Ухвала суду № 85802257, 20.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

20 листопада 2019 року м. Київ№ 640/11875/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в межах адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів від 15 травня 2019 року №344 та від 29 травня 2019 року №518 о/с.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача неправомірно звільнено зі служби у ГУ Нацполіції, оскільки в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку; службове розслідування проведено поверхнево, без врахування всіх обставин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року визнано відкрито провадження в адміністративній справі №640/11875/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем порушено службову, виконавчу дисципліну внаслідок низького рівня правосвідомості, низьких морально-ділових якостей, грубого ігнорування наказів і доручень, що є несумісним з подальшим проходженням служби.

11 жовтня 2019 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване пропуском строку звернення до суду.

Дослідивши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, наявні у справі докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Матеріалами справи підтверджено, що з наказом від 15 травня 2019 року №344 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітанів поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та рядового поліції ОСОБА_1» позивач ознайомлений 15 травня 2019 року, про що свідчить розписка на вказаному наказі.

З позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2019 року №344 позивач звернувся 18 червня 2019 року шляхом подання адміністративного позову через відділення Укрпошти.

При цьому, позивачем не подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наданням пояснень, підтверджених належними та допустимими доказами щодо поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2019 року №344.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається обставин, які заважали б позивачу та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк, позивач мав правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у строки, встановлені статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, судом не знайдено поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2019 року №344.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів щодо наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачеві на звернення до суду у строк, визначений законодавством, обставин, які були непереборними та не залежали від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем дій, що свідчить про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2019 року №344.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Pеrez de Rada Cavanilles v. judgment of 28 October 1998).

Крім того, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейським Судом з прав людини неодноразово вказано, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "ОСОБА_2 проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2019 року №344.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛИВ :

1. Клопотання Головного управління Національної поліції у м. Києві про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити частково.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 15 травня 2019 року №344 - залишити без розгляду.

3. В іншій частині клопотання відмовити.

Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Суддя В.В. Аверкова