Рішення № 85804906, 18.10.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7338/17

Провадження №2/523/1695/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді Середи І.В.,

за участю секретаря – Щербан О.Д.,

представника відповідача - Висоцького В. ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» 23.05.2017р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03.07.2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 4400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а остання повинна була повертати його зі сплатою 22,8% на рік на суму залишку заборгованості по кредиту. Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, станом на 30.04.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 27280,54 грн., які позивач просить стягнути на його користь разом з понесеними судовими витратами.

26.01.2018 р. судом прийнято заочне рішення, а 22.12.218 р. ухвалою суду вказане рішення скасовано та призначено судовий розгляд.

Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує. У відповіді на відзив представник позивача вказував на те, що відповідач знала про умови договору, знімала кошти, частково їх повертала, отримувала дві картки, з останнім терміном дії до 01.2016 р., тому строк для звернення до суду вони не пропустили

Представник відповідача заперечував проти вимог вказуючи на те, що кредит відповідач отримала саме 30.05.2008 р., а не 03.07.2007 р., строк дії кредитного договору є строк дії картки, відомості про яку позивачем не надано. Відповідач вважає, що строк дії картки закінчився 30.05.2013 р. , а до суду позивач звернувся з пропуском строку позовної давності, тоді як позивач дізнався про порушення прав 22.07.2008 р. та порядку нарахування. Відповідач категорично заперечує проти наданого розрахунку заборгованості, оскільки не відповідає фактичним обставинам та умовам договору, не надано належних, допустимих та достовірних доказів. Також є безпідставним нарахування відсотків за користування кредитом в більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору. Зміна позивачем розміру процентної ставки в односторонньому порядку є протиправним. Безпідставним є нарахування пені та комісії, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня не нараховувалася, а нарахована комісія умовами договору не передбачалася, розмір штрафу є завищеним.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року ОСОБА_2 , ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши заяву про бажання отримати на своє ім`я кредитку, отримала кредитну картку № НОМЕР_1 , відповідно до тарифів якої банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в розмірі 4400 грн., а відповідач повина була повертати його зі сплатою 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом до «25» числа кожного місяця в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості та 1% комісії (а.с.7,138)

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказану суму кредиту. У свою чергу позичальник прийняла позику, використавши її за призначенням, але зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконувала.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленим позивачем розрахунком станом на 30.04.2017 року загальна заборгованість за кредитним договором склала 27280,54 грн., з яки заборгованість за кредитом – 413,71 грн., заборгованість за відсотками – 21229,69 грн., заборгованість з пені та комісії–4099,97 грн., а також штрафів: 250,00 грн.- фіксована частина та 1287,17 грн.- процентна складова.(а.с.1-6).

Як видно з довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна,55 днів пільгового періоду» від 30.05.2008 р. між сторонами була домовленість на встановлення процентів за користування кредитними коштами, при цьому необхідно врахувати, що в заяві та довідці відсутні умови договору односторонньої зміни умов процентної ставки за користування коштами, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву від 30.05.2008 р. .

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умови та правила банківських послуг та, зокрема пункту 1.1.7.31 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в Постанові від 03 липня 2019р. (Номер судового провадження: 14-131цс19), суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.05.2008 р. шляхом підписання заяви.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Статті 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги про стягнення пені та штрафу є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.

Необхідно звернути увагу на те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 30.05.2008 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Верховний суд України неодноразово вислювався відносно строку виконання зобовязань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61цс-14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору."

Як вбачається із листа банку відповідачу видано згідно кредитного договору від 03.07.2007 року картки №5457082970588716, 5211537411396216 остання терміном дії до 01.2016 р. ( а.с.118).

Разом з тим, суд звертає увагу нате, що в матеріалах справи відсутній такий договір, а картка з першим номером зазначена в заяві від 30.05.2008 р.. Отримання іншої картки не підтверджено належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст.77-79 ЦПК України. По першій картці позивачем взагалі не зазначено строк її дії.

Необхідно звернути увагу на те, що за розрахунком позивача відповідач взагалі не проводила ніякої оплати з 30.08.2013 р., а з позовом до суду банк звернувся 23.05.2017 р..

Отже, враховуючи встановлені обставини та вказані норми, суд прийшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, тому з цих підстав вимоги про стягнення кредитних коштів процентів та комісії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 258-259, 263-265, 268,273, 354-355 ЦПК України –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення.

Повне рішення складено 28.10.2019 р.

Суддя: