Рішення № 85802492, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2019 року № 826/3126/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі у складі колегії суддів: головуючої судді Кузьменко А.І., суддів Добрівської Н.А., Маруліної Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

до Державної регуляторної служби України

третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Авторитет"

про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач), третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Авторитет" про визнання протиправним та скасування розпорядження від 27 січня 2017 року №20 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження від 27 січня 2017 року №20 вийшов за межі повноважень та втрутився у дискреційні повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зобов`язавши її скасувати розпорядження про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у складі колегії суддів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у запереченнях на позов вказує, що Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та відповідно до покладених на неї завдань здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 26 січня 2017 року №200.1 Державною регуляторною службою України було прийнято оскаржуване розпорядження від 27 січня 2017 року №20, яким позивача зобов`язано усунути порушення законодавства у сфері ліцензування шляхом скасування розпорядження про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет".

При цьому відповідач вказує, що й Державна регуляторна служба України й Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є органами державної влади. Проте, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг наділена функціями контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов. Натомість, Державна регуляторна служба України здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року зупинено провадження у справі №826/3126/17 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №826/3733/17.

У письмових поясненнях відповідач додатково вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі №826/3733/17 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та скасовано розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року адміністративну справі прийнято до провадження, поновлено провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засідання 03 жовтня 2019 року сторони клопотали про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 15 листопада 2016 року прийнято розпорядження №2856 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет".

Не погоджуючись з розпорядженням від 15 листопада 2016 року №2856 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Авторитет" звернулось до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України зі скаргою.

22 січня 2017 року Державна регуляторна служба України, керуючись пунктом 8 частини 1 статті 4, частиною 11 статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", Положенням про Державну регуляторну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724, з урахуванням Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 26 січня 2017 року №20.1 (протокол №01-17), за результатом розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" від 18 листопада 2016 року, яким встановлено порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вимог пункту 3 частини 2 статті 6, частини 2 статті 9, частини 7 статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" при прийнятті розпорядження від 13 грудня 2016 року №3098, прийняла розпорядження №20 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", яким зобов`язала позивача усунути порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 6, частини 2 статті 9, частини 7 статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", скасувавши розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет", та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.

Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням, позивач звернувся з даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року № 222-VIII, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність; видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Постановою Кабінету Міністрів України №724 від 24 грудня 2014 року затверджено Положення про Державну регуляторну службу України, згідно пункту 1 якого Державна регуляторна служба України (далі - ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності. ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що ДРС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно положень статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року № 222-VIII, Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Обов`язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є, зокрема, розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.

Формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше, ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов`язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.

Постановою Кабінету Міністрів України №1669 від 08 листопада 2000 року затверджено Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі - Положення №1669).

Пунктом 1 Положення №1669 визначено, що Експертно-апеляційна рада (далі - рада) є постійно діючим колегіальним органом з питань ліцензування при Держпідприємництві.

Згідно пункту 2 Положення №1669, рада у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Відповідно до пункту 5 Положення №1669 до компетенції ради належить, зокрема, розгляд заяв, претензій та скарг суб`єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення зазначеними органами законодавства у сфері ліцензування.

Пунктом 10 Положення №1669 встановлено, що за результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.

Згідно з пунктом 11 Положення №1669, рішення ради обов`язкові для розгляду Держпідприємництвом і є підставою для видання ним розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Держпідприємництво надсилає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування органові ліцензування протягом трьох робочих днів з дати його прийняття. Орган ліцензування протягом десяти робочих днів з дати отримання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування зобов`язаний повідомити Держпідприємництво про його виконання та подати підтвердні документи.

Як встановлено судом, спірне розпорядження винесено відповідачем на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 26 січня 2017 року №20.1 (протоколом №01-17).

Тобто, спір виник між двома суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері ліцензування видів господарської діяльності. Позивач (як орган ліцензування) вважає неправомірним втручання з боку відповідача (спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності) у його дискреційні повноваження шляхом прийняття розпорядження (щодо якого подано цей позов), яким його (позивача) зобов`язано вчинити дії, що належать до відання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Отже, розпорядження від 27 січня 2017 року №20 прийнято на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (оформлене протоколом) за наслідками розгляду апеляції третьої особи.

За Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Державна регуляторна служба України як спеціально уповноважений орган у сфері ліцензування наділена компетенцією приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру (розпорядження) за наслідками розгляду апеляційних скарг на дії органу ліцензування. Для розгляду таких скарг при Державній регуляторній службі України діє Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування, рішення якої є обов`язковими для розгляду Державною регуляторною службою України.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Державна регуляторна служба України при прийнятті оскарженого розпорядження діяла стосовно позивача як орган, якому на підставі закону надано повноваження здійснювати нагляд за додержанням органами державної влади (в тому числі органами ліцензування) законодавства у сфері ліцензування. Тому рішення, прийняті з питань, віднесених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" до компетенції Державної регуляторної служби України і її постійно діючого колегіального органу не слід розцінювати як втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/37022/16 від 13 квітня 2017 року.

Окрім того, суд наголошує, що підставами для визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність такого рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу. При цьому, обов`язковою умовою визнання рішення протиправним є також порушення у зв`язку з його винесенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Проте, позивачем не зазначено фактів порушення відповідачем права Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, враховуючи що оскаржуваним розпорядженням не скасовано видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг рішення, а лише зобов`язано вчинити дії.

Отже, відповідач як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв у межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Крім того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі №826/3733/17 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Авторитет" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та скасовано розпорядження від 15 листопада 2016 року №2856.

Зазначене рішення набрало законної сили 11 червня 2019 року.

З урахуванням норм частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України протиправність розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 15 листопада 2016 року №2856 не потребує доказування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуюча суддя А.І. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна