Рішення № 85816769, 11.11.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року справа № 580/2415/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ковтун Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.10.2019 просить:

- скасувати постанову Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 26.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 53773768;

- зобов`язати Придніпровський відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відновити виконавче провадження № 53773768.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 13.04.2017 ВП № 53773768 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Придніпровський СУБ» Черкаської міської ради боргу у в сумі 3 918 грн 69 коп., що прийнята на підставі судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/9221/14-ц. Згідно виконавчого провадження ВП № 53773768, яке відкрито на підставі вказаної вище постанови від 13.04.2017, ОСОБА_2 перебуває у Єдиному реєстрі боржників. 26.04.2018 постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу. Відомості про ОСОБА_2 із Єдиного реєстру боржників не виключено. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова від 26.04.2018 ВП № 53773768 є протиправною, оскільки вона перешкоджає позивачу, як власнику володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Розгляд справи призначено на 11.11.2019 о 14 год. 15 хв.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, 11.11.2019 подав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до зали судового засідання також не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про призначення судового засідання на 11.11.2019 о 14 год. 15 хв. Письмових заяв та клопотань суду не подавав. Надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, постанова головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про повернення виконавчого документу стягувачу від 26.04.2018 ВП № 53773768 в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому не може бути скасована.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 01.12.2008 НОМЕР_1 .

Після смерті батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу під час прийняття спадщини – квартири АДРЕСА_1 від приватного нотаріуса Левицької Р.В. стало відомо, що Придніпровським відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області постановою про арешт майна боржника накладено арешт на вказане нерухоме майно.

Постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 13.04.2017 ВП № 53773768 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Придніпровський СУБ» Черкаської міської ради боргу у в сумі 3 918 грн 69 коп., що прийнята на підставі судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/9221/14-ц.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у Єдиному реєстрі боржників згідно виконавчого провадження ВП № 53773768, яке відкрито на підставі вказаної вище постанови від 13.04.2017.

26.04.2018 постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.

У червні 2019 року заявою від 18.06.2019 № 59 позивач звернувся до відповідача про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 та виключення про нього відомостей з Єдиного реєстру боржників.

На заяву позивача щодо зняття арешту відповідач листом від 09.07.2019 №18070 повідомив про неможливість зняття такого арешту, оскільки 26.04.2018 виконавче провадження №53773768 з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/9221/14-ц, завершено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, тому проведення виконавчих дій по завершеному виконавчому провадженню не можливе.

Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд врахував, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, інших органів та посадових осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону №1404-VIII, відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону №1404-VIII, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як встановлено судом із матеріалів справи виконавче провадження № 53773768, в межах якого було винесено постанову про арешт нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/9221/14-ц, яким з ОСОБА_2 на користь КП «Придніпровський СУБ» ЧМР стягнуто борг у сумі 3 918 грн 69 коп., завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, тому проведення виконавчих дій по завершеному виконавчому провадженню не можливе, що підтверджується листом відповідача від 09.07.2019 №18070. При цьому, у вказаному листі відповідач також зазначає, що не може зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2 , оскільки станом на 09.07.2019 виконавчий збір та витрати виконавчого провадження за виконавчими провадженнями, які перебували на виконанні у відділі не погашені.

Разом з тим, обставини погашення вказаної заборгованості підтверджується довідкою КП «Придніпровський СУБ» ЧМР від 01.07.2019 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 204 від 26.07.2019 про сплату судового збору в розмірі 121 грн 80 коп.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У цивільному законодавстві визначено поняття права власності, яким є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 зазначеного Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, наразі існування обтяжень, накладених на боржника - ОСОБА_2 та наявність в Єдиному реєстрі боржників запису про останнього як боржника перешкоджають позивачу розпоряджатись своїм майном. У матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, з примусового виконання судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/9221/14-ц.

Згідно частини 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 26.04.2018 ВП № 53773768, оскільки вона перешкоджає позивачу, як власнику володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а підстави для відновлення виконавчого провадження та завершення його на іншій підставі у відповідача відсутні.

Що стосується позову в частині вимог про зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження № 53773768, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу також на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Отже, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 26.04.2018 ВП № 53773768.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (ідентифікаційний код 34998092) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс судового рішення складено 21.11.2019.

Суддя С.М. Гарань