Рішення № 85817420, 22.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2019 року № 640/10367/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі- відповідач/ГУ ПФУ у м. Києві), в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років з 1 жовтня 2016 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 1 жовтня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням від 23.02.2018 року Окружного адміністративного суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, виходячи з наявною вислуги років 22 роки 09 місяців 23 дні. Вважає, що відповідачем протиправно, на власний розсуд було визначено дату призначення пенсії з 17.05.2018 року (дата набрання рішенням законної сили).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 06.08.1998 по 30.09.2016 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.

Наказом Державної пенітерціарної служби України від 30.09.2016 № 243/ОС-16 "З особового складу" відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально - виконавчу службу України" та пункту 4 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України (у зв`язку з скороченням штатів) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099336), начальника сектору підготовки та супроводження державних закупівель управління ресурсного забезпечення апарату Державної пенітенціарної служби України, 30.09.2016, установивши йому премію за вересень 2016 року в розмірі 270 %, з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 2009 рік у кількості 25 діб, за 2012 рік у кількості 34 доби, за 2013 рік у кількості 24 доби, за 2014 рік у кількості 26 діб, за 2015 рік у кількості 25 діб, за 2016 рік у кількості 32 доби.

Також, в зазначеному наказі вказано про те, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 01 місяць 01 день, у пільговому обчисленні - 22 роки 09 місяців 23 дні.

ОСОБА_1 подано до Державної пенітенціарної служби України звернення від 10.01.2017 стосовно призначення пенсії за вислугу років за результатами розгляду якого листом від 13.01.2017 № 5/1-98-Тл/2-17 повідомлено про те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (із змінами) пенсія за вислугу років призначається особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, незалежно від віку, якщо при звільненні зі служби станом на 30.09.2016 року вислуга років становила 22 календарних роки та 6 місяців і більше, у той час, як його календарна вислуга років на 30.09.2016 складала 18 років 01 місяць 01 день.

ОСОБА_1 вважаючи, що Державною пенітенціарною службою України було неправомірно відмовлено йому в погодженні призначення пенсії за вислугою років звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №755/2575/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною відмову Державної пенітенціарної служби України від 13.01.2017 5/1-98-Тл/2-17 щодо погодження призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років; зобов`язано Державну пенітенціарну службу України погодити ОСОБА_1 призначення пенсії за вислугою років виходячи з наявної вислуги років 22 роки 09 місяців 23 дні та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві заяву ОСОБА_1 для призначення йому пенсії за вислугою років.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №755/2575/17 листом від 27.12.2017 №33042/03 ОСОБА_1 повідомлено про те, що останній був звільнений зі служби 30.09.2016 та мав на день звільнення 19 років календарної вислуги, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки визначена даним Законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутня.

ОСОБА_1 вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві було протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з підстав, зазначених у листі від 27.12.2017 №33042/03. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, виходячи з наявної вислуги років 22 роки 09 місяців 23 дні.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 року набрало законної сили 17.05.2018 року.

Звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою в якій позивач просив повідомити з якої дати нараховується пенсія.

Листом від 04.12.2018 року №125383/02 відповідач повідомив позивача про те, що пенсія йому призначена з 17.05.2018 року.

Позивач вважаючи, що строк призначення пенсії визначений не вірно з порушенням вимог п. б ч.1 ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має бути визначений з наступного дня після звільнення та виключення з особового складу, тобто з 01.10.2016 року, звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листом від 07.03.2019 року №217703/02 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивача про те, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати набрання судовим рішенням законної сили, а саме з 17.05.2018 року. Іншого в рішенні суду не передбачено.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, а позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно статті 1 зазначеного Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №755/2575/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, зроблено висновок про те, що вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 22 років 09 місяців 23 дні, а отже, у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону №2262-XII, він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 року, яке набрало законної сили 17.05.2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, виходячи з наявної вислуги років 22 роки 09 місяців 23 дні.

Так, згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин, встановлених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №755/2575/17 та і рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у справі 826/1137/18, суд дійшов до висновку, що позивач має право на пенсію за вислугою років відповідно до Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Спірним у даній справі є дата призначення пенсії позивачу.

У відповідності із п. б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "б" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

Тобто, пенсії повинні призначатися з наступного дня після звільнення осіб та виключення його з особового складу.

Частиною 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з

військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Крім того, пунктом 6 вказаного Порядку визначено що, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Як встановлено судом, позивача було звільнено з наказом Державної пенітенціарної служби України від 30.09.2016 № 243/ОС-16 "З особового складу", також позивач 10.01.2017 року звернувся до відповідного структурного підрозділу із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На підставі викладеного, з урахуванням обставин, встановлених у даній справі суд доходить до висновку, що пенсія позивачеві має призначатися з наступного дня після звільнення та виключення його з особового складу, тобто з 01 жовтня 2016 року. Доводи відповідача викладені у відзиві на позов суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанції №89115 від 06.06.2019 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугою років з 1 жовтня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 1 жовтня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко