Рішення № 85814639, 22.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2834/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін, відповідач) про визнання протиправними дій щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що проходив військову службу за контрактом у Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971); 01 лютого 2019 року його виключено зі списків особового складу Луцького прикордонного загону та знято з всіх видів забезпечення; за час проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні позивачу не нараховувалася та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення є протиправними. Позивач зауважує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З наведених підстав просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 24 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.17-24). В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2015 року по 04 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року включно дійсно проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні; ОСОБА_1 виплачувалось належне грошове забезпечення під час проходження військової служби, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених відповідачу коштів.

Відповідач зазначив, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Разом з тим, проведення індексації грошових доходів населення з 01 січня 2015 року (у зв`язку з внесенням змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ) здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Оскільки у 2015 році кошти на виплату індексації заробітної плати не виділялись, тому у відповідача відсутні підстави для проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. ОСОБА_1 не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Відповідач наголошує, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства, відтак бездіяльність відповідача є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Луцькому прикордонному загоні, зокрема, в періоди з 01 липня 2015 року по 04 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 01 грудня 2018 року і ця обставина не заперечується відповідачем. Відповідно до наказу начальника Луцького прикордонного загону від 01 лютого 2019 року №55-ос «По особовому складу» з прапорщиком ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби 2 категорії – гранатометником 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Піща» ІІ категорії (тип Б), припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу (а.с.29). Наказом від 01 лютого 2019 року №56-ос «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення з 01 лютого 2019 року (а.с.30).

28 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 01 лютого 2019 року (а.с.26). Листом-довідкою Луцького прикордонного загону на звернення позивача надана відповідь про те, що в кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України видатки на виплату індексації були передбачені у 2015 році з січня по червень включно (нарахування та виплата за вказаний період здійснювалась у листопада-грудні 2015 року); з липня 2015 року (2016, 2017) та до грудня 2018 року включно видатки на виплату індексації не передбачені, у зв`язку з цим нарахування та виплата індексації не здійснювалась (а.с.10-12).

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення, відтак звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою – другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 (зі змінами, далі - Порядок №1078).

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. У свою чергу, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Луцький прикордонний загін, кошти на індексацію грошового забезпечення за вказаний у позові період були відсутні.

При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Таким чином, вказані відповідачем у відзиві обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, за період проходження військової служби та перебування на забезпеченні у Луцькому прикордонному загоні ОСОБА_1 у 2015 році Луцьким прикордонним загоном нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з січня 2015 року по червень 2015 року включно (у січні 2015 року позивачу була нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення 225,33 грн.; у листопаді 2015 року нараховано та виплачено за січень, лютий, березень, квітень, травень 2015 року в сумі 889,25 грн. та у грудні 2015 року нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення за червень 2015 року 550,28 грн.); за грудень 2018 року – 71,08 грн., січень 2019 року – 71,08 грн., лютий 2019 року –2,54 грн. (а.с.31-32, 35). При цьому відповідач не заперечує тієї обставини, що з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року індексація не нараховувалася та не виплачувалася (а.с.23, 33-34).

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року, що свідчить саме про бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказані періоди, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати таку бездіяльність протиправною.

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, місто Луцьк, Вулиця Стрілецька, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 14321661) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року та з 12 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк