Рішення № 85815438, 20.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року справа № 320/1623/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс»доКиївської митниці ДФСпровизнання протиправними дій та скасування рішення.

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому позивач, з урахуванням уточнення адміністративного позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 125000/2019/000268 від 20.03.2019.

- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019.

- визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Позивач зазначає, що при митному оформленні товару мала місце протиправна бездіяльність митного органу, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019. Позивач стверджує, що митне оформлення товару не було завершене протягом чотирьох робочих годин з моменту отримання митним органом додаткових документів від позивача відповідно до частини третьої статті 53 МК України.

Позивач зазначає, що контролюючий орган протиправно відмовив позивачу в застосуванні до товару №1 за митною декларацією №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019, у зв`язку з чим порушив законні права та інтереси позивача. Позивач стверджує, що ним були надані митному органу митні декларації з подібними (аналогічними) товарами у розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості товарів.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що подані позивач документи не давали можливості однозначно з`ясувати умови поставки товару та його дійсну вартість.

Стверджує, що у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення подібних (аналогічних) товарів за ціною договору (контракту), що не давало змогу застосувати контролюючому органу другорядні методи визначення митної вартості товару – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач надав відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначив, що ним до контролюючого митного органу надавалися усі необхідні та наявні в нього документи, які вимагаються законом, для підтвердження митної вартості товару та обраного ним методу визначення митної вартості товару, які містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Вважає, що оскаржуване рішення винесене без дотримання вимог чинного митного законодавства, а відповідач помилково стверджує про відсутність інформації для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), оскільки позивачем надавалась інформація про митні оформлення подібних товарів.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/1623/19 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного ухвалою суду від 12.06.2019 призначене судове засідання на 25.06.2019 о 14:30.

У судове засідання від уповноважених представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного ухвалою суду від 25.06.2019 суд на місці ухвалив на підставі частини третьої статті 194, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 11-13).

Матеріалами справи встановлено, що 01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі – продавець), та ТОВ «Віта-Текс» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі – договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки (а.с. 20-22).

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару (а.с. 23).

18.01.2019 продавець та позивач уклали додаток №VT106 до договору (далі – додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗКД), у загальній кількості 25 114 кг, 146 075 пог. м, за ціною 3,03 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі – товар) (а.с. 24).

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсу №X190047 від 18.01.2019 склала 76095,42 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd (а.с. 25).

18.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/404772, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар (а.с. 18).

Митна вартість товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 склала 77 564,97 долари США, його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані фотокопії договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15, додатку від 23.11.2018 №2 до договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15 та інвойсу №X190047 від 18.01.2019.

18.03.2019 контролюючий орган надіслав до ТОВ «Віта-Текс» через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 (а.с. 19).

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів:

1) банківські платіжна документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) виписки з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

5) копію декларації країн відправлення з врахуванням статті 254 МК України;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит 20.03.2019 позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №1903/19-02 від 19.03.2019, який контролюючий орган отримав 20.03.2019 о 08 год. 52 хв.

Так, зокрема у своєму листі ТОВ «Віта-Текс» надав Київській митниці ДФС наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та, за наявності, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідних для ідентифікації ввезеного товару – ТОВ «Віта-Текс» звернув увагу контролюючого органу, що у нього були відсутні станом на день підписання Листа будь які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість Товару, адже сам Товар ще не брався на бухгалтерській облік Позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю контролюючого органу. не випущений у вільний обіг та був неоплаченим;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації - ТОВ «Віта-Текс» надав контролюючому органу для ознайомлення на 9 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: Митної декларації 1М40ДТ №11А125110/2019/400297 від 11 січня 2019 року (надалі - «Митна декларація 400297»); Інвойсу №Х 180761 від 20 жовтня 2018 року, виставленого продавцем; Видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18 грудня 2018 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; Податкової накладної -№105 від 18 грудня 2018 року, складеної позивачем; Митної декларації ІМ40ДТ №UА125110/2019/401505 від 08 лютого 2019 року (надалі - «Митна декларація 401505»»; Інвойсу №INV1108 від 08 листопада 2018 року, виставленого продавцем. Видаткової накладної №ВТ-0000112 від 31 грудня 2018 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; Податкової накладної №112 від 31 грудня 2018 року, складеної позивачем (а.с. 26-34);

3) щодо прайс-листа від виробника товару – ТОВ «Віта-Текс» надав контролюючому органу для ознайомлення на З аркушах фотокопії Листа продавця №20190319/01-OUT від 19 березня 2019 року (надалі - «Лист Продавця») та його перекладу з англійської на українську мову (а.с. 35-37);

4) щодо копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України - ТОВ «Віта-Текс» звернув Київської митниці ДФС, що у нього була відсутня станом на день підписання Листа копія митної декларації країни відправлення, яка і є власністю продавця та який у силу Додаткової угоди 2 зобов`язаний надати такий документ ТОВ «Віта-Текс»;

5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини – ТОВ «Віта-Текс» звернув увагу контролюючого органу, що у нього був відсутній станом на день підписання Листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

6) щодо договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, – ТОВ «Віта-Текс» звернув увагу контролюючого органу, що в нього були відсутні будь які договори (угоди, контракти) і третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, оскільки треті особи залученими не були.

20.03.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000268/2, згідно з яким контролюючий орган, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 скоригував до рівня 88150,14 долари США (а.с.45).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України (а.с. 46).

Київська митниця ДФС зазначає, що пунктом 5.2 договору передбачено надання продавцем копії експортної декларації продавця, однак до митного оформлення експортна декларація надана не була.

У своєму рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000268/2 від 20.03.2019 також зазначає що в наданому прайс-листі відсутні данні щодо дати видачі документу та терміну дії документу.

Керуючись митним законодавством, контролюючий орган дійшов висновку, що заявлену ТОВ «Віта-Текс» митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, визнати неможливо.

У рішенні також стверджує, що його посадовою особою проведено з декларантом процедуру консультації у порядку частини четвертої статті 57 МК України. Крім того зазначив, що у порядку частини шостої статті 55 МК України декларанту надано консультацію в письмовому вигляді 20.03.2019.

За результатами проведених консультацій Київської митниці ДФС встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ – резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація №UА500040/2019/2286 від 22.02.2019 (3,51 долари США за кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00099 від 20.03.2019 (а.с. 48-49).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 МК України, позивач подав нову тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/405187 від 21.03.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 85150,31 грн. (а.с. 50).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою – третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

VI. Оцінка суду

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Надаючи правову оцінку стосовно оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000268 від 20.03.2019 суд встановив наступне:

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000268/2 від 20.03.2019 контролюючий орган необґрунтовано посилається на те, що при оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 позивач не включив до митної вартості спірного товару таку складову як витрати на доставку товару до кордону України.

Відповідно до пункту 3 Додатку №VT106 до Договору купівлі-продажу № VT0112-15 продавець зобов`язаний поставити товар на умовах CFR м. Одеса, Україна. При цьому вантажовідправником спірного товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd (а.с.24).

Суд дійшов висновку, що контролюючий орган помиково вважає, що ТОВ «Віта-Текс» не підтверджені витрати на доставку товару до кордону України, так як поставка спірного товару відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна, які згідно з Інкотермс 2010 покладають саме на продавця – Shanoxing City Jinqiao Textile Co.Ltd., а не на позивача обов`язок понесення витрат на доставку товару до митного кордону України, тобто такі витрати були понесені за рахунок продавця та були включені до ціни товару.

Судом досліджено надані ТОВ «Віта-Текс» контролюючому органу Договір купівлі-продажу № VT0112-15, Додаток №VT106 до Договору купівлі-продажу № VT0112-15, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс № НОМЕР_1 від 18.01.2019, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем – Shanoxing City Jinqiao Textile Co.Ltd. до ТОВ «Віта-Текс» на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 76095,42 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/405187 від 11.02.2019.

Відповідно до Додатку №VT106 та інвойсу № X190047 від 18.01.2019 продавець – Shanoxing City Jinqiao Textile Co.Ltd. передав у власність ТОВ «Віта-Текс» , а ТОВ «Віта-Текс» прийняв та зобов`язався оплатити товар. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим.

Матеріали справи також містять Лист від 19.03.2019 №20190319/01-OUT, в якому продавець – Shanoxing City Jinqiao Textile Co.Ltd. повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару.

У цьому ж листі продавець товару надав позивачу власні пояснення стосовно своєї можливості резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи, твердження контролюючого органу про те, що надані ТОВ «Віта-Текс» документи, які підтверджують у силу частини другої статті 53 МК України митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Судом встановлено, що у якості виписки з бухгалтерської документації разом із листом у відповідь на Запит Київської митниці ДФС ТОВ «Віта-Текс» надав контролюючому органу фотокопії:

1)Митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019; Інвойсу №Х180761 від 20 жовтня 2018 року, виставленого продавцем; Видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18 грудня 2018 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; Податкової накладної №105 від 18 грудня 2018 року, складеної ТОВ «Віта-Текс».

Відповідно до граф 22, 44 Митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 поставка товару загальною митною вартістю в 80 430,91 доларів США відбувалася згідно з Інвойсом №Х180761 від 20 жовтня 2018 року, виставленим продавцем (а.с. 29-30).

У той же час, відповідно до граф 31, 40 Митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11 січня 2019 попереднім документом до неї була тимчасова Митна декларація ІМ40ТН №ІМ125110/2018/424947 від 18 грудня 2018 року, за якою ТОВ «Віта-Текс» увіз на митну територію України, зокрема 108 801 метр погонний вибивної тканини (код УКТ ЗЕД 5407540000), які ТОВ «Віта-Текс» продав 18 грудня 2018 року (в день випуску імпортованого позивачем товару у вільний обіг відповідно до вищезазначеної тимчасової митної декларації) ТОВ «Текссол-С» відповідно до Видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18 грудня 2018 року та Податкової накладної №105 від 18 грудня 2018 року (а.с. 29-30);

2)Митної декларації 401505; Інвойсу №INV1108 від 08 листопада 2018 року, виставленого Продавцем; Видаткової накладної №ВТ-0000112 від 31 грудня 2018 року, складеної між ТОВ «Віта-Текс» та ТОВ «Текссол-С»; Податкової накладної №112 від 31 грудня 2018 року, складеної позивачем.

Відповідно до граф 22, 44 Митної декларації 401505 поставка товару загальною митною вартістю в 77 871,00 долар США відбувалася згідно з Інвойсом №INV1108 від 08 листопада 2018 року, виставленим продавцем (а.с. 31-32).

У той же час, відповідно до граф 31, 40 Митної декларації 401505 попереднім документом до неї була тимчасова Митна декларація ІМ40ТН №UA125110/2018/425873 від 31 грудня 2018 року, за якою ТОВ «Віта-Текс» увіз на митну територію України 192 194 метри погонні вибивної тканини (код УКТ ЗЕД 5407540000), які позивач продав 31 грудня 2018 року (в день випуску імпортованого позивачем товару у вільний обіг відповідно до вищезазначеної тимчасової митної декларації) ТОВ «Текссол-С» відповідно до Видаткової накладної №ВТ-0000112 від 31 грудня 2018 року та Податкової накладної №112 від 31 грудня 2018 року (а.с. 33-34).

Враховуючи надану інформацію ТОВ «Віта-Текс» суд дійшов висновку, що твердження контролюючого органу є безпідставними, оскільки надані позивачем документи бухгалтерського обліку щодо попередніх поставок подібних (аналогічних) товарів підтверджують заявлений ТОВ «Віта-Текс» у митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 рівень митної вартості товару.

Суд зазначає, що Київська митниця ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000268/2 від 20.03.2019 вказала, що за отриманою інформацією не підтверджено, що товар є стоковим.

Проте, окрім наданого до розгляду додатку та інвойсу, у якому провадевць та позивач чітко узгодили, що товар є стоковим, а також листа від 19.03.2019 №20190319/01-OUT, в якому міститься аналогічне підтвердження приналежності товару до стокового, контролюючий орган на момент прийняття рішення не мав очевидних підстав самостійно визначити приналежність товару, оскільки невідповідність фактичних характеристик зазначаються у Акті огляду.

Так, згідно з п.4.2. Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України

від 12.12.2012 № 1316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, митним органом не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що митний орган під час здійснення митного огляду підтвердив приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду невідповідності фактичних характеристик контролюючим органом встановлено не було.

Як зазначено контролюючим органом в оскаржуваному рішенні, останнє було прийнято, так як ТОВ «Віта-Текс» не відніс наданий Лист Продавця – Shanoxing City Jinqiao Textile Co.Ltd. №20190319/01-OUT від 19 березня 2019 року до поняття прайс-листа, оскільки Лист Продавця та наведений у ньому прайс-лист не відповідає загальноприйнятій практиці. (а.с. 35-36).

Суд зверає увагу, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на Запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача. Чинне законодавство України не містить вимог до прайс-листів, які формуються продавцями продукції.

Відтак, відсутність іншого прайс-листа в розпорядженні ТОВ «Віта-Текс» не може бути підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Суд не погоджується з позицією Київської митниці ДФС що в Листі Продавця наведений прайс-лист містить адресний характер, адже продавець у своєму Листі Продавця підтвердив ціни на свою продукції, яку він реалізовував у період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року включно всім покупцям, а не виключно ТОВ «Віта-Текс».

Суд не бере до уваги зауваження відповідача стосовно того, що підставою для проведеного коригування стало те, що ТОВ «Віта-Текс» у відповідь на запит контролюючого органу не надав витребовувану ним копію експортної декларації, адже обов`язок щодо її надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності такого документу в декларанта. Крім того, судом встановлено, що митна декларація країни відправлення є власністю продавця – Shanoxing City Jinqiao Textile Co.Ltd. та який у силу Додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до Договору купівлі-продажу від 01.12.2015 №VT0112-15 не зобов`язаний надавати такий документ позивачу.

При цьому суд зазначає, в Листі від 19.03.2019 №1903/19-02 ТОВ «Віта-Текс» повідомив контролюючий орган про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення.

Відтак, ненадання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення, винесеного Київською митницею ДФС №UA125000/2019/000268 від 20.03.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Надаючи правову оцінку застосування Київською митницею ДФС другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару суд встановив що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA500040/2019/1114 від 26.01.2019, №UA500040/2019/2286 від 22.02.2019.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій та вартість товару, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларацій №UA500040/2019/1114 від 26.01.2019, №UA500040/2019/2286 від 22.02.2019 є протиправним.

При наданні правової оцінки бездіяльності контролюючого органу, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 суд зазначає наступне:

Відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Відмова у митному оформленні – це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 20.03.2019 о 08 год. 52 хв. відповідач отримав лист позивача №1903/19-02 від 19.03.2019, проте всупереч приписам статей 255, 256 МК України прийняв картку відмови UA125110/2019/404772 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення лише 20.03.2019 об 17 год. 00 хв., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку (чотирьох робочих годин із моменту отримання листа позивача №1903/19-02 від 19.03.2019).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача, так як митним органом була допущена протиправна бездіяльність, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019.

Надаючи правову оцінку діям контролюючого органу, які полягали у відмові ТОВ «Віта-Текс» застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019 суд зазначає, що відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5– 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що спірний товар мас наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестр завширшки 220±\ см; щільність тканини 78±5 г/м2, країна виробництва: Китайська Народна Республікам пробник: продавець (а.с. 18).

У той же час, подібний (аналогічний) товар №3 за Митною декларацією №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 має наступні характеристики: тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, щільність тканини 78±7 г/м2, :раїна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець, а подібний (аналогічний) товар №1 за Митною декларацією №UA125110/2019/401505 - тканина вибивна, 100% поліестер, завширшки 220±1 см, цільність тканини 55-80±7 г/м , країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець (а.с. 26-27, 31).

Спірний Товар, товар №3 за Митною декларацією UA125110/2019/400297 та товар №1 за Митною декларацією UA125110/2019/401505 дійсно є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України (відмінність полягає у різній щільності тканин). С

аме тому Позивач прохав Відповідача 1 астосувати до спірного 1 овару прийняту Відповідачем 1 ціну договору щодо подібного (аналогічного) овару №3 за Митною декларацією 400297 та товару №1 за Митною декларацією 401505.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про безпідставну відмову контролюючого органу в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

VII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт реальності проведеного розрахунку митної вартості.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на подання вантажної митної декларації за основним методом ціною договору (контракту), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5763,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2208 від 29.03.2019 (а.с.4).

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5763,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 125000/2019/000268 від 20.03.2019.

Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019.

Визнати протиправними дії Київської митниці ДФС, які полягали у відмові у застосуванні до товару №1 за митною декларацією №UA125110/2019/404772 від 18.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (ідентифікаційний код 34483946, місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В,) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») судовий збір у розмірі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 20.11.2019.

Суддя Леонтович А.М.