Рішення № 85814584, 21.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 листопада 2019 р. Справа № 120/3361/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідачем не виплачено їй пенсію по втраті годувальника за період з 01.06.2014 р. по 31.01.2019р.

З метою з`ясування правових підстав невиплати позивачу пенсії за вищевказаний період, в порядку надання їй правової допомоги на адресу відповідача направлено було адвокатський запит №132 від 18.09.2019 року.

У відповідь на запит позивач отримала лист від 26.09.2019р. №1147/02-05-26/04-3, в якому зазначалось, що відповідні суми доплат включені в додаткові відомості та обліковуються як заборгованість відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №265, та будуть виплачені на умовах окремого Порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 22.10.2019 року відстрочено сплату судового збору, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

04.11.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року були внесені зміни до п. 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 та відповідно до якого суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Тобто, доплати, які включені в додаткові відомості будуть виплачені після прийняття окремого порядку виплати та при надходження фінансування.

11.11.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №52905), в якому позивач не погоджується з аргументами наведеними у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника, однак за період з 01.06.2014 року по 31.01.2019 рік пенсія позивачу не виплачувалась.

З метою з`ясування правових підстав не виплати пенсії за вищевказані періоди в порядку надання позивачу правової допомоги на адресу відповідача надіслано адвокатський запит.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №1147/02-05-26/04-3 від 26.09.2019 року у відповідь на вказаний запит повідомлено, що відповідні суми доплат, а саме: відкладена доплата за період 01.11.2016 по 31.10.2016 роки в сумі 13224,00 грн., доплата за період з 01.11.2016 по 30.09.2018 роки в сумі 31349,00 грн. та поточна доплата за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 роки в сумі 5898,00 грн. включені в додаткові відомості та обліковуються як заборгованість відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2015 року по 31.01.2019 рік, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, їх поновлення та порядок виплати, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

В даному ж випадку, заперечуючи щодо задоволення даного адміністративного позову, представник відповідача зазначає, що невиплачений позивачу розмір пенсії, обліковується як заборгованість та буде виплачений на умовах окремого Порядку, як тільки даний Порядок буде затверджений Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку даним посиланням представника відповідача, суд зазначає наступне.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, п. 15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України" це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому в даному випадку, на думку суду, підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що жодних змін у Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості, яка виникла за минулий період не приймалось.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам Закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2015 року по 31.01.2019 року в загальній сумі 50471,00 грн. та, як наслідок, наявність підстав для зобов`язання відповідача її виплатити.

Щодо звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що приписами частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

В частині дотримання строку звернення до суду, суд вказує наступне.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернулась із даним позовом 18 жовтня 2019 року, у свою чергу про порушення своїх прав дізналась після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26 вересня 2019 року №1147/02-05-26/04-3, що свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд звертає увагу на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір"

Згідно положень частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921,00 грн.

Згідно зі змістом заявлених позовних вимог, позивач звернулась до суду із двома вимогами немайнового характеру, одна з яких є похідною. Таким чином, у разі сплати судового збору, позивачу за звернення до суду з даним позовом слід сплатити суму 768,40 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки до ухвалення рішення позивач не сплатив судовий збір за подання адміністративного позову та враховуючи, що позов задоволено, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 46 Конституції України, ст. 4, 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" №2696-VIII від 28.02.2019 року, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2015 року по 31.01.2019 рік в загальній сумі 50471,00 (п`ятдесят тисяч чотириста сімдесят одна) грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію по втраті годувальника за період з 01.11.2015 року по 31.01.2019 рік в загальній сумі 50471,00 (п`ятдесят тисяч чотириста сімдесят одна) грн.

Звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. за наступними реквізитами платежу: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу - судовий збір у справі 120/3361/19-а Вінницький окружний адміністративний суд.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст судового рішення складено 21.11.2019 р.

Суддя Свентух Віталій Михайлович Михайлович