Ухвала суду № 85817192, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 листопада 2019 року м. Київ № 640/20964/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)про визнання протиправним та скасування рішення від 10.10.2019 року,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета Олександра Вікторовича у формі Повідомлення від 11 жовтня 2019 року про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 768, 40 грн.

08.11.2019 року позивачем через кабінет електронного суду подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

До вказаної заяви, позивачем доказів сплати судового збору надано не було, натомість зазначено, що оскільки рішення суду в адміністративній справі № 9826/9960/15 про захист прав споживача наразі залишається невиконаним, то спірні правовідносини сторін не припинено, і судовий процес триває, - а відтак споживчий характер цих правовідносин імперативно вказує на звільнення позивача (стягувача) від сплати судового збору протягом усього процесу на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до наведених в позовній заяві правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо звільнення споживачів від сплати судового збору протягом всього процесу із захисту їхніх прав як споживачів.

Таким чином, на думку позивача, він як стягувач у справі про захист прав споживачів, звільнений від сплати судового збору за вчинення всіх процесуальних дій в цьому процесі ipso jure, тобто в силу закону.

Окрім цього, позивач звертає увагу, що ним судовий збір, сплачений позивачем за вчинення процесуальних дій у справі № 826/9960/15 в усіх судових інстанціях - також залишається неповернутим позивачеві внаслідок тривалого невиконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року в названій справі. Отже, вимога додатково сплатити судовий збір за звернення до суду в порядку судового контролю за виконанням - порушує не тільки принцип обов`язковості судового рішення, і не тільки норми щодо звільнення споживачів від сплати судового збору у справах про захист прав споживачів, - а так само й принцип справедливості вирішення справ, закріплений в частині першій статті 2 КАС України.

Розглянувши подану заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною другою вказаної статті передбачено випадки, за які заяви заявником не сплачується судовий збір.

Так, відповідно до вказаної норми, судовий збір не справляється за подання:

1) заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;

3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;

4) заяви про поворот виконання судового рішення;

5) заяви про винесення додаткового судового рішення;

6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою;

7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням;

8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

9) пункт 9 частини другої статті 3 виключено

10) пункт 10 частини другої статті 3 виключено

11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) заяви про обов`язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

12 1) заяви про видачу обмежувального припису;

13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

14) заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб;

15) клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах;

16) заяви про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що за подання до суду, зокрема, позовної заяви сплачується судовий збір.

Частиною першою статті четвертої Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору, встановлено частиною другою статті четвертої Закону України «Про судовий збір».

Так, за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 1 921, 00 грн.

У той же час, за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 768, 00 грн.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, натомість останній наполягає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 817/649/16 (№ 11-1032апп18), від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (№ 14-57цс18), тобто як споживач за позовом, що пов`язаний з порушенням його прав.

Беручи до уваги зазначене, суд з цього приводу зазначає таке.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів», який установлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 наведеного Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22).

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. За таких умов вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.

Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв`язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дія наведеної норми поширюється у тому числі на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У той же час, матеріалами справи встановлено, що Окружним адміністративним судом міста Києва 11.09.2019 року на виконання рішення Великої Палати Верховного Суду 27.02.2019 року по адміністративній справі № 826/9960/15 позивачу видано виконавчий лист, яким, зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра банк» Ірклієнка Юрія Петровича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у національній валюті України в сумі, еквівалентній 1 (одній) тис. 200 (двомстам) доларам США, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Терра банк» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

07.10.2019 року позивачем до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного ТУЮ у м. Києві подано заяву про прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження.

11.10.2019 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шереметом Олександром Вікторовичем за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Вважаючи вказане повідомленням державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця.

Відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Зокрема, частинами першою та третьою вказаної статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Отже, адміністративні справи про скасування рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця є окремим видом адміністративних справ. Предмет розгляду таких справ не стосується захисту прав споживачів, а поширюється на правовідносини, пов`язані, зокрема, зі сферою виконання уповноваженими органами судових рішень, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги з приводу визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, не є правовідносинами в сфері захисту прав споживачів, оскільки встановлення правомірності прийняття відповідачем останнього регулюється Законом України «Про виконавче провадження».

А тому, за вказаних обставин, позивач, у спірних правовідносинах, не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, оскільки позивачем на виконання ухвали суду від 05.11.2019 не надано суду доказів сплати судового збору у розмірі 768, 00 грн, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко