Рішення № 85816604, 13.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002992

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Медведя А.Б.,

представників відповідача Левенець В.О., Ярмак Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” (далі – ТОВ “ЦЦЦ Україна”, позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві (далі – відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 67 від 28.03.2019 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” на ТОВ “ЦЦЦ Україна” у розмірі 34864, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що 13.03.2019 працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві проводилась планова перевірка ТОВ “ЦЦЦ Україна” щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів за адресою: вул. Берковецька, 6 Д, м. Київ, за результатами якої складено Акт № 974-1-797 від 13.03.2019 (далі – Акт). У розділі «VІ. Опис виявлених порушень» Акту вказано три пункти ніби-то виявлених порушень. Зокрема, у п. 2 розділу VІ Акту зазначено, що всупереч п. п. 7, 9, 11, 12 ч. 1 ст. 15 Закону України № 1023-ХІІ товариством здійснювалася реалізація продукції без необхідної, доступної та своєчасної інформації про продукцію у супровідній документації що додається до продукції на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом у доступній наочній формі про дату виготовлення, гарантійні зобов`язання виробника, строк придатності товару, найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює функції виробника (виконавця, продавця) щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт. Далі у Акті вказано сімнадцять пунктів переліку товарів з вказівками номерів моделей, номерів штрих кодів, ціною реалізації, і кількістю штук товару, як вказано «отриманих» та «на залишку». З сімнадцяти пунктів переліку товарів, п`ятнадцять пунктів – це різні моделі взуття, а у двох останніх пунктах (16 та 17) вказано дві моделі «носків чоловічих». При цьому, позивач наголошує, що в Акті відсутні будь-які вказівки на те, звідки отримані відомості щодо переліку товарів, а також, де та ким були «отримані» товари, та де вони, ніби-то перебувають «на залишку».

На підставі вказаного Акту Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято Постанову № 67 про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Постанова) стосовно ТОВ «ЦЦЦ Україна» у розмірі 34864,50 грн. Зі змісту вказаної Постанови вбачається, що під час проведення планової перевірки у позивача встановлено порушення: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – про дату виготовлення, гарантійні зобов`язання виробника (виконавця), строк придатності товару, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт: п. 1-17 акту № 974-1-797 від 12.03.2019. Втім, на переконання позивача, висновки зазначені у Постанові не відповідають дійсності, є помилковими та суперечать положенням чинного законодавства України.

На спростування зазначених в оскаржуваній постанові порушень Закону України «Про захист прав споживачів» позивач наводить наступні аргументи. Зокрема зазначає, що дата виготовлення кожної одиниці товару що реалізується у Магазині ТОВ «ЦЦЦ Україна» вказується на етикетці (коробки) товару (відповідної пари взуття), що серед іншого підтверджується фотознімком такої етикетки. На етикетках та у вкладці до кожної одиниці (коробки) товару зазначено найменування та місцезнаходження імпортера (який одночасно є виробником та продавцем товару): «ТОВ «ЦЦЦ Україна», Україна, 79017, Львів, вул. Водогінна, 2», що повністю відповідає відомостям вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЦЦЦ Україна». Підприємством, як продавцем (виробником) та імпортером товарів, з метою максимально чіткого виконання своїх гарантійних зобов`язань, встановлено гарантійний строк на взуття в мережі магазинів ТОВ «ЦЦЦ Україна» (який згідно з ч. 3 ст. 7 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» одночасно є і строком придатності та строком служби цих товарів) та за загальним правилом складає 60 календарних днів. Інформація про це доводитися Товариством до відома споживачів не лише у вкладках до кожної коробки з відповідною парою одиниць товару (тобто, у супровідній документації, що додається до продукції), але й у формі письмових повідомлень розміщених у касовій зоні Магазину (тобто, іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, зокрема, у місцях, де реалізується вказана продукція). Також зазначає, що на території України ТОВ «ЦЦЦ Україна» не створено жодних окремих підприємств або філій (що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) для здійснення функцій по прийняттю претензій або вимог від споживачів та не укладено жодних договорів з іншими підприємствами на виконання даних функцій. Тому, у межах території України лише ТОВ «ЦЦЦ Україна» самостійно приймає претензії від споживачів та жодне інше підприємство не здійснює за нього даних функцій. Враховуючи зазначене вище, інформація про найменування та місцезнаходження імпортера (який одночасно є виробником та продавцем товару), що приймає претензії від споживача, надана в повному обсязі на етикетці та у вкладці до кожної одиниці (коробки) товару, а також у касовій зоні магазину в доступній наочній формі, оскільки вказано всю інформацію щодо найменування та місцезнаходження ТОВ «ЦЦЦ Україна».

Таким чином, позивач узагальнює, що ТОВ «ЦЦЦ Україна» яке є одночасно імпортером, виробником та продавцем товару який реалізується у Магазині, повністю виконано всі вимоги п. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо надання повної, доступної, достатньої та своєчасної інформації для споживачів про продукцію, у тому числі надано інформацію про: дату виготовлення; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування) - шляхом доведення цієї інформації до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції (у тому числі у вкладках), на етикетці (на кожній коробці з парою товару), у маркуванні, та іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування, зокрема, у місцях, де реалізується вказана продукція (в тому числі у касовій зоні Магазину). Також до споживача належним чином доведено інформацію (роз`яснення) про умови безпечного користування товаром та догляду за ним у супровідній документації, що додається до продукції (товару) та іншим способом (у доступній наочній формі) прийнятним для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Також позивач зауважує, що у Постанові вказано, що її прийнято на підставі акту від 12.03.2019, тоді як перевірка проводилася та Акт №974-1-797 складений 13.03.2019; у Постанові зазначається про ніби-то наявність порушень та робиться посилання на «п. 1-17 акту № 974-1-797 від 12.03.2019», тоді як із тексту Акту №974-1-797 від 13.03.2019 не можливо встановити на які саме пункти зроблене таке посилання; у Постанові та у Акті №974-1-797 від 13.03.2019 відсутні будь-які розрахунки та/або вказівки на підставі чого встановлено вказаний у Постанові розмір штрафу; у Акті №974-1-797 від 13.03.2019 відсутні будь-які відомості та/або копії документів які б підтверджували повноваження Бондар Марини Валеріївни представляти ТОВ «ЦЦЦ Україна» при проведенні перевірки Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві або при розгляді справи.

Разом з цим, позивач стверджує, що вказані у п. 2 розділу VІ Акту №974-1-797 від 13.03.2019 відомості (перелік товарів з сімнадцяти пунктів) про кількість товару, що ніби-то було «отримано» та перебували «на залишку» у Магазині є недостовірними та суперечать відомостям з обліково-бухгалтерської системи 1С:Підприємство позивача.

Крім цього, покликається на те, що Акт № 974-1-797 від 13.03.2019 складений з порушеннями п. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», керуюча Магазином взагалі не була ознайомлена з результатами перевірки та відповідним Актом, що серед іншого, підтверджується наявністю на Акті підпису іншої особи ( ОСОБА_1 ), яка не мала належних повноважень щодо представництва інтересів ТОВ «ЦЦЦ Україна». Присутня на розгляді справи Бондар Марина Валеріївна, не володіла належними повноваженнями щодо представництва інтересів ТОВ «ЦЦЦ Україна». Зважаючи на дані обставини, ТОВ «ЦЦЦ Україна» не могло реалізувати право письмово надати свої зауваження, пояснення та заперечення до Акту.

На підставі викладеного, позивач вважає оскаржувану Постанову необгрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнає. Позиція відповідача щодо предмету спору викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № 24431 від 11.07.2019), де обґрунтовуючи правомірність оскаржуваної позивачем постанови представник відповідача зазначає, що на підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, Наказу на проведення планової перевірки від 25.02.2019 № 974, Направлення на проведення заходу від 25.02.2019 № 797 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено планову перевірку ТОВ «ЦЦЦ Україна», за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д. Стверджує, що позивач був належним чином повідомлений про проведення планової перевірки, про що свідчить особистий підпис заступника керівника ОСОБА_2 в повідомленні від 16.01.2019 № 38. За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту споживачів складено Акт від 13.03.20119 № 974-1-797, в якому зазначено порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки. За результатами перевірки складено Протокол про адміністративне правопорушення від 13.03.2019 № 60 на ОСОБА_1 , як на заступника керуючого магазином ТОВ «ЦЦЦ Україна». На підставі Протоколу від 13.03.2019 № 60 винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 № 115.

Також на підставі Акту від 12.03.2019 № 974-1-797, Головним управлінням винесено Постанову про накладення стягнення від 28.03.2019 № 67, згідно з якою встановлено що під час проведення планової перевірки у позивача встановлено порушення: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – про дату виготовлення, гарантійні зобов`язання виробника (виконавця), строк придатності товару, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт: п. 1-17 акту № 974-1-797 від 12.03.2019. Розгляд справи про накладення стягнення було призначено на 28 березня 2019 року, позивач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи ОСОБА_3 на запрошенні про розгляд справи від 13.03.2019 №974-1-797.

Щодо твердження позивача, що висновки зазначені у Постанові не відповідають дійсності, є помилковими та суперечать положенням чинного законодавства України, представник відповідача зазначає, що порушення вказані в Постанові від 28.03.2019 № 67 відповідають порушенням виявленим під час планової перевірки та зафіксовані в Акті перевірки від 13.03.2019 № 974-1-797. Інформацію, зафіксовану в Акті від 13.03.2019 № 974-1-797 щодо перевіреного товару, кількості та вартості, Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві надано уповноваженою особою Бондар М.В. та на підтвердження достовірних даних, зазначених в акті перевірки ОСОБА_1 як уповноважена особа позивача поставила свій підпис в розділі VIII (Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) нього Акту). Уповноваженою особою ТОВ «ЦЦЦ Україна» зазначено, що заперечень вона не мала та примірник акту на 22 сторінках отримала 13.03.2019. Також, підписуючи та отримуючи примірник протоколу про адміністративне правопорушення від 13.03.2019 № 60, уповноважена особа ТОВ «ЦЦЦ Україна» Бондар М.В, надала пояснення, якими визнає факт виявлених під час перевірки порушень та зазначила, що недоліки будуть виправлені до 28.03.2019.

Разом з тим, під час перевірки уповноважена особа ОСОБА_1 не надавала жодних доказів наявності на продукцію необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації у супровідній документації чи іншим способом. Такі докази не надано позивачем до та при розгляді справи про накладення штрафних санкцій та винесення постанови від 28.03.2019 № 67.

Також представник відповідача зазначає, що докази (фотофіксація), які позивач додав до своєї позовної заяви є повністю безпідставними та не належними, оскільки такі докази не було надано під час планової перевірки уповноваженою особою позивача. При цьому, вказує на те, що проаналізувавши фотокопії надані позивачем до суду, не зрозуміло де зроблено такі фото і взагалі чи наявна така інформація в місці реалізації продукції ТОВ «ЦЦЦ Україна», а саме: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д. Такі фотокопії жодним чином не підтверджують відсутність порушень чинного законодавства на момент перевірки та наявність на продукцію на момент перевірки необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Щодо покликання позивача на те, що у Постанові вказано, що її прийнято на підставі акту від 12.03.2019, тоді як перевірка проводилася та Акт №974-1-797 складений 13.03.2019, представник відповідача пояснює, що це технічна помилка, яка не впливає на розгляд справи по суті.

Стосовно твердження позивача, що у Постанові та у Акті №974-1-797 від 13.03.2019 відсутні будь-які розрахунки та/або вказівки на підставі чого встановлено вказаний у Постанові розмір штрафу, представник відповідача зазначає, що в Акті перевірки від 13.03.2019 № 974-1-797 в Розділі «Опис виявлених порушень» чітко зазначено детальний опис виявлених порушень, назву, модель, штрих код, ціну реалізації за одну одиницю товару, також зазначено кількість отриманого товару та скільки одиниць товару є на залишку.

Твердження позивача, що нібито ОСОБА_1 не є уповноваженою особою ТОВ «ЦЦЦ Україна» є, на переконання представника відповідача, абсолютно безпідставні. Аргументуючи вказане, представник відповідача покликається на те, що перед початком перевірки, представникам Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надано копію наказу від 01.02.2019 № 01/02-01 «Про покладання обов`язків» на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 надавала різного роду документи для перевірки, дані щодо кількості та вартості товару, підписала/отримала Акт перевірки від 13.03.2019 № 974-1-797 та добровільно сплатила штраф по Постанові про адміністративне правопорушення від 28.03.2019 № 115.

Таким чином, представник відповідача вважає, що не маючи повноважень Бондар М.В. не допустила би Головне управління до перевірки та позивач використав би надане йому право захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки позивач міг поставити питання про необґрунтованість проведення перевірки взагалі, реалізуючи своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю відносно себе.

З огляду на викладене, представника відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив (вх. 25204 від 17.07.2019) представник позивача, окрім іншого, повторно наголошує, що Бондар Марина Валеріївна, як виконуюча обов`язки заступника керуючого магазину № 9, не мала жодних повноважень представляти інтереси ТОВ «ЦЦЦ Україна» ні при проведенні перевірки працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, ні при розгляді ними справи щодо ТОВ «ЦЦЦ Україна». В підтвердження зазначеного покликається на те, що жодне з положень Посадової інструкції заступника керівника магазину не наділяє заступника керівника магазину повноваженнями (правом) представляти інтереси ТОВ «ЦЦЦ Україна» перед будь-якими третіми особами, у тому числі, перед органами державної виконавчої влади при проведенні ними перевірок чи при розгляді ними справ щодо ТОВ «ЦЦЦ Україна». Згідно з положеннями чинного законодавства України (зокрема, і відомостей вказаних у Витягу з ЄДРПОУ) та статуту ТОВ «ЦЦЦ Україна», повноваженнями представляти інтереси Товариства, без довіреності, володіє лише директор Товариства - Кінаш М.А., та/або особи які уповноважені ним відповідною письмовою довіреністю. При цьому стверджує, що директор ТОВ «ЦЦЦ Україна» будь-яких довіреностей щодо представництва інтересів товариства Бондар Марині Валеріївні не надавав.

У свою чергу, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 26518 від 25.07.2019), де серед іншого, покликається на те, що споживач не має прямого доступу до кожної коробки із взуттям. Інформація повинна бути доступною достовірною та своєчасною. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Отже, вважає твердження позивача, що вони чітко дотримуються положень Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставними, надуманими та не відповідають обставинам справи.

Представником позивача подано заяву про надання додаткових пояснень (вх. № 26949 від 29.07.2019), в якій наголошує, що 13.03.2019 під час проведення працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у магазині торгівельної марки «ССС», з роздрібної торгівлі взуттям та супутніми товарами, у торгово-розважальному комплексі «Lavina Mall», який знаходиться за адресою: вул. Берковецька (Новобіличі), 6 Д, м. Київ (далі – Магазин № 9), де все взуття (товар), що знаходилось у магазині з метою його реалізації перебувало у відповідних коробках (для кожної одиниці-пари взуття) з наявними етикетками на коробках та відповідними вкладками у коробках. Окрім цього, у касовій зоні Магазину (в доступній наочній формі) були розміщені відповідні письмові повідомлення фотокопія якого і була додана до позовної заяви. При цьому представник позивача зауважує, що вказані факти не заперечувалися та не оспорювалися представниками відповідача при проведенні перевірки. А тому, оскільки представники відповідача не вимагали, то позивач і не вбачав необхідності додатково надавати під час проведення перевірки фотознімки фактично наявних етикеток, вкладок до коробок та письмових повідомлень. Окрім цього, у кожній коробці із відповідною парою взуття, що перебуває у вільному доступі у торговому залі Магазину № НОМЕР_1 , та у яких знаходиться готове для огляду та приміряння до моменту придбання покупцями взуття, наявна відповідна вкладка (копія наявна у матеріалах справи). У кожній із таких вкладок, серед іншого, зазначається: строки початку та закінчення зимового, літнього та весняно-осіннього сезонів; гарантійний термін (строк служби, строк придатності взуття); принципи використання взуття, рекомендації по догляду за взуттям із різних матеріалів; обставини за наявності яких продавець не несе відповідальності, включно із вказівкою про право покупця, у випадку виникнення спірних питань, звернутися до спеціальних державних виконавчих органів з захисту прав споживача та зобов`язання вирішувати спори згідно чинного законодавства; вказується значення загальноприйнятих міжнародні позначень (піктограм та їх словесні позначення) матеріалів, з яких виготовлене взуття; найменування та місцезнаходження імпортера (який одночасно є продавцем товару в Україні) та виробника взуття.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 20.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.07.2019 витребувано у Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві відеофіксацію проведення планового заходу (перевірки) товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» у період з 28.02.2019 по 14.03.2019, за результатами якого складеного акт від 13.03.2019 № 974-1-797, для огляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 18.09.2019.

Згідно з ухвалами від 09.08.2019, 09.10.2019 суд постановив судове засідання проводити в режимі відеоконференції з Шостим апеляційним адміністративним судом м. Києва.

Ухвалою суду від 10.09.2019 заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна”до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною і скасування постанови - повернути заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 11.09.2019 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 59433482 від 04.07.2019, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

16.09.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.10.2019 в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, допитано як свідків директора ТОВ «ЦЦЦ Україна» ОСОБА_4 та керуючого магазину ТОВ «ЦЦЦ Україна» ОСОБА_5 .

У судових засіданнях 15.10.2019 та 23.10.2019 досліджено матеріали відеофіксації проведення планового заходу (перевірки) товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЦЦ Україна» у період з 28.02.2019 по 14.03.2019, за результатами якого складеного акт від 13.03.2019 № 974-1-797.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві, просили у задоволенні позову відмови повністю.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (котролю) Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік (а.с. 189), Наказу на проведення планової перевірки від 25.02.2019 № 974 (а.с. 193), Направлення на проведення заходу від 25.02.2019 № 797 (а.с. 194) Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено планову перевірку ТОВ «ЦЦЦ Україна», за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів з відбором зразків продукції для проведення експертизи (випробувань) (з проведенням відеофіксації). Дата початку та дата закінчення заходу: з 28.02.2019 по 14.03.2019.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 13.03.20119 № 974-1-797 (а.с. 124-146), в якому зафіксовано виявлені порушення абз. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» від 15.06.2006 № 833, п.п. 7, 9, 11, 12 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ, абз. 2 п. 4 розділу І Наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами» від 19.04.2007 № 104.

Згідно з Розділом ІІІ Акту (Особи, що беруть участь у проведенні заходу державного нагляду), такий складений за участю: заступника начальника відділу Олехнік Л.М ОСОБА_6 , заступника начальника відділу Гонтар Т.П., заступника керуючого ОСОБА_7 .

На підставі Акта від 13.03.20119 № 974-1-797 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято Постанову № 67 від 28.03.2019 (а.с. 14), згідно з якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – про дату виготовлення, гарантійні зобов`язання виробника (виконавця), строк придатності товару, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт, застосовано до ТОВ «ЦЦЦ Україна» штраф у розмірі 34864,50 грн.

Вважаючи вказану Постанову необґрунтованою та незаконною, позивач скерував Голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів п. ОСОБА_8 . скаргу від 08.04.2019 на Постанову № 67 від 28.03.2019 (а.с. 73-82), в якій просив визнати неправомірною та скасувати цю Постанову.

За результатами розгляду скарги Держпродспоживслужба листом Вих-ЦА-15.5/3027-19 від 11.05.2019 (а.с. 85-86) повідомила про відсутність правових підстав для задоволення вимог викладених у скарзі ТОВ «ЦЦЦ Україна».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «ЦЦЦ Україна» звернулося до суду з цим позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, покликаючись на помилковість висновків та порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови, вважає, що така підлягає скасуванню.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до п. п. 1, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів (п. 1); накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені ст. 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п. 13).

Згідно із п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

За змістом пп. 6 п. 4 зазначеного Положення Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування.

Відповідно до п. 7 вказаного Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

В силу положень ч. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Аналіз наведених норм свідчить, що органи Держпродспоживслужби наділені повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства, а також накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг стягнення, передбачені ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з оскаржуваною постановою у вину позивачу ставиться порушення п.п. 7, 9, 11, 12 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», що полягають у відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію – про дату виготовлення, гарантійні зобов`язання виробника (виконавця), строк придатності товару, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови в аспекті виявлених порушень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023- XII від 12.05.1991 (далі - Закон №1023-ХІІ) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про і"ї виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №1023-ХІІ продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2016 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний, в тому числі, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 15 Закону №1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) пункт 2 частини першої статті 15 виключено; 3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров`я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров`ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №1023-ХІІ інформація, передбачена ч. 1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона ревізується, а також за згодою споживача доводиться до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Як передбачено п. 16 розділу 1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.2007, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб`єкта господарювання зобов`язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити, в тому числі, відомості про дату виготовлення; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Вказаною нормою передбачено можливість доведення до споживача вказаної інформації в таких формах: в супровідній документації, що додається до продукції; на етикетці; а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів.

На спростування зазначених в оскаржуваній постанові висновків Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві щодо порушення п.п. 7, 9, 11, 12 ч. 1 ст. 15 Закону №1023-ХІІ та підтвердження виконання вказаних положень Закону №1023-ХІІ позивач долучив до матеріалів справи:

1) фотознімок етикетки (на коробці) для кожної одиниці товару (пари взуття) (додаток № 5 до позову; а.с. 45-61);

2) фотознімок письмового повідомлення розміщеного у касовій зоні Магазину (додаток № 7 до позову; а.с. 70 );

3) фотознімок вкладки до кожної (коробки) одиниці товару (пари взуття) (додаток № 8 до позову; а.с. 71).

Крім цього, представник позивача додатково надав фотознімки з фотозвіту вкладки товару у вказаному магазині станом на 13 березня 2019 року та зразка етикетки розміщеної на кожній коробці (а.с 54-57, том ІІ), з яких видно, що у торговому залі виставлено коробки із взуттям, яке готове до продажу і на кожній коробці із взуттям наявна етикетка. У свою чергу на кожній етикетці вказано інформацію про: 1) візуалізацію (зовнішній вигляд); 2) ціну; 3) розмір; 4) тип; 5) огрядність; 6) колір; 7) матеріали з якого виготвлене взуття; 8) дату виготовлення; 9) штрихкод товару; 10) імпортера (продавця) взуття з адресою його місцезнаходження; 11) виробника взуття з адресою його місцезнаходження; 12) країну походження товару.

Окрім цього, покликається на те, що у кожній коробці із відповідною парою взуття, що перебуває у вільному доступі у торговому залі Магазину № 9, та у яких знаходиться готове для огляду та приміряння до моменту придбання покупцями взуття, наявна відповідна вкладка. За твердженням представника позивача, у кожній із таких вкладок, серед іншого, зазначається: строки початку та закінчення зимового, літнього та весняно-осіннього сезонів; гарантійний термін (строк служби, строк придатності взуття); принципи використання взуття, рекомендації по догляду за взуттям із різних матеріалів; обставини за наявності яких продавець не несе відповідальності, включно із вказівкою про право покупця, у випадку виникнення спірних питань, звернутися до спеціальних державних виконавчих органів з захисту прав споживача та зобов`язання вирішувати спори згідно чинного законодавства; вказується значення загальноприйнятих міжнародні позначень (піктограм та їх словесні позначення) матеріалів, з яких виготовлене взуття; найменування та місцезнаходження імпортера (який одночасно є продавцем товару в Україні) та виробника взуття.

Однак, представник відповідача ставить під сумнів належність поданих представником позивача фотознімок як доказів, що свідчать про відсутність порушень чинного законодавства на момент перевірки та наявність на момент перевірки необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Адже, за його твердженням, не зрозуміло, де зроблено такі фото і взагалі чи наявна така інформація в місці реалізації продукції ТОВ «ЦЦЦ Україна», а саме: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д.

Суд вважає слушним таке зауваження представника відповідача, оскільки на фотознімках, долучених представником позивача, відсутня дата проведення зйомки, відтак суд не може констатувати, що такі зроблені станом на дату проведення перевірки ТОВ «ЦЦЦ Україна» - 13.03.2019. Як і не можливо однозначно стверджувати, що такі зроблені за місцем реалізації продукції ТОВ «ЦЦЦ Україна», а саме: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д.

Натомість відповідачем, що є суб`єктом владних повноважень не подано доказів підтвердження зазначених вище порушень, в тому числі фотознімків, зроблених під час проведення такої перевірки, та інших доказів. Крім того, наявність таких порушень не підтверджено і відеофіксацією проведеної перевірки.

При цьому суд наголошує, що в силу ст. ст. 72- 75 КАС України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється на підставі належних, допустимих та достовірних доказів.

Відтак, з метою встановлення фактичних обставин, зважаючи на те, що вказана перевірка щодо позивача здійснювалась з проведенням відеофіксації, судом витребувано та досліджено матеріали такої відеофіксації у судовому засіданні.

Так, відповідачем надано сім окремих відеозаписів загальною орієнтовною тривалістю 1 година 15 хвилин, а саме:

1) файл X300014_14000020190313143713_1549.MP4;

2) файл X300014_14000020190313145214_1550.MP4;

3) файл X300014_14000020190313150714_1551.MP4

4) файл X300014_14000020190313152214_1552.MP4;

5) файл X300014_14000020190313153714_1553.MP4;

6) файл X300014_14000020190313155104_1554.MP4;

7) файл X300014_14000020190313163458_1555.MP4.

Поряд з цим, представник позивача обґрунтовує доведення споживачу інформації про товар у вкладках, що містилися у коробках зі взуттям.

Натомість згідно з дослідженою у судовому засіданні відеофіксації проведеної перевірки не у кожній із коробок містилися такі вкладки.

Судом встановлено із відеофіксації та не заперечується представником позивача, що табличка у касовій зоні «для того, щоб гарантувати якості нашої продукції, ми з 1 березня 2017 року збільшуємо гарантійний строк на наше взуття – 90 днів» не була видима для споживачів, оскільки знаходилася закритою та під іншим листком з іншою інформацією.

Суд бере до уваги покликання представника позивача, що інформація про гарантійний строк 60 днів містилися у вкладках до взуття.

При цьому, як встановлено вище, такі вкладки містилися не у всіх коробках зі взуттям.

В контексті зазначеного варто зазначити, що представник позивача помилково ототожнює зміст понять «гарантійний строк», «строк придатності» та «строк служби».

Адже, у ст. 1 Закону №1023-ХІІ наведено дефініцію кожного з цих термінів, а саме:

- гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг (п. 5);

- строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору (п. 24);

- строк служби - календарний строк використання продукції за призначенням, починаючи від введення в обіг чи після ремонту, протягом якого виробник (виконавець) гарантує її безпеку та несе відповідальність за істотні недоліки, що виникли з його вини (п. 25).

Таким чином, з метою забезпечення споживачів захистом їх прав, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання будь-якої продукції відповідно до їх потреб, законодавець поклав на продавців обов`язок надавати споживачам інформацію про встановлений строк придатності, строк служби, гарантійний строк.

Отже, навіть відсутність нормативно визначено регламентації строку придатності (строку служби) товару не звільняє продавця від обов`язку із доведення відповідної інформації до споживача, зокрема, шляхом зазначення відомостей про необмежений строк придатності тощо.

Відтак, твердження представника позивача, що позивачем, як продавцем (виробником) та імпортером товарів, з метою максимально чіткого виконання своїх гарантійних зобов`язань, встановлено гарантійний строк на взуття в мережі магазинів ТОВ «ЦЦЦ Україна», який згідно з ч. 3 ст. 7 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» одночасно є і строком придатності та строком служби цих товарів, - є безпідставним.

Крім цього, спірним питання у цій справі є наявність у Бондар Марини Валеріївни повноважень представляти ТОВ «ЦЦЦ Україна» при проведенні перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві або при розгляді справи.

Допитана в якості свідка керуюча магазину ТОВ «ЦЦЦ Україна» № 9 ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила, що у разі її відсутності виконання обов`язків покладається на заступника керуючого магазином.

На дату проведення перевірки 13.03.2019 ОСОБА_5 була відсутня на робочому місці, що підтверджується табелем за березень 2019 року та свідченням самої ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_5 , яка є керуючою магазину допитана в судовому засіданні показала що була відсутня на роботі в день проведення перевірки, тому обставин такої повідомити не може. Знає, що на час її відсутності в магазині була її заступник Бондар М.В.. Про виявлені порушення дізналася після проведення перевірки.

Наказом від 01.02.2019 за № 01/02-01 (а.с. 219) з 01 лютого 2019 покладено виконання обов`язків заступника керуючого магазину АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 продавця-консультанта магазину ОСОБА_1 . З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується її особистим підписом.

За твердженням представника відповідача, табель за березень 2019 року, посадова інструкція керуючого магазину та посадова інструкція заступника керуючого магазину, свідчення свідка ОСОБА_5 та факт допуску ОСОБА_1 до перевірки, надання останньою для дослідження відповідної документації, продукції, участь ОСОБА_1 у здійсненні перевірки, відсутності заперечень до акту перевірки від 13.03.20119 року № 974-1-797), у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про достатність та достовірність доказів, які встановлюють: 1) 13.03.2019 ОСОБА_1 була уповноваженою особою; 2) обізнаність ОСОБА_1 про наявність у неї повноважень бути представником позивача при перевірці контролюючим органом 13.03.2019.

Втім, суд вважає такі висновки представника відповідача хибними, з оглядну на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Так, п. 1 розділу VІ «Взаємовідносини (зв`язки) за посадою» посадової інструкції керуючого магазину, затвердженої директором ТОВ «ЦЦЦ України» ОСОБА_4 від 26.02.2019 та підписаної ОСОБА_5 , дійсно зазначає, що: «За відсутності Керуючого магазину його обов`язки виконує Заступник керуючого магазину або Старший продавець-консультант, який набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов`язків» (а. с. 49-51 том ІІ).

Втім, жодне з положень посадової інструкції керуючого магазином не наділяє керівника магазину повноваженнями (правом) представляти інтереси ТОВ «ЦЦЦ Україна» перед будь-якими третіми особами, у тому числі, перед органами державної виконавчої влади при проведенні ними перевірок чи при розгляді ними справ щодо ТОВ «ЦЦЦ Україна».

Згідно з відомостями, вказаними у Витягу з ЄДРПОУ та статуту ТОВ «ЦЦЦ Україна», повноваженнями представляти інтереси Товариства, без довіреності, володіє лише директор Товариства - Кінаш М.А., та/або особи які уповноважені ним відповідною письмовою довіреністю. При цьому, що будь-яких довіреностей щодо представництва інтересів товариства Бондар Марині Валеріївні матеріали справи не містять.

Свідок Кінаш М.А., який є керівником ТОВ «ЦЦЦ Україна» показав, має 15 магазинів, тому не пригадає, чи забезпечував проведення перевірки у цьому магазині. Крім того показав, що його працівники діють у відповідності до посадових інструкцій.

Таким чином, суд констатує, що виконуюча обов`язки керуючого магазину № 9 Бондар ОСОБА_9 13.03.2019 не мала повноважень представляти ТОВ «ЦЦЦ Україна» при проведенні перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві або при розгляді справи 28.03.2019.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою до позивача застосовано штраф у розмірі 34864,50 грн.

Перевіряючи правомірність нарахування зазначеного розміру штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

У п. 2 розділу VІ Акту № 974-1-797 від 13.03.2019 вказано сімнадцять пунктів переліку товарів з вказівками номерів моделей, номерів штрих кодів, ціною реалізації, і кількістю штук товару, як вказано «отриманих» та «на залишку».

При цьому, представник відповідача стверджує, що станом на 13.03.2019 (дату проведення перевірки) в Магазині № 9 знаходилася лише частина товару із загального переліку вказаного у п. 2 розділу VІ Акту №974-1-797 від 13.03.2019 року, а саме лише товар загальною кількістю 41 шт. (залишок, із попередньо отриманих 63 шт.) на загальну суму собівартості товару 10272,42 (десять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 42 коп, який відповідно був призначений до продажу, на підтвердження чого долучив бухгалтерську довідку вих. №05/06-01 від 05.06.2019 (а.с. 71 том І), а також накладні на переміщення товару між структурними підрозділами ТОВ «ЦЦЦ Україна», а саме з «Складу № 9» (який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька 6 Д) до «Магазину №9 (який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька 6 Д), із вказівками кількості одиниць, ціни та вартості товару, зокрема:

1) накладна на переміщення товару № 64 від 28 лютого 2019 року;

2) накладна на переміщення товару № 78 від 04 вересня 2018 року;

3) накладна на переміщення товару № 106 від 02 березня 2019 року;

4) накладна на переміщення товару № 142 від 07 березня 2019 року;

5) накладна на переміщення товару № 272 від 04 березня 2019 року;

6) накладна на переміщення товару № 596 від 28 лютого 2019 року;

7) накладна на переміщення товару № 650 від 17 жовтня 2018 року;

8) накладна на переміщення товару № 724 від 02 листопада 2019 року;

9) накладна на переміщення товару № 921 від 30 листопада 2018 року;

10) накладна на переміщення товару № 1053 від 20 грудня 2018 року;

11) накладна на переміщення товару № 1116 від 08 травня 2018 року;

12) накладна на переміщення товару № 1118 від 08 травня 2018 року;

13) накладна на переміщення товару № 1123 від 08 травня 2018 року;

14) накладна на переміщення товару № 2062 від 07 серпня 2018 року (а.с. 30-48 том І).

У вказаних накладних (їх пунктах), а саме: №64 -п.31, п.46; №78 - п.4; №106 - п.42; №142 - п.98-100, п.65-66; №272 - п.24, п.27; №596 - п.23; №650 - п.7; №724 - п.26-27; №921- п.119-122; №1053 - п.15-16; №1116 - п.105, п.20; №1118 - п.4; №1123 - п.67, п.164; №2062 - п.1-3 – вказано вид, кількість, вартість та точна дата переміщення товару із «Складу№ 9» в Магазин № 9 із переліку товару вказаного у п. 2 розділу VІ Акту №974-1-797 від 13.03.2019.

З аналізу наданих позивачем документів вбачається, що вказані у п. 2 Розділу VІ Акту № 974-1-797 від 13.03.2019 відомості (перелік товарі з сімнадцяти пунктів) про кількість товару, що «отримано» та перебували «на залишку» у Магазині суперечать відомостям з обліково-бухгалтерської системи 1С:Підприємтво позивача та відомостям з первинних бухгалтерських документів.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву доданий розрахунок економічних санкцій ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 215). При цьому, жодних офіційних документів або інших належних доказів які б підтверджували достовірність відомостей вказаних у розрахунку, відповідачем не надано. Поряд з цим, суд зауважує, що цей розрахунок не долучався відповідачем як додаток ні до Акту перевірки № 974-1-797 від 13.03.2019, ні до Постанови № 67 від 28.03.2019 про накладення стягнень передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд враховує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином в частині нарахування штрафних санкцій рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, надаючи оцінку кожному окремому доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, п. 29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення не довів, а відтак позов належить задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування постанови, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 67 від 28.03.2019 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” (ЄДРПОУ 38244048, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2).

Відповідач: Головне управління Держспоживслужба в м. Києві (ЄДРПОУ 40414833, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 12).

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2019.

Суддя Сидор Н.Т.