Рішення № 85815550, 21.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4563/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання Таращенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 51291600, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” далі позивач або ПрАТ “СО “Азот”) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 09.09.2019 ВП № 51291600.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. була винесена постанова про арешт майна боржника ВП № 51291600 від 09.09.2019. Дане виконавче провадження є зведеним.

Відповідач здійснив приєднання до діючого зведеного виконавчого провадження ВП № 51291600 виконавчих проваджень з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011), постанови про відкриття яких скасовані судом. При цьому, у Постанові ці Ухвали зазначені як такі, що знаходяться на примусовому виконанні, та зазначені у тому числі як підстава для арешту майна Позивача.

Оскільки згідно вищевказаних судових рішень постанови з відкриття виконавчого провадження з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) скасовані, то відповідач не має права здійснювати примусове стягнення на підставі Ухвал суду, відкриття виконавчого провадження за якими скасовано судом. Але, незважаючи на те, що згідно вищевказаних судових рішень постанови з відкриття виконавчого провадження з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) скасовані.

Відповідач в порушення ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” було винесено Постанову про арешт майна боржника ВП № 51291600 від 09.09.2019, згідно якої відповідач здійснив приєднання до діючого зведеного виконавчого провадження ВП № 51291600 виконавчих проваджень з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) та Ухвали Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011), постанови про відкриття яких скасовані судом.

Позивач не погоджується з вищенаведеною постановою, вважає її винесеною з порушенням норм діючого законодавства, а дії державного виконавця незаконними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (а.с. 1-2 ).

У вказаній ухвалі запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідно до частин 8, 11 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем отримано ухвалу суду та копію позовної заяви електронною поштою, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про розгляд даної справи.

Судове засідання 19.11.2019 було відкладено на 21.11.2019 з огляду на те, що від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Станом 21 листопада 2019 року відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового засідання бу повідомлений належним чином (а.с 103).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ПрАТ “СО “Азот” (ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) зареєстровано як юридична особа 24.12.2004 за № 13831210000000337, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 51291600 про арешт майна Приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання “Азот” (арк. спр. 8-11).

09.09.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. винесено оскаржувану постанову про арешт майна (вагони) що належить боржнику за ВП № 51291600 від 09.09.2019 (арк. спр. 8-11).

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначена постанови про арешт майна боржника від 09.09.2019, яка оскаржується до неї включені виконавчі документи - ухвала Господарського суду Луганської області № 9/5014/969/2012 від 19.11.2015 про стягнення з боржника ПрАТ “СО “Азот” суми 331096525,02 грн. та ухвала Господарського суду Луганської області № 3/5014/866/2012 від 18.02.2016 про стягнення з боржника ПрАТ “СО “Азот” 503938021,25 грн., за якими наявні судові рішення, які набрали законної сили, згідно з якими скасовані постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за зазначеними виконавчими документами.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) скаргу ПрАТ “СО “Азот” на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. від 19.03.2019 у виконавчому провадженні ВП № 58667668 з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 19.11.2015 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011), задоволено повністю; визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р.Е. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 58667668; скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р.Е. про відкриття виконавчого провадження ВП № 58667668 від 19.03.2019 (арк.спр.40-45).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) апеляційну скаргу ДК “Газ України” ПАК “Нафтогаз України” залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Луганської області від 31.05.2019 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) залишено без змін (арк.спр.46-54).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) скаргу ПрАТ “СО “Азот” на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. про відкриття виконавчого провадження №58668303 від 19.03.2019 з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 18.02.2016 у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011), задоволено повністю; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №58668303; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. про відкриття виконавчого провадження №58668303 від 19.03.2019 (арк.спр.56-60).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) апеляційну скаргу ДК “Газ України” ПАК “Нафтогаз України” залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.07.2019 у справі № 3/5014/866/2012 (9/11/2011) залишено без змін (арк.спр.61-68).

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (абзац другий частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII).

У ході судового розгляду справи встановлено, що постановою від 03.10.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України Сидоренко Р.Г. знято арешт з вагонів, що належить боржнику: ПрАТ “СО “Азот” в частині накладення арешту згідно ухвали № 9/5014/969/2012 виданої 19.11.2015 Господарським судом Луганської області та ухвали № 3/5014/866/2012 виданої 18.02.2016 Господарським судом Луганської області (арк.спр._106-108).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З наведених процесуальних норм Закону вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Положеннями частини другої статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, враховуючи те, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України Сидоренко Р.Г винесено постанову від 03.10.2019 щодо зняття арешту з вагонів, що належить боржнику: ПрАТ “СО “Азот” в частині накладення арешту згідно ухвали № 9/5014/969/2012, виданої 19.11.2015 Господарським судом Луганської області, та ухвали № 3/5014/866/2012, виданої 18.02.2016 Господарським судом Луганської області, який був накладений оскаржуваною постановою від 09.09.2019, то станом на дату розгляду справи відсутнє реальне порушення прав та інтересів позивача.

Отже, враховуючи відсутність порушеного права, у суду відсутні підстави для захисту такого права.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПрАТ “СО “Азот” про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 51291600 в частині виконавчих проваджень з виконання Ухвали Господарського суду Луганської області від 19.11.2015 у справі № 9/5014/969/2012 та Ухвали Господарського суду Луганської області від 18.02.2016 у справі № 3/5014/866/2012 про арешт майна боржника ВП № 51291600 задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2019 ВП № 51291600 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складання повного тексту.

Суддя І.В. Тихонов