Рішення № 85816418, 22.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 листопада 2019 р. № 520/9778/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (просп. Московський, буд. 297,м. Харків,61106, код ЄДРПОУ 00293628) до Державної служби геології та надр України (вул. А. Цедіка, буд. 16,м. Київ,03057, код ЄДРПОУ 37536031) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод", з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо прийняття рішення у формі наказу №331 від 05.09.2019 р. за наслідками розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" з доданими документами на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин Яблунівської ділянки вогнетривких глин строком на 5 років від 26 жовтня 2017 р. №2736 про відмову у наданні зазначеного Спеціального дозволу;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" Спеціального дозволу на користування надрами Яблунівської ділянки вогнетривких глин з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин строком на 5 років з дня реєстрації спеціального дозволу;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" спеціальний дозвіл на користування надрами Яблунівської ділянки вогнетривких глин з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин строком на 5 років з дня реєстрації спеціального дозволу;

- зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові та відповіді на відзив посилається на те, що на виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 р. у справі №520/11174/18 комісією з питань надрокористування Держгеонадр розглянуто заяву позивача від 26 жовтня 2017 року та прийнято рішення відмовити у наданні Спецдозволу на користування надрами Яблунівської ділянки надр, про що прийнятий Наказ №331 від 05 вересня 2019 року, у зв`язку з чим заява та пакет документів до неї, що є додатками, повернуто позивачу. Отже, позивач вважає, що відповідач, повторно розглядаючи заяву позивача, не прийняв до уваги висновки, викладені у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019р. та Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019р., в результаті чого прийняв оскаржуваний наказ.

Від відповідача 25.10.2019 р. надійшов відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання рішення у справі №520/11172/18. Отже, на думку відповідача, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, у зв`язку з чим вважає вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні розглядатися не повинні. Щодо правомірності відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами зазначив, що на засіданні Комісії з питань надрокористування, яке відбулося 31.07.2018, не прийнято позитивного рішення стосовно надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області згідно з підпунктом 18 пункту 8, в зв`язку з тим, що підпункт 18 пункту 8 Порядку виключено з 19.07.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. №518. Також зазначив, що Постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2017 року №518 не регламентовано порядок розгляду заяв про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, які подані в порядку підпункту 18 пункту 8 Порядку №615, після виключення зазначеного підпункту. Відповідач зазначив, що в рамках даної справи Держгеонадра вважає, що рішення про зобов`язання Держгеонадр видати спеціальні дозволи на користування надрами є таким, що виходять за межі повноважень суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

Судом встановлені наступні обставини справи.

26 жовтня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод" звернулося до Державної служби геології та надр України з заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин Яблунівської ділянки вогнетривких глин строком на 5 років №2736. Зазначена заява подана у відповідності до ч. 4 статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» та підпункту 18 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» в редакції від 21.06.2017р. згідно Постанови Кабінету Міністрів України №518, чинної на момент звернення. (а.с.13-15)

Як зазначив позивач, 13.08.2018р. ним отримано лист від відповідача про не прийняття позитивного рішення стосовно надання спецдозволу на користування надрами Яблунівської ділянки надр у зв`язку з тим, що підпункт 18 п. 8 Порядку виключено з 19.07.2018р. відповідно до абзацу 8 підпункту 1 п. 2 Змін, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №518.

Судом встановлено, що 23.01.2019 року Харківським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №520/11174/18, яким позовні вимоги ПрАТ «Харківський плитковий завод» задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оформлене протоколом №8/2018 від 31.07.2018р. рішення Держгеонадра в особі Комісії з питань надрокористування в частині вирішення питання за заявою ПрАТ "Харківський плитковий завод" від 26.10.2017 року з питання отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області. Визнано протиправними дії Держгеонадра з приводу повернення листом №9 (№15427/03/12-18 від 08.08.2018р.) матеріалів заяви ПрАТ "Харківський плитковий завод" від 26.10.2017 року з питання отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області. Зобов`язано Держгеонадра вирішити по суті заяву ПрАТ "Харківський плитковий завод" від 26.10.2017 року з питання отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області.

За наслідками апеляційного розгляду Другим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 01 липня 2019 року, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року залишено без змін.

16 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/11174/18. (а.с.56)

05 вересня 2019 року відповідачем прийнято наказ №331, яким відмовлено Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області. (а.с.58)

Відповідачем направлено на адресу позивача лист від 13 вересня 2019 року №19079/01/12-19, в якому зазначено, що 08 серпня 2019 року на виконання рішення суду комісією з питань надрокористування Держгеонадр розглянуто заяву позивача від 26 жовтня 2017 року та прийнято рішення відмовити у наданні Спецдозволу на користування надрами Яблунівської ділянки надр, про що прийнятий Наказ №331 від 05 вересня 2019 року, у зв`язку з чим заява та пакет документів до неї, що є додатками, повертається позивачу. (а.с.57)

З відзиву відповідача встановлено, що підставою для відмови комісією з питань надрокористування Держгеонадр, яка відбулася 08.08.2019, є виключення підпункту 18 п. 8 Порядку з 19.07.2018р. відповідно до абзацу 8 підпункту 1 п.2 Змін, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №518.

Позивач, вважаючи, що відповідач при повторному розгляді заяви не прийняв до уваги висновки рішень Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 р. та Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 р., та прийняв наказ №331 від 05 вересня 2019 року про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову, відзиву та відповіді на відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Щодо подання позивачем заяви про видачу спеціального дозволу та права позивача на отримання спецдозволу.

Правовідносини з приводу видачі спеціального дозволу на користування надрами унормовані приписами Кодексу України про надра, Закону України «Про дозвільну систему», Закону України «Про адміністративні послуги» та деталізовані приписами Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами №615.

Відповідно до п.2 Порядку №615 (в редакції чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача) дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 18 пункту 8 Порядку №615 передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, визначених у підрозділах Сировина вогнетривка, Сировина скляна та фарфоро-фаянсова, Сировина цементна розділу Неметалічні Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. №827, якщо заявник є власником цілісного майнового комплексу, на якому здійснюється виробництво кінцевої (готової) продукції, придатної для використання за призначенням кінцевим споживачем без додаткової промислової обробки (переробки).

Дана норма була одночасно і внесена, і виключена постановою КМУ від 21.06.2017 р. №518 (яка в частині виключення згаданої норми набрала чинності 19.07.2018 р.)

Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови відповідачем позивачу у наданні спецдозволу з урахуванням наявних судових рішень та повернення заяви на видачу спеціального дозволу на користування надрами, що оформлена Наказом №331 від 05 вересня 2019р. є застосування відповідачем нормативно-правового акту, який набрав чинності після виникнення правовідносин і не передбачає отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Згідно п.5 ст.41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру, а саме:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Згідно п. 19 Порядку №615 підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є:

- подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних;

- невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

- наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

- відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування;

- невиконання програми робіт на ділянках надр, на користування якими заявнику вже надано дозвіл, виявлення порушень правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно з рішенням суду.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що позивач займається наступними видами діяльності: добування піску, гравію, глин і каоліну; виробництво керамічних плиток і плит (основний); виробництво господарських і декоративних керамічних виробів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; постачання інших готових страв; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. (а.с.72-78)

Під час розгляду адміністративної справи №520/11174/18 судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що заява позивача від 26.10.2017 року з доданим до неї пакетом документів подана в період дії підпункту 18 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» в редакції від 21.06.2017р. згідно Постанови Кабінету Міністрів України №518, подана завчасно, період часу з моменту звернення позивача до закінчення дії підпункту 18 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 достатній для виконання вимог Порядку та прийняття рішення щодо надання Спецдозволу на користування надрами, пакет документів відповідає вимогам Порядку, підстави для повернення заяви не встановлені.

Також суд зазначив, що відсутність належним чином оформленого рішення Держгеонадр з даного питання за результатом розгляду заяви позивача від 26.10.2017, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа №9 №15427/03/12-18 від 08.08.2018, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити відповідно до норм чинного законодавства. Отже, має місце протиправна бездіяльність, та відповідач при прийнятті рішення повинен видати саме відповідний наказ. Також судом встановлено, що на момент початку процедури видачі Спеціального дозволу, а також на момент одержання відповідачем усіх погоджень (28.02.2018 р.) матеріали звернення позивача не суперечили п.8 Порядку №615. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені під час судового розгляду справи №520/11174/18 обставини, не підлягають повторному доказуванню.

Щодо посилань відповідача на те, що обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання рішення у справі №520/11172/18, отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, мас право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що предметом розгляду справи №520/11174/18 було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення у формі наказу за наслідками розгляду заяви від 26.10.2017 р. №2736. Предметом розгляду даної справи є рішення Державної служби геології та надр України у формі наказу №331 від 05.09.2019 р. за наслідками розгляду заяви від 26.10.2017 р. №2736.

Отже, хоча спір виник між тими самими сторонами, предмет спору не є однаковим. З урахуванням викладеного, суд не приймає вищезазначені посилання відповідача.

Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.2005 №2806-IV визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

За визначеннями, наведеними у частині першій статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності; принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Суд зазначає, що оскільки судовими рішеннями по справі №520/11174/18 була встановлена відсутність підстав для повернення та відмови у наданні дозвільного документа позивачу за заявою від 26.10.2017 р. №2736, то при наявності тих самих обставин при повторному розгляді заяви від 26.10.2017 р. №2736 та з урахуванням висновків суду, відповідач не мав підстав для відмови позивачу у наданні спеціального дозволу з тим самих підстав. Отже, наказ №331 від 05.09.2019 р., який прийнято відповідачем на виконання рішень у справі №520/11174/18, є протиправним.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття наказу №331 від 05.09.2019 р., що є результатом вчинення дій, які позивач просить визнати протиправними, отже, для захисту прав, суд вважає за необхідне скасувати наказ №331 від 05.09.2019 р., яким відмовлено Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області.

Щодо доводів відповідача про втручання суду у його дискреційні повноваження слід зазначити наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

При розгляді даної справи встановлено неврахування відповідачем під час прийняття рішення щодо питання, що є предметом позовних вимог, висновків суду, викладених у рішенні, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що дискреція передбачає можливість вибору між правомірними варіантами дій. А отже за наявності рішення суду у справі № № 520/11174/18, яке набрало законної сили, в якому встановлено неправомірність повернення документів ПрАТ «Харківський плитковий завод», у зв`язку з невідповідністю вимогам Порядку № 615 в редакції, чинній на час звернення позивача з відповідною заявою та строку, встановленого для прийняття рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами, то прийняття повторного рішення про відмову в наданні зазначеного дозволу з тотожних підстав є неправомірним та вчинено з порушенням п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідач, відмовляючи у наданні позивачу дозволу, не довів інших підстав відмови, передбачених Порядком № 615.

Отже, у цій справі, за наявності достатніх та належним чином поданих позивачем документів, з урахуванням висновків суду у рішенні, яке набрало законної сили, про неправомірність повернення документів, недоведеність відповідачем існування інших, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, у відповідача, в даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а, отже, і відсутні перешкоди у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Цей підхід став усталеним в судовій практиці.

За таких обставин, для ефективного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" Спеціального дозволу на користування надрами Яблунівської ділянки вогнетривких глин з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин строком на 5 років з дня реєстрації спеціального дозволу, та зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" спеціальний дозвіл на користування надрами Яблунівської ділянки вогнетривких глин з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин строком на 5 років з дня реєстрації спеціального дозволу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №200/11311/18-а, від 21.03.2019 у справі №817/498/17, від 31.07.2019 у справі №826/23816/15, від 31.10.2019 у справі №802/1224/16-а.

З наведених підстав суд вважає необґрунтованими та не приймає посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 28.02.2017 р. у справі № 826/7631/15 та практику Вищого адміністративного суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та аргументам сторін, які впливають на результат вирішення спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод".

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 381 КАС України встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є правом, а не обов`язком суду та застосовується з урахуванням фактичних обставин справи. В даній справі судом не вбачається необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст.139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (просп. Московський, буд. 297,м. Харків,61106, код ЄДРПОУ 00293628) до Державної служби геології та надр України (вул. А. Цедіка, буд. 16,м. Київ,03057, код ЄДРПОУ 37536031) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Скасувати наказ №331 від 05.09.2019 р., яким відмовлено Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" у наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин Яблунівської ділянки у Донецькій області.

Зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" Спеціального дозволу на користування надрами Яблунівської ділянки у Донецькій області з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин строком на 5 років з дня реєстрації спеціального дозволу.

Зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Приватному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" спеціальний дозвіл на користування надрами Яблунівської ділянки у Донецькій області з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки вогнетривких глин строком на 5 років з дня реєстрації спеціального дозволу.

У зобов`язанні відповідача подати звіт про виконання судового рішення – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (вул. А. Цедіка, буд. 16,м. Київ,03057, код ЄДРПОУ 37536031) судові витрати зі сплати судового збору на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (просп. Московський, буд. 297, м. Харків,61106, код ЄДРПОУ 00293628) в розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 листопада 2019 року.

Суддя Мінаєва К.В.