 1 Договору про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів зазначених у додатках до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами та договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатках до договору.

Вказаним договором було відступлено право вимоги, зокрема, за Кредитним договором к-2155 від 01 лютого 2007 року, позичальник ОСОБА_1 .

Цього ж дня, 23.04.2019 року між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстрований Кисельовою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за № 312.

Зазначеним договором відступлено право вимоги, зокрема, за Іпотечним договором від 02.02.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. за реєстровим №801. Іпотекодавцем за вказаним договором є ОСОБА_1 . Предметом іпотеки за вказаним договором виступає наступне нерухоме майно: квартира, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в кредитних зобов`язаннях Відповідача за Кредитним договором №к-2155 від 01 лютого 2007 року, що забезпечені іпотекою, відбулася заміна первісного кредитора/іпотекодержателя - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» новим кредитором /іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Алькор Інвест».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 174839805 від 23.07.2019 року вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергія Васильовича від 02.07.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест».

Проте, в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру накладені наступні арешти: номер запису про обтяження: 32259057, арешт відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року (суддя Непорада М.П.), справа 2-681/10; Номер запису про обтяження: 32259036, арешт відповідно до ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21.09.2009 року (суддя Шепітко І.Г.), справа 2-5536/2009.

Як зазначає позивач, вказані арешти накладені в період знаходження нерухомого майна у власності Відповідача та перебування в іпотеці. Стверджує, що даними арештами порушуються права іпотеко держателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Так іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом - ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку»

Частиною 5 та 6 ст. З Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і е дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору . У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки інотекодержатель мас право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоїн яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що накладенням арештів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, були порушені права Позивача, які він набув відповідно до наведеного Договору про відступлення прав вимоги, оскільки Позивач, який є Іпотекодержателем за Іпотечним договором має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмету іпотеки.

Це право передбачене ч. 1 ст. 33, ст. 36 Закону України «Про іпотеку», так у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, Іпотекодержатель задовольняє свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на Предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку незавершеного виконавчого провадження, арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з - під арешту.

Однак, судом було оглянуто матеріали цивільної справи № 2-681/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, та встановлено наступне.

Дійсно, під час розгляду даної справи ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2010 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, в тому числі, на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .

Разом з тим, встановлено, що за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське регіональне управління», ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2013 року, справа № 520/1580/13-ц, були скасовані заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалою суду від 08 лютого 2010 року по справі № 2-681/10 на квартиру АДРЕСА_2 .

Тобто, питання зняття арешту, накладеного ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 08 лютого 2010 року у справі № 2-681/10, на квартиру, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вже вирішено, а від так позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог позову про зняття арешту, накладеного ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, при відкритті провадження у даній справі було витребувано від Суворовського районного суду м. Одеси належним чином завірену копію ухвали суду від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009, на підставі якої було накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також остаточне рішення у даній справі. Але до теперішнього часу дану ухвалу виконано не було, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення всіх дійсних обставин справи.

Разом з тим вирішуючи дане питання суд бере до уваги той факт, що частинами 7 та 8 статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Тобто суд вважає, що наявність зазначеного арешту унеможливлює позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а від так вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України)

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Розглядаючи справу по суті суд бере до уваги, що відповідач будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, доводів позивача не спростувала, у зв`язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, справа розглядається за наявними у ній документами.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» в частині зняття арешту, накладеного ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009 на квартиру, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Крім того, у відповідності до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1921 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 509, 512-519, 525, 526, 612, 625 ЦК України, ст. ст. З, 11, 23, Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» до ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зняття арештів з майна – задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 року у справі № 2-5536/2009 на квартиру, загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (м. Київ, вул. Шолуденка, 1Б оф. 207, код ЄДРПОУ 39306471) судовий збір у сумі 1921 гривень.

В решті вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.