Ухвала суду № 858099, 24.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-7073/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“24” травня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Козлович С.М.

відповідача: Барабицька Я.М.

розглянувши касаційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Веза Україна»

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року

у справі №А-04/17-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веза Україна»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2004 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 28.10.2003р. №0000232350/0.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою в якій ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено перевірку ТОВ «Веза Україна» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за травень та серпень 2003р..

За результатами вказаної перевірки складено акт №323/235/31632410 від 27.10.2003р., у якому було зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.10.11 п.7.10 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.5.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту по ПДВ за травень 2003 року суму 3596,52грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване повідомлення рішення яким визначено суму завищеного бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у травні 2003р. в розмірі 3597,00грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 170,00грн..

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 29.01.2003р. позивач уклав інвестиційний контракт №427-НП з акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд»» в особі АКБ «Аркада» про інвестування в будівництво нежилих вбудовано прибудованих приміщень. Згідно додаткової угоди №2 від 08.10.2003р. до вищевказаного контракту позивач проінвестував 132,67 кв.м. згідно графіку у безготівковому порядку. Заплановані дати введення в експлуатацію обєкта 31.01.2004р., передачі обєктапозивачу по акту приймання передачі - 29.02.2004р..

Згідно з актом приймання передачі обєкт інвестування площею 132,80 кв.м. переданий позивачу 02.02.2004р..

За довідкою позивача №23/02-1 від 23.02.2004р. цей обєкт зараховано до основних фондів позивача.

Відповідно до вимог п.п.7.10.2. п.7.10. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Підпунктом 7.10.11. п.7.10. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N334/94-ВР встановлено, що у разі якщо об'єкт довгострокового контракту відноситься до основних фондів замовника, замовник у порядку, визначеному у статті 8 цього Закону, збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму коштів, матеріальних або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, які надані виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) чи його частини, що передані на баланс замовника. У разі якщо об'єкт довгострокового договору (контракту) не відноситься до складу основних фондів замовника, замовник збільшує валові витрати звітного періоду на суму коштів, матеріальних або нематеріальних активів, наданих виконавцю у вигляді авансів (передоплати) або вартості об'єкта довгострокового договору (контракту) чи його частини, переданих на баланс замовника у такому звітному періоді.

Згідно з підпунктом 7.3.7. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Крім того, підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.4. п.7.5. ст.7 того ж Закону датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

З урахуванням наведених вище фактичних обставин справи та вимог нормативних актів, які стосуються спірних питань, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції всебічно, повно і обєктивно встановили фактичні обставини справи, дали їм правильну юридичну оцінку, дійшли законних та обгрунтованих висновків щодо того, що позивач понесені інвестиційні витрати до складу валових витрат не відносив, накопичував їх на дебеті бухгалтерського рахунку 3711 «Розрахунки по виданим авансам», суму по податку на додану вартість відносив до податкового кредиту, доказів віднесення інвестиційних сум до валових витрат та їх урахування у податковому обліку не надав.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищевказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веза Україна» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя

Вищого адміністративного суду

України Н.Є.Маринчак