Ухвала суду № 85817323, 21.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

21 листопада 2019 року м. Київ № 640/20082/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо знятгя арешту з належного ОСОБА_2 майна, арешт на яке накладено постановою серії ае №677865 від 09.11.2006, ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Зобов`язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис щодо вилучення арешту, накладеного постановою серії ас № 677865 від 09.11.2006, зареєстрованої П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою 17.11.2006 о 15 год 40 хв. за № 4075143.

Ухвалою суду від 24.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/20082/19 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляд по суті на 11 листопада 2019 року о 09:00 год.

В судове засідання 11.11.2019 учасники справи не прибули, хоча були повідомлені належним чином.

У зв`язку з вищевикладеним, розгляд справи було відкладено на 21.11.2019.

21.11.2019 позивачем подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом подачі відзиву не скористався.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає про таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржується бездіяльність Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту з належного ОСОБА_2 майна, арешт на яке накладено постановою серії ае №677865 від 09.11.2006, ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Із аналізу наведених вище положень КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби оскаржується до суду, який видав виконавчий документ та за правилами того судочинства, в якому розглянуто спір.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Згідно ст.41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Підстави зняття арешту з майна, передбачені ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Суд звертає увагу на складову, закріплену у статті 6 Конвенції - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

Отже, суди не мають права розглядати вимоги, які не належать до їх юрисдикції, визначеної законом.

Оскільки даний спір виник з приводу арешту майна в межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва за правилами цивільного судочинства, такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст. 171 КАС України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

КАС України встановлено критерії визначення предметної, територіальної та інстанційної підсудності.

Згідно ч.6 ст. 8 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Суд враховує, що предметна підсудність має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Враховуючи викладене, метою забезпечення права позивача на доступ до суду, встановленого законом та розгляду справи належним судом, суд дійшов висновку про передачу даної справи на розгляд Деснянському районному суду м.Києва, який видав виконавчий лист у спірних виконавчих провадженнях.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі відповідної ухвали.

За приписами ч. 6 ст. 29 КАС України, ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Частиною 8 ст. 29 КАС України визначено, що передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 29, 170, 243, 248, 287 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, передати на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва.

Спір про підсудність справи між судами не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя Р.О. Арсірій