Рішення № 85807979, 18.11.2019, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
18.11.2019
Номер справи
916/1654/19
Номер документу
85807979
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа № 916/1654/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Мукієнко Д.С.,

за участю представників:

позивача: Піндюр Т.С., згідно довіреності №31-15-0.62-8/62-19 від 02.01.2019р.

відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/1654/19 за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Фермерського господарства “Котлабуга” (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул.Перемоги,10) про стягнення 51787,92грн. шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснення учасників справи, клопотання, заяви сторін, процесуальні дії суду:

Позивач, позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що згідно п.п.30 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. №08, Головним управлінням відповідно до покладених завдань на підставі наказу Головного управління від 03.08.2017р. №418-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснювався державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 90,00га на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту). Так, позивач вказує, що Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Болградському, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м.Ізмаїл Одеської області складено акт обстеження земельної ділянки від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17, відповідно до якого на момент обстеження земельна ділянка сільськогосподарського призначення та водного фонду державної власності загальною площею 90,00 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), умовно поділена р. Малий Котлабуг на дві земельні ділянки, орієнтовною площею 30га та 60 га. Земельна ділянка орієнтовною площею 30 га зорана. На іншій земельній ділянці, орієнтовною площею 60га, встановлений факт розорення 7,84га. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом — земельної ділянки від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17, яким встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,84га, розташована на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), самовільно зайнята та обробляється ФГ «Котлабуга», в особі голови Терзієва В.Д. Станом на момент проведення перевірки ділянка зорана.

Позивач також зазначає, що згідно даних Державного земельного кадастру, правовстановлюючі документи та документація із землеустрою на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,84 га відсутні, вказана земельна ділянка не надана у власність та не передана у користування. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав, відомості щодо наявних прав власності на вказану земельну ділянку у ФГ «Котлабуга» відсутні. За наведених обставин, позивач дійшов висновку про те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, а так як рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування не приймались, таке зайняття земельної ділянки є самовільним. По вказаному факту державним інспектором відносно Терзієва В.Д., як керівника СВК «Лад-Агро», складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.08.2017р. №418-ДК/0135П/07/01/-17 та 11.09.2017р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №418-ДК/0136По/08/01/-17 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП.

Крім того, позивач вказує, що 20.11.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП №418-ДК/0136По/08/01/-17 від 11.09.2017р. та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. У задоволенні вказаного позову відмовлено рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2018р., яке залишено без змін ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018р., постановою Верховного Суду від 27.02.2019р.

За твердженням позивача, відповідно до виявленого порушення державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Болградському, Ізмаїльському, Кілійському, Ренійському районах та м. Ізмаїл Одеської області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ФГ «Котлабуга», внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,84 га, яка розташована на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), що становить 51787,92грн. Розрахунок заподіяної шкоди проведено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 30.08.2019р. за вх.№17453/19, де вказує, що реалізація повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, встановлених п.2, пп.30 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. №308, ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» має відбуватись у спосіб, встановлений законодавством.

Проаналізувавши зміст наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» від 03.08.2017р. №418 ДК, відповідач дійшов висновку, що державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_1 на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, проведено на підставі листа Ізмаїльського відділу поліції ГУ НП в Одеській області, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме, суб`єктом владних повноважень не дотримано статті 6 цього Закону, якою закріплені підстави для здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду контролю тільки на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Відповідач відмічає, що наказ від 03.08.2017р. за своїм змістом не містить у собі предмета перевірки. Із викладеного відповідач вбачає, що суб`єкт владних повноважень здійснював захід (перевірку), стосовно відповідача без встановлених на те законом підстав на його здійснення, оскільки така підстава, як лист Ізмаїльського відділу поліції ГУ НП в Одеській області про проведення перевірки щодо земельних ділянок відповідача не узгоджується з положеннями закріпленими у статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

При цьому, відповідач вважає, що п.2 наказу від 03.08.2017р. №418 ДК, яким зобов`язано державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Болградському, Ізмаїльському, Ренійському районах та міста Ізмаїл Одеської області управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Коробко Я.Г. у термін з 04.08.2017р. по 04.09.2017р. з дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів провести перевірку суб`єкта господарювання, не відповідає вимогам ч.5 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою визначено, що строк здійснення планових заходів зі здійснення державного нагляду контролю не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів мікро-, малого підприємництва-п`яти робочих днів.

Також відповідач вказує, що, виходячи зі змісту позовної заяви та зі змісту акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АО/09/01-17, неможливо встановити, які були приводи та підстави, щодо здійснення цього заходу, неможливо установити, який це був захід державного нагляду (контролю), плановий чи позаплановий передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», неможливо установити типу заходу тощо. На думку відповідача, акт обстеження земельної ділянки від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01-17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АО/09/01-17 за змістом не відповідають ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Окремо відповідач відмітив, що позивач здійснював обміри вказаних земельних ділянок не відповідно до нормативно-правових та законодавчих актів, не в установленому порядку, не відповідними повіреними засобами для обміру, що потягло за собою неправильне нарахування збитків (шкоди), у розмірі 51787,92грн.

Отже, відповідач вважає, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, маючи в силу обов`язків відповідну правову обізнаність, здійснив перевірку з порушенням законодавства (Закону України № 877-У, Закону України №1728-VIII від 03.11.2016 року «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») щодо підстав та порядку проведення перевірки, наслідком чого є прийняті протиправні рішення за результатами такої перевірки, чим фактично створені умови для продовження зазначеної конфліктної ситуації.

11.09.2019р. за вх.№18316/19 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де останній вказує, що надання відповідачем оцінки наказу №418-ДК від 03.08.2017р., діям посадових осіб, актам від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17, від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17 не може бути предметом розгляду господарським судом, підлягає розгляду лише в порядку адміністративного судочинства. Також позивач зазначає, що Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області розглядалася справа №500/6596/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, за результатами якого судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, яке набрало законної сили. Наказ Головного управління від 03.08.2017р. №418-ДК, акт обстеження від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17 в судовому порядку не оскаржувалися. Таким чином, позивач вважає, що факт самовільного зайняття ФГ «Котлабуга» земельної ділянки площею 37,84 га, розташованої на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) встановлено управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Одеській області, як уповноваженим на те органом, шляхом проведення перевірки та підтверджено вищевказаним судовим рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, як компетентним органом на розгляд справ у сфері адміністративних правопорушень, а спростування встановлених фактів в порядку господарського судочинства не відповідає нормам діючого законодавства України.

Окремо позивач відзначив, що захід контролю фактично був «не плановим» і був направлений на здійснення, у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» і «Про охорону земель» (а не ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, тобто, об`єктом цього заходу (перевірки) була саме земельна ділянка, а не суб`єкт господарювання, який здійснює на ній свою господарську діяльність.

Крім того, позивач вказує, що наявність всіх елементів цивільно-правової відповідальності повністю підтверджується матеріалами перевірки, а саме: факт наявності шкоди підтверджено розрахунком контролюючого органу розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що складає 51787,92 грн; протиправної поведінки - актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17 та іншими матеріалами, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки; про наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою свідчать матеріали справи, в тому числі і зазначені вище акт та розрахунок; вини - притягнення відповідача до адміністративної відповідальності згідно постанови від 11.09.2017р. №418-ДК/0136По/08/01/-17, яка набрала законної сили та рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2017р. по справі №500/6596/17. Таким чином, на думку позивача, в діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 51787,92 грн.

25.09.2019р. за вх.№19619/19 від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, де відповідач, крім раніше наведеного у відзиві на позов, наголошує, що оцінка актів та дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру не суперечить завданню господарського судочинства. Такий висновок відповідача спричинений аналізом положень ст.2 ГПК України, ст.8 Конституції України.

Крім того, відповідач вказує, що акт обстеження земельної ділянки 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17, складено за формою, визначеною у додатку 4 Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013р. №104, який втратив чинність згідно наказу Мінагрополітики та продовольства України від 20.01.2017р. №24. Зазначений наказ визначав порядок проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони та використання земель суб`єктами господарювання та був скасований у зв`язку з невідповідністю Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідач також вказує, що зі змісту постанови Верховного Суду від 10.07.2018р. у справі №818/1511/17 вбачається, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013р. №104 та від 12.07.2012р. №424 порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також відповідач зазначає, що Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 31.12.2017р. встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. У числі органів, на яких не поширюється дія даного Закону, орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не визначено (ст.6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Відповідач відмічає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області проведення позапланової перевірки із Державною регуляторною службою, як то зазначено у ст.3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». На думку відповідача, позивачем не дотримано інших вимог, зокрема, визначених у статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: не зазначено на якій підставі та який саме вид перевірки було проведено; не була надана копія відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду перед початком перевірки; перевірка здійснювалася без присутності керівника або особи, уповноваженої керівником; запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) зроблено не було та перед початком перевірки до відповідача посадова особа позивача не з`являлася; позивачем перевищений встановлений Законом строк здійснення позапланового заходу; в матеріалах справи та у відповідача відсутній наказ (рішення, розпорядження) із найменуванням суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки; в матеріалах справи та у відповідача відсутнє посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) на підставі відповідного наказу (рішення, розпорядження); відповідачу не було пред`явлено посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю). Посилання позивача щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності останній вважає неприйнятними, оскільки КУпАП не регулює спірні правовідносини між позивачем та відповідачем у даному випадку.

У поясненнях від 18.11.2019р. позивач вказав, що площу спірної земельної ділянки під час перевірки було встановлено шляхом фактичного виміру, що відображено у план-схемі, яка є невід`ємною частиною акту обстеження земельної ділянки від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки №418-ДК/299/АП/09/01/-17. Крім того, позивач зазначає, що площу самовільно зайнятої земельної ділянки підтверджено головою ФГ «Котлабуга» Терзієвим В.Д. у письмових поясненнях від 19.08.2017р. Позивач відмічає, що в протоколі про адміністративне правопорушення №418-ДК/0135П/07/01/-17 від 31.08.2017р., поясненнях від 19.08.2017р., заяві від 31.08.2017р. голова ФГ «Котлабуга» Терзієв В.Д. визнав себе винним у самовільному зайнятті пасовища 37,84га.

Ухвалою суду від 04.07.2019р. відкрито провадження у справі №916/1654/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 17.07.2019р. об 11год.40хв.

У судовому засіданні 17.07.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 29.07.2019р. об 11год.20хв.

Ухвалою суду від 29.07.2019р. постановлено розглядати справу №916/1654/19 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі, призначено підготовче засідання суду на 11.09.2019р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 11.09.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 25.09.2019р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 25.09.2019р. постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження до 28.10.2019р. включно, відкладення підготовчого засідання на 21.10.2019р. о 10год.00хв.

Ухвалою суду від 21.10.2019р. закрито підготовче провадження по справі №916/1654/19, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 28.10.2019р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 28.10.2019р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 18.11.2019р. о 10год.00хв.

Клопотання відповідача від 26.07.2019р. за вх.№14944/19 про відкладення розгляду справи було судом задоволено.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Відповідно до пункту 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. №08 (далі - Положення), встановлено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Одеської області. Підпунктом 34 пункту 3 Положення визначено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та вживає заходів щодо її відшкодування в установленому законом порядку.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 03.08.2017р. №418-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» постановлено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки ОСОБА_2 .Д. на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом — земельної ділянки від 28.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17, згідно якого земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 37,84га, розташована на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), самовільно зайнята та обробляється ФГ «Котлабуга».

На підставі вказаного акту державним інспектором ГУ Держгеокадастру складено протокол про адміністративне правопорушення №418-ДК/0135П/07/01/-17 від 31.08.2017р. та 11.09.2017р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №418-ДК/0136По/08/01/-17 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП.

Також позивачем здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФГ «Котлабуга», за яким сума шкоди складає 51787,92грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення шкоди як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності такої шкоди та обґрунтованості її розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність шкоди в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та шкодою. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Так, статтею 125 Земельного кодексу України (далі — ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право ореади земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 ЗК України передбачає, що оформлення речових прав на земельну ділянку, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У п.1.2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз`яснено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності). Пунктом 2.1 постанови визначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Так, згідно зі ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.157 Земельного кодексу України).

Як роз`яснено у п.3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Так, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 90,00га на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), за результатами якої складено акт обстеження земельної ділянки від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17. Із вказаного акту вбачається, що частина вказаної земельної ділянки, площею 37,84га зорана. Наведені обставини стали підставою для складання ГУ Держгеокадастру в Одеській області акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом — земельної ділянки від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17, яким встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,84га, розташована на території Суворовської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), самовільно зайнята та обробляється ФГ «Котлабуга», в особі голови Терзієва В.Д.

По факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 37,84га відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.08.2017р. №418-ДК/0135П/07/01/-17 та 11.09.2017р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №418-ДК/0136По/08/01/-17 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП №418-ДК/0136По/08/01/-17 від 11.09.2017р. та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. відмовлено рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2018р., яке залишено без змін ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018р., постановою Верховного Суду від 27.02.2019р.

За фактом самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 37,84га позивачем згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, розраховано шкоду, яка складає 51787,92грн.

До справи сторонами не подано доказів наявності у відповідача правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 37,84 га, доказів права користування цією земельною ділянкою.

Отже, за таких умов землекористування відповідачем спірною земельною ділянкою відбувається без правовстановлюючих документів та є самовільним.

Також суд зауважує, що твердження відповідача щодо невідповідності підстав для проведення перевірки, строків її проведення, визначених у наказі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 03.08.2017р. №418 ДК, вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» спростовуються залишенням рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2018р., яке залишено без змін ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018р., постановою Верховного Суду від 27.02.2019р. в силі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №418-ДК/0136По/08/01/-17 від 11.09.2017р., прийнятої на підставі перевірки, відображеної у акті обстеження земельної ділянки від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом — земельної ділянки від 22.08.2017р. №418-ДК/299/АП/09/01/-17, протоколі про адміністративне правопорушення від 31.08.2017р. №418-ДК/0135П/07/01/-17 та 11.09.2017р., оскільки оцінку правомірності дій та компетентності перевіряючого органу, яким у даному випадку є ГУ Держгеокадастру в Одеській області, може надати лише суд адміністративної юрисдикції.

Твердження відповідача про те, що позивач здійснював обміри спірної земельної ділянки не відповідно до нормативно-правових та законодавчих актів, не в установленому порядку, не відповідними повіреними засобами для обміру, що потягло за собою неправильне нарахування шкоди, у розмірі 51787,92грн., не відповідають дійсності, оскільки площу спірної земельної ділянки під час перевірки було встановлено шляхом фактичного виміру, що відображено у план-схемі, яка є невід`ємною частиною акту обстеження земельної ділянки від 18.08.2017р. №418-ДК/173/АО/10/01/-17 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки №418-ДК/299/АП/09/01/-17.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення №418-ДК/0135П/07/01/-17 від 31.08.2017р., власних заяві від 31.08.2017р. та поясненнях від 19.08.2017р., голова ФГ «Котлабуга», ОСОБА_1 , зазначав про свою провину у самовільному зайнятті земельної ділянки саме площею 37,84га.

Таким чином, позовні вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають судом задоволенню у повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає шкода в розмірі 51787,92грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1921грн.

Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Фермерського господарства “Котлабуга” (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул.Перемоги,10) про стягнення 51787,92грн. шкоди.

2. Стягнути з Фермерського господарства “Котлабуга” (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул.Перемоги,10, код ЄДРПОУ 35597239) на користь Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (рахунок 31415611015215 в УК в Ізмаїльському районі, смт. Суворове, 24062200, код ЄДРПОУ отримувача 37977316, МФО 899998) 51787 (п`ятдесят одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн. 92коп. шкоди.

3. Стягнути з Фермерського господарства “Котлабуга” (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул.Перемоги,10, код ЄДРПОУ 35597239) на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871; розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 ДКС України, м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 39765871) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 листопада 2019 р.

Суддя І.А. Малярчук

Попередній документ : 85807976
Наступний документ : 85807981