Рішення № 85816701, 12.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 р. Справа №480/2122/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.

представника позивача Кузченко Т.М.,

представників відповідача Безпалько С.В., Черкашина О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( далі – ОСОБА_1 , позивач, селищний голова) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області ) далі – відповідач, Кириківська селищної ради, селищна рада) від 28.05.2019 "Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на посаді селищного голови Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області з 28.05.2019; стягнути з Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.05.2019 по день вирішення справи судом, відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон) та процедури визначеної Регламентом Кириківської селищної ради 8 скликання (далі – Регламент). Зазначає, що проект рішення про дострокове припинення повноважень не було розглянуто на постійній комісії, як передбачено нормами Регламенту, порушено порядок внесення змін до порядку денного сесії, у зв`язку із чим було закрито сесію. Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок і процедуру щодо попереднього розгляду оскаржуваного рішення (проекту). Зазначає, що обґрунтуваннями, які стали підставою припинення повноважень, не досліджувалися під час розгляду питання щодо дострокового припинення його повноважень. Крім того, зазначає, що протоколом лічильної комісії затверджено інше рішення, ніж було прийнято на сесії.

Представники відповідача проти позову заперечували, зазначали, що голова ради неодноразово відмовлявся від внесення змін до порядку денного, зокрема щодо внесення на розгляд ради питання щодо дострокового припинення повноважень селищного голови. 28.05.2019 було відкрито сесію, але головуючий повторно не включив до порядку денного таке питання, тому депутати відмовилися затверджувати порядок денний в редакції, що було запропоновано головою. Після суперечок голова відмовлявся проводити сесію, депутати порушували порядок ведення сесії, тому секретар ради продовжила проведення сесії, було затверджено порядок денний, в т.ч. і щодо дострокового припинення повноважень селищного голови. В подальшому було проведено голосування та прийнято рішення про дострокове припинення повноваження голови ради. Зазначали, що підставою для прийняття оспорюваного рішення стало звернення виборців, невиправдане та надмірне витрачання коштів бюджету ради, неефективне використання бюджетних коштів, що підтверджено результатами аудиторської перевірки діяльності ради. Відповідач вказував, що секретар ради почала проводити сесію у зв`язку із тим, що позивач неодноразово відмовлявся внести на розгляд ради питання щодо дострокового припинення повноважень селищного голови.

Ухвалою від 18.06.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 25.07.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Ухвалою суду від 12.09.2019 закрито підготовче провадження. При розгляді справи в судовому засіданні було допитано як свідка секретаря Кириківської селищної ради ОСОБА_2 М.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення свідка, суд зазначає наступне.

Позивач був обраний на посаду голови Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, що підтверджується записами в трудовій книжці. Селищний голова ОСОБА_3 прийняв Розпорядження №20-ОД від 07.05.2019 засідання 31 сесії «Про скликання засідання Тридцять першої сесії селищної ради сьомого скликання 28 травня 2019 року.

Так, даним рішенням, відповідно до ст.46 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” було визначено провести засідання тридцять першої сесії селищної ради сьомого скликання 28 травня 2019 року о 10-00 годині в приміщенні Кириківської селищної ради з наступним порядком денним:

« 1. Про внесення змін до рішення шостої сесії селищної ради сьомого скликання від 10.03.2017 року «Про програму соціально - економічного розвитку ОТГ Кириківської селищної ради на 2017 - 2020 роки»

2. Про звіт про виконання бюджету Кириківської селищної ради за І квартал 2019 року

3. Про внесення змін до рішення Кириківської селищної ради від 22.12.2018 «Про бюджет Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади на 2019 рік »

4. Про встановлення ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців при спрощеній системі оподаткування на території Кириківської селищної ради на 2020 рік

5. Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки на території Кириківської селищної ради на 2020 рік

6. Про План оптимізації мережі закладів загальної середньої освіти Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області на 2019-2021 роки

7. Земельні питання

8. Інші питання».

Також зазначеним розпорядження призначено засідання постійних комісій на 15.052019 о 14-00.

В подальшому 28.05.2019 рішенням 31 сесії Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області VII скликання "Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_3 » припинено достроково повноваження селищного голови ОСОБА_3 , звільнено із займаної посади, виведено із складу виконавчого комітету ради.

Як вбачається із протоколу засіданні сесії 28.05.2019 селищний голова відкрив засідання сесії, ведення сесії здійснював селищний голова, ведення протоколу здійснювала секретар ради ОСОБА_4 . До затвердження порядку денного в цілому від депутата селищної ради ОСОБА_5 надійшла пропозиція внести питання до порядку денного «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 ». Дану пропозицію депутата селищної ради ОСОБА_5 було відхилено категорично головуючим, у зв`язку із чим депутати відмовилися від затвердження порядку денного без внести питання до порядку денного «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 ». Під час роботи сесії почався шум, депутати почали виходити із залу, головуючий залишався в залі без оголошення перерви в проведенні сесії. Через годину депутати збираються в сесійній залі повторно та наполягають на включення до порядку денного питання «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 », селищний голова повторно відмовляє ставити таке питання до порядку денного. Депутат ОСОБА_6 вносить пропозицію про те, що б засідання сесії вела секретар селищної ради, яку депутати підтримали. В подальшому, секретар ради зачитала депутатам ст. 50 Регламенту, зачитала депутатський запит ОСОБА_5 «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 » включивши дане питання до порядку денного, повідомила депутатів про необхідність обрання лічильної комісії. Депутатами одноголосно підтримано включення до порядку денного питання «Про обрання лічильної комісії». Також депутатами було підтримано пропозицію прийняти рішення «Про затвердження бюлетеня та визначення місця таємного голосування».

Після прийняття таких рішень та початком ведення сесії секретарем ради селищний голова покинув сесійну залу ради, депутатами було затверджено порядок денний, який поставила на голосування секретар ради ОСОБА_7 Л. ОСОБА_8 в цілому, із врахуванням додаткових питань.

В подальшому, згідно протоколу засідання сесії від 28.05.2019, депутатами було обрано лічильну комісію, затверджено бюлетень та визначено місце таємного голосування, а також прийнято рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови.

Як вбачається із протоколу засідання ради, в ньому взагалі відсутній опис дослідження та розгляду депутатами 28.05.2019 тих обставин, які були підставою для прийняття спірного рішення. Як вбачається із пояснень секретаря ради Горбань ОСОБА_9 . 28.05.2019 не проводилося аудіо та відеофіксацію сесії, всі обставин були зафіксовані нею у письмовому протоколі. Крім того, секретар ради Горбань Л.М. зазначила, що обставини, які зазначені в розпорядженні від 28.05.2019 «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 » депутатами не досліджувалися 28.05.2019, оскільки були відомі раніше депутатам, питання щодо дострокового припинення повноважень селищного голови було ініційовано неодноразово, але голова постійно відмовлявся від включення до порядку денного такого питання.

Суд не погоджується із процедурою прийняття оспорюваного рішення відповідачем, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

З наведеного вбачається, що позивач, будучи обраним на посаду міського голови виконував свої обов`язки на постійній основ, отримував заробітну плату, робота пов`язана із проходженням публічної служби.

Таким чином під час звільнення відповідачі зобов`язані встановлювати та досліджувати детальний опис допущених позивачем порушень та наводити перелік підстав для дострокового припинення повноважень при прийнятті рішення. Дострокове припинення таких повноважень пов`язане з суттєвим обмеженням прав позивача можливе лише з підстав та у порядку, визначеному законом.

Суд зазначає, що обставини, що зазначені в розпорядженні від 28.05.2019 «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 », що стали підставою для припинення повноважень, а саме дослідження невиправданого та надмірного витрачання коштів бюджету ради, визнання зборів громади роботи селищного голови незадовільною, неефективне використання бюджетних коштів за результатами аудиторської перевірки діяльності ради, взагалі не розглядалися 28.05.2019 на сесії ради .

Протокол засідання ради від 28.05.2019 свідчить лише про те, що при розгляді п. 3 секретар ради оголосила інформацію про проведення процедури таємного голосування, оголосила технічну перерву для підготовки роботи лічильної комісії та проведення процедури таємного голосування. Після технічної перерви було надано слово голові лічильної комісії про оголошення результатів таємного голосування та секретар ради оголосила про прийняття рішення «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 ».

Таким чином зміст проколу засідання ради від 28.05.2019 не відповідає та не підтверджує обставини та підстави зазначені в рішенні від 28.052019, яке викладене окремим документом, таким чином відповідачами не доведено факт розгляду та дослідження депутатами тих матеріалів, які зазначені в рішенні, ці обставини не фіксувалися у протоколі засідання, свідок секретар ради Горбань Л.М. підтвердила, що такі документи депутатами не досліджувалися, не обговорювалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень відповідач не може посилатися на докази,які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, слід зазначити, що наявність таких документів та обговорення їх в інші дні, не можуть бути підставою для не розгляду саме 28.05.2019, враховуючи те, що згідно рішення саме вони стали підставою для припинення повноважень селищного голови, покладено їх за основу.

Суд не погоджується із правомірністю ведення 28.05.2019 сесії секретарем ради ОСОБА_10 . ОСОБА_8 , і у зв`язку із чим вважає, що радою було допущено порушення порядку ведення сесії, враховуючи наступне.

Порядок обрання на посаду міського голови та підстави дострокового припинення його повноважень визначені нормами закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого ним рішення відповідач зазначає, що позивачем порушується вимоги Регламенту ради, е включаються до порядку денного запити депутатів, сесія не проводиться тривалий час. Як зазначала свідок - секретар ради Горбань Л.М. у зв`язку із тим, що голова ради мовчав та не проводив сесію, вона за пропозицією депутатів продовжила ведення сесії. При цьому голова ради знаходився на пленарному засіданні, і покинув залу засідань після того, як вона почала вести сесію, а також були прийняті рішення про включенні до порядку денного питання щодо дострокового припинення повноважень ради, обрання лічильної комісії та затвердження тюленя для голосування. Такі обставини також відображені в протоколі засідання ради від 28.05.2019. Свідок секретар ради ОСОБА_4 підтвердила, що голова ради не оголошував сесію закритою, сесія продовжувала свою роботу, за його участі, але сесію вона вела на прохання депутатів.

Позивач в адміністративному позові зазначає про закриття ним сесії 28.05.2019, але такі обставини не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються протоколом засідання ради від 28.052019 та показами свідка секретаря ради ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 12 ч. 3 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” селищний голова очолює виконавчий комітет відповідної ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до ст. 42 ч.ч. 1-3 Закону повноваження новообраного селищного голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження селищного голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону. У разі звільнення з посади селищного голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження міського голови здійснює секретар відповідної міської ради. Секретар селищного ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень селищного голови і до моменту початку повноважень селищного голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної селищного ради, обраної на чергових місцевих виборах. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

Відповідно до вимог п.п. 3,4, 8 ч. 4 ст. 42 Закону селищного голова, серед іншого, підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Відповідно до ст. 46 ч.ч. 4, 6, 9-11 Закону сесії селищної ради скликаються селищним головою. У разі немотивованої відмови селищного голови або неможливості його скликати сесію ради сесія селищного ради скликається секретарем міської ради. У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті. У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради. Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Відповідно до вимог ч.ч. 7, 8 ст. 46, зазначеного Закону, сесія селищного ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету селищного ради. Сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду.

Відповідно до ч. 11, 16 ст. 46 Закону сесію селищного ради відкриває і веде селищного голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради. Протоколи сесій селищного ради, прийняті нею рішення підписуються особисто селищним головою, у разі їх відсутності - відповідно секретарем міської ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

З наведеного вбачається, що повноваженнями скликати сесію, головувати на пленарних засіданнях селищного ради, підписувати протоколи засідань та прийняті рішення наділений саме селищного голова, у випадку його відсутності або неможливості виконувати такі дії — секретар ради. Лише у випадках, встановлених законом, перелік яких є вичерпний, проведення пленарного засідання селищного ради, підписання протоколів засідань та прийнятих рішень може здійснюватися секретарем ради.

Судом визнається необґрунтованим посилання відповідача на правомірність продовження ведення сесії секретарем ради, у зв`язку із відмовою голови включати до порядку денного депутатські звернення та самоусунення голови від виконання обов`язків проведення пленарного засідання його проведення депутатами було доручено секретарю ради. В даному випадку голова ради був присутній на сесії, її відкрив, почав вести засідання сесії, перерва оголошена не була, повідомлення про неможливість вести сесію селищним головою не оголошувалося. Слід зазначити, що згідно протоколу на сесії стояв шум та галас, у зв`язку із чим депутати залишали сесійну залу, наполягали на внесенні до порядку денного депутатські запити. Секретарем ради зазначено, що голова ради повторно категорично відмовився від включення до порядку денного депутатського запиту, не проводить роботу у зв`язку із чим не веде засідання сесії. Дані обставини не можуть бути визнані судом як неможливість проводити сесію. Таке право у секретаря ради було відсутнє за наявністю на сесії голови селищної ради.

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на право секретаря ради проводити 28.05.2019 сесію на підставі п. 5 Регламенту, згідно якої секретар ради у випадку, передбаченому ч. 6 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», веде засідання ради та підписує її рішення, що визнається судом безпідставними. Так, згідно ч. 6 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради. У цих випадках сесія скликається: 1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом; 2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті. Такі випадки, станом на 28.05.2019 у секретаря ради були відсутні. Так, сесія була скликана головою ради відповідно до розпорядження від 07.05.2019, головою ради була відкрито, він головував на сесії, був присутній на засіданні ради 28.05.2019, тобто обставини , зазначені в абз.. 1 п. 2 ч. 6 ст. 46 Закону були відсутні. Відсутні також і обставини, передбачені абз.. 2 п. 2 ч. 6 ст. 46 Закону.

Таким чином у секретаря ради не було правових підстав для ведення сесії 28.05.2019. Посилання на те, що голова ради відмовляється у внесенні до порядку денного депутатських запитів не може бути підставою для продовження сесії секретарем ради за наявністю головуючого на сесії селищного голови. Факт присутності на сесії та початок ведення її головою селищної ради, а також факт залишення сесії селищним головою саме після початку її ведення секретарем ради та початку голосування за пропозиції депутатів ради, підтверджується показами свідка секретаря ради ОСОБА_4 , а також протоколом засідання сесії ради від 28.05.2019.

Відповідно до ч. 11 ст. 46 Закону сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. Як зазначено вище, підстав, передбачених ч. 6 ст. 46 Закону, станом на 28.05.2019 не було, в тому і відсутні повноваження ведення сесії секретарем ради.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 42 Закону селищний голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Таким чином спірне рішення ради від 28.05.2019 було прийнято із порушенням порядку проведення сесії, необґрунтовано.

Стосовно посилання представників відповідача на те, що селищний голова необґрунтовано відмовлявся включати до порядку денного депутатський запит та розгляд радою такого запиту, що став підставою для прийняття оспорюваного рішення , суд зазначає наступне.

Статтею 39 Регламенту роботи Кириківської селищної ради передбачені вимоги до проекту рішення ради, ст. 40 Регламенту визначено порядок підготовки проектів рішення. Так, даними статтями передбачені вимоги до такого проекту, зокрема щодо обов`язкових реквізитів, порядок реєстрації та візування таких проектів рішення.

Крім того, ст. 41 Регламенту передбачено, що матеріали до питань, внесених на розгляд ради, мають містити проект рішення, довідкові, інформаційні, експертні та інші додаткові матеріали, рекомендації профільних постійних комісій Ради, пропозиції депутатів, постійних комісій, якщо такі надійшли, пояснювальні записки, тощо.

Слід також звернути увагу відповідача на те, що ст. 50 Регламенту роботи ради передбачено послідовність процедури затвердження порядку денного сесії. Так, першим голосується більшістю від присутніх на пленарному засіданні ради, потім вносяться до порядку денного без голосування депутатські запити. Третім пунктом процедури передбачено внесення пропозицій щодо змін та доповнень до порядку денного. І лише останньою дією затверджується порядок денний в цілому більшістю від присутніх на пленарному засіданні. Послідовність розгляду питань порядку денного визначає рада. Таким чином у депутатів ради власним Регламентом передбачений механізм як підготовки проектів рішення, так і процедура затвердження порядку денного.

Відповідачем помилково ототожнюється поняття депутатського запиту та внесення на розгляд ради проектів рішення ради, а в даному випадку. як підтверджується матеріалами справи, до ради було подано депутатський запит депутата ОСОБА_5 , а не проект рішення ради. Депутатські запити взагалі не потребують голосування, як передбачено ст. 50 Регламенту, а також розглядаються в іншому порядку, вимоги до них відрізняються від проекту рішення ради. Так, відповідачем надано суду депутатський запит від 28.05.2019 в якому зазначено про внесення до порядку денного питання «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 », жодні додатки до такого запиту відсутні, не зазначені депутатом.

Так, в п.п 8-9 ч.3 ст. 6 Регламенту передбачено право депутата у порядку, визначеному Регламентом, вносити на розгляд Ради та її органів проекти рішень з питань, пропозицій та доповнень до них, внесення пропозицій і зауважень до порядку денного сесії Ради, порядку розгляду питань та проектів рішення Ради. Разом із тим, окремим пунктом, а саме 13 Регламенту, зазначено право депутата на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання. Таким чином будь-який депутат має право в установленому регламентом порядку підготувати та зареєструвати проект рішення ради та ініціювати включення його до порядку денного та розгляд сесії.

Статтею 32 Регламенту передбачено, що постійні комісії ради за дорученням самої ради, селищного голови, заступника (заступників) селищного голови або з власної ініціативи розробляють проекти рішень ради.

В даному випадку, відповідачем було порушено порядок внесення на розгляд ради рішення «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 », проект такого рішення взагалі не було розроблено та не зареєстровано, не погоджено в установленому порядку, не оприлюднено для розгляду на сесії 28.05.2019.

Таким чином депутат не скористалися своїм правом на ініціювання в установленому як Регламентом, так і Положенням про постійні комісії Кириківської селищної ради та підготовку відповідного проекту рішення, подальше його включення до порядку денного, також у встановленому Регламентом порядку.

Відповідно до частини 11 статті 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону секретар сільської, селищної, міської ради організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів. але такі дії секретарем ради здійснено не було.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи не підтверджується, що проект рішення взагалі був оформлений та наявний на час ведення сесії 28.05.2019 , розглянутий постійною комісією ради, такий проект був оприлюднений, зокрема і інформація, яка стосується проекту рішення про дострокове припинення повноважень селищного голови, оскільки матеріалах справи є лише депутатський запит, який не може бути визнано судом як проект рішення ради.

Крім того, сліді зазначити, що відповідачем надано до суду протокол засідання лічильної комісії за висловлення недовіри селищному голові від 28.05.2019. У даному протоколі зазначено про те, що в списках для таємного голосування за висловлення недовіри селищному голові було отримано бюлетені в кількості 26 шт. За результатами засідання лічильної комісії було прийнято рішення про висловлення недовіри селищному голові. Право на прийняття такого рішення передбачено п.10 ч. 1 ст. 26 Закону, відповідно до якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові.

Разом із тим, прийняття такого рішення не є підставою для дострокового припинення повноважень селищного голови, оскільки повноваження селищного голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону.

Таким чином лічильною комісією прийнято одне рішення, а в протоколі засідання ради та окремому рішенні від 28.05.2019 міститься зовсім інше рішення, що не відповідає протоколу засідання лічильної комісії.

Посилання представників відповідача на те, що селищний голова відмовляється із внесення до порядку денного проектів рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що за умови дотримання всіх необхідних процедур селищний голова не має підстав для не включення до порядку денного проектів рішень, враховуючи те, що право на винесення на голосування змін та доповнень до порядку денного будь-яким депутатом передбачено Регламентом, а затвердження порядку денного в цілому належить виключно більшістю із присутніх на пленарному засіданні ради. В даному випадку, Кириківською селищною радою було порушено як порядок ведення сесії, порядок розгляду, прийняття та затвердження результатів прийнятих рішень, порушено порядок розгляду депутатського запиту, рішення прийнято без наявності відповідного проекту.

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року).

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania N 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, закономмає бути визначений об`єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також, Європейський Суд з прав людини рішенням у справі "Круслена" від 24 квітня 1990 року зазначив, що "закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

Перевіряючи чи було оскаржуване рішення прийняте пропорційно суд зобов`язаний послідовно вирішити чотири питання: 1) чи було передбачене законом те обмеження (втручання), що заперечується; 2) чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених у Конвенції; 3) чи було воно необхідним у демократичному суспільстві; 4) чи було воно розмірним до тієї правомірної мети, яка переслідувалась.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний зі змістовною справедливістю, яка вимагає, зокрема, пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, відповідності цілей законодавця і засобів, що обираються для їх досягнення, встановлення і диференціювання публічно-правового обмежень залежно від конкретних обставин, що обумовлюють їх запровадження (див. рішення Конституційного Суду України у справах про призначення судом більш м`якого покарання та про податкову заставу). Тільки так можна віддати кожному йому належне, тобто досягти справедливості в правовому регулюванні.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України суд повинен перевірити чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи прийнято рішення пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Висновки суду, які наведені вище очевидно вказують на те, що спірне рішення не узгоджується з вимогами частини 2 статті 2 КАС України, які визначають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Однак, відповідач у згаданих правовідносинах, не спростував доводів позивача - в частині порушень процедури прийнятого рішення, та протиправності самого рішення, як акту індивідуальної дії.

Таким чином на підставі викладеного, суд приходить до переконання, що рішення ради від 28.05.2019 «Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 » є протиправним, оскільки прийнято незаконно, необґрунтовано, із порушенням порядку проведення сесії та розгляду проектів рішень. Суд вважає необхідним його скасувати, поновити позивача на посаді селищного голови Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області.

Беручи до уваги протиправність припинення повноважень та звільнення позивача з посади, чим порушено його права, суд вважає необхідним задовольнити вимоги в частині виплатити середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до довідки Кириківської селищної ради від 05.09.2019 № 02-38/1597 середньоденна заробітна плата позивача складає 383,63 грн., а тому позивачу підлягає нарахуванню сума 45268,34 грн. (118х383,63) за час вимушеного прогулу із дня звільнення по день винесення рішення у даній справі .

На підставі ст. 371 ч. 1 п.п. 2,3 КАС України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць, що складає 7672,60 грн., як зазначено в довідці Кириківської селищної ради від 05.09.2019 № 02-38/1597 .

Стосовно клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України). Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із наданих документів, між позивач та адвокатом було укладено договір від 30.05.2019, доповнення №1 від 01.07.2019 до договору про надання правової допомоги, якою визначено гонорар адвоката в розмірі 20000 грн., надано акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.09.2019, квитанцію до прибуткового касового ордеру №2 від 25.09.2019 на суму 20000 грн. Слід зазначити, що подані документи належним чином завірені адвокатом в установленому порядку. Таким чином є необгурнтованим посилання відповідача на те, що даними документами не підтверджується факт оплати та перерахунку коштів адвокату.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи, встановлюється на підставі доказів, поданих протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Даною нормою передбачено право подання таких доказів, а не право сторони їх створити протягом 5 робочих днів, зокрема укладати додаткові угоди до основного договору, яким не передбачено розмір та порядок сплати гонорару, така додаткова угода не була укладена сторонами до винесення судового рішення по справі.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Згідно акту приймання –передачі виконаних робіт адвокатом в суму 20000грн. було включено такий вид допомоги, як консультування та надання правової інформації позивачу, направлення адвокатських запитів, підготовка документів позовного провадження та звернення до суду з позовом, підготовка та подання до суду клопотань про долучення доказів, виклик свідка в судове засідання, вивчення отриманих документів від відповідача, підготовка письмових пояснень, підготовка клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, участь в судових засіданнях.

Судом при визначенні розміру витрат враховується, що згідно даного акту взагалі неможливо встановити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), така інформація в ньому відсутня. Таким чином, враховуючи те, що розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, не є співмірними із виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), підготовка клопотань про ознайомлення із справою не може вважатися наданням правничої допомоги, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 28.05.2019 “Про дострокове припинення повноважень селищного голови ОСОБА_1 .”

Поновити ОСОБА_1 на посаді селищного голови Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області

Стягнути з Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (Сумська область, Великописарівський район, смт.Кириківка, вул..Широка,12,і.к. 04390096) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 45268,34 грн.

Відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (Сумська область, Великописарівський район, смт.Кириківка, вул..Широка,12,і.к. 04390096) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) суму вират на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на посаді селищного голови Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в сумі 7672,60 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2019

Суддя С.М. Гелета