Рішення № 85817370, 21.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2019 року № 640/10470/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - НАЗК, Національне агентство), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» від 31.05.2019 №1545.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем поза межами граничного строку для проведення повної перевірки, при цьому відомості зазначені Національним агентством з питань запобігання корупції у декларації, як недостовірні, спростовуються наданими позивачем поясненнями та доказами.

До канцелярії суду 11.07.2019 надійшов відзив від Національного агентства з питань запобігання корупції на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що спірне рішення є законним, прийнятим відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за результатами перевірки декларації позивача, якою виявлено порушення антикорупційного законодавства України.

Також, відповідно до відзиву Національне агентство вважає твердження позивача стосовно порушення Національним агентством вимог Порядку №56 щодо строків проведення перевірки декларації позивача за 2016 рік безпідставними, оскільки Національним агентством вимоги Закону та Порядку, на які посилається позивач, порушені не були.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік (виправлена).

Рішенням Національного агентства від 30.01.2019 №287 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» доручено уповноваженим особам відповідача провести повну перевірку декларації позивача за 2016 рік (виправлена).

У подальшому, рішенням відповідача від 29.03.2019 №887 «Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» продовжено строк проведення повної перевірки декларації на 30 календарних днів.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання, прийнято рішення від 31.05.2019 №1545, відповідно до якого:

1. Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправленої) зазначив недостовірні відомості про: право користування квартирою, загальні площі квартир, загальну площу житлового будинку, право власності на земельну ділянку члена сім`ї суб`єкта декларування (дружини), ідентифікаційні номери транспортних засобів та вартість транспортних засобів, наявні корпоративні права члена сім`ї суб`єкта декларування (дружини), отримані доходи, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 5, 51 та 7 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачено статтею 3661 Кримінального кодексу України.

2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено.

4. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

5. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу моніторингу способу життя Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_2 повідомити суб`єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік з достовірними відомостями.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 (далі по тексту - Закон України №1700-VII) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти (частина 4 статті 4 Закону України №1700-VII).

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Положеннями статті 50 Закону України №1700-VII визначено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною 7 статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України №1700-VII, визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №56 від 10.02.2017 (далі по тексту - Порядок №56).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 розділу ІІІ Порядку №56 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка проводиться на підставах, визначених Законом, у разі, якщо:

1) декларацію подано службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків;

2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;

3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав позначку "Член сім`ї не надав інформацію" (у випадку, передбаченому частиною 7 статті 46 Закону);

4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація має стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені;

5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб`єкта декларування.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.

Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Рішення про проведення перевірки може бути оскаржене в судовому порядку. Оскарження Рішення про проведення перевірки не зупиняє проведення повної перевірки декларації.

Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації. (пункт 12 розділ ІІІ Порядку №56)

Отже, аналіз положень Порядку №56, свідчить про те, що повна перевірка декларацій чітко обмежена конкретними строками її проведення - 60 календарних днів; цей строк може бути подовжений, але сукупно - не більше ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до п. 1 Розділу IV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин: 1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації; 2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки; 3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося; 4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Пунктом 2 Розділу IV Порядку №56 передбачено, що про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення. Зазначені дії можуть вчинятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, або неточну оцінку задекларованих активів, або наявність конфлікту інтересів, або ознаки незаконного збагачення, Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації надсилається суб`єкту декларування за допомогою засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та програмних засобів Реєстру.

Рішення про проведення повної перевірки декларації розміщується протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття на веб-сайті Національного агентства, за винятком відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 Закону.

Рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку.

Так, з урахуванням того, що рішення №287 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято 30.01.2019, враховуючи встановлені обставини справи щодо продовження терміну проведення повної перевірки декларації, суд вважає, що повна перевірка декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 , за 2016 рік (виправлена) підлягала закінченню 30.04.2019.

Однак, оскаржуване рішення №1545 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» Національним агентством прийнято 31.05.2019, тобто поза межами граничного 90-денного строку, встановленого для проведення повної перевірки.

Так, положеннями пункту 5 розділу III Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

2) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;

3) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Як вже зазначалося вище, за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Таким чином, проведення перевірки Національним агентством декларації передбачає встановлену Порядком процедуру, яка визначає чітко визначену послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій (декларації).

При цьому, суд зазначає, що важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, прийняття за її наслідками відповідного рішення, безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується.

Норми законодавства не наділяють Національне агентство повноваженнями здійснювати повторну перевірку декларацій (декларації), якщо повна перевірка відповідної декларації вже раніше проводилася та скасувати рішення про призначення перевірки через неналежним чином проведену перевірку, а також призначати фактично повторну перевірку декларації.

Рішення «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» прийнято, однак поза межами строків, передбачених для проведення такої перевірки позивача.

Так, проведення перевірки відповідно до статей 48 та 50 Закону України № 1700-VII визначено Порядком № 56. Згідно з цим порядком Національне агентство у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов`язками, які передбачені Законом України №1700-VII та Порядком №56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

При цьому, суд зазначає, що важливість дотримання і неухильного виконання етапів процедури, зокрема, прийняття за її наслідками відповідного рішення, безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується.

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність «законних очікувань» (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Тобто, недотримання власних процедур суб`єктом владних повноважень порушує законні очікування особи, порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 10.04.2019 в адміністративній справі №826/16495/17 (адміністративне провадження № К/9901/62935/18), який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення Національного агентства з питань запобігання корупції прийнято лише 31 травня 2019 року, тобто лише на 121 день з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки, суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені Порядку №56.

Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Отже, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення НАЗК.

При цьому, оцінюючи решту доводів позивача, викладених в його позовній заяві, суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи щодо оскаржуваного рішення, та не піддають сумнівам правильності висновку суду.

Також, суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято з порушенням строків проведення перевірки, передбачених п. 12 Порядку № 56, суд дійшов до переконання про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 31.05.2019 №1545 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання».

Варто звернути увагу на те, що в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, на переконання суду, свою позицію не довів та не обґрунтував її.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72 - 77, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (виправлена), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» від 31.05.2019 №1545.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень) 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко